Цитати до образу фігурки з твору І. Калинця «Хлопчик-фігурка, який задоволений собою»
Ігор Калинець, автор казкового оповідання «Хлопчик-фігурка, який задоволений собою» ,додає до твору підзаголовок «трохи казка», бо Хлопчик-фігурка існує насправді і є ніби символічним образом нашого натхнення та фантазії), а от пригоди, описані в багатьох його життєписах, дійсно казкові. У такий спосіб письменник хотів показати читачам, як важливо не втрачати віру в те, що диво може відбутися в будь-який час в реальному житті, і як прекрасно стане тоді, коли в кожного з нас буде власна фантазія, уміння мислити і мріяти.
Хлопчик-фігурка із оповідання І. Калинця «Хлопчик-фігурка, який задоволений собою» – це:
«Крапка, крапка,
дужок пара:
очі це
без окулярів…».
«Ганнуся поверталася додому трамваєм. Була пізня осіння пора, вікна запотіли, і на них можна було пальчиком намалювати що завгодно. То й дівчинка не втрималася: намалювала людинку. Потім подумала — і домалювала людинці великі окуляри: вийшов досить пристойний Хлопчик, Хлопчик-Фігурка».
«Я вже нарисований, і мені видається, що цілком пристойно. Дякую. Я задоволений собою».
«Я задоволений собою! Я мав би бути в оточенні цих обох знаків: з одного боку, я не всім зрозумілий — тут і знак запитання. А з другого, я найдостойніший з-поміж хлопчиків-фігурок – тому і знак оклику. І тільки червоний».
«Це я, Хлопчик-Фігурка. Я вмію розмовляти і писати життєписи. Хіба ти не чула мого життєпису з Ганнусиного зошита? Я даремно не отримую знаків окликів! До речі, червоним олівцем. Я задоволений собою!».
«…отими грабельками можу писати як завгодно. І дуже гарно насамперед. Каліграфічно, а не калідрапічно».
«він напише кожному учневі свою біографію. Тільки істота, що задоволена собою, може це зробити, запевнив він на цілий клас».
«Ганнуся мала необережність дорисувати Ха-еФові на трамвайній шибці окуляри. Тому він такий розумний».
Хлопчик-фігурка із оповідання І. Калинця «Хлопчик-фігурка, який задоволений собою» – це:
«Крапка, крапка,
дужок пара:
очі це
без окулярів…».
«Ганнуся поверталася додому трамваєм. Була пізня осіння пора, вікна запотіли, і на них можна було пальчиком намалювати що завгодно. То й дівчинка не втрималася: намалювала людинку. Потім подумала — і домалювала людинці великі окуляри: вийшов досить пристойний Хлопчик, Хлопчик-Фігурка».
«Я вже нарисований, і мені видається, що цілком пристойно. Дякую. Я задоволений собою».
«Я задоволений собою! Я мав би бути в оточенні цих обох знаків: з одного боку, я не всім зрозумілий — тут і знак запитання. А з другого, я найдостойніший з-поміж хлопчиків-фігурок – тому і знак оклику. І тільки червоний».
«Це я, Хлопчик-Фігурка. Я вмію розмовляти і писати життєписи. Хіба ти не чула мого життєпису з Ганнусиного зошита? Я даремно не отримую знаків окликів! До речі, червоним олівцем. Я задоволений собою!».
«…отими грабельками можу писати як завгодно. І дуже гарно насамперед. Каліграфічно, а не калідрапічно».
«він напише кожному учневі свою біографію. Тільки істота, що задоволена собою, може це зробити, запевнив він на цілий клас».
«Ганнуся мала необережність дорисувати Ха-еФові на трамвайній шибці окуляри. Тому він такий розумний».
