Войти
Закрыть

Переддень війни

10 Клас

Англо-франко-радянські переговори в Москві. Окупація Чехословаччини до певної міри вплинула на зміну настроїв керівництва Англії. Відверті погрози Німеччини на адресу Польщі змусили її взяти на себе зобов’язання подання безпосередньої військової допомоги Польщі, Румунії, Греції та Туреччині в разі неспровокованої агресії проти них. Уперше після закінчення світової війни в Англії було відроджено загальну військову повинність. Уряд Чемберлена звернувся до радянського уряду із запитом, які дії готовий він ужити у випадку нападу німців на Польщу. У свою чергу, й радянський уряд 18 березня 1939 р. запропонував Великій Британії скликати нараду представників СРСР, Великої Британії, Франції, Польщі, Румунії та Туреччини для обговорення колективних заходів забезпечення міжнародної безпеки. Адже зближення цих країн на спільній платформі протистояння агресивним діям нацистської Німеччини в Європі було останнім шансом відвернути світову катастрофу. Проте цю пропозицію було відхилено, хоча, трохи пізніше, переговори СРСР, Великої Британії та Франції все ж таки розпочалися. На жаль, тактика західних країн на них не змінилася: вони намагалися отримати односторонні зобов’язання з боку СРСР і не взяти на себе жодних, під будь-якими приводами максимально затягуючи безплідні переговори. Так, зокрема, англійська військова місія 25 липня 1939 р. була відправлена до Москви на тихоходному кораблі й змогла прибути лише 11 серпня(!). Вона була не представницькою, без відповідних повноважень та з інструкцією уникати підписання документів. Такі інструкції настільки вразили англійського посла в Москві Сідса, що той 13 серпня відправив листа міністру іноземних справ із запитом, чи справді англійський уряд прагне досягти прогресу....
0 Переглянути

Політика «умиротворення» агресорів

10 Клас

Політика «умиротворення» - це намагання Великої Британії, Франції та США, не вживати щодо Гітлера силових методів, котрі дали б йому привід розпочати війну, а піти йому на поступки, тим більше, що Гітлер після задоволення чергової вимоги щоразу заявляв, що більше ні на що не претендуватиме. Проведення цієї політики мало певні причини: • По-перше, між Британією та Францією на початку 1930-х років існували протиріччя. Численна (694 000 вояків) французька армія викликала занепокоєння Британії, яка не бажала зростання вагомості Франції на континенті та вбачала в Німеччині реальну противагу їй. Тому керівнитцво британського уряду прагнуло змусити Францію скоротити армію до 400 000 військовослужбовців. • По-друге, західні держави весь час сподівалися підштовхнути Німеччину до нападу на СРСР. Тому вони спокійно поставилися до запровадження у Німеччині загальної військової повинності та окупації демілітаризованої Рейнської зони. • По-третє, тогочасні західні політики ще й гадки не мали, на що здатний біснуватий Гітлер, дехто з них вважав, що з ним цілком можна домовитися. • По-четверте, мілітаризація Німеччини приносила чергові прибутки для монополій США, навіть у розпал Другої світової війни на заводах Форда продовжували виготовляти мотори для німецької військової авіації. 2. Загарбання Німеччиною Австрії. 11 березня 1938 р. за вказівкою Гітлера було підготовлено директиву про вторгнення німецьких військ до Австрії. Того самого дня німецьке керівництво в ультимативній формі зажадало від австрійського уряду скасувати всенародне голосування, піти у відставку й передати правління «фюрерові» австрійських фашистів Зейс-Інкварту. Австрійський уряд виконав ці вимоги і віддав наказ своїм військам не чинити опору німецьким збройним силам, якщо вони вступлять до країни. Зейс-Інкварт 11 березня отримав указівку з Берліну, щоб він звернувся до Німеччини з проханням про «допомогу» для встановлення в країні «порядку і спокою»....
0 Переглянути

Спроби перегляду Версальсько-Вашингтонської системи міжнародних договорів

10 Клас

Утворення вогнищ війни на Далекому Сході, в Африці та Європі. Головними суперниками Японії у встановленні гегемонізму в Азії були США і Велика Британія. Сутність суперечностей між Японією, з одного боку, і Великою Британією та США - з другого, великою мірою визначила боротьба за встановлення політичного та економічного панування в Китаї. Після завоювання Північно-Східного Китаю підбадьорена своїми успіхами Японія у березні 1933 р. офіційно вийшла з Ліги Націй. Навіть ця міжнародна організація розглядалася в Токіо як перешкода її експансіоністському курсові. Ліга Націй на прохання Китаю створила спеціальну комісію для вивчення цієї проблеми. Комісія рекомендувала вивести японські війська з Маньчжурії та передати її під міжнародний контроль. Японська армія тим часом почала просування в глиб території Китаю. Але передбачені на цей випадок санкції проти Японії так і не було застосовано. Виник прецедент безкарності агресора. Скориставшись цим, Японія наполегливо готувалась до захоплення всієї території Китаю. Загарбання Китаю повинно було, на думку японських керівників, відкрити для Японії нові джерела сировини, ринки збуту, можливість використати дешеву робочу силу і створити надійний тил для нападу на Радянський Союз....
0 Переглянути

Латинська Америка: протиборство демократичних сил і диктаторських режимів. Практична робота

10 Клас

Особливості соціально-економічного та політичного розвитку країн Латинської Америки в міжвоєнний період. Латинською Америкою ми називаємо ту частину Північної, Центральної та Південної Америки, що лежить на південь від кордону США. Ця частина Америки стала об’єктом колонізації з боку Іспанії та Португалії: іспанська та португальська мови, які виникли на основі давньої латині, почали домінувати на цій території, що дало підставу називати її Латинською Америкою, на відміну від англомовної Північної Америки. Особливості колонізації Латинської Америки: • з Іспанії та Португалії до Америки їхало здебільшого дворянство, яке отримувало там величезні земельні наділи, але з презирством ставилося до праці та до місцевого населення; • власники великих земельних володінь - латифундій - використовували працю безземельних селян - пеонів, індіанців, а переважно - негрів-рабів; • процеси міжрасового змішування привели до появи великої кількості мулатів (нащадків білих і негрів) і метисів (нащадків білих та індіанців), які на початку XX ст. становили більшість населення Латинської Америки. Незалежні латиноамериканські держави утворилися ще на початку XIX ст. Тут утвердилася республіканська форма правління. Конституції країн регіону зазвичай наслідували конституцію США. Законодавча влада належала здебільшого Національному конгресу, що складався з двох палат: сенату і палати депутатів. Главою держави й керівником уряду був президент, обраний загальним голосуванням....
0 Переглянути

Мусульманські держави

10 Клас

У 1919 р., спершу в м. Ерзурумі, а потім у м. Сівасі відбулися два конгреси цих товариств, на яких було обрано Представницький комітет на чолі з генералом Кемаль-пашею. Документи конгресів закликали країну до боротьби за незалежність і проти окупантів, а султана - до створення нового кабінету. У жовтні було скликано знову обраний парламент, що прийняв «Національну обітницю», тобто Декларацію незалежності Туреччини, яка містила заклики до знищення всіх перешкод для розвитку країни, передусім привілеїв держав Антанти. У відповідь на цю Декларацію держави Антанти в березні 1920 р. окупували Стамбул і розігнали парламент. Султан змушений був підкоритися, а його новий уряд офіційно виступив проти Представницького комітету і Кемаля-паші. Такий перебіг подій викликав зливу обурення по всій країні. На хвилі національно-патріотичного піднесення у квітні 1920 р. в Анкарі було обрано новий меджліс - Великі національні збори Туреччини (ВНЗТ), до яких було включено й 105 членів розігнаного парламенту, що втекли зі Стамбула. Головою ВНЗТ став Мустафа Кемаль-паша, який проголосив новий орган влади єдиною законною владою Туреччини. Створений ВНЗТ уряд на чолі з Кемалем ужив енергійних заходів щодо зміцнення своєї влади. Першою дипломатичною акцією його було звернення за підтримкою до радянської Росії, яка виявила готовність допомогти. Услід за тим, у відповідь на інтервенцію грецьких військ до Анатолії, турки почали успішну воєнну кампанію, що завершилася восени 1922 р. вигнанням інтервентів. Успіхи кемалістської революції сплутали всі карти державам Антанти. Умови нав’язаного султанові 1920 р. кабального Севрського договору було переглянуто. Зрештою, на конференції в Лозанні було визнано незалежність Туреччини в її тогочасних кордонах. Ще до того, 1 листопада 1922 р., ВНЗТ прийняли закон про ліквідацію султанату, після чого 29 жовтня 1923 р. Туреччину було проголошено республікою. Щоправда, представника султанської династії Абдулу-Меджида II офіційно проголосили «халіфом усіх мусульман», але в березні 1924 р. було ліквідовано й халіфат. На цьому національно-визвольний етап революції в Туреччині завершився....
0 Переглянути

Індія

10 Клас

Розгортання антиколоніальної боротьби. Махатма Ганді. На початку XX ст. Індія продовжувала залишатися основною англійською колонією, перлиною британської колоніальної імперії. Проте Перша світова війна загострила суперечності між Індію та Великою Британією, сприяла новому піднесенню визвольного руху. По-перше, Велика Британія активно використовувала людський і матеріальний потенціал Індії. По-друге, індійська національна буржуазія, виконуючи англійські замовлення з постачання армії, збільшила свої капітали в період війни і прагнула вкладати їх у подальше виробництво. Однак правлячі кола Великої Британії обмежували підприємницьку діяльність індійських кампаній, і останні страждали від політичного безправ’я та расової дискримінації. Вони першими стали в опозицію до влади. їх підтримали й інші прошарки населення. Війна погіршила становище широких трудящих мас. У містах швидко зростала вартість життя. Селяни були придушені тягарем податків і боргами лихварям. Великі підприємці, робітники, селяни, інтелігенція, дрібні власники становили ядро національно-визвольного руху, у якому існували внутрішні суперечності, викликані специфічними інтересами, що часто-густо визначали політику його окремих груп. Міністр у справах Індії Монтегю і віце-король Челмсфорд підготували для британського уряду й парламенту доповідь про британську політику в Індії, на підставі якої 1919 р. було прийнято Закон про управління Індією (або реформа Монтегю-Челмсфорда). Цим законом передбачалося: • символічне розширення складу виборців до центральної та законодавчої асамблеї країни (загалом від 1 до 3 % дорослого населення);...
0 Переглянути

Японія. Китай

10 Клас

Мілітаризація економіки, державних інституцій та суспільної свідомості населення Японії. На відміну від інших азійських країн, Японія, завдяки низці внутрішніх та зовнішніх причин, не перетворилася на колонію або залежну від держав Заходу країну, а сама на початку XX ст. стала на шлях колоніальних завоювань. Вона перемогла у війнах проти Китаю та Росії, перетворила на колонію Корею, посиливши свої позиції на Далекому Сході. У роки Першої світової війни Японія стала на бік Антанти, захопивши німецькі колонії на островах Тихого океану та орендні території в Китаї - півострів Шаньдунь. Особливості економічного розвитку Японії: • потужний розвиток військової галузі; • зросли прибутки японських монополій, які збагатилися за рахунок воєнних замовлень, а також дістали можливість розширити виробництво товарів для збуту за кордон; • валовий національний продукт за 1914-1919 рр. збільшився в 5 разів. Безпосередньо після закінчення світової війни Японія намагалася закріпити свої здобутки. Паризька мирна конференція передала їй права на Каролінські, Маріанські й Маршаллові острови, що належали Німеччині, і на китайську провінцію Шаньдун. Проте на Вашингтонській конференції 1921-1922 рр. у результаті об’єднаних зусиль європейських дипломатій та США Японію потіснили в басейні Тихого океану та змусили повернути Китаю півострів Шаньдунь. Тоді ж у японській економіці почався спад, спричинений, з одного боку, світовою економічною кризою, а з другого - постійним скороченням експорту до Китаю внаслідок бойкоту японських товарів і посилення конкуренції з боку американських та британських компаній....
0 Переглянути

Болгарія та Югославія у міжвоєнний період

10 Клас

Політична нестабільність Болгарії. Вступивши в жовтні 1915 р. у війну на боці австро-німецького блоку, Болгарія 1918 р. повністю вичерпала свої людські та економічні ресурси. Болгарія першою з країн Четверного союзу вийшла з війни, а цар Фердинанд зрікся престолу на користь свого 24-річного сина, якого проголосили царем під ім’ям Борис III. Сам же Фердинанд утік до Німеччини. Становище уряду залишалося хистким. У країні зростав вплив лівих партій, головно Болгарського хліборобського народного союзу (БХНС), які висували вимоги проведення реформ. Значно активізувалася партія «тісних» соціалістів, але її курс на збройне повстання й вимоги встановлення радянської соціалістичної республіки не були підтримані селянством. «Тісняцтво» фактично становило собою різновид більшовизму на болгарському ґрунті. Після виборів до Народних зборів у серпні 1919 р. лідер БХНС Александр Стамболійський сформував новий уряд разом з представниками народної та прогресивно-ліберальної партій. Діяльність уряду Стамболійського розпочалася в складній внутрішній та міжнародній ситуації. 27 листопада 1919 р. держави Антанти підписали в Нейї-сюр-Сен (поблизу Парижа) мирний договір з Болгарією (Нейїський договір), за яким Болгарія була відрізана від Егейського моря і втратила значну частину своєї території. Найтяжчою для Болгарії була, ясна річ, втрата Македонії, відданої Сербії ще за Бухарестським договором 1913 р., трохи збільшеної за договором Нейї. За Нейїським договором, Болгарії заборонялося мати армію чисельністю понад 20 тис. вояків, авіацію, військово-морський флот тощо. Упродовж 37 років країна повинна була сплатити 2250 млн золотих франків репарацій. Через два дні після підписання договору в Софії відбулася масова демонстрація проти його грабіжницьких умов, зростання податків, дорожнечі. 27 грудня 1919 р. почали страйкувати залізничники й робітники зв’язку, а 29 грудня розпочався загальний політичний страйк. Народні збори ухвалили закон про покарання винуватців національної катастрофи, було віддано до суду кількох міністрів колишніх кабінетів....
0 Переглянути

Угорщина та Румунія у міжвоєнний період

10 Клас

Угорщина за режиму М. Хорті. Новий уряд було сформовано з профспілкових і соціал-демократичних лідерів. Він ліквідував революційні трибунали, відновив поліцію й суди. 4 серпня частини румунської армії увійшли до Будапешта й роззброїли Червону армію. Почалися арешти більшовицьких активістів. 16 листопада, після виведення румунських військ, у місто вступила угорська національна армія М. Хорті, єдина на той час реальна, загальнонаціональна сила, здатна підтримувати порядок. Попереду військ на білому коні їхав адмірал М. Хорті, який фактично встановив у країні свою диктатуру. У січні 1920 р. в країні було проведено вибори до Національних зборів, які розпочали свою роботу 16 лютого 1920 р. Національні збори винесли рішення про відновлення в країні монархії. Проти такого рішення категорично виступили країни Антанти і сусіди Угорщини (Чехословаччина, Румунія, Королівство Сербів, Хорватів і Словенців). М. Хорті скористався цим для розширення своїх повноважень. Він отримав і право в екстремальних випадках розпускати Національні збори, зберіг за собою посаду головнокомандуючого армією, проте головними його функціями були представництво країни на міжнародній арені, призначення та приймання послів....
0 Переглянути

Відновлення польської державності. Чехословацька республіка

10 Клас

Становлення Другої Речі Посполитої. За умов краху австро-німецької окупації, у ніч проти 7 листопада 1918 р. представники лівих партій — Польської соціалістичної партії (ППС), галицької соціал-демократії та партії людової (селянської) — створили в Любліні незалежний від окупантів уряд, що його очолив депутат австрійського рейхсрату, лідер галицької соціал-демократії Ігнацій Дашинський. Цей уряд проголосив Польщу народною республікою, обіцяв передати на розгляд Установчих зборів низку демократичних реформ, але проіснував недовго. 10 листопада до Варшави повернувся, звільнившись із в’язниці в Магдебурзі (Німеччина), Юзеф Пілсудський, у якому представники польського капіталу і правих партій вбачали людину, здатну відродити польську державність. ЦЕ ВАРТО ЗНАТИ Юзеф Пілсудський був членом Польської соціалістичної партії з 1892 р., а після її розколу в 1906 р. став лідером її правого крила. Під час Першої світової війни - командир польського легіону, що воював на боці Німеччини. Минуле соціаліста і відмова 1917 р. присягати на вірність німецькій зброї створили йому в народних масах репутацію діяча, здатного задовольнити їхні сподівання. У 1918-1922 рр. - «начальник» (диктатор) Польської держави. Один з ініціаторів польсько-радянської війни. У 1926 р. здійснив військовий переворот і встановив режим особистої диктатури - «санації», який проіснував до його смерті в 1935 р. Створена окупантами у Варшаві Регентська рада 11 листопада 1918 р. передала Пілсудському владу з «метою збереження порядку в країні». На вимогу Пілсудського уряд Дашинського пішов у відставку, а натомість було створено новий, на чолі з правим соціалістом Є. Морачевським, що був повністю підлеглий Пілсудському, проголошеному «начальником» держави....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 289 290 291 292 293 294 295 296 297 ... 317
Назад

Навігація