«Якою повинна бути дружина державного діяча?» за повістю О. Назарука «Роксоляна»
Усім мешканцям Стамбула добре відомі білі стіни найбільшої мечеті міста, поряд з якою розташована гробниця української жінки, яка відома в Туреччині як Хуррем чи Хосені, а наші співвітчизники знають її як Роксолану. Мечеть була збудована ще за життя цієї видатної жінки, а якщо бути ще точнішими, то збудована була вона саме Роксоланою. На цьому місці ще раніш був Аврет-базар, на якому продавали у рабство людей. Поряд з мечеттю розташований притулок для обездолених, гробниця Сулеймана Великого і усипальниця Роксолани, прикрашена дорогоцінним камінням. Історія стверджує, що Роксолана була єдиною жінкою-султаншею за весь період існування Османської імперії.
Але крім того, що вона колись була правителем, мало хто знає, якою була ця жінка і чому саме її шанують та поважають вже більше чотирьох століть. Чому їй присвячують багато наукових досліджень, про неї написано багато літературних творів, а її портрети прикрашають експозиції багатьох музеїв? Навіть у Львівському Національному музеї є портрет Роксолани, написаний невідомим італійським майстром XV століття. Деякі сторінки життя цієї незвичайної жінки розкриває повість українського письменника О. Назарука «Роксоляна».
Повість «Роксоляна» – твір історичний. Він розпочинається з розповіді про підготовку до весілля майбутньої Роксолани – Насті Лісовської, яка народилася у родині Луки Лісовського і Степана – сина львівського купця. Як говориться у відомому українському прислів’ї – «Не знаєш ранком, що буде ввечері». Так сталося і з Настею. На містечко, де вона жила, напали турки і полонили багато чоловіків і жінок, серед яких опинилася і Настя.
Дівчину тричі перепродавали на невільничих базарах і врешті-решт доля привела Настю до гарему Сулеймана. В гаремі султана полонянка виконувала саму різну роботу. Вона носила воду для великого господарства Сулеймана, мила поли то сходи у палаці, чистила килими, сторожувала біля передпокоїв султана та займалася багатьма іншими справами. Та одного разу, як говорить автор, «надійшов пам’ятний день і таємнича година її долі». Стоячи біля дверей одаліски султана вона не втрималася і лише один-єдиний раз підняла очі на величного з найвеличніших, хоча не мала право це робити.
Українська дівчина надзвичайно вразила Сулеймана Великого своєю красою, а з часом і розумом. Завдяки старанням набожного вчителя Абдуллага Настя дуже добре розумілася на Корані. Та й з падишахом розмовляла переконливо і сміливо, бо добре знала, що за Кораном чоловік не має права взяти дівчину силою, бо то є великий гріх. Така поведінка і розмови Сулеймана з дівчиною сколихнули його душу, тому що з ним більш ніхто не наважався так говорити, окрім рідної матері. Та не тільки сміливість дівчини і її слова зацікавили султана, «але й вільна форма, і вже перший акорд її, перші слова: вічна правда, рівність перед Богом. Ще не маючи волі, будучи невільницею, Хуррем у розмові з Сулейманом на його запитання, що ти робила б, якби сповнилося твоє бажання, відповіла: «Я будувала б, будувала багато… наперед збудувала б велику імарет (кухню для убогих), …велику дарешттіру (лікарню), …каравансерай для подорожніх і чужинців».
Вже після перших розмов з дівчиною Сулейман відзначив її великий розум та пошану до своєї батьківщини, до землі, де вона народилася, бо Настя ніколи не забувала про рідну українську землю та про свій рідний народ. З часом Настя, а потім Ель Хуррем, отримала волю, прийняла іслам і стала дружиною Сулеймана Великого. Згодом вона народила йому трьох дітей: «Вона блистіла умом і веселістю, безоглядністю і милосердям».
Нова дружина падишаха досить швидко набула визнання, представники різних країн стали просити послухання у Роксолана, навіть незважаючи на те, що вже були допущені до палацу дозволом султана. До Роксолани, яка ходила «без заслони», часто заходили зовсім чужі і незнайомі люди – вчені, майстри, поети, «муляри й будівниці, кожного вона приймала, і кожен з них дивувався її розмовами і зацікавленням». Навіть проповідники Корану просили, щоб Сулейман Великий, володар трьох частин світу, прислухався до прохань і порад Ель Хуррем. І влада його із любові великої переходила в руки його жінки». Та як кажуть у народі – «Коли влади багато, то горе поряд ходить». Так сталося і з Роксоланою.
Не менше уваги, ніж видатним людським якостям, автор повісті «Роксоляна» приділив і красі цієї незвичайної жінки. Але все ж таки, саме вміння довести свою правоту, вміння переконувати людей, які ніколи в своєму житті не знали відмови, вміння турбуватися про інших і надзвичайний розум Роксолани зробив її найвидатнішою і найпрогресивнішою жінкою свого часу. Але й сьогодні саме такі риси повинні мати жінки сучасних лідерів, саме так повинні вони поводитися у суспільстві і саме так турбуватися про свою рідну країну. Саме такою, як Роксолана, повинна буди дружина сучасного державного діяча, саме Роксолана може бути прикладом для таких жінок.
Але крім того, що вона колись була правителем, мало хто знає, якою була ця жінка і чому саме її шанують та поважають вже більше чотирьох століть. Чому їй присвячують багато наукових досліджень, про неї написано багато літературних творів, а її портрети прикрашають експозиції багатьох музеїв? Навіть у Львівському Національному музеї є портрет Роксолани, написаний невідомим італійським майстром XV століття. Деякі сторінки життя цієї незвичайної жінки розкриває повість українського письменника О. Назарука «Роксоляна».
Повість «Роксоляна» – твір історичний. Він розпочинається з розповіді про підготовку до весілля майбутньої Роксолани – Насті Лісовської, яка народилася у родині Луки Лісовського і Степана – сина львівського купця. Як говориться у відомому українському прислів’ї – «Не знаєш ранком, що буде ввечері». Так сталося і з Настею. На містечко, де вона жила, напали турки і полонили багато чоловіків і жінок, серед яких опинилася і Настя.
Дівчину тричі перепродавали на невільничих базарах і врешті-решт доля привела Настю до гарему Сулеймана. В гаремі султана полонянка виконувала саму різну роботу. Вона носила воду для великого господарства Сулеймана, мила поли то сходи у палаці, чистила килими, сторожувала біля передпокоїв султана та займалася багатьма іншими справами. Та одного разу, як говорить автор, «надійшов пам’ятний день і таємнича година її долі». Стоячи біля дверей одаліски султана вона не втрималася і лише один-єдиний раз підняла очі на величного з найвеличніших, хоча не мала право це робити.
Українська дівчина надзвичайно вразила Сулеймана Великого своєю красою, а з часом і розумом. Завдяки старанням набожного вчителя Абдуллага Настя дуже добре розумілася на Корані. Та й з падишахом розмовляла переконливо і сміливо, бо добре знала, що за Кораном чоловік не має права взяти дівчину силою, бо то є великий гріх. Така поведінка і розмови Сулеймана з дівчиною сколихнули його душу, тому що з ним більш ніхто не наважався так говорити, окрім рідної матері. Та не тільки сміливість дівчини і її слова зацікавили султана, «але й вільна форма, і вже перший акорд її, перші слова: вічна правда, рівність перед Богом. Ще не маючи волі, будучи невільницею, Хуррем у розмові з Сулейманом на його запитання, що ти робила б, якби сповнилося твоє бажання, відповіла: «Я будувала б, будувала багато… наперед збудувала б велику імарет (кухню для убогих), …велику дарешттіру (лікарню), …каравансерай для подорожніх і чужинців».
Вже після перших розмов з дівчиною Сулейман відзначив її великий розум та пошану до своєї батьківщини, до землі, де вона народилася, бо Настя ніколи не забувала про рідну українську землю та про свій рідний народ. З часом Настя, а потім Ель Хуррем, отримала волю, прийняла іслам і стала дружиною Сулеймана Великого. Згодом вона народила йому трьох дітей: «Вона блистіла умом і веселістю, безоглядністю і милосердям».
Нова дружина падишаха досить швидко набула визнання, представники різних країн стали просити послухання у Роксолана, навіть незважаючи на те, що вже були допущені до палацу дозволом султана. До Роксолани, яка ходила «без заслони», часто заходили зовсім чужі і незнайомі люди – вчені, майстри, поети, «муляри й будівниці, кожного вона приймала, і кожен з них дивувався її розмовами і зацікавленням». Навіть проповідники Корану просили, щоб Сулейман Великий, володар трьох частин світу, прислухався до прохань і порад Ель Хуррем. І влада його із любові великої переходила в руки його жінки». Та як кажуть у народі – «Коли влади багато, то горе поряд ходить». Так сталося і з Роксоланою.
Не менше уваги, ніж видатним людським якостям, автор повісті «Роксоляна» приділив і красі цієї незвичайної жінки. Але все ж таки, саме вміння довести свою правоту, вміння переконувати людей, які ніколи в своєму житті не знали відмови, вміння турбуватися про інших і надзвичайний розум Роксолани зробив її найвидатнішою і найпрогресивнішою жінкою свого часу. Але й сьогодні саме такі риси повинні мати жінки сучасних лідерів, саме так повинні вони поводитися у суспільстві і саме так турбуватися про свою рідну країну. Саме такою, як Роксолана, повинна буди дружина сучасного державного діяча, саме Роксолана може бути прикладом для таких жінок.
