Войти
Закрыть

Природа та населення Давньої Греції

6 Клас

Давню Грецію називають колискою європейської цивілізації. Її витоки сягають межі 3 та 2 тисячоліть до н. е. Балканський півострів та острови Егейського моря були тим містком, який сполучав Європейський континент із державами Стародавнього Сходу. Роздивіться карту на с. 91. Знайдіть на ній Балканський півострів, Егейське та Іонічне моря. У якій частині Європи розташовані ці географічні об’єкти? Покажіть історичні області Греції: Епір та Фессалію, Беотію та Аттику, Мессенію та Лаконіку. Які острови Егейського моря належали до території поширення грецької цивілізації? Назви Греція та греки вживали римляни. Греки за давнини йменували себе за назвами племен (данайцями, ахейцями), згодом почали називати свою країну Елладою, а себе еллінами. Південна частина Балканського півострова, острови Егейського та Іонічного морів й узбережжя півострова Мала Азія - землі, які населяв цей народ. Терени Давньої Греції, розташовані на півдні Балканського півострова, поділяються на три частини: Північну, Середню та Південну (півострів Пелопоннес). Це переважно гориста місцевість. Північна частина, відділена горами й гірським хребтом, поділяється на 2 області: Епір на заході та Фессалію на сході. Землями Фессалії протікає ріка Пеней - найбільш повновода в Греції. Родючі ґрунти долини сприяли землеробству. Найвища гора Греції - Олімп (2917 м). Вона височить на північно-східному кордоні Греції. Потрапити з Фессалії до Середньої Греції можна було лише через вузький Фермопільський прохід між горами та узбережжям Егейського моря....

Писемність, освіта та наукові знання в Давньому Китаї. Практичне заняття 4

6 Клас

У Давньому Китаї для письма послуговувалися ієрогліфами. Китайських ієрогліфів налічувалося близько 10 тисяч. Їх писали вертикальними стовпчиками згори донизу (стовпчики розміщували справа наліво). Аби вважатися грамотним, китаєць мав вивчити щонайменше 7 тис. ієрогліфів. Запам’ятати написання ієрогліфа, а тим більше відтворити його на матеріалі для письма досить складно, адже кількість рисок в одному ієрогліфі в різних комбінаціях могла сягати 52. Для письма давні китайці спершу використовували кістки тварин і панцири черепах. Пізніше писали на бамбукових чи дерев’яних дощечках. Згодом китайці почали використовувати для письма шовкові стрічки, а від 1 ст. - папір. Освіченим у Китаї вважався той, хто опанував «шість мистецтв»: ритуал, музику, умів стріляти з лука, правити колісницею, читати, писати й рахувати. Здобували освіту китайці в численних приватних школах, у яких «учителі-мудреці» самі набирали собі учнів. Проте існували й державні школи. Шкільництво в Китаї отримало поштовх для розвитку після запровадження імператором У Ді конкурсних іспитів. Мета іспиту - відкрити шлях для чиновницької кар’єри найздібнішим, найкомпетентнішим випускникам. Оскільки до уваги брали знання претендентів, охочих навчатися ставало більше, тож китайці почали масово записувалися в приватні конфуціанські школи....

Суспільне та культурне життя давніх китайців

6 Клас

Ви вже знаєте, що основним заняттям давніх китайців було землеробство. Сіяли пшеницю, ячмінь, проте найбільше вирощували рису, який і досі є для китайців найважливішим продуктом харчування. Важливою галуззю господарства було тваринництво. Розводили китайці велику рогату худобу, яку використовували як тяглову силу, також свиней, овець. Займалися вони й городництвом та садівництвом. З городини вирощували часник, цибулю, черемшу, бамбук, гарбузи, ріпу тощо, а із садових культур - груші, сливи, суничне дерево, абрикоси, апельсини, каштани, хурму, персики. Культивували китайці ще одну рослину, яку за давнини не знали в інших краях, - чай. У ті часи Китай був єдиною країною, яка виготовляла шовк. Технологію виготовлення шовку китайці тримали в суворій таємниці. Зрозуміло, що серед ремесел особливе місце посідало ткацтво. Вдосконалюючи ткацький верстат і барвники, китайці виробляли багато видів шовкової тканини. Шовкові тканини вироблялися майже в кожному селянському господарстві, а також у приватних та державних ткацьких майстернях....

Давній Китай

6 Клас

Давній Китай обіймав тільки частину тієї території, на якій розташовано сучасний Китай. Місцеві жителі називали свою країну Піднебесною. У центрі країни розпросторилася Велика Китайська рівнина, якою несла води Жовта ріка (таку назву вона мала через колір води), або Хуанхе. Південніше височіли вкриті лісами гори, а за ними - долина іншої великої ріки - Блакитної, або Янцзи. Долини цих річок заросли тропічними лісами. У лісах водилися слони, носороги, буйволи, тигри, антилопи, леопарди й інші тварини. Так само як Ніл, Хуанхе несла зі своїми водами величезну кількість родючого мулу і, розливаючись, затоплювала великі прибережні низовини. Часом повені Жовтої ріки супроводжувалися зміною річища. Через таку примхливу вдачу Хуанхе називали «рікою тисячі бід», «лихом Китаю», а також «такою, що блукає». Вологий клімат створював можливості для землеробства без іригації. Щоправда, щоб мати придатну для рільництва землю, китайці мусили спершу викорчувати ліс. Уже в 3 тисячолітті до н. е. на території Китаю існували перші поселення землеробів. У долині Хуанхе вирощували чумизу (вид проса), а на берегах Янцзи - рис. Перші міські поселення на берегах річок виникли в середині 2 тисячоліття до н. е....

Суспільне, релігійне та культурне життя Давньої Індії

6 Клас

Після приходу аріїв в індійському суспільстві утвердився поділ на варни. Так називали великі групи людей із чітко визначеними правами та становищем у суспільстві. Усього варн було чотири: брахмани - члени жрецьких родів, кшатрії - члени царських родин та військова знать, вайш’ї - рядові вільні общинники. Четверта варна - шудри (неповноправні) - розорені співплемінники та нащадки підкореного доарійського населення, дрібні ремісники тощо, зобов’язані служити першим трьом варнам. Належність до будь-якої варни визначалася походженням. Так, син брахмана міг бути лише брахманом, а син шудри міг належати тільки до варни шудр. Брати шлюби між представниками різних варн було заборонено. Жителі Індії вважали, що брахмани постали з вуст верховного божества Брахми, кшатрії - з рук, вайш’ї - зі стегон, а шудри - зі стоп. Неповноправність шудр виявлялася в низці обмежень: їм було заборонено навіть слухати Веди. Вони не проходили обряд посвячення як духовного народження. Власне, тому брахманів, кшатріїв та вайш’їв називали «двічі народженими», а шудр - «раз народженими». Люди, які належали до однієї варни, мали той самий спосіб життя, будували схожі житла, споживали однакову їжу. На самому дні суспільства перебували недоторкувані - навіть дотик до них ритуально оскверняв «двічі народженого». За Ашоки в межах варн та разом з ними почали виникати касти. У касти об’єднувалися переважно люди однієї професії. Діти належали до касти батьків....

Давня Індія

6 Клас

Уздовж долини Гангу (Північно-Східна Індія) простяглися тропічні ліси - джунглі. Тут росли бамбук, манго, очерет, лотос. Водилися королівські тигри, носороги, леви, слони, мавпи, змії. Для заняття землеробством потрібно було вирубувати ліси. Клімат цієї частини Індії визначають вітри Індійського океану. У жовтні-листопаді (одразу після жнив) тут наставала тепла зима з найнижчою температурою до +5 °С. У червні-серпні тривав двомісячний дощовий сезон. Коли опади не припинялися довше, починалися руйнівні повені. У Південній Індії, відрізаній від північних областей ланцюгом гір, дощі випадали нерегулярно. Річки тут були багаті на золото та алмази. Більшість населення Давньої Індії проживало в невеликих поселеннях, оточених суцільною стіною або парканом для захисту від нападників та диких звірів. Одноповерхові будівлі були розташовані навколо водоймища. Житла мали одне вікно, закрите дерев’яними ґратами. Дах робили з листя та тростини. Кімнати вмебльовували ліжками та плетеним столом, біля якого сиділи на підлозі. У підсобних приміщеннях у глиняних та мідних горщиках зберігали продукти (масло, перець, спеції, мед). Цей посуд використовували лише для приготування та зберігання їжі. За тарілки слугувало листя....

Нововавилонська та Перська держави

6 Клас

До кінця 10 ст. до н. е. у Північному Межиріччі посилилась держава Ассирія, що виникла навколо міста Ашшур. Унаслідок завоювань цар Тіглатпаласар III у 8 ст. до н. е. захопив Сирію, Фінікію, частину Мідії. У 729 р. до н. е. він приєднав Вавилон і створив першу в історії людства імперію. Проте, побудована на насильстві та переселеннях, ця держава не проіснувала довго і Вавилону разом із мідянами вдалося повалити Ассирію у 612 р. до н. е. На руїнах Ассирійської імперії виникло Нововавилонське, або Халдейске, царство. За царя Навуходоносора II (605—562 рр. до н. е.) Халдейське царство процвітало. Втіленням його величі мала бути столиця. Навуходоносор II розгорнув у двохсоттисячному Вавилоні небачене будівництво. Навколо міста було зведено два ряди мурів з 360 сторожовими вежами. Парадний вхід у місто - величні (14 м заввишки, 30 м завширшки) Ворота богині Іштар - було прикрашено рельєфними зображеннями фантастичних чудовиськ. Від цих воріт до дев’яностометрової Вавилонської вежі з храмом бога Мардука вела брукована дорога процесій. Її ширина сягала 35 м. Через Євфрат було збудовано міст завдовжки 123 м і завширшки 5-6 м. Тоді постали царські палаци з висячими садами Семіраміди, які вважають одним із семи чудес світу давнини....

Фінікійські міста-держави. Ізраїльсько-Іудейське царство

6 Клас

Більше чотирьох тисяч років тому на східному березі Середземного моря оселилися племена, які пізніше давні греки назвали фінікійцями, а їхню країну - Фінікією. Давня Фінікія була відокремлена від Західної Азії високим гірським хребтом Ліван. Тут розташована родюча Саронська рівнина, зволожена вітрами з моря, багата на кедрові ліси та оливкові гаї. Фінікійці оселялися вздовж берегової лінії. Так утворювалися міста-порти, що мали добре обладнані гавані й потужні укріплення. Одним з найдавніших прибережних міст Східного Середземномор’я був Бібл. Він виник у 2 тисячолітті до н. е. Його купці відвідували навіть Єгипет, постачаючи деревину та оливкову олію. Згодом постали й інші фінікійські міста, серед яких найсильніші та найбагатші - Tip та Сидон. Кожне місто було самостійною державою. Фінікійські міста-держави мали своїх правителів, закони, армію та флот....

Найдавніші держави Дворіччя

6 Клас

У Південно-Західній Азії протікають річки Тигр та Євфрат. Країну, розташовану в середній та нижній течії між цих річок, давньогрецькі географи називали Межиріччям (грецькою - Месопотамія). Усе Межиріччя за природними умовами поділялося на дві частини: Верхнє та Нижнє (Дворіччя). Якщо Верхнє Межиріччя - це пагорби й степи, то Дворіччя - рівнина, утворена наносами мулу Тигру та Євфрату. Палюче сонце перетворювало зволожений шар землі на глиняну кірку вже за декілька кроків від річки. Справжнім лихом для мешканців були бурхливі повені, унаслідок яких утворювалися озера й болота. Тож, аби вирощувати хліб, люди мусили навчитися відводити воду, коли був її надлишок, та зрошувати лани під час спеки. Крім зернових культур, жителі Дворіччя вирощували фінікові пальми. З їхніх плодів виготовляли хліб, вино, оцет, а з деревини та листя - різноманітні плетені вироби. Кісточки фініків використовували як паливо та корм для худоби. Надра Дворіччя були багаті на поклади руд різних металів та родовища срібла. З високоякісної глини виготовляли різноманітний посуд та цеглу. Жителі Дворіччя вірили, що саме з глини боги створили людину....

Освіта, наукові знання, образотворче мистецтво та архітектура давніх єгиптян

6 Клас

Єгиптяни мали власне письмо. Зрозуміло, що впродовж тисячолітньої історії єгипетської цивілізації воно змінювалося, удосконалюючись. Давньоєгипетське письмо було ієрогліфічним: графічні знаки в ньому мали різне значення, позначаючи й окремі звуки, і їхні сполучення, і цілі слова. Єгиптяни розміщували ієрогліфи горизонтальними рядками справа наліво чи вертикальними - зверху вниз. Матеріалом для письма був папірус. На ньому єгиптяни писали чорним та червоним чорнилом, використовуючи спеціальні палички-щіточки. Червоною фарбою позначали початки розділів та дати. Ієрогліфи - схематичні малюнки, що позначають слова й поняття та використовуються для письма. Папірус - це трав’яниста рослина, різновид очерету, що росла на берегах Нілу. Усіх єгипетських хлопчиків незалежно від походження в 7-8 років приймали в школу при храмі. Навчання було платним: платили здебільшого харчами. Один з написів розповідає про бідного юнака, який «досяг ніг фараона завдяки своїй дощечці для письма». Завершивши освіту, що передбачала засвоєння ієрогліфів, опанування мистецтва письма й читання, а також арифметики, геометрії та географії, учні здобували звання «переписувача, що одержав дощечку». Це давало можливість обійняти адміністративну посаду....

Навігація