Войти
Закрыть

Римська республіка 5 - середини 3 ст. до н. е.

6 Клас

Вигнавши останнього царя, римляни проголосили, що відтепер управління Римом має стати «суспільною справою». Так, у 509 р. до н. е. в Римі було утворено республіку. Найвищим органом управління республіки були народні збори, на яких приймали рішення про найважливіші справи держави, наприклад: обрання на керівні посади та ухвалення законів. Після створення республіки всі виборні посади прибрали до своїх рук патриції. З них обирали двох консулів терміном на один рік. Консул - найвища державна посада в Римі. Під час воєн один з консулів перебував у Римі, інший - керував військом. Консули скликали народні збори й засідання сенату. Короткий термін їхнього перебування на посаді, а також одночасне правління двох осіб мало запобігти тиранії. Становище ж плебеїв погіршилося. Вони були зобов’язані служити в лавах римської армії, проте не тільки не брали участі в управлінні республікою, а й потрапляли в рабство за борги. Прагнення плебеїв мати ті самі права, що їх мали патриції, зумовило багатовікову боротьбу між ними. Республіка (з латини - рес публіка - суспільна справа, справа народу) - держава, якою керують люди, обрані народом на певний термін....
0 Переглянути

Природні умови Італії та виникнення міста Рим

6 Клас

Природним північним кордоном Італії є високі Альпійські гори. На південь від Альп відгалужуються Апенніни, що простягаються вздовж усього півострова. Це досить молоді гори, тому й досі там є діючі вулкани. Найбільша річка Італії - По. На захід і схід з гір збігали річки: Рубікон, Арно, Тибр. Земля тут неоднакова: і вулканічний ґрунт, і родючі червоноземи. Покладів корисних копалин небагато: золото та мідь, у середній частині півострова - залізо, мідь, олово, срібло. У дельті Тибру видобували сіль. Клімат за тих часів був вологішим і холоднішим за теперішній, особливо в північних районах. Як і Греція, Італія поділялася на історичні області, пов’язані з розселенням племен. Найпривабливіші за природними умовами були Етрурія, Лацій, Кампанія та Апулія. 2. Які народи заселяли Давню Італію? Хто такі етруски, у чому загадковість їхньої цивілізації? Віками в Італії осідали племена італіків, етрусків, греків, галлів, іллірійців. На острові Сицилія жили переселенці з Карфагена. Італіки прийшли з півночі в 2 - на початку 1 тисячоліття до н. е. й оселилися в центральній частині півострова. Вони виготовляли залізо, займалися землеробством та тваринництвом. Разом з італіками з Балкан переселилася й невелика частина іллірійських племен. Приблизно в 10 ст. до н. е. північніше від річки Тибр оселилися етруски. Геродот уважав, що вони - вихідці з Малої Азії. Інші автори доводять, що етруски прийшли з Греції або жили в Італії завжди. Етруски вирощували пшеницю, ячмінь, овес, виноград. З льону виготовляли одяг, вітрила для кораблів. Осушували болота й перетворювали їх на родючі поля. Успішно торгували: вивозили морем сировину, кераміку, мідні, бронзові, залізні речі, ювелірні вироби, дорогі тканини. До початку нашої ери етруски розчинилися серед інших племен Італії, проте залишили в історії помітний слід. Вони були засновниками першого державного утворення на землі Італії, яке об’єднувало 12 незалежних міст, кожне з яких засновувало колонії. Суперниками етрусків були греки та карфагеняни....
0 Переглянути

Суспільне, господарське та повсякденне життя в античних полісах на території України. Практичне заняття 9

6 Клас

Суспільне життя грецьких міст Північного Причорномор’я та Криму ґрунтувалося на тих самих засадах, що й життя в Греції. Чорноморські міста-колонії зберігали цілковиту незалежність від тих грецьких міст, переселенці з яких їх закладали. При цьому зв’язки з батьківщиною ніколи не уривалися: саме з нею переселенці торгували, брали участь у культурному житті Греції тощо. Не залежали чорноморські поліси й від місцевого населення. Грецькі поліси в Північному Причорномор’ї були демократичними чи аристократичними республіками. Виняток - Боспорське царство, яким правили царі. Отже, найвищу владу в більшості грецьких колоній Північного Причорномор’я зазвичай мали народні збори та ради, до складу яких належали найповажніші громадяни. Рада готувала проекти різних постанов. Народні збори їх схвалювали, а втілювати в життя були покликані обрані на певний термін службовці - архонти, стратеги тощо. • «Я не повалюватиму демократичного ладу й не дозволю цього тому хто зраджує й повалює, і не потаю цього, але доведу до відома державних службових осіб. Я буду ворогом тому хто замишляє та зраджує чи відторгає Херсонес, або Керкінітиду, або Калос Лімен, або укріплені пункти й територію херсонесців. Я служитиму народові й радитиму йому найкраще й найсправедливіше для держави та громадян. Я... не розголошуватиму нічого потаємного, що може зашкодити державі, ні елліну, ні варвару. Я не даватиму або не прийматиму дарів на шкоду державі й громадянам. Я не укладатиму змови ні проти херсонеської громади, ні проти будь-кого з громадян, кого не оголошено ворогом народу. Хліб, який звозиться з рівнини, я не буду ні продавати, ні вивозити з рівнини в будь-яке інше місце, а тільки до Херсонеса»....
0 Переглянути

Елліністичні держави в 4-2 ст. до н. е. Культура еллінізму

6 Клас

У Єгипті правив Птолемей Лаг на прізвисько «Спаситель», засновник династії Птолемеїв. Столиця держави Александрія стала найбільшим містом світу, яке сучасники порівнювали із центром Всесвіту. У забудові Александрії було враховано досягнення античного містобудування й архітектури. Рівні широкі вулиці перетиналися під прямим кутом. Близько третини міста займав комплекс царських споруд: окрім власне царського палацу, до нього належали інші споруди й паркові ансамблі. Александрія була великим портом. Уже в 3 ст. до н. е. Єгипет постачав продукти харчування всьому античному світу. Знаними у світі були єгипетські вироби з кольорового скла, тканини з вовни та льону, папірус, посуд, вироби із заліза, міді й бронзи. Прочитавши уривки з джерел, дайте відповідь на запитання: що вирізняє Александрію з-поміж інших відомих вам міст стародавнього світу? • «Вінець усіх міст - Александрія. Славу її підносило багато чого: і велике ім’я засновника, і мистецтво архітектора Динократа. У місті є дуже високі храми. Вирізняється серед них Серапейон. Моя мова безсила описати його. Просторі, оточені колонадами двори, статуї, що дихають життям, і безліч інших творів - нічого більш чудового не знає всесвіт. У цьому храмі зберігалися книжкові скарби неоціненної вартості» (Амміан Марцеллін)....
0 Переглянути

Утворення імперії Александра Македонського

6 Клас

Навесні 334 р. до н. е. Александр Македонський на чолі війська рушив у похід проти Персії. Східний похід було проголошено як помсту за руйнацію храмів під час походу Ксеркса. Тоді йшлося про відвоювання в персів Малої Азії. Малоазійські сатрапи, які підкорялися Дарію III, вирішили дати бій Александру біля річки Гранік, що впадає в Мармурове море. Битва відбулася в 334 р. до н. е. Перська армія зазнала розгрому. Потім Александр рушив до малоазійських грецьких міст, звільняючи їх. Наступна битва відбулася біля міста Ісс. Військо персів налічувало приблизно 130 тис. вояків проти 30-40 тис. армії Александра. Однак у найвідповідальніший момент Дарія III охопила паніка. Долю битви визначила втеча царя. У полон потрапили мати, дружина й дві доньки Дарія. Після перемоги Александр рушив на південь. Спочатку він підкорив Сирію та Фінікію. Найскладнішою для війська Александра виявилася облога Тіра. П’ять місяців (січень-травень 332 р. до н. е.) трималися мешканці міста. Тільки засипавши протоку, що відділяла острів, на якому стояло місто, від берега, греко-македонці змогли захопити його....
0 Переглянути

Підкорення Греції Македонією

6 Клас

У середині 4 ст. до н. е. в житті Греції відбулися істотні зміни. Поступово еллінська єдність пішла в небуття. Широке використання рабів, розвиток ремесла та торгівлі поглибили прірву в статках громадян. Вільний еллін, не витримуючи дешевої рабської праці, біднішав, урешті втрачав майно та землю. Через тривалі війни багато землевласників втратили наділи. Вільна купівля-продаж землі руйнувала усталене життя грецьких полісів, адже тепер власником землі міг стати будь-хто, навіть не громадянин, аби тільки мав гроші. Обмеження громадян зумовило стирання поняття громадянина як власника землі та воїна - захисника поліса. На вулицях Афін можна було зустріти громадянина, який жебракував разом зі своїм останнім рабом. Усе більше з’являється греків, не зайнятих господарством. В останні роки війни з’явилися загони професійних воїнів, які за гроші готові були виконувати будь-які завдання. Обов’язок та привілей кожного громадянина - служба в народному ополченні - зійшов нанівець. На утримання найманої армії йшли чималі кошти, які сплачували жителі держави. Кризу можна було пригальмувати лише спільними зусиллями. Спочатку здавалося, що об’єднати всю Грецію здатна Спарта. Але внаслідок війн з Персією та Фівами (у Беотії) вона втратила колишню могутність. Жоден з грецьких полісів не був у змозі згуртувати еллінів....
0 Переглянути

Мистецтво Давньої Греції. Практичне заняття 8

6 Клас

Найяскравішим свідченням розквіту архітектури Давньої Греції були храми. Досягнення давньогрецьких митців - новий тип храмової споруди, яка стала центром найважливіших подій суспільного життя. Храми розташовували в центрі акрополя чи міської площі. Грецькі храми мали прямокутну форму й були з усіх боків оточені колонами. Колони будували в кількох стилях. Найдавнішими були доричні колони, які уособлювали мужній та войовничий характер дорійців, - вони були важкими та масивними. Верхня частина колони мала вигляд круглої подушки й накладеної на неї важкої плити. Колони іншого стилю - іонічного - ошатні й стрункі. Їм притаманна легкість, витонченість, примхливість ліній. Верхня частина колони прикрашена двома великими завитками. Пізніше з’являються колони коринфського стилю: іще вишуканіші, з верхньою частиною, схожою на кошик з квітами. Греки прикрашали колонами не тільки храми, а й театри, гімнасії, палестри. Іноді в невеликих храмах колони замінювали скульптурами жіночих фігур (дівчат у довгих, прикрашених сукнях). Такі колони називають каріатидами. Одним з найвідоміших храмів Давньої Греції був храм Артеміди в Ефесі на узбережжі Малої Азії (нині Туреччина), збудований у 6-5 ст. до н. е. Його вважали одним із семи чудес світу. Завширшки храм Артеміди простягався на 51 м, а завдовжки - на 105 м. Висота храму з колонами - 18 м. Храм прикрашали 127 колон. У 356 р. до н. е. храм було спалено мешканцем Ефеса Геростратом, який хотів увічнити своє ім’я в історії за будь-яку ціну. Тож вислів Геростратова слава означає - ганебна слава. Найяскравішою архітектурною пам’яткою Давньої Греції став комплекс будівель на афінському Акрополі. Після перемоги над персами тут почалося велике будівництво. Ініціатором його став Перікл. Він залучив до будівництва свого друга Фідія, і за короткий час було споруджено цілий комплекс будівель, який став символом розквіту та могутності Афін....
0 Переглянути

Освіта, наука, виховання та сімейне життя в Давній Греції

6 Клас

Поява на світ дитини була в грецькій родині великим святом. Коли народжувався хлопчик, на двері будинку чіпляли гілки оливи, а коли дівчинка - вовняні нитки. До семи років дитина перебувала під опікою матері або годувальниці. Греки вважали дітей відповідальними за вчинки батьків. У різних полісах дітей виховували по-різному. У Спарті, зокрема, їхнім вихованням та освітою опікувалася держава. Але в інших містах виховання було домашнім. Дитину із семи років передавали під опіку раба, якого називали педагогом. Пізніше хлопчики починали відвідувати школу. Найчастіше вони мали трьох учителів. Перший навчав дітей читати, писати та рахувати. Другий - музики, а третій стежив за їхнім фізичним розвитком. За подальше навчання слід було платити. Основними предметами з 12 років була граматика (література, переважно поезія), риторика - мистецтво красномовства. До 16 років ця освіта завершувалася, і наставав період 2-3-річних атлетичних вправ. У 18 років юнак вступав у вік ефебів (початкова 2-річна військова або прикордонна служба). Після її завершення чоловік вважався повнолітнім. Він міг продовжити навчання в елітарних філософських школах. Крім риторики, у них навчали мистецтва діалектики - правильного розмірковування....
0 Переглянути

Господарювання та повсякденне життя в Давній Греції

6 Клас

Через несприятливі для хліборобства природні умови в 5-4 ст. до н. е. зернові культури були витіснені виноградом, оливками, овочами та фруктами. Виноград та плоди оливкового дерева висушували та маринували, але продавали за межі Греції здебільшого вино та олію. На ринках продавали смокву (інжир), цибулю, часник, капусту та зелень. Щодня вживали також м’ясо та молоко. Сільське господарство було основним заняттям мешканців Спарти, Беотії, Фессалії. Проте в Давній Греції існували поліси, які надавали перевагу ремеслу та торгівлі, - це Коринф, Аттика, Мегари. Надзвичайно вправними були грецькі ковалі та гончарі. Греки вдосконалили виробництво заліза, знали кілька видів сталі, виробляли бронзові та мідні вироби. Грецькі амфори та піфоси для збереження й перевезення вина, олії, зерна, святковий столовий посуд, теракотові статуетки й світильники славилися в усьому Середземномор’ї. Від 6 ст. до н. е. греки використовували монети. У 5-4 ст. до н. е. виникла нова форма рабства, яку вчені називають класичним рабством. Історики припускають, що в Афінах раби становили третину всього населення. Завдяки рабській праці процвітали маєтки землевласників, ремісничі майстерні, працювали шахти й копальні, велося будівництво, розвивалася торгівля. Раби працювали і в домашніх господарствах: мололи зерно, готували їжу, прибирали житло. Раби доглядали за дітьми, працювали секретарями, писарями, кур’єрами, катами та поліцейськими. Греки вважали, що поділ людей на рабів і вільних закладено в самій природі людини, а тому рабство має існувати завжди. Основними джерелами поповнення рабів були війни, работоргівля та піратство. Діти рабів також були рабами....
0 Переглянути

Розквіт афінської демократії

6 Клас

Перемога в греко-перських війнах допомогла грекам усвідомити переваги їхнього суспільного устрою. Адже у військовому протистоянні зійшлися не просто Персія та окремі грецькі поліси, а два світи, дві цивілізації: східна та антична, з її демократичними цінностями. Перемога Еллади, яка поступалася Перській імперії за територією в 50, а за населенням - у 20 разів, спричинила найвищий злет у всіх царинах життя. Саме тому період 480-431 рр. до н. е. називають «золотим п’ятдесятиліттям». У 462 р. до н. е. народні збори позбавили ареопаг права затверджувати закони та заслуховувати звіти урядових осіб. Відтоді найважливіші питання мали вирішувати народні збори та Рада п’ятисот. Державу очолив Перікл. Від 444 р. до н. е. його протягом 15 років обирали першим стратегом. За правління Перікла кожен афінський громадянин міг бути обраним на будь-яку державну посаду. Багато із цих посад, крім стратегів та інших військових, розподіляли жеребкуванням - «голосували» білими та чорними бобами. Особлива колегія з 11 осіб наглядала за дотриманням громадського порядку та законності. Але оскільки афіняни вважали, що громадяни рівні між собою, обов’язки наглядачів, тюремників та катів виконував загін із 300 державних рабів. Перікл запровадив платню суддям, а пізніше заробітну платню («дієту») почали отримувати члени Ради п’ятисот. Почали платити й за військову службу на кораблях. Це дало Періклові змогу залучити до державної служби середніх та дрібних землевласників, які раніше через нестатки не мали можливості брати участь в управлінні державою....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 36 37 38 39 40 41 42 43 44 ... 60
Назад

Навігація