“Шекспiрiвське питання” у трагедiї Вiльяма Шекспiра “Гамлет, принц Данський”
“Шекспiрiвське питання” у трагедiї Вiльяма Шекспiра “Гамлет, принцДанський”
Серед творiв класика англiйської драматургiї Вiльяма Шекспiранайвизначнiшою визнано його трагедiю “Гамлет”. I не лише у його доробку:глибина змiсту цiєї п’єси дозволила посiсти їй мiсце серед найкращихтворiв свiтової драматургiї взагалi. Шекспiр зобразив складну картинужиття, долi багатьох людей, порушив складнi фiлософськi та моральнiпитання. Вiдкритя людиною для себе iснування зла в життi i пошуквласного ставлення, вибiр позицiї у боротьбi проти нього,вiдповiдальнiсть за власнi дiї перед свiтом – ось найголовнiшi питаннятрагедiї, якi має вирiшити для себе данський принц Гамлет.
…То буде повiсть
Про лютi, нелюдськi, кривавi вчинки,
Про вбивства темнi, про страшнi розплати,
Про жертви сили, хитрощiв i зради… –
пiдсумовує подiї у фiналi п’єси Горацiо.
Так, згаданих вчинкiв у трагедiї справдi багато. Страшний злочин -братовбивство – постає обставиною, що спричинила розвиток сюжету. Але неподiї, а реакцiя Гамлета, його вибiр стоять у центрi п’єси, й зумовлюютьфiлософський та iдейний змiст. В iнших обставинах, за iнших умов, завждимислячим порядним людям доводилося робити схожий власний вибiр, бо злабагато, i кожен рано чи пiзно стикаються з його проявами у власномужиттi.
Чи бути, чи не бути – ось питання.
Що благороднiше? Коритись долi
I бiль вiд гострих стрiл її терпiти,
А чи, зiткнувшись в грецi з морем лиха,
Покласти край йому? заснути, вмерти –
I все. (…)
Ось три шляхи, мiж якими обирає Гамлет, коли привид вбитого королязакликає його до помсти. Змиритися зi злом – майже те саме, що сприятийому, совiсть не дозволить заспокоїтися, i життя перетвориться насуцiльне страждання.
Ухилитися вiд боротьби, втекти (адже у цьому випадку смерть стає свогороду втечею) – допоможе позбавитись страждань, але це теж не вихiд, бозло продовжуватиме безкарно ширитися. Не випадково пiзнiше, вжевизначившись, Гамлет вiдбирає у Горацiо кубок з отрутою: смерть надтолегкий i не гiдний справжньої людини засiб подолання труднощiв. Але щобзбагнути це, йому довелося пройти складний шлях. До того ж для Гамлета”Як не розкрити все, заплямиться iм’я навiки!”.
Але почати боротьбу для Гамлета – це зрадити власнi моральнi принципи(треба вбити власного дядька), отже знову моральнi страждання. Цеускладнюється ще й тим, що вбивця, ворог Гамлета – король, уособленнявлади, й кожна дiя Гамлета може вiдбитися ще й на долi його країни. Тожне дивно, що Гамлет довго зволiкає, перш нiж почати мститися. Неслабкiсть характеру або його нерiшучiсть змушують його зволiкати:складнiсть внутрiшнiх суперечностей, необхiднiсть обратинайсправедливiшiй та найдiєвiший з можливих шляхiв втiлення в життя iбез того складного рiшення та вiдчуття великої вiдповiдальностi завласнi дiї. Крiм того, йому потрiбен час, щоб змиритися з тим, що йогопопереднi уявлення про життя i власне життя – рiзнi речi.Переусвiдомлення дiйсностi не може вiдбутися миттєво.
Саме зволiкання врештi-решт зумовлюють загибель героя. Та їх не могло небути. Вони є природними для характеру Гамлета i для самих обставин.Бездумний вибiр теж не може призвести нi до чого доброго, розумна людинане може цього не розумiти.
Отже, можна навiть зробити висновок, що трагiчнiсть розв’язки булазаздалегiдь зумовлена усiєю сукупнiстю обставин. Але це не свiдчить пробезнадiйнiсть. якщо зазирнути трохи глибше, виявиться, що однiєю зпричин трагедiї стала для Гамлета несподiванiсть постання перед такимвибором. Вiн надто iдеалiстично сприймав реальнiсть i не чекав зустрiчiтакої зi злом. Дивлячись виставу або читаючи п’єсу, ми маємо змогузамислитися над можливiстю подiбного вибору заздалегiдь. Шекспiр нiбипiдштовхує нас до цього, промовляючи устами Гамлета своє вiчне питання.Отже, можна й зараз замислитися над можливою зустрiччю зi злом у своємужиттi, щоб вона не захопила нас зненацька, й спробувати дати на”шекспiрiвське питання” власну вiдповiдь. Краще навчатися на чужомуприкладi – так легше уникнути трагедiй.
