Римляни запозичили й розвинули культурні надбання багатьох народів Середземномор’я - греків, етрусків та інших. Із часом на цьому ґрунті розквітла власне римська культура, яка набула світового значення. У давнину, за часів правління перших царів, римляни вірили, що кожен предмет, кожне явище мають свого бога. Зерно, яке було щойно кинуте в землю, належало божеству Сатурну, те, що проростало, - Церері, квітуче - Флорі. Римляни поклонялися своїм предкам, бо вірили, що душі померлих охороняють дім і можуть допомогти в повсякденних справах, якщо їх шанобливо про це попросити. Поклоніння численним дрібним божествам і духам втілювалося в різноманітних магічних ритуалах. На початок 2 ст. до н. е. склався культ 12 головних римських богів, які були подібними до грецьких: римляни шанували Юпітера — царя богів, бога грому та блискавки. Юнона, сестра та дружина Юпітера, була покровителькою жінок і материнства. Нептун - бог моря й покровитель мореплавства, Плутон - володар підземного царства. Церера була богинею землеробства. Серед інших богів, яким поклонялися римляни, були: Вулкан - бог ковалів та ремісників; Марс - бог війни; Діана - богиня Місяця та полювання; Аполлон - покровитель музики, мистецтва, лікарів та віщунів, бог Сонця; Мінерна — богиня воїнів, покровителька ремесла; Меркурій - бог торгівлі, покровитель злодіїв, вісник Юпітера; Вакх - бог вина; Венера - богиня краси та кохання. Цікавим був культ богині домашнього вогнища та родинного життя Вести: лише її храми мали округлу в основі форму. У римському суспільстві надзвичайну повагу мали жерці. Вони були посадовими особами держави, а всі релігійні справи вирішував сенат. Посада жерця була виборною, вона не оплачувалася. Особливу шану мали весталки - жриці богині Вести, які підтримували вогнище в її храмі. Коли весталка зустрічала злочинця, якого вели на страту, то закон звільняв його від покарання. Будучи представницями знатних родів, весталки залишались у званні жриць 30 років....
|