Основні мотиви в ліриці А. А. Фета

Що таке мотив? Мотив – це смисловий елемент художнього тексту, який повторюється в межах ряду творів. У творчості будь-яких письменників і поетів можна зустріти ряд предметів, понять чи явищ, які зустрічаються в їхніх творах. Як правило, тематика мотивів являє собою синтез творчості поета (письменника) і його любові. Таку закономірність можна виділити у віршах А. А. Фета, на які великий вплив зробили внутрішні переживання самого автора, його світогляд і ставлення до навколишнього оточення. Ми розглянемо основні мотиви: по-перше, мотив вогню і, в протиставлення йому, мотив води, моря, по-друге, це мотиви пір року і ворожіння, мотиви двоемірія, польоту, які є одним з головних мотивів, це й антологічних мотиви. А тепер розглянемо кожен з мотивів окремо, звертаючись до прикладів.

Перше, що ми розглянемо, – це мотив вогню у творчості А. А. Фета, який є одним з головних мотивів у віршах розглянутого нами поета. Під вогнем ми маємо на увазі місяць, захід сонця, зорю, лампу, багаття (тобто вогонь у прямому розумінні) та зірки, а також все те, що у нас асоціюється з мотивом вогню. Цей мотив не випадково так часто зустрічається у творчості Афанасія Фета, як я вже згадувала, мотиви складаються із творчості і його любовних перипетій. Вогонь в житті Фета залишив темний відбиток: від вогню загинула його кохана Марія Лазіч – вона з необережності підпалила своє біле плаття палаючої сірником. Бути може, це настільки поранило поета, що він присвятив велику частину своїх віршів такий страхітливою стихії, як вогонь.

… Як на межі північній дали

Той вогник,

Під серпанком таємницею печалі

Я самотній …

У цьому вірші А. А. Фет порівнює себе з вогнем, але не як зі стихією, а з “вогником” – частинкою всього вогню, тобто Фет – самотній маленька людина серед усього людства. Друга і четверта рядки вірша відрізняються від першої і третьої – вони коротші, що створює якийсь особливий ритм вірша, коли читаєш, таке відчуття, що спотикаєшся. У цьому уривку переважають такі звуки, як “о”, “л” і “і”, що означає ніжність, смуток, тугу, якісь м’які речі, і в той же час страх.

Рядки вже з іншого вірша А. А. Фета (“Весняне небо дивиться …”) малюють нам схожу картину:

… Вдалині вогник самотній

Тріпоче під присмерком липок;

Виконана таємниці жорстокою

Душа завмираючий скрипок …

Тут “вогник” представлений маленькою частинкою чогось великого і страшного, але ця частинка швидше нас не лякає, а, навпаки, викликає почуття жалю. Переважаючі звуки вірша – “о”, “е”, “к”, що дає нам право судити про легкі, сумних і ледачих діях. Це почуття ще більше утверджується в нашій свідомості, коли ми бачимо слово “скрипка”, адже при грі на скрипці особливо добре виходять тужливі й сумні твори, і, може бути, тому в нас виникає думка про щось сумне а хто плаче. А в цих рядках “скрипка” представлена нам з дуже гарним і сумним епітетом: “завмираючий”. У цій строфі перед нами постає картина самотності (“вогник самотній”). Але коли ми говоримо про мотив вогню, ми маємо на увазі не тільки вогонь у вигляді вогнища, але і вогонь свічки, лампи. Мотив свічки в А. А. Фета пов’язаний з ворожінням. І це не випадково. Адже мерехтіння свічки являє собою зображення життя людини: поки горить свічка – жива людина. Згадаймо слова Базарова з роману Тургенєва “Батьки і діти” перед смертю: “Дуньте на вмираючу лампаду, нехай вона згасне”. Сенс цих слів можна зрозуміти як те, що Базаров, будучи “вмираючої лампадкою”, хотів померти, щоб далі не мучитися. Але повернемося до віршів Фета:

… Дзеркало в дзеркало, з трепетним лепетом,

Я при свічках навела,

У два ряди світло – і таємничим трепетом

Дивно горять дзеркала …

У цих рядках вогонь оповитий таємничої пеленою, адже все відбувається під час ворожіння, коли зближуються і, може бути, з’єднуються два світи: світ земний і світ небесний. Для Фета кордоном цих двох світів є коло, мотив якого не був чужий для поета. З точки зору евфоніі в цій строфі переважають звуки “е”, “з” і “а”, що передає нам ніжні, м’які речі, а також раптовий страх, що викликається ворожінням.

І інше вірш, де присутня мотив свічки, пов’язане з гадання:

… Пам’ятаю я: старенька няня

Мені в різдвяної ночі

Про долю мою ворожила

При мерехтінні свічки …

У цьому чотиривірші таїться щось дивне і непізнане. Складаються відчуття прихованості, якогось ритуалу, адже будь-яке ворожіння – це ритуал.

З мотивом вогню можна співвіднести мотив “зорі і заходу”, які ототожнюють вогонь сонця.

… Ваших пасовищ німих люблю в мороз тріскучий

При світлі сонячному я снігу блиск колючий,

Ліси під шапками, чи в інеї сивому,

Так річку дзвінку під темно-синім льодом …

Цей вірш, на відміну від інших, пронизане сонячними нитками, і воно нам вже не здається настільки сумним, як описувані вище приклади. Відчувається в цьому уривку якийсь юнацький запал і веселість. Звук “а”, який ми зустріли в цьому вірші, говорить нам про пишність великого простору. Найбільш, мабуть, загадковим мотивом вогню є мотив місяця. Місяць, хоча багатьох вона і заворожує, є несприятливим явищем у житті люблять одне одного сердець. Якщо зустрічатися при місяці, то негайно послідує розставання. Тому образ місяця овіяний пеленою таємниці та невідання:

… Тиха, зоряна ніч,

Трепетно світить місяць,

Солодкі вуста краси

У тиху, зоряну ніч …

Це сумне вірш; достаток “у” в останньому рядку говорить нам про нашу скорботу, зневірі. Місяць сама по собі загадкова, а в даному прикладі вона “трепетно світить”, що приносить у наші серця ще більшу боязнь і невпевненість по відношенню до неї.

Всім відомо, що світлячки пов’язані з такими мотивами, як вогонь, ніч, місяць. Вони світяться, значить, випромінюють світло, але і’х світло незвичайний, вони “виробляють його” своїм тілом “:

… Я чекаю … солов’їний луна

Лине з блискучою річки,

Трава при місяці в діамантах,

На кмин горять світляки …

І як у протиставлення розглянемо мотив води. Вода у творчості Фета не займає таке велике місце, як вогонь. І тут хочеться згадати творчість попередника – Ф. І. Тютчева, у якого найбільш часто зустрічаються мотиви води. Творчості А. А. Фета і Ф. І. Тютчева як би поглинають один одного, як поглинають себе дві стихії – вогонь і вода:

… Немає відповіді …

Дрібні хвилі щось шепочуть з кормою,

Весло нерухомо,

І на небі ясному високо виблискує зірниця …

Море – це стихія. Але в даному уривку А. А. Фет хоче представити хвилі моря як щось невинне (“дрібні хвилі”). З точки зору евфоніі тут переважають звуки “л”, “н”, “е” – це дає право нам думати про речі особистих, ніжних і ласкавих.

Один з цікавих мотивів, який ми зустрічали при читанні віршів і про який ми вже говорили, – це мотив ворожіння і все, що з ним пов’язано: двоеміріе, свічка, дзеркало, ніч (місяць). Ці поняття малюють в нашій уяві картину, яка приховує в собі багато таємниць:

… Няня добра ворожить,

Сумно голову схилить,

Свічка тихо догорає,

Серце б’ється у мене …

На останніх рядках нашу увагу зростає, і ми вже готові побачити долю, що ж наворожила няня, але тут вірш закінчується, залишаючи нас у повному невіданні. Може бути, в повному невіданні залишилося все людство, так і не дізнатися свою долю … Є один мотив, який можна зустріти в ряді творів багатьох поетів, – це тема пір року:

… Вже верба вся пухнаста

Розкинулась кругом;

Знову весна запашна

Війнула крилом …

Пори року можна зіставити з внутрішнім світом героя. У даному прикладі Фет описує весну, що дає право судити про те, що в даний момент (чи то пак тоді, коли автор писав цей вірш) душу поета ніщо не турбує. Переважання звуків “е” і “і” підтверджує цей факт, у читача або слухача виникає почуття ласки і ніжності. Але є такі випадки, коли в одному вірші змінюються осінь і весна, що говорить нам про різку зміну настрою поета. Фет, як і Ф. І. Тютчев, свої вірші не писав, а “записував”. Він їх писав де завгодно і коли завгодно. І те, що автор відчував у той момент, коли матеріалізувати свої думки на папері, відбивається у віршах.

Мотив польоту, про який зараз піде мова, зустрічається не тільки у віршах Фета, але і в прозових творах. Наприклад, у Островського в п’єсах “Безприданниця” і “Гроза”, де головні героїні хотіли літати. Але їхній політ перетворився на падіння. Мотив польоту можна асоціювати з польотом птахів, бджоли, світлячків і квітів, а також творчий політ самого автора.

Ось рядки, в яких міститься мотив польоту птаха:

… Чи чуєш ти, як шумить вгорі вуглувате стадо?

З криком летять через док до теплих полів журавлі,

Жовті листя шумлять, в Березники свище силища.

Ти кажеш, що знову теплою дочекаємося весни …

Це вірш символізує надію на кращі часи: Це вірш (зокрема, перші чотири рядки) побудовано на питанні, і, може бути, це питання звернений не до одиничного співрозмовникові, а до всіх людей на світі. При його читанні у нас виникає відчуття ніжності і ласки і в той же час гнів, заздрість і навіть страх із-за переважання таких звуків, як “і”, “про” і “у”.

Мотив птиці, бджоли і польоту є стародавнім мотивом душі, наприклад, пінгвін символізує душі померлих. У Фета бджола – це смерть. Бути може, це через її неприємного дзижчання, яке викликає в нас неприємні відчуття і думки. Але мед – це символ пізнання поезії. Напевно, тому нам ба Бушко та дідусі радять весь час є мед, адже вони знають, що він дуже корисний. Але повернемося до лірики Фета.

У його творчості можна зустріти ряд віршів, присвячених коханої поета, Марії Лазіч. Це такі вірші, як “Alter ego”, “Ти отстрадала, я ще страждаю …”, “Дому снилися мені крики ридань твоїх …”, “Ні, я не змінив. До старості глибокої … “,” Старі листи “. За одними тільки рядкам у нас вже складається відчуття смутку, скорботи і печалі. Наведемо рядки з вірша “Alter ego:

… Ти душею малюкової все зрозуміла,

Що мені висловити таємна сила дала,

І хоч життя без тебе судилося мені тягнути,

Але ми разом з тобою, нас не можна розлучити …

“Alter ego” в перекладі з латинської означає “друге я”, тобто Фет вважає Марію Лазіч своєї частинкою, своїм другим “я”. В уривку переважають звуки “о”, “а”, “л”, що дає нам право сказати, що цей вірш сумне, в якому видно пишність і в той же час раптовий страх, страх перед тим, як жити далі на самоті.

І завершити нашу подорож по ліриці А. А. Фета хотілося б віршем, створеним в дусі античної лірики, – це вірш “Діана” (ми знаємо, що Діана – це богиня полювання).

… Богині незайманої округлі риси,

У всій величі блискучою наготи,

Я бачив між дерев над ясними водами,

З довгастими, безбарвними очима

Високо піднялося відкрите чоло …

У цих рядках перед нами постає незвичайний образ “чистої” богині. Це вірш повно ніжних і легких речей. А. А. Фет зміг передати словами всю принадність цієї богині – тонкої, чистою і незайманою …

Потрібно відзначити, що лірика Афанасія Фета представляє собою унікальне “подія” як тієї епохи, в якій жив сам автор, так і епохи, в якій живемо ми – читачі його творів. Для мене вірші Фета – це маленькі замальовки з його життя, в які ти сам миттєво проникаєш і переживаєш разом з автором. Його вірші разногран-ни, що доводиться тим кількістю і різноманітністю мотивів, які ми розглянули. Традиції Фета надалі продовжуватимуть символісти: Блок, Соловйов – це говорить нам про те, що такі вірші завжди торкнуться серце читача.