Журден герой комедії Мольєра «Міщанин у дворянстві»

 

Журден (фр. Jourdain) – герой комедії Мольєра «Міщанин у дворянстві» (Le bourgeois gentilhomme – букв, переклад – «Буржуа-дворянин», 1670). Пан Журден-один із самих забавних персонажів великого комедіографа. Потішаються над ним у рівній мірі і дійові особи п’єси, і читачі, і глядачі. Справді, що може бути безглуздіше для оточуючих, ніж літній торговець, несподівано збожеволіли на світському обходженні і несамовито прагне бути схожим на аристократа. Жага «зміни долі» до того сильна в Журден, що, долаючи природне немузикально і незграбність, він розучує хитромудрі «па» модних танців, розмахує шпагою, неодмінним атрибутом дворянським, і під керівництвом численних вчителів осягає прийоми зваблювання вимогливих представниць світського суспільства. Вкотре в комедії Мольєра все крутиться навколо гри. Журден не терпиться вжитися в роль завзятий придворного, а оточуючі, за трохи винятком, «підіграють» герою, переслідуючи свої вельми меркантильні цілі. Навіть чинять опір дорогим божевіллям чоловіка пані Журден і її сміхотливі служниця зрештою розуміють, що «гру» Журден достатньо направити в потрібне русло, щоб від неї ніхто не постраждав. Так, в кінці п’єси за допомогою ряджених домочадців виходить за улюбленого дочка Журден, яку непохитний папаша готував виключно за дворянина. А сам Журден в результаті хитрого плану нареченого дочки стає «мамамуші» і «наближеним турецького султана». Це квазітурецкое слово-монстр як не можна краще виражає жахливе несмаку і неорганічних претензій новоявленого вельможі. Воно складено спеціально для Журден пустотливими і заповзятливими молодцями, Клеонт і Ковьелем, що вирішили в що б те не стало отримати в дружини дочка і невільницею збожеволілий буржуа. «Турецька церемонія», покликана «присвятити» у дворянство Журден, – кульмінація комедії і «апофеоз» героя, яка відчула себе в процесі пародійної балетної феєрії справжнім «мусульманським аристократом». Образ Журден, однак, складніше, ніж може здатися. Його актуальна для епохи соціальна підгрунтя не заважає бачити в комедії продовження серйозних роздумів Мольєра про ігровому просторі людського буття, про функції гри, яка наповнює життя суспільства, про різних іпостасях ігрового поведінки і про «витратах» людський ігровий активності. На цей раз предметом дослідження виявилося ігрове оформлення кастових train de vie (образів життя). Незграбний буржуа Журден, приміряє на себе етикетні стандарти дворянства, виявляється в п’єсі своєрідним дзеркалом, яке відбиває і безидеальную, позбавлену творчого духу буржуазну манеру жити, і надмірно орнаментований, манірно стиль аристократичного поведінки. Простір комедії-балету, в якому є сусідами побутові сцени, співочі номери і тан мимовільні дивертисменти, є вираз жанрового своєрідності «Міщанин у дворянстві». При цьому пантоміма, вокально-хореографічні картини, що обрамляють дію, виявляються як би матеріалізацією мрій Журден про аристократичному буття в образі суцільного балу вишуканості і галантності. Тематичний комплекс Журден включає в себе не тільки мотив безпідставних соціальних претензій. Творячи для себе ілюзорний світ «високого смаку» і витонченості, пан Журден захват не тільки новим «з індійської тканини» халатом, перукою та костюмом з «квіточками головками вгору». Ключова і сама знаменита фраза мольєрівського міщанина звучить так: «… я й не підозрював, що ось уже понад сорок років кажу прозою». Відкриття, зроблене Журден, викриває, звичайно, його безграмотність. Але неосвічений, безглуздий, невихований торговець на відміну від свого оточення виявляється здатний побачити раптом убогість прожитого життя, позбавленої проблиску поезії, що занурилася в грубих матеріальних інтересах. Таким чином, ще однією темою Журден стає зворушлива і викликає співчуття тяга до миру інших цінностей, явлені, втім, Мольєром у пародійному ключі. У цьому сенсі Журден відкриває собою низку образів буржуа, визиску одухотвореної вишуканості дворянського буття, образів, серед яких і мадам Боварі Флобера, і чеховський Лопахін. У пана Журден у п’єсі, принаймні, три ігрові іпостасі. Він виступає як актор, що пробує виграшну роль, як іграшка користуються його манією оточуючих і як каталізатор ігровий активності молодих персонажів комедії. Наприкінці п’єси герой отримує шукане (адже його метою завжди була видимість); задоволені всі учасники та свідки «турецької церемонії». «Міщанин у дворянстві» – це також п’єса про ілюзії, про ілюзорність і відносність багатьох людських установлень, таких, наприклад, як кастові «правила хорошого тону» і «прийняті» форми життя суспільства. І ще про те, що гра – це останній, а може бути, і єдиний спосіб дати людському існуванню творчу енергію, змусити розступитися товщі відсталої матерії, щоб здійнятися в чарівних просторах мрії. Образ пана Журден, торговця, який живе у прозової реальності, але шукає поезії, заморочена і щасливого, буржуа і дворянина – одна з яскравих маніфестацій непереборної подвійності буття і один з безумовних молье-ровськ шедеврів.
Не дивно, що мотиви комедії стали основою драматургічної фантазії М. А. Булгакова «Дивакуватий Журден», написаної в 1932 році для Театру-студії під керівництвом Ю. А. Завадського. Перше представлення комедії «Міщанин у дворянстві» відбулося в замку Шамбор 14 жовтня 1670. Потім у тому ж році Журден в театрі Пале-Рояль зіграв сам Мольєр. Серед видатних виконавців ролі Журден Коклен-старший (1903). У Росії Журден зіграли: М. С. Щепкін (1825), П. М. Садовський (1844), В. І. Живокіні (1864).

Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы