Войти
Закрыть

Елліністичні держави в 4-2 ст. до н. е. Культура еллінізму

6 Клас

У Єгипті правив Птолемей Лаг на прізвисько «Спаситель», засновник династії Птолемеїв. Столиця держави Александрія стала найбільшим містом світу, яке сучасники порівнювали із центром Всесвіту. У забудові Александрії було враховано досягнення античного містобудування й архітектури. Рівні широкі вулиці перетиналися під прямим кутом. Близько третини міста займав комплекс царських споруд: окрім власне царського палацу, до нього належали інші споруди й паркові ансамблі. Александрія була великим портом. Уже в 3 ст. до н. е. Єгипет постачав продукти харчування всьому античному світу. Знаними у світі були єгипетські вироби з кольорового скла, тканини з вовни та льону, папірус, посуд, вироби із заліза, міді й бронзи. Центральна вулиця перетинала місто із заходу на схід, починаючись на сході Воротами Сонця й закінчуючись на заході Воротами Місяця....

Історичні джерела про Александра Македонського. Практичне заняття 9

6 Клас

«Ще хлопчиком Александр виявив велику стриманість: хоч і мав він запальну й непогамовну вдачу, але був байдужий до тілесних утіх і віддавався їм дуже помірковано. Не ганявся він за будь-якою славою й не шукав її абиде, на відміну від Філіппа, який хизувався своїм хистом красномовства і на монетах увічнював перемоги своїх колісниць на перегонах в Олімпії. Тим-то Александр, коли друзі запитали його, чи не хоче він узяти участь у змаганнях з бігу на Олімпійських іграх (а бігав він швидко), відповів: "Так, якщо тільки моїми суперниками будуть царі”. ...Щоразу, коли приходило повідомлення про те, що Філіпп завоював якесь відоме місто або здобув велику перемогу, Александр слухав це без радості, нарікаючи: "Хлопці, мій батько встигне все захопити, так що не залишить мені з вами ніякої змоги здійснити великий і блискучий подвиг”. Він мріяв не про втіхи й багатство, а про доблесть і славу, вважаючи: що більше одержить від батька в спадщину, то менше залишиться зробити йому самому. ...Окрім того, Александр від природи любив літературу й багато читав. Він говорив, що читання "Іліади” - це засіб виховати в собі військову доблесть. Примірник видання, виправленого Аристотелем і відомого під назвою "Іліада в скриньці”, Александр завжди мав при собі і клав разом із кинджалом під подушку... Александр захоплювався Аристотелем і навіть любив його не менш ніж свого батька, бо, як сам казав, одному він завдячує своїм життям, а другому - відчуттям краси життя......

Утворення імперії Александра Македонського

6 Клас

Навесні 334 р. до н. е. Александр Македонський на чолі війська рушив у похід проти Персії. Східний похід було проголошено як помсту за руйнацію храмів під час походу Ксеркса. Тоді йшлося про відвоювання в персів Малої Азії. Малоазійські сатрапи, які підкорялися Дарію III, вирішили дати бій Александру біля річки Гранік, що впадає в Мармурове море. Битва відбулася в 334 р. до н. е. Перська армія зазнала розгрому. Потім Александр рушив до малоазійських грецьких міст, звільняючи їх. Наступна битва відбулася біля міста Ісс. Військо персів налічувало приблизно 130 тис. вояків проти 30-40 тис. армії Александра. Однак у найвідповідальніший момент Дарія III охопила паніка. Долю битви визначила втеча царя. У полон потрапили мати, дружина й дві доньки Дарія. Після перемоги Александр рушив на південь. Спочатку він підкорив Сирію та Фінікію. Найскладнішою для війська Александра виявилася облога Тіра. П’ять місяців (січень-травень 332 р. до н. е.) трималися мешканці міста. Тільки засипавши протоку, що відділяла острів, на якому стояло місто, від берега, греко-македонці змогли захопити його....

Підкорення Греції Македонією

6 Клас

У середині 4 ст. до н. е. в житті Греції відбулися істотні зміни. Поступово еллінська єдність пішла в небуття. Широке використання рабів, розвиток ремесла та торгівлі поглибили прірву в статках громадян. Вільний еллін, не витримуючи дешевої рабської праці, біднішав, врешті втрачав майно та землю. Через тривалі війни багато землевласників втратили наділи. Вільна купівля-продаж землі руйнувала усталене життя грецьких полісів, адже тепер власником землі міг стати будь-хто, навіть не громадянин, аби тільки мав гроші. Обмеження громадян зумовило стирання поняття громадянина як власника землі та воїна — захисника поліса. На вулицях Афін можна було зустріти громадянина, який жебракував разом зі своїм останнім рабом. Усе більше з’являється греків, не зайнятих господарством. В останні роки війни з’явилися загони професійних воїнів, які за гроші готові були виконувати будь-які завдання. Обов’язок та привілей кожного громадянина - служба в народному ополченні — зійшов нанівець. На утримання найманої армії йшли чималі кошти, які сплачували жителі держави. Кризу можна було пригальмувати лише спільними зусиллями. Спочатку здавалося, що об’єднати всю Грецію здатна Спарта. Але внаслідок війн з Персією та Фівами (у Беотії) вона втратила колишню могутність. Жоден з грецьких полісів не був у змозі згуртувати еллінів....

Мистецтво Давньої Греції. Практичне заняття 8

6 Клас

Найяскравішим свідченням розквіту архітектури Давньої Греції були храми. Досягнення давньогрецьких митців - новий тип храмової споруди, яка стала центром найважливіших подій суспільного життя. Храми розташовували в центрі акрополя чи міської площі. Грецькі храми мали прямокутну форму й були з усіх боків оточені колонами. Колони будували в кількох стилях. Найдавнішими були доричні колони, які уособлювали мужній та войовничий характер дорійців, - вони були важкими та масивними. Верхня частина колони мала вигляд круглої подушки й накладеної на неї важкої плити. Колони іншого стилю - іонічного - ошатні й стрункі. їм притаманна легкість, витонченість, примхливість ліній. Верхня частина колони прикрашена двома великими завитками. Пізніше з’являються колони коринфського стилю: іще вишуканіші, з верхньою частиною, схожою на кошик з квітами. Греки прикрашали колонами не тільки храми, а й театри, гімнасії, палестри. Іноді в невеликих храмах колони замінювали скульптурами жіночих фігур (дівчат у довгих, прикрашених сукнях). Такі колони називають каріатидами. Одним з найвідоміших храмів Давньої Греції був храм Артеміди в Ефесі на узбережжі Малої Азії (нині Туреччина), збудований у 6-5 ст. до н. е. Його вважали одним із семи чудес світу. Завширшки храм Артеміди простягався на 51 м, а завдовжки - на 105 м. Висота храму з колонами - 18 м. Храм прикрашали 127 колон. У 356 р. до н. е. храм було спалено мешканцем Ефеса Геростратом, який хотів увічнити своє ім’я в історії за будь-яку ціну. Тож вислів Геростратова слава означає - ганебна слава....

Освіта, наука, виховання та сімейне життя в Давній Греції

6 Клас

Поява на світ дитини була в грецькій родині великим святом. Коли народжувався хлопчик, на двері будинку чіпляли гілки оливи, а коли дівчинка - вовняні нитки. До семи років дитина перебувала під опікою матері або годувальниці. Греки вважали дітей відповідальними за вчинки батьків. У різних полісах дітей виховували по-різному. У Спарті, зокрема, їхнім вихованням та освітою опікувалася держава. Але в інших містах виховання було домашнім. Дитину із семи років передавали під опіку раба, якого називали педагогом. Пізніше хлопчики починали відвідувати школу. Найчастіше вони мали трьох учителів. Перший навчав дітей читати, писати та рахувати. Другий - музики, а третій стежив за їхнім фізичним розвитком. За подальше навчання слід було платити. Основними предметами з 12 років була граматика (література, переважно поезія), риторика - мистецтво красномовства. До 16 років ця освіта завершувалася, і наставав період 2-3-річних атлетичних вправ. У 18 років юнак вступав у вік ефебів (початкова 2-річна військова або прикордонна служба). Після її завершення чоловік вважався повнолітнім. Він міг продовжити навчання в елітарних філософських школах. Крім риторики, у них навчали мистецтва діалектики - правильного розмірковування....

Господарство та повсякденне життя в Давній Греції

6 Клас

Через несприятливі для хліборобства природні умови в 5-4 ст. до н. е. зернові культури були витіснені виноградом, оливками, овочами та фруктами. Виноград та плоди оливкового дерева висушували та маринували, але продавали за межі Греції здебільшого вино та олію. На ринках продавали смокву (інжир), цибулю, часник, капусту та зелень. Щодня вживали також м’ясо та молоко. Сільське господарство було основним заняттям мешканців Спарти, Беотії, Фессалії. Проте в Давній Греції існували поліси, які надавали перевагу ремеслу та торгівлі, - це Коринф, Аттика, Мегари. Надзвичайно вправними були грецькі ковалі та гончарі. Греки вдосконалили виробництво заліза, знали кілька видів сталі, виробляли бронзові та мідні вироби. Грецькі амфори та піфоси для збереження й перевезення вина, олії, зерна, святковий столовий посуд, теракотові статуетки й світильники славилися в усьому Середземномор’ї. Від 6 ст. до н. е. греки використовували монети. У 5-4 ст. до н. е. виникла нова форма рабства, яку вчені називають класичним рабством. Історики припускають, що в Афінах раби становили третину всього населення. Завдяки рабській праці процвітали маєтки землевласників, ремісничі майстерні, працювали шахти й копальні, велося будівництво, розвивалася торгівля. Раби працювали і в домашніх господарствах: мололи зерно, готували їжу, прибирали житло. Раби доглядали за дітьми, працювали секретарями, писарями, кур’єрами, катами та поліцейськими. Греки вважали, що поділ людей на рабів і вільних закладено в самій природі людини, а тому рабство має існувати завжди. Основними джерелами поповнення рабів були війни, работоргівля та піратство. Діти рабів також були рабами....

Розквіт Афінської демократії

6 Клас

Перемога в греко-перських війнах допомогла грекам усвідомити переваги їхнього суспільного устрою. Адже у військовому протистоянні зійшлися не просто Персія та окремі грецькі поліси, а два світи, дві цивілізації: східна та антична, з її демократичними цінностями. Перемога Еллади, яка поступалася Перській імперії за територією в 50, а за населенням - у 20 разів, спричинила найвищий злет у всіх царинах життя. Саме тому період 480-431 рр. до н. е. називають «золотим п’ятдесятиліттям». У 462 р. до н. е. народні збори позбавили ареопаг права затверджувати закони та заслуховувати звіти урядових осіб. Відтоді найважливіші питання мали вирішувати народні збори та Рада п’ятисот. Державу очолив Перікл. Від 444 р. до н. е. його протягом 15 років обирали першим стратегом. За правління Перікла кожен афінський громадянин міг бути обраним на будь-яку державну посаду. Багато із цих посад, крім стратегів та інших військових, розподіляли жеребкуванням - «голосували» білими та чорними бобами. Особлива колегія з 11 осіб наглядала за дотриманням громадського порядку та законності. Але оскільки афіняни вважали, що громадяни рівні між собою, обов’язки наглядачів, тюремників та катів виконував загін із 300 державних рабів....

Греко-перські війни (500–449 рр. до н. е.)

6 Клас

Як ви вже знаєте, у 522 р. до н. е. Дарій І став правителем Перської держави. Невдовзі перси захопили Лідію й почали збирати данину з грецьких міст Малої Азії. Незабаром Дарій І вирушив у похід проти скіфів й оволодів протоками між Європою та Азією. У 500 р. до н. е. розпочалося повстання в грецькому місті Мілет проти перського панування. Його вважають початком греко-перських воєн. Мілет підтримали інші міста Малої Азії. Вони звернулися до полісів Греції за підтримкою. На це прохання відгукнулися лише Афіни та місто Еретрія на острові Евбея. Спочатку успіх був на боці повсталих. Але згодом перси взяли гору в битві на морі й штурмом захопили місто Мілет. Місто було зруйноване, а його жителів перетворили на рабів. У 492 р. до н. е. Дарій І вирушив у похід проти греків, який закінчився невдало. Перський флот, що йшов у Грецію, потрапив у бурю біля мису Афон, і майже 300 кораблів потонуло. Через два роки Дарій І висунув містам Греції вимогу визнати його владу: «...Цар царів, великий цар Дарій І, володар усіх людей від сходу до заходу, вимагає від вас землі та води...». Деякі поліси підкорилися. В Афінах послів Дарія скинули в море, а спартанці кинули їх у колодязь зі словами, що там перси знайдуть достатньо і води, і землі....

Побут і виховання спартанців. Практичне заняття 7

6 Клас

Спартіати повсякчас були готові воювати. Саме це визначало їхню буденність. Вони не займалися ні господарством, ні торгівлею. Основним їхнім заняттям була війна, а сама Спарта нагадувала військовий табір. Спортивні змагання підтримували постійний дух суперництва. Спартіатам заборонялося без потреби виїздити за межі поліса, багато говорити й розголошувати зміст навіть побутових розмов. Для того щоб стати повноправним громадянином (спартіатом), треба було: по-перше, від народження отримати право на володіння земельним наділом; по-друге, отримати відповідне виховання, яким опікувалася держава, і, по-третє, отримати доступ до однієї з громадських їдалень, де харчувалися всі дорослі (віком понад 30 років) чоловіки. Прочитайте уривок із твору Плутарха. Поміркуйте, чому історик твердив, що «Спарта - єдине місто у світі, де діяло прислів’я, що багатство сліпа і лежить неживе й нерухоме, як на картині». «...Щоб остаточно знищити будь-яку нерівність, ЛІікург насамперед вилучив з обігу всю золоту та срібну монету, наказавши використовувати лише залізну, але й тій за її великого розміру та ваги визначив маленьку вартість, - так збереження суми в десять мін вимагало мати вдома власний склад, а для перевезення - вози. Крім того, він прогнав зі Спарти зайві та непотрібні, на його думку, ремесла. А зрештою, більшість із них і без того зникла б разом із запровадженням нової монети, тому що мистецькі вироби не мали збуту... Не було в Спарті і торгівлі чужоземними товарами, у спартанські пристані не заходив жоден корабель. Щоб іще рішучіше побороти пишність і цілковито знищити жадобу до багатства, Лікург запровадив спільне харчування. Згідно із цим усі громадяни мусили сходитися разом і спільно їсти приписані страви; ніхто не смів у себе вдома їсти, розлігшись на дорогих подушках при багато прибраних столах»....

Навігація