Якою я побачив рідну природу після прочитання віршів „Гей, рум'яні мої небокраї”, „Хто в рідному краї...” - варіант 2
На уроці української літератури ми вивчали творчість нашого земляка — Володимира Сосюри. Він народився в Донбасі на станції Дебальцево. Завжди був закоханий у рідну землю з її мальовничими краєвидами: пірамідами териконів, гаями, вишневими садками. Вірш „Хто в рідному краї...” переповнений патріотичних почуттів. Ці почуття заволодівають і тобою, коли читаєш такі рядки:
Квітучих садів нахиляються віти...
Вона ж, як весна, молода!
В. Сосюра зображує промислово розвинені міста на фоні чарівної природи.
Хто в рідному краї тепло здобуває
з пластів у підземнім бою,
хто в полі ростить все нові урожаї,
той любить Вітчизну свою.
У вірші „Гей, рум'яні мої небокраї...” змальовується краса природи:
Гей, рум'яні мої небокраї,
ви, міста гомінливі кругом!
Читаючи поезію Сосюри, я сповнився гордістю за свою Батьківщину. Пишаюсь тим, що цей світ навколо мене — моя домівка!
Степи, безкраї та бурхливі, мов море. Неозоре небо, по якому біжать пухнасті хмарини. Золоте сонячне сяйво, якого вистачить на всіх. Де-не-де кучеряві гаї плескають собі в зелені долоньки. І височать над рівниною конуси териконів, стрімко зносяться вгору фантастичні споруди шахтних копрів. Усе це Донбас — моя мала батьківщина, яку так чудово опиcав Володимир Сосюра.
