Устим Кармалюк — керівник боротьби покріпачених селян проти поміщиків - варіант 4

У народній поезії створено незабутній, хвилюючий Образ Кармалюка, який очолив антикріпосницький рух селянства на Поділлі в 20—30-х роках XIX століття.

Кармалюк наділений винятковою фізичною силою, зовнішньою і внутрішньою красою. Він живе народними прагненнями, вболіває за долю трудового народу:

   Куди піду, подивлюся —

   Скрізь багач панує,

   У розкошах превеликих

   І днює й ночує.

   Убогому, нещасному —

   Тяжкая робота,

   А ще гіршая неправда —

   Вічная скорбота!

Кармалюк намагається обгрунтувати справедливість і необхідність своєї боротьби. Він не лише мститься гнобителям, а й прагне соціальної справедливості, правильного розподілу матеріальних благ.

   З багатого хоч я візьму,

   Убогому даю,

   А так гроші розділивши,

   Гріха я не маю.

„Пісня про Устима Кармалюка” є одним з найяскравіших зразків антикріпосницької пісні першої половини XIX століття.