Устим Кармалюк — керівник боротьби покріпачених селян проти поміщиків - варіант 3

Відгриміли бої з турками, польською шляхтою, Україна була приєднана до Росії. Проте нові часи не принесли для трудового народу кращого життя. З давніх-давен багатії визискували бідних, знущалися над ними. Наприкінці XVIII і на початку XIX століття дуже посилився кріпосницький гніт:

  Куди піду, подивлюся —

  Скрізь багач панує,

  У розкошах превеликих

  І днює й ночує.

  Убогому, нещасному —

  Тяжкая робота,

  А ще гіршая неправда —

  Вічная скорбота!

У „Пісні про Устима Кармалюка” розповідається про народного месника, який боровся проти панів-кріпосників. Він зібрав навколо себе загін таких же бунтарів, який влаштовував напади на поміщиків та інших визискувачів.

   Зовуть мене розбійником,

   Що людей вбиваю, —

   Я багатих убиваю,

   Бідних награждаю.

Пани страшенно боялися й ненавиділи повстанців, а кріпаки жили сподіваннями, що Кармалюк зі своїми побратимами визволить їх із неволі.