Протиставлення лихові війни щастя і краси мирного часу (за поезією „Люблю я ліс”)

Багато часу минуло з тої пори, як закінчилася війна. Але чутливу душу Платона Воронька ще хвилюють жахливі спомини. Поет знову звертається до тих кривавих днів і ночей.

У поезії „Люблю я ліс” П. Воронько згадує, як цей „дрімотний ліс” приніс партизанові „жаданий захист і спочинок”. У цьому лісі кожне дерево є свідком героїчного подвигу партизанів.

У вірші Воронька виникає мотив зв'язку між воєнними та мирними часами, між поколіннями:

  Оці незаймані ліси,

   Красу новій землі нестимуть

   У вік найвищої краси,

   У вік без воєн,

   Без крові,

   Сліз.

На думку поета, мир настає для того, щоб продовжуватись вічно. Війна не повинна більше порушувати гармонію всесвіту.