Романтичність оповідання Марка Вовчка «Максим Тримач»
Творчістю Марка Вовчка розпочинається якісно новий, вищий етап розвитку української прози – утвердження в ній методу критичного реалізму. Однак, як і її великий попередник і вчитель Т. Г. Шевченко, вона поєднала у своїй творчості методи реалізму й романтизму. Саме в романтичному плані написане її оповідання «Максим Тримач», які увійшло до другої групи творів збірки «Народні оповідання». За жанром – це трагедійне соціально-проблемне оповідання. Майстерно романтизовано змальовані персонажі твору. Максим Тримач – герой оповідання, удівець, живе на своєму хуторі разом із дочками – Катериною Тетяною. Авторка не наголошує точно, коли відбувалися події, зображені порі, лише зазначає, що «не за вас се діялось, – давно колись, як панувала Польща й Московщина. Неподалік від Черкас жив на хуторі Тримач. Ідучи за фольклорними матеріалами, письменниця змальовує його вдачу.
- «Такий-то богатир! Ходив у жупанах та в сап’янцях, та в атласах. Коший був: повновидий, чорнобровий, чорноусий; а веселий, жартівливий».
У Максима під стать: справедливий, добрий, але запальний. «Нехай станеться кому з нашого села пригода – головою ляже, а вирятує». С особливою теплотою змальовує Марко Вовчок у творі й образ красуні – старшої доньки Максима Тримача. «Дівчина хороша та пишна, як королівна, – пише про неї Марко Вовчок. Та, на лихо, покохала гордовита Катря мотич о парубка Семена, гарного й вродливого. Але, на жаль, не був він вільним, козаком – був бурлакою. Отже, батько не згодився віддати за такого Іншій заміж свою дочку. Сказала про це Катря коханому, на що той відповів, що Іі побуває в свого пана вже останній рік. «А потім нагледжу де хуторок красний, і й поклонюсь твоєму батькові». З цими словами й вирушив Семен у далеку доні у разом з іншими своїми товаришами. Рушили козаки на здобич восени, обіцяй повернутися весною. А Катря, чекаючи коханого, «сидить в світлиці виши-н шовком рукава та рушники та все в віконце поглядає, чи крутить завірюха, чи Це сніг тане, чи хутко-то теплом повійне».
Настала весна, зацвіли вже й вишні, чекає біля вікна дівчина, а його все нема. Ц ось одного вечора побачила вона на Дніпрі човен, що швидко наближався, та правив цим човном не її Семен. І почула вона від прибулого козака ціаніну звістку: під час бурі на Дніпрі загинув її коханий, коли повертався до дому. Жахнулася Катря. Здушено-тужливий тон розповіді передає настрій притіним горем дівчини. Повернувшись до батька, мовила Катря: «Тепер уже вільний мій жених, тату». А на другий день попрощалась Катря з батьком гсестрою, «пнулась у найкращий одяг, постояла трохи під кучерявою вербою, де зустрічань з коханим при місяці, та й кинулась у воду на самий глиб. Вранці кинулись шукати Катрю, побігли до води, а там тільки вінок маковий плаває, що його плела Катря. Довго картав себе Максим та все повторював: «Катрю! Катрю! Дитина моя хороша! Загубив я твій вік молоденький!»
Оповідання «Максим Тримач», як і інші романтичні твори, сповнене глибоко ліризму, фольклорної поетики. Образом Катрі письменниця натхненно описала вірність у коханні, а образ Максима Тримача уособлює народний ідеал ііірочесності й благородства.
