Дорогоцінний час (Твір-роздум)

Усна народна творчість — найстародавніший вид мистецтва. Велике місце а нім займають прислів'я і приказки. Це мудрість народу, що пройшла через століття. Наші предки хотіли передати свої знання, досвід, навики нам, що прийшов в цей світ, щоб ми стали добрими і розумними, справедливими і хорошими. Вони відобразили в прислів'ях і приказках свої принципи і погляди на життя. Наприклад, чудове прислів'я: "Справі час, потісі година" учить нас цінувати життя, її швидкоплинність використовувати з розумом. Як часто ми недозволенно щедро витрачаємо свій час на дурниці, думаючи, що попереду нього багато, невимірний океан. Зростаємо безтурботними неробами, яким потрібна сильна підтримка батьків. А ми, самі-то, коли будемо опорою і їх радістю? Ось прислів'я і нагадує, що не можна витрачати дорогоцінний час, відпущений людині на навчання і дорослішання, на вивчення матеріалу, залишеного в спадок попередніми поколіннями. Потрібно кожну хвилину учбового часу в класі проводити з користю, закріплювати отримані знання, множити уміння і навики, передані нам в спадок. Але в дитинстві хочеться бігати і грати, дивитися телевізор і слухати музику. На це теж вистачить часу, якщо навчитися раціонально його використовувати. Чим інтенсивніше ти працюєш, тим радісніше відпочивати. Якщо ж життя стане вічним святом, вона швидко набридне. Навчання теж може стати задоволенням, якщо усвідомлюєш її необхідність і користь. А допоможе в цьому прислів'я: "Справі година, відпочинку час".