Мої враження від твору „Печенізька облога Києва” - варіант 2

Дуже давно були часи, коли татари, печеніги і інші вороги нападали на нашу країну. Ціла епоха пройшла в безперервних сутичках із ворогами, боротьбі за свободу. Та степовики були сильними і безжальними супротивниками. Картини саме цієї тяжкої для мого народу доби змалював Олександр Олесь у творі „Печенізька облога Києва”.

Сталося так: дізнались печеніги, що забарився Святослав у Болгарії. Забажали вони Київ тим часом захопити. У жителів міста швидко скінчилася їжа. Почали вони радитись, як би їм передати вістку Претичу з військом. Визвався малий хлопчак зробити це. Взяв вуздечку і пішов собі, наче коня шукати. Така хитрість допомагала йому обдурити ворога і дістатись Претича.

Так хоробрий і кмітливий хлопчик врятував своє місто.

   Безліч літ уже минуло,

   Вже давно в землі хлоп'я.

   І давно вже в серці нашім

   Вмерло лицаря ім'я.

Дійсно, пройшло дуже багато років, ім'я хлопця вже ніхто не пам'ятає, але його вчинок назавжди залишився у наших серцях. Мабуть, у майбутньому він став би хоробрим воїном, адже ще хлопчаком зробив таку важливу справу.

Війна швидко робить дітей дорослими, навчає мужності. Зразки героїзму юних українців можна відшукати і в новітній історії нашої держави. І коли навіть діти здатні до героїчних учинків, народ не можна перемогти. Такий висновок я зробив, прочитавши твір Олександра Олеся „Печенізька облога Києва”.