Для передачі сигналів нейрони використовують спеціальні структури своєї мембрани — синапси.

Синапси

Синапси розміщуються переважно на кінчиках дендритів і аксонів, однак певна їх кількість є й на тілі нейрона. Синапс — це місце передачі сигналу від однієї клітини до іншої. Таким чином, до складу синапса входять частини двох різних клітин. Клітина, яка надсилає сигнал, утворює спеціальну пресинаптичну (тобто розташовану до синапса) мембрану, а клітина, яка приймає сигнал, — постсинаптичну (розташовану після синапса). Між цими мембранами розміщується синаптична щілина (мал. 31.2).

Мал. 31.2. Будова синапса

В організмі людини розрізняють два основні типи синапсів — хімічні та електричні. У хімічних синапсів синаптична щілина відносно широка, а в електричних, навпаки, — вузька. В електричних синапсах сигнал дуже швидко, майже не затримуючись, передається від клітини до клітини. Натомість у хімічних процес набагато повільніший. Під час передачі сигналу в цих синапсах поверхня мембрани виділяє спеціальні речовини — нейромедіатори, які проникають через щілину й передають сигнал на рецептори постсинаптичної мембрани.

Як уже було сказано, процес передачі сигналу в таких синапсах набагато повільніший, але саме хімічних синапсів у людини найбільше. Це пояснюється тим, що такий спосіб дозволяє дуже тонко регулювати передачу сигналу. Клітина, яка має хімічний синапс, може отримувати декілька сигналів від сусідніх клітин. Одні з них можуть стимулювати виділення нейромедіатора, другі — пригнічувати, а треті — стимулювати виділення ферментів, які руйнують нейромедіатор. Чи пройде сигнал далі, залежить від співвідношення різних сигналів.

Така можливість регулювання дуже важлива навіть у простих ситуаціях. Наприклад, коли людина збирається переходити вулицю, нейрон, який подає сигнал на м’язи ніг, повинен отримати інформацію від інших нейронів. Зорова зона кори розпізнає колір світлофора (на червоний іти не можна), слухова сповіщає про сигнали автомобілів та голоси людей, пам’ять підказує найкращий маршрут переходу. Сумарна дія цих сигналів і приводить до того, що нейрон дає (або не дає) нервовий імпульс для початку руху.

Види нейронів

Нейрони поділяють на три великі групи. Чутливі (сенсорні) нейрони сприймають збудження та передають його від рецепторів до інших нейронів. Моторні (рухові й секреторні) нейрони передають інформацію до виконавчих органів (м’язів або залоз). Проміжні (вставні) нейрони з’єднують одні нейрони з іншими.

Розрізняють нейрони й за кількістю відростків (мал. 31.3). Вони можуть мати один, два або багато відростків. Більшість нейронів людини мають багато відростків. Їх називають мультиполярними нейронами.

Мал. 31.3. Нейрони з різною кількістю відростків

Рефлекторна дуга

Для проведення сигналів від рецептора до робочого органа різні типи нейронів об’єднуються в спеціальну структуру — рефлекторну дугу (мал. 31.4). Вона починається з чутливого нейрона, який передає сигнал від рецептора. Наприклад, тепловий рецептор шкіри сприйняв підвищення температури від вогню свічки. Чутливий нейрон за допомогою свого аксона передає сигнал від цього рецептора у спинний мозок. Там сигнал поступає на дендрит наступного нейрона — рухового. І через тіло цього нейрона по аксону він надходить до м’яза руки, який сприймає сигнал і скорочується. У результаті рука відсмикується від вогню.

Мал. 31.4. Схема рефлекторної дуги

Крім цих двох нейронів, до складу рефлекторної дуги може входити і вставний нейрон. Тоді сигнал від чутливого нейрона передається на моторний не прямо, а опосередковано.

• Один нейрон може бути пов'язаний із величезною кількістю — до 20 тисяч — інших нейронів.

• Мієлін надає волокнам аксонів білого кольору, тому частини мозку людини, які складаються переважно з аксонів і виконують провідні функції, називають білою речовиною.

• У 1992 р. було відкрито так звані дзеркальні нейрони. Це нейрони, які збуджуються не лише, коли людина (або тварина) виконує якусь дію, але й тоді, коли вона просто спостерігає за виконанням цієї дії іншою істотою. Уважають, що вони відповідають за наслідування. Такі нейрони були виявлені в людей, мавп і деяких птахів.

Нейрони — це клітини нервової тканини, які здатні сприймати, обробляти та передавати інформацію. Вони мають довгі (аксони) і короткі (дендрити) відростки. Сигнали від однієї клітини до іншої передаються через спеціальні структури їхніх мембран — синапси. В організмі людини існує два основні типи синапсів — хімічні й електричні. Для передачі сигналів від рецепторів до робочих органів нейрони утворюють рефлекторні дуги — структури, що складаються з чутливих, моторних і вставних нейронів.