Читаючи Аполлінера…
Гійом Аполлінер свій шлях поета розпочинав як символіст. В процесі творчості він розробив засади сучасного підходу до розвитку мистецтва, розповсюдив у поезії принцип кубізму, а також широко застосовував техніку кубістського живопису. Метець став творцем знаменитих каліграм (віршів у вигляді малюнка), у своїх поезіях відрікся всяких розділових знаків, бо був переконаний, що істинною пунктуацією вірша є паузи та його ритм.
Аполлінер став теоретиком сюрреалізму, тобто «надреалізму», оскільки на його думку, поет повинен вести боротьбу з застарівшими поетичними штампами, експерементувати, вносити щось своє, творити несподіване.
Така нова поетична техніка віддзеркалилась у вірші «Зарізана голубка й водограй». Вже в самій назві закладені образи-алегорії. Голуб вважається символом миру, а зарізана голубка є його запереченням. З цією білокрилою пташкою, що плакала біля фонтану до ранку, автор порівнює нещасливу долю жіноцтва, яке несе на собі тягар очікування рідних з війни.
Водограй є неоднозначним символом. Вода вважається символом життя, а водограй є її стихійним, галасливим, буремним потоком.
Поетові роздуми та тривога за рідних і близьких виражені трохи незвично. Однак це тільки підкреслює їх силу, робить яскравішими переживання.
У творі переважує змальовування червоних кольорів, які асоціюються з кров’ю: зоря, вуста та море крові, червона квітка олеандру.
Отже, в розумінні поета війна – ніщо інше як смерть і кров, саме так він осмислює її у цьому вірші. Даний твір є цілковитим звинуваченням для тих, хто розпочав і продовжував вести Першу світову війну.
Аполлінер став теоретиком сюрреалізму, тобто «надреалізму», оскільки на його думку, поет повинен вести боротьбу з застарівшими поетичними штампами, експерементувати, вносити щось своє, творити несподіване.
Така нова поетична техніка віддзеркалилась у вірші «Зарізана голубка й водограй». Вже в самій назві закладені образи-алегорії. Голуб вважається символом миру, а зарізана голубка є його запереченням. З цією білокрилою пташкою, що плакала біля фонтану до ранку, автор порівнює нещасливу долю жіноцтва, яке несе на собі тягар очікування рідних з війни.
Водограй є неоднозначним символом. Вода вважається символом життя, а водограй є її стихійним, галасливим, буремним потоком.
Поетові роздуми та тривога за рідних і близьких виражені трохи незвично. Однак це тільки підкреслює їх силу, робить яскравішими переживання.
У творі переважує змальовування червоних кольорів, які асоціюються з кров’ю: зоря, вуста та море крові, червона квітка олеандру.
Отже, в розумінні поета війна – ніщо інше як смерть і кров, саме так він осмислює її у цьому вірші. Даний твір є цілковитим звинуваченням для тих, хто розпочав і продовжував вести Першу світову війну.
