• Біологічно активні речовини - це органічні сполуки різної хімічної природи, здатні впливати на обмін речовин та перетворення енергії в живих істотах. Одні з них регулюють процеси обміну речовин, росту й розвитку організмів, інші - слугують засобом впливу на особин свого або інших видів. До біологічно активних речовин належать ферменти, вітаміни, гормони, нейрогормони, фактори росту, фітогормони, антибіотики тощо (мал. 13.1).

• Вітаміни - біологічно активні низькомолекулярні органічні сполуки, які мають різну хімічну природу. Вони необхідні для забезпечення процесів життєдіяльності всіх живих організмів. Вітаміни беруть участь в обміні речовин і перетворенні енергії здебільшого як компоненти складних ферментів. Добова потреба людини у вітамінах становить міліграми, а іноді - й мікрограми.

Цей клас органічних сполук відкрив 1880 року російський лікар М. І. Лунін (1853-1937), а сам термін, який означає «необхідний для життя амін», запропонував 1912 року польський біохімік К. Функ (1884-1967), оскільки вітамін, який він досліджував (В1, мав у своєму складі аміногрупу. Наразі відомо приблизно 20 різних вітамінів і вітаміноподібних сполук, які по-різному впливають на організми.

Вітаміни є життєво необхідними компонентами збалансованого харчування людини і тварин. Їхнє основне джерело - продукти харчування, насамперед рослинного походження. Але певні вітаміни містяться лише в продуктах тваринного походження (наприклад, вітаміни А і D). Деякі вітаміни в незначній кількості синтезуються в організмах людини і тварин з речовин-попередників - провітамінів (наприклад, вітамін D утворюється в шкірі людини під впливом ультрафіолетового опромінення) або симбіотичними мікроорганізмами (зокрема, у кишечнику людини симбіотичні бактерії синтезують вітаміни К, В6, В12).

Коли ще не були відомі хімічна будова й механізм дії вітамінів, їх позначали літерами латинського алфавіту - А, В, С, D та ін. Тепер застосовують і хімічні назви (наприклад, вітамін С також називають аскорбіновою кислотою).

Вітаміни, залежно від того, розчиняються вони у воді або жирах, поділяють на дві групи: водорозчинні й жиророзчинні. До водорозчинних належать вітаміни груп В, С тощо, а до жиророзчинних - груп A, D, К, вітамін Е.

За нестачі певних вітамінів, їхньої повної відсутності, а також надлишку розвиваються небезпечні для здоров’я людини та тварин захворювання. Так, за нестачі певних вітамінів в організмі виникає гіповітаміноз, за їхньої повної відсутності - авітаміноз, а за надлишку - гіпервітаміноз (наприклад, надмірний вміст вітаміну А в організмі людини, який перевищує норму у 20-30 разів, спричиняє токсичний ефект). Явища гіпо- та авітамінозу можуть проявлятись і внаслідок порушення обміну речовин. Це так звана вторинна вітамінна нестача, пов’язана з несприйняттям організмом певних вітамінів.

Іншою групою біологічно активних речовин, які відіграють важливу роль у забезпеченні нормальної життєдіяльності організмів людини і тварин, є гормони та нейрогормони.

• Гормони - органічні речовини, здатні включатись у цикл біохімічних реакцій і регулювати процеси обміну речовин та перетворення енергії, їх виробляють залози внутрішньої та змішаної секреції людини і тварин. Як ви пам’ятаєте з минулорічного курсу біології, такі залози ще називають ендокринними.

Мал. 13.1. Біологічно активні речовини, які виробляють бактерії (V, VI, VIII), гриби (III, V, VI, VII), рослини (III, V, VI, VIII, IX) і тварини (I, II, IV, V, VI)

В особливих нервових (нейросекреторних) клітинах синтезуються гормоноподібні речовини - нейромедіатори (адреналін і норадреналін) та нейрогормони (окситоцин, вазопресин). Нейрогормони виробляють певні нервові клітини, вони впливають на організм так само, як і гормони. І гормони, і нейрогормони надходять у кров чи інші рідини тіла (наприклад, порожнинну рідину безхребетних тварин), які транспортують їх до різних тканин та органів. Ці біологічно активні речовини беруть участь у регуляції обміну речовин, діяльності ендокринних залоз, тонусу непосмугованої мускулатури, підтриманні гомеостазу внутрішнього середовища організму тощо.

За хімічною природою гормони та нейрогормони поділяють на три основні групи:

• білкової природи (гормон росту - соматотропін, інсулін та глюкагон);
• похідні амінокислот (адреналін, норадреналін, тироксин);
• ліпідної природи (статеві гормони та кортикостероїди).

Під контролем гормонів і нейрогормонів відбуваються всі етапи індивідуального розвитку людини і тварин, а також усі процеси їхньої життєдіяльності. Ці сполуки забезпечують пристосування до змін умов зовнішнього і внутрішнього середовища, підтримання сталості внутрішнього середовища організму, регуляцію активності ферментів. Якщо певні гормони виробляються в недостатній кількості або не виробляються взагалі, спостерігають порушення розвитку та обміну речовин організму. Надлишкове вироблення певних гормонів також негативно впливає на організм. Ви пам’ятаєте, що за недостатнього утворення в організмі дитини гормону росту розвивається карликовість, а за надлишкового - гігантизм.

Порівняно з роботою нервової системи, яка забезпечує передачу сигналів на значні відстані за короткий час, діяльність гормональної системи відрізняється меншою швидкістю, але справляє триваліший ефект.

Характерні особливості дії гормонів і нейрогормонів такі.

Дистанційність дії: гормони і нейрогормони з током крові або інших рідин можуть переміщатися від місць свого біосинтезу до клітин-мішеней, на діяльність яких вони впливають.

Висока біологічна активність: ці сполуки впливають на клітини, тканини та органи в незначних концентраціях.

Висока специфічність дії полягає в тому, що гормони та нейрогормони впливають лише на певні біохімічні процеси, які відбуваються в тих чи інших тканинах і органах. Гормони «впізнають» клітини-мішені, які мають особливі молекули-рецептори. Гормони різної хімічної природи по-різному взаємодіють з клітинами-мішенями. Стероїдні гормони можуть досить легко проникати через мембрани всередину клітини. У цитоплазмі вони утворюють комплексні сполуки з білками-рецепторами. Далі цей комплекс проникає в ядро клітини, зв’язується з молекулою ДНК та активує один чи декілька генів, що спричиняє синтез необхідних сполук (ферментів тощо).

Гормони білкової природи або похідні амінокислот зв’язуються з рецепторами, розташованими на поверхні мембран клітин-мішеней. Утворений комплекс активує особливий фермент, пов’язаний з внутрішньою поверхнею клітинної мембрани. Під впливом цього ферменту в цитоплазмі клітини запускається ланцюг біохімічних реакцій. Як наслідок може змінюватися швидкість обміну речовин, частота скорочень серцевого м’яза, напруження непосмугованих м’язів тощо. Деякі клітини мають одразу рецептори до кількох різних гормонів, тобто перебувають під множинним гормональним контролем. Крім того, у клітин різних типів є рецептори до одного й того ж гормону, що зумовлює його множинну дію.

Відносно короткий час існування в організмі: декілька хвилин або годин, після чого речовина втрачає свою активність під впливом специфічного ферменту.

На відміну від нервової системи, що забезпечує передачу сигналу на значні відстані за короткий час, робота гормональної системи вирізняється меншою швидкістю, однак спричинені нею ефекти триваліші.

• Медіатори - фізіологічно активні речовини, які забезпечують міжклітинні взаємодії в нервовій системі. Зокрема, вони беруть участь у передачі нервового імпульсу між двома нейронами, між нейронами і м’язовими клітинами тощо. Їх виробляють нервові та рецепторні клітини. Молекули медіатора виділяються у простір синаптичної щілини. Інтенсивність їхнього виділення регулюють різні концентрації катіону Са2+. Різні медіатори можуть спричиняти різні синаптичні ефекти, наприклад прискорювати або гальмувати проходження нервового імпульсу через синапс. Роль медіаторів можуть виконувати різні сполуки: ацетилхолін, норадреналін, адреналін, серотонін тощо.

• Фактори росту клітини становлять собою поліпептиди з молекулярною масою 5 • 103-104 дальтонів. Подібно до гормонів, вони стимулюють або пригнічують поділ, диференціювання, рухливість, метаболізм, інші прояви життєдіяльності та загибель клітин. На відміну від гормонів, фактори росту продукують неспеціалізовані клітини, які можна зустріти в усіх тканинах. Ці фактори надходять у кров і потрапляють до інших клітин. Фактори росту взаємодіють з рецепторними молекулами у складі клітинних мембран.

Якщо втрачається нервово-гуморальний контроль над розвитком і ростом клітин або порушується взаємодія між різними клітинами, то це може спричинити розвиток злоякісних пухлин.

Один фактор росту може впливати на різні клітини, а різні - на одну клітину. Фактор росту, синтезований у клітині, може не виділятися назовні та впливати на її функції. Один і той самий фактор росту може по-різному впливати на клітини різних типів: наприклад, стимулювати диференціювання одних і гальмувати поділ інших.

На рівень синтезу факторів росту клітини впливають гормон росту, інсулін, статеві гормони тощо. Зокрема, інсулін та статеві гормони підвищують рівень вироблення факторів росту клітинами печінки, а глюкокортикоїди (гормони кори надниркових залоз), навпаки, його знижують.

Ключові терміни та поняття. Біологічно активні речовини, вітаміни, гормони, нейрогормони, медіатори, фактори росту.

Коротко про головне

• Біологічно активні речовини - це органічні сполуки різної хімічної природи, здатні впливати на обмін речовин та перетворення енергії в живих істотах. До біологічно активних речовин належать ферменти, вітаміни, гормони, нейрогормони, фітогормони, антибіотики тощо.
• Вітаміни - біологічно активні низькомолекулярні органічні сполуки, які беруть участь в обміні речовин і перетворенні енергії, здебільшого як компоненти складних ферментів.
• Гормони - органічні речовини, здатні включатись у цикл біохімічних реакцій і регулювати процеси обміну речовин і перетворення енергії. Їх виробляють ендокринні залози людини та тварин. Нейрогормони, які виробляють певні нервові клітини, впливають на організм так само, як і гормони.
• Медіатори - фізіологічно активні речовини, які забезпечують міжклітинні взаємодії в нервовій системі та між нейронами і клітинами інших типів. Зокрема, вони беруть участь у передачі нервового імпульсу між нейронами та між нейронами і м’язовими клітинами.
• Фактори росту - це поліпептиди, які виробляють клітини різних тканин. Подібно до гормонів, вони стимулюють або пригнічують поділ, диференціювання, рухливість, метаболізм, інші прояви життєдіяльності та загибель клітин.

Запитання для самоконтролю

1. Які групи біологічно активних речовин вам відомі? 2. Що таке вітаміни? 3. Чому за нестачі чи відсутності певних вітамінів в організмі людини і тварин спостерігаються порушення обміну речовин? 4. Які основні властивості гормонів і нейрогормонів? 5. Якою може бути хімічна природа гормонів і нейрогормонів? 6. Який механізм впливу різних гормонів на клітини? 7. Що таке медіатори? Яка їхня роль в організмі?

Поміркуйте

Як можна визначити вплив на організм людини або тварини нестачі певного вітаміну?

ЛАБОРАТОРНИЙ ПРАКТИКУМ

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 1

ВИЗНАЧЕННЯ ДЕЯКИХ ОРГАНІЧНИХ РЕЧОВИН ТА ЇХНІХ ВЛАСТИВОСТЕЙ

Мета: ознайомитися з лабораторними методами біохімічного аналізу.

Обладнання і матеріали: штатив з пробірками, витяжна шафа, градуйовані піпетки, крапельниці, скляні палички, водяна баня, годинник; дистильована вода, концентрована хлоридна кислота, розчин Люголя (1 г йоду та 2 г йодистого калію розчиняють у 15 мл дистильованої води і згодом розбавляють до об’єму 300 мл), соняшникова олія, етиловий спирт, бензол; водяні 10 %-ві розчини питної соди й гідроксиду натрію, а також 1 %-ві розчини купрум сульфату й крохмалю.

Завдання 1. Виявіть полісахарид крохмаль у реакції з йодом, а також моносахарид глюкозу в реакції з оксидом купруму при розщепленні крохмалю.

Хід роботи

1. Пронумеруйте дві пробірки й внесіть до кожної 2 мл розчину крохмалю.

2. У першу пробірку додайте 1-2 краплини розчину Люголя, перемішайте скляною паличкою, нагрійте до зникнення синьо-фіолетового забарвлення, а потім знову охолодіть до його появи.

3. У другу пробірку додайте 2-3 краплини концентрованої хлоридної кислоти, прокип’ятіть її вміст на водяній бані протягом 15 хв, після чого додайте 2 мл розчину гідроксиду натрію, 5 краплин розчину сульфату купруму й знову нагрійте суміш до кипіння.

4. Прослідкуйте за утворенням гідроксиду купруму жовтого кольору або гемоксиду купруму червоного кольору під час взаємодії глюкози, яка утворилася при розщепленні крохмалю, із сульфатом купруму.

5. Результати дослідів запишіть у зошит. Зробіть висновки.

Завдання 2. Вивчіть розчинність жирів у різних розчинниках.

Хід роботи

1. Пронумеруйте чотири пробірки й додайте в них по 0,2 мл соняшникової олії.

2. У пробірку № 1 додайте 5 мл дистильованої води, у пробірки № 2 - відповідно по 5 мл етилового спирту і бензолу.

3. Вміст усіх пробірок енергійно перемішайте. У пробірці № 1 спостерігають утворення нестійкої емульсії, з наступним швидким розподілом суміші на два шари; у пробірці № 2 - утворення каламутного розчину внаслідок недостатнього розчинення олії; розчин у пробірці № 3 майже прозорий.

4. У пробірку № 1 додайте ще 5 мл розчину соди й інтенсивно перемішайте. Спостерігайте утворення стійкої емульсії.

5. Результати дослідів запишіть у зошит. Зробіть висновки.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 2

ВИВЧЕННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ ФЕРМЕНТІВ

Мета: ознайомитися з дією ферментів на перебіг біохімічних реакцій.

Обладнання і матеріали: штатив з пробірками, градуйовані піпетки, крапельниці, колба, скляні палички, водяна баня, розчин Люголя, дистильована вода, стакан із льодом, 0,2 %-й водний розчин крохмалю.

Завдання 1. Вивчіть дію ферменту слини (амілази) на крохмаль.

Хід роботи

1. Сполосніть ротову порожнину 2-3 рази водою, потім прополощіть 50 мл дистильованої води протягом 3-5 хвилин, після чого зберіть утворений розчин слини в колбу.

2. Пронумеруйте дві пробірки й внесіть у них по 2 мл розчину крохмалю.

3. У пробірку № 1 додайте 0,5 мл розчину слини, який містить фермент амілазу, а в пробірку № 2 - 0,5 мл дистильованої води.

4. Пробірки № 1 і 2 після перемішування витримайте 15 хв на водяній бані при температурі +38 °С (яка є оптимальною для дії амілази). Після цього додайте до їхнього вмісту 2-3 краплини розчину Люголя та збовтайте до появи синьо-фіолетового забарвлення розчину.

5. У пробірці, де була слина, спостерігають знебарвлення розчину внаслідок розщеплення крохмалю ферментом слини амілазою, а де її не було - зберігається синьо-фіолетове забарвлення.

6. Результати дослідів запишіть у зошит. Зробіть висновки.

Завдання 2. Дослідіть вплив температури на активність ферменту слини (амілази) у реакції з крохмалем.

Хід роботи

1. Пронумеруйте чотири пробірки й в усі додайте по 2 мл розчину крохмалю і по 0,5 мл розчину слини.

2. Пробірку № 1 залиште при кімнатній температурі, № 2 - витримайте на водяній бані при температурі +38 °С, № 3 - кип’ятіть на водяній бані, №4 - поставте в склянку з льодом.

3. Через 10-15 хв витягніть пробірки з водяних бань та склянки з льодом. Потім у всі чотири пробірки додайте по 2-3 краплини розчину Люголя. У пробірці № 1 спостерігають утворення проміжних продуктів розщеплення крохмалю, які при реакції з йодом мають жовтий, червоний або фіолетовий колір; № 2 - містить прозорий розчин, що свідчить про повне розщеплення крохмалю амілазою за оптимальної для цього ферменту температури; № 3 і 4 - позитивна реакція на крохмаль (розчини набувають синьо-фіолетового забарвлення), оскільки амілаза стає неактивною внаслідок кип’ятіння чи охолодження.

4. Результати дослідів запишіть у зошит. Зробіть висновки.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 2

РОЗВ’ЯЗАННЯ ЕЛЕМЕНТАРНИХ ЗАДАЧ ІЗ ТРАНСКРИПЦІЇ ТА РЕПЛІКАЦІЇ

Задача 1. Дослідження показали, що 24 % загальної кількості нуклеотидів даної молекули іРНК припадає на гуанін (Г), 38 % - на урацил (У), 22 - на цитозин (Ц) та 16 % - на аденін (А). Визначте відсотковий вміст нітратних основ молекули ДНК, на якій була синтезована дана молекула іРНК.

Приклад розв’язку.

Виходячи з принципу комплементарності, відсотковий уміст нітратних основ ланцюга ДНК, на якому була синтезована молекула іРНК, буде такий: цитозин - 22 %, аденін - 16 %, гуанін - 24 %, тимін - 38 %. Оскільки молекула ДНК складається з двох ланцюгів, то відсотковий уміст нітратних основ другого ланцюга буде такий: цитозин - 24 %, аденін - 38 %, гуанін - 22 %, тимін - 16 %. Таким чином, дволанцюгова молекула ДНК буде містити: цитозин - 23 %, аденін - 27 %, гуанін - 23 %, тимін - 27 %.

Задача 2. Один з ланцюгів молекули ДНК має такий вигляд:

ГЦГ ГГТ ГГА ТАА ЦТА ГЦЦ. Який вигляд матиме другий ланцюг цієї молекули ДНК, синтезований під час її самоподвоєння?

Задача 3. Молекула іРНК складається з такої послідовності нуклеотидів:

УУЦ ГАА ЦГА УУГ УЦГ ЦЦГ ГАУ. Якою буде будова молекули ДНК, на одному з ланцюгів якої була синтезована дана молекула іРНК?

Задача 4. Ланцюг молекули ДНК містить 34 % гуаніну, 26 % цитозіну, 25 % тиміну та 15 % аденіну. Яким буде відсотковий уміст нуклеотидів молекули іРНК, що була синтезована на цьому ланцюзі молекули ДНК?

РОЗВ’ЯЗАННЯ ЕЛЕМЕНТАРНИХ ЗАДАЧ ІЗ ТРАНСЛЯЦІЇ

Задача 5. Відомо, що молекула іРНК складається з 1535 нуклеотидів. Зі скількох амінокислот складатимуться білки, які кодуються цією молекулою іРНК, якщо відомо, що серед її триплетів є один триплет УАА та два - УГА?

Приклад розв’язку.

Оскільки молекула іРНК складається з 1535 нуклеотидів, то кількість триплетів становитиме 511. Два нуклеотиди ніякої генетичної інформації не несуть. Також не несуть генетичної інформації триплети УАА та УГА (це так звані стоп-кодони, що сигналізують про припинення синтезу білкової молекули). Таким чином, кількість триплетів, які кодують амінокислоти, становитиме 508. Отже, синтезована молекула білка складатиметься з 508 амінокислот.

Задача 6. Скільки амінокислот кодує молекула іРНК, якщо вона синтезована на ділянці молекули ДНК, що складається з таких нуклеотидів: ААГ ТЦА ГЦА ЦТЦ ЦАА ATT?

Приклад розв’язку.

Оскільки молекула іРНК синтезується за принципом комплементарності, то послідовність нуклеотидів, що складають молекулу іРНК, буде така: УУЦ АЦУ ЦГУ ГАЦ ГУУ УАА. Отже, вона складатиметься з 6 триплетів, з яких останній (УАА) не кодує жодної амінокислоти.

Задача 7. Якою послідовністю нуклеотидів молекули іРНК кодується ділянка молекули білка, якщо він має таку будову: СЕРИН - ГЛІЦИН - АСПАРАГІН - ЦИСТЕЇН - СЕРИН - ЛІЗИН - ВАЛІН - АРГІНІН?

Задача 8. Якою послідовністю нуклеотидів молекули ДНК кодується ділянка молекули білка, якщо він має таку будову: ЛІЗИН - ГЛІЦИН - ЦИСТЕЇН - ГЛУТАМІН - АСПАРАГІН - ТРЕОНІН?

Задача 9. Яка послідовність амінокислот кодується такою послідовністю нуклеотидів ДНК: АГЦАТТЦЦАГТЦТГЦАТГ? Якою стане послідовність амінокислот, якщо внаслідок мутації з цієї молекули випаде перший нуклеотид?

РОЗВ’ЯЗАННЯ ЕЛЕМЕНТАРНИХ ЗАДАЧ ІЗ РЕПАРАЦІЇ

Задача 10. Унаслідок дії шкідливого чинника зазнав змін один з ланцюгів молекули ДНК. Виявіть ділянку, яка зазнала змін, якщо неушкоджений ланцюг молекули ДНК має вигляд: ААТ АГЦ ТТА ЦЦТ АГЦ, а молекула іРНК, якби вона була синтезована на ланцюзі ДНК, що зазнав змін, мала б такий вигляд: УУА ГГЦ УАЦ ГГА УЦГ.

Встановіть вигляд молекули ДНК після репарації.

Задача 11. Унаслідок дії шкідливого чинника зазнав змін один з ланцюгів молекули ДНК. Після цього молекула ДНК набула такого вигляду (першим наведено ланцюг, який не зазнав змін):

АТТ ЦАТ ГГТ ЦГА

ТАЦ ТГГ ЦАА ГЦТ.

Встановіть ділянку молекули ДНК, що зазнала змін. Встановіть відсотковий уміст нуклеотидів у молекулі ДНК після порушення структури та після репарації.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 3

ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ІНСТРУКЦІЯМИ

З ВИКОРИСТАННЯ ОКРЕМИХ МЕДИЧНИХ ПРЕПАРАТІВ, ЗАСОБІВ ПОБУТОВОЇ ХІМІЇ ТОЩО ТА ОЦІНКА ЇХНЬОЇ НЕБЕЗПЕКИ

Мета: опанувати навички ознайомлення з інструкціями до медичних препаратів і засобів побутової хімії для запобігання нещасним випадкам у побуті. Розглянути та проаналізувати небезпеку, яку становлять засоби побутової хімії в разі неправильного їх використання.

Обладнання і матеріали: інструкції до найуживаніших медичних препаратів, що є в кожній домашній аптечці, інструкції до засобів побутової хімії, що містять кислоти і луги, леткі речовини.

Хід роботи

1. Об’єднайтеся в групи. Одна група вивчає інструкції до медичних препаратів, а інша - до засобів побутової хімії.

2. Підготуйте в складі своєї групи коротенький виступ за відповідною темою за таким планом:

ліки:

- найпоширеніші складові домашньої аптечки (лікарські препарати, термометр);

- речовини - складові ліків, здатні спричиняти гострі та хронічні отруєння в разі передозування або порушення терміну зберігання;

- обґрунтування необхідності дотримання рекомендацій щодо використання лікарського препарату;

- правила застосування та зберігання лікарських препаратів, перелік дій у разі пошкодження ртутного термометра;

- невідкладна допомога в разі отруєння лікарськими препаратами;

засоби побутової хімії:

- найпоширеніші засоби побутової хімії (оцет, сода, засоби для миття посуду та ванн, пральний порошок, клеї, фарби, розчинники тощо);

- основні небезпечні діючі речовини, що входять до їхнього складу (кислоти, луги, ортофосфати тощо);

- правила використання та зберігання побутової хімії;

- невідкладна допомога в разі потрапляння на тіло, в очі та дихальні шляхи хімічних речовин.

3. Зробіть узагальнюючі висновки.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 4

ОЦІНКА ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ ЗА ЇХНІМ СКЛАДОМ

Мета: навчитися визначати наявність білків, жирів і вуглеводів, харчових домішок у харчових продуктах.

Матеріали та обладнання: хімічні колби, пробірки, лійки, спиртівка (або газова горілка), пробіркотримач, піпетка, порцелянова ступка з товкачиком, промитий пісок, марля, 10 %-й розчин NaOH, 1 %-й та 0,1 %-й розчини CuSO4, куряче яйце, солодке печиво, соняшникова олія, насіння соняшника, етикетки кількох харчових продуктів.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно