Вплив людини на біорізноманіття

Людина значну частину своєї еволюційної історії була звичайною ланкою екосистем савани і впливала на видовий склад цих біомів не більше, ніж інші види. Але після розвитку технологій, виготовлення більш досконалих знарядь і прийомів колективного полювання людина стала дуже ефективним хижаком. І вимирання багатьох видів кінця епохи зледеніння пов'язують саме з успішним полюванням людей на ці види.

Значно більший вплив людини на біорізноманіття розпочався після виникнення землеробства. Тепер під антропогенним тиском опинилися види, які людина і не помічала. Але вона розширювала площі під посіви і знищувала середовище існування багатьох видів.

Після початку промислової революції вплив на біорізноманіття посилився за рахунок стрімкого збільшення шкідливих викидів відходів виробництва. І це стало ще однією причиною вимирання видів. Дуже погано на біорізноманіття впливає видобуток ресурсів (вирубування лісу, добування корисних копалин тощо). Порушення гідрологічного режиму річок завдає шкоди річковим екосистемам, а створена система автомобільних доріг — наземним.

Але людина може здійснювати і корисний вплив на біорізноманіття (мал. 40.1). Створення природоохоронних територій, штучне розмноження видів, які опинилися під загрозою вимирання, збереження рідкісних тварин у зоопарках, а рослин — у ботанічних садах, створення природоохоронного законодавства — усі ці заходи підтримують і зберігають існуюче біорізноманіття.

Мал. 40.1. Приклади негативного (вирубування лісів) і позитивного (забезпечення вільних міграцій) впливу людини на екосистеми

Також людина почала активно винищувати види, які вважала своїми конкурентами. Насамперед це стосується хижаків, які полювали чи потенційно могли полювати на одомашнених тварин. Так, починаючи з виникнення землеробства, невпинно скорочувався ареал вовків. А після заселення білими переселенцями великого острова Тасманія знадобилося приблизно сто років для повного винищення тасманійського сумчастого вовка (мал. 40.2). Фермери вважали, що він може бути потенційною загрозою для овець.

Мал. 40.2. Вимерлий сумчастий вовк тилацин

Суттєву шкоду біорізноманіттю багатьох островів завдав розвиток мореплавання. Люди заселяли острови і легко знищували невеликі за чисельністю популяції місцевих видів тварин і рослин. Навіть якщо острів не заселявся, періодичні відвідини його мореплавцями завдавали шкоди екосистемі, бо ніяких обмежень у винищенні тварин і рослин люди не дотримувалися.

У випадку заселення островів великою загрозою для місцевих тварин ставали ті тварини, які завозилися на острови людиною (мал. 40.3). Свині, кішки, собаки, пацюки розорювали гнізда птахів, ловили та їли дорослих тварин усіх місцевих видів. Острівні мешканці просто не встигали виробити способи захисту від нових хижаків і масово гинули.

Мал. 40.3. Тварини, завезені людиною, які знищували острівні види організмів: кози, свині, пацюки

Поганою ідеєю було завезення на острови кіз. На ненаселених островах їх просто випускали, щоб вони там жили і розмножувалися. А мореплавці, які потім припливали до таких островів, на них полювали і запасали м'ясо. На островах, заселених людьми, кіз тримали як домашніх тварин. Але кози — чудові скалолази, вони підіймаються на дерева й об'їдають листя. Надмірне розмноження цього виду без контролю хижаків перетворило багато островів на голі скелі з майже відсутньою рослинністю, що призводило до спустошення й загибелі інших видів.

Акліматизація та реакліматизація видів

Вплив людини на біорізноманіття може бути і непрямим. За рахунок переміщення (цілеспрямованого або випадкового) людиною видів у нові регіони можуть виникати проблеми для аборигенних видів від видів-вселенців. Заселення видів на нові території називають інтродукцією.

Під час інтродукції організми пристосовуються до кліматичних умов нових регіонів. Цей процес називають акліматизацією. Прикладом акліматизації є вирощування на території України кукурудзи і соняшника (рослини, батьківщиною яких є Америка) та інших видів (мал. 40.4).

Мал. 40.4. Американські види, що були акліматизовані на території України: соняшник, ондатра і робінія (біла акація)

Якщо організм колись жив у цьому регіоні і його завезення було повторним, то такий процес називають реакліматизацією. Так, під час плейстоценового вимирання мегафауни вівцебики вимерли на півночі Євразії, але збереглися на півночі Північної Америки. Цей вид знову завезли до Євразії, і він почав поширюватися територіями, на яких жив раніше.

Основною причиною реакліматизації є намагання відновити втрачене біорізноманіття. Поява реінтродукованих видів дозволяє відновити втрачені зв'язки між видами в екосистемах. Крім того, вона може мати й економічний ефект, якщо такі види можуть використовуватися людиною.

Потреба у збереженні біорізноманіття

Біорізноманіття є дуже цінним ресурсом нашої планети. Наявність великої кількості видів робить зв'язки в екосистемах більш різноманітними. Різноманітні зв'язки і розгалужені трофічні сітки збільшують стійкість екосистем до зовнішніх впливів. Тому збереження окремих видів збільшує стійкість і всієї екосистеми, а їх вимирання, навпаки, цю стійкість зменшує.

Крім того, чимало організмів можуть виробляти важливі для людини речовини, цінність яких поки невідома, але може стати необхідною для майбутніх поколінь. Наприклад, зараз у фармакологічних препаратах широко застосовують речовини, отримані з дерева гінкго. Але ця рослина свого часу майже повністю вимерла і збереглася лише в умовах штучного вирощування. Якби гінкго в давні часи не стали вирощувати як декоративну рослину, ми б не отримали цілу низку корисних медичних препаратів.

Маврикійський дронт (або додо) був уперше описаний 1598 року на острові Маврикій. Для його знищення знадобилося менше ста років. На цього великого (до 20 кг) нелітаючого представника голубоподібних полювали заради м'яса. А гнізда птаха винищувалися свинями та собаками, яких завезли на острів.