Войти
Закрыть

Біосоціальна природа людини. Значення знань про людину для збереження її здоров’я

8 Клас

Людина як біосоціальна істота. Минулого навчального року на уроках біології ви ознайомилися з дивовижним світом тварин: вивчали його різноманітність, особливості будови, процесів життєдіяльності, поведінки, пристосування до умов життя окремих його представників. Людина має багато спільних рис із представниками тваринного світу. Учені вважають, що все людство, незважаючи на відмінність кольору шкіри та інших ознак, - це один вид. Вони так класифікують його: тип ХОРДОВІ, підтип ХРЕБЕТНІ, клас ССАВЦІ, ряд ПРИМАТИ, родина ГОМІНІДИ, рід ЛЮДИНА, вид ЛЮДИНА РОЗУМНА (HOMO SAPIENS). Вид — це сукупність особин, подібних між собою за будовою, процесами життєдіяльності, вимогами до умов існування, які дають плідне потомство. В існуванні виду Людина розумна можна виділити як біологічну (притаманну всім видам організмів), так і соціальну складову, значення якої постійно зростає. Роль біологічних чинників у житті людини знижується завдяки науково-технічному прогресу та міжнародній співпраці (різні країни надають допомогу іншим, які зазнали голоду, епідемій, руйнівного впливу воєн, природної стихії тощо). Людина, на відміну від тварин, є особистістю - насамперед суб’єктом суспільних відносин (пригадайте, які відносини належать до суспільних). Спільноти людей відрізняються від різних типів угруповань тварин дуже складною організацією та мають назву соціум. Способи спілкування людей між собою дуже досконалі - це, передусім, усна та письмова мова....

Узагальнення. Організм людини як цілісна саморегульована біологічна система. Взаємодія регуляторних систем організму людини

8 Клас

Протягом цього навчального року ви вивчали будову та особливості функціонування організму людини. Ви переконалися, як складно він організований: мільярди клітин різних типів, об’єднані у тканини, що формують різноманітні органи. Органи, що виконують спільні функції, входять до складу певної фізіологічної системи. Так, шкіра утворює покриви нашого організму. Її основна функція - захист внутрішнього середовища нашого тіла від зовнішніх несприятливих впливів. Опорно-рухова система людини складається з внутрішнього скелета і скелетних м’язів, які діють як єдине ціле. Скелет виконує опорну, захисну та кровотворну функції. Скорочення скелетних м’язів зумовлюють рухи всього тіла та його частин. Обмін речовин в організмі людини починається з травної системи, яка забезпечує нормальне функціонування нашого організму. Завдяки травній системі наш організм отримує поживні речовини, які використовуються як будівельний матеріал і слугують джерелом енергії, потрібної для забезпечення нормального функціонування всіх систем органів. Органи дихальної системи забезпечують процеси газообміну. Надходження в наш організм кисню зумовлює окиснення різних груп органічних сполук (вуглеводів, білків, жирів) та звільнення енергії, яка запасається в цих сполуках. Завдяки цьому задовольняються енергетичні потреби нашого організму. Крім того, з видихуваним повітрям виводяться деякі непотрібні нашому організму сполуки (наприклад, вуглекислий газ). Органи дихальної системи разом зі шкірою та іншими органами беруть участь у процесах терморегуляції, завдяки якій підтримується стала температура нашого тіла....

Постембріональний розвиток людини

8 Клас

Упродовж життя в організмі людини безперервно відбуваються процеси росту й розвитку. У різні періоди життя інтенсивність цих процесів неоднакова, що зумовлює специфічні анатомічні, фізіологічні та психічні особливості, які називають віковими. Хронологічний вік - це період (у роках, місяцях, днях), прожитий від дня народження до певного відлічуваного моменту. Біологічний вік - це сукупність анатомічних і фізіологічних особливостей організму, що відповідають віковим нормам для певної спільноти людей. Він залежить від індивідуального темпу росту, розвитку і старіння організму. Різниця між хронологічним і біологічним віком на етапі дозрівання може сягати п’яти років, а на етапі старіння - до 20 років. Відповідно до вікових особливостей розвитку організму весь життєвий цикл людини поділяють на періоди. Період новонародженості - перші десять днів. Грудний період - 10 днів - 1 рік - супроводжується активним ростом і збільшенням маси тіла. За цей період ріст дитини збільшується приблизно в півтора-два рази. У віці шести місяців у дитини починають прорізуватися молочні зуби. Значні зміни відбуваються в скелеті дитини. У новонароджених ще немає типових для дорослої людини вигинів хребта. Вони починають розвиватися з розвитком м’язової системи (мал. 222)....

Запліднення. Ембріональний період розвитку людини. Плацента, її функції

8 Клас

Онтогенез (від грец. онтос - існуюче та генезис - походження) - це індивідуальний розвиток організму з моменту його зародження до природної смерті. Виділяють два періоди онтогенезу: ембріональний (зародковий) і постембріональний (післязародковий). Ембріональний охоплює перетворення зиготи на зародок і розвиток зародка та плоду до моменту народження дитини. Постембріональний починається після її народження. Як відбувається процес запліднення? Ви вже знаєте, що початковим етапом індивідуального розвитку організму (онтогенезу) є запліднення — процес злиття ядер чоловічої та жіночої статевих клітин. Сперматозоїди, потрапивши до піхви жінки, пересуваються до шийки матки. Приблизно через 30 хв вони досягають порожнини матки, а через 1,5 год потрапляють до маткових труб, де зустрічаються з яйцеклітиною. Сперматозоїд руйнує мембрану яйцеклітини за допомогою спеціальної речовини, яку виробляє акросома. Коли головка сперматозоїда потрапляє всередину яйцеклітини, її мембрана стає непроникною для інших сперматозоїдів. Ядра обох статевих клітин (сперматозоїда і яйцеклітини) зливаються в одне й утворюють запліднену яйцеклітину, або зиготу. Так настає вагітність, що триває в межах дев’яти місяців. Вагітність — фізіологічний стан організму жінки, пов’язаний із заплідненням яйцеклітини і розвитком зародка і плоду. Під час вагітності посилюється виділення гормонів яєчників, а потім плаценти, збільшуються розміри матки. Основні її ознаки: припинення менструацій; збільшення молочних залоз; сонливість; можливі тимчасові запаморочення та нудота....

Статеві клітини. Менструальний цикл. Запліднення. Вагітність

8 Клас

Яйцеклітини та сперматозоїди розвиваються з первинних статевих клітин. Чоловічі первинні статеві клітини починають утворюватися з настанням статевої зрілості. Процес дозрівання сперматозоїдів триває понад два місяці. Щодня у чоловіків дозріває кілька мільйонів сперматозоїдів. На відміну від чоловіків, у жінок первинні статеві клітини утворюються вже в ембріональному періоді й перебувають у «законсервованій» стадії аж до настання статевої зрілості. Яка будова чоловічих статевих клітин? Чоловічі статеві клітини - сперматозоїди - це дуже дрібні, рухливі гамети, що складаються з головки, шийки і хвоста (мал. 217, 1). Головка має ядро, оточене тонким шаром цитоплазми, та акросому, органелу, яка виробляє фермент, що сприяє проникненню сперматозоїда в яйцеклітину. У шийці міститься велика кількість мітохондрій, енергія яких забезпечує рух хвоста, а отже, і рух самого сперматозоїда до яйцеклітини. Яка будова жіночих статевих клітин? Жіночі статеві клітини - яйцеклітини, на відміну від сперматозоїдів, нерухомі, значно більші за розміром (близько 0,1 мм), кулястої форми (мал. 217, 2). Цитоплазма яйцеклітини містить великий запас поживних речовин у вигляді жовткових включень, рівномірно розподілених у клітині. Ззовні яйцеклітина оточена оболонками. Вони виконують функції живлення та захисту. Статеве дозрівання у дівчат відбувається від 9 до 16 років. Приблизно у віці 10-12 років у дівчат починається перша менструація - ознака дозрівання яйцеклітини у фолікулах яєчників....

Будова та функції репродуктивної системи людини

8 Клас

Однією з умов існування і процвітання будь-якого біологічного виду є здатність відтворювати нащадків. Людина також біологічний вид, тому продовження роду є її природною потребою. Однак людина не тільки біологічна, а й соціальна істота. Це зумовлено тим, що її еволюція відбувалася в соціальному середовищі. Тому повноцінними умовами для продовження людського роду є створення сім’ї. Людина розмножується статевим способом. Функцію розмноження забезпечує репродуктивна система. Її утворюють статеві органи. Вони складаються зі статевих залоз, де формуються статеві клітини; статевих шляхів, по яких ці клітини досягають місця запліднення, і зовнішніх статевих органів. Розрізняють чоловічу і жіночу статеві системи. Яка будова чоловічої статевої системи? До внутрішніх чоловічих статевих органів належать сім’яники, або яєчка, придатки яєчок, передміхурова залоза (простата) (мал. 215). Сім’яники, або яєчка, - овальні парні статеві залози, що містяться поза черевною порожниною у шкірному мішку (мошонці) й виконують подвійну секреторну функцію: зовнішню - утворення сперматозоїдів і внутрішню - виділення гормону тестостерону. (Пригадайте, до якого типу залоз належать сім’яники.) Кожен сім’яник складається приблизно з тисячі звивистих сім’яних канальців. Під час статевого дозрівання в сім’яних канальцях яєчок починають утворюватися чоловічі статеві клітини - сперматозоїди. З яєчок вони надходять до придатків, де дозрівають упродовж двох тижнів. Придаток яєчка - це згорнута спіраллю трубка, що проходить по задній частині яєчка. Від кожної протоки придатка починається сім’явиносна протока, що з’єднується з протоками сім’яних міхурців. Сім’яні міхурці - парні залози, секрет яких забезпечує сперматозоїди поживними речовинами, а також підтримує їхню рухливість. Протоки придатків і протоки сім’яних міхурців зливаються в одну й утворюють сім’явипорскувальний канал. Він відкривається у сечівник. Саме тут сечовий шлях об’єднується зі статевим....

Взаємодія регуляторних систем організму. Стрес і фактори, які його спричиняють

8 Клас

Тісний зв’язок між нервовою та ендокринною системами здійснюється завдяки взаємодії структури проміжного мозку гіпоталамуса та провідної ендокринної залози, яка теж пов’язана з проміжним мозком, - гіпофіза. Так виникає гіпоталамо-гіпофізарна система. Яка роль гіпоталамо-гіпофізарної системи в регуляції діяльності організму людини? До гіпоталамуса від нервових клітин інших відділів головного мозку надходять відповідні сигнали. У відповідь нейросекреторні клітини гіпоталамуса виділяють нейрогормони, які по кровоносних судинах з током крові потрапляють у передню частку гіпофіза (див. мал. 196). Там нейрогормони стимулюють або гальмують вироблення певних гормонів, які впливають на діяльність інших ендокринних залоз. Отже, діяльність гіпофіза перебуває під контролем гіпоталамуса. У роботі єдиної гіпоталамо-гіпофізарної системи закладено принцип прямого і зворотного зв’язку. Коли будь-яка залоза внутрішньої секреції починає виділяти дуже мало або, навпаки, занадто багато гормонів, гіпоталамус реагує на такі відхилення від норми їхнього вмісту в крові. Цю інформацію він передає в гіпофіз, який завдяки виділенню певних гормонів посилює або послаблює функцію відповідної залози внутрішньої секреції. Наприклад, гіпофіз виробляє тиреотропний гормон, який стимулює діяльність щитоподібної залози. Під впливом цього гормону щитоподібна залоза виробляє свій гормон - тироксин (трийодтиронін), який впливає на всі органи і тканини організму. Тироксин впливає і на гіпофіз, для якого це є сигналом про результат його діяльності. Таким чином, якщо тиреотропний гормон гіпофіза стимулює діяльність щитоподібної залози (це прямий зв’язок), тоді тироксин гальмує діяльність гіпофіза, зменшуючи утворення тиреотропного гормону (це зворотний зв’язок)....

Механізми імунних реакцій організму людини. Алергія. СНІД та його профілактика

8 Клас

Чим характеризується клітинний імунітет? Клітинний імунітет забезпечують певні групи лейкоцитів. Як ви пригадуєте, лейкоцити - безбарвні клітини крові, що мають ядро та здатні до амебоїдного руху. За рахунок такого руху певні види лейкоцитів можуть проникати крізь стінку кровоносних судин. Вони рухаються в напрямку до бактерій, їхніх токсинів, уламків клітин власного організму. Завдяки утворенню несправжніх ніжок лейкоцити здатні до фагоцитозу (мал. 209). Лейкоцити різноманітні за особливостями будови клітин і властивостями. Більшість з них містить у цитоплазмі багато гранул із біологічно активними речовинами. їх називають гранулоцитами. Лейкоцити, позбавлені таких гранул, належать до агранулоцитів. Гранулоцити поділяють на нейтрофіли, еозинофіли та базофіли. Основні функції нейтрофілів: здійснення фагоцитозу та внутрішньоклітинне перетравлення сторонніх для організму об’єктів (наприклад, хвороботворних бактерій), а також знешкодження антигенів на відстані. Тим самим вони забезпечують неспецифічний імунітет. Еозинофіли забезпечують імунітет у разі зараження організму паразитичними червами (гельмінтами); запобігають проникненню антигену всередину судин, зв’язуючи їх у тканинах; послаблюють розвиток алергічних реакцій. Базофіли здатні до фагоцитозу і беруть участь в алергічних реакціях. До агранулоцитів належать моноцити і лімфоцити. Моноцити - найбільші клітини крові. Один моноцит здатний захопити і перетравити кілька десятків бактерій. Основні функції моноцитів: синтез лізоциму, захисних білків інтерферонів; здійснення фагоцитозу; знешкодження пухлинних клітин; участь у механізмах специфічного імунітету....

Імунна система. Імунітет специфічний і неспецифічний. Імунізація

8 Клас

Імунна система є однією з регуляторних систем нашого організму. Вона сформувалася в процесі еволюції людини для забезпечення захисту її організму від зовнішньої і внутрішньої біологічної агресії - інфекцій та пухлин. Імунна система також відіграє важливу роль у підтриманні гомеостазу. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ! Імунітет - здатність організму протидіяти збудникам інфекційних та інвазійних (які спричиняються тваринами) захворювань, а також впливу речовин, які мають антигенні властивості. Антигени - це чужорідні для організму хімічні речовини, сполуки, що входять до складу вірусів, бактерій, паразитичних еукаріотів тощо, здатні спричинити захисну реакцію. Що собою становить імунна система? Імунна система — це система органів і тканин, які захищають організм від чужорідних для нього організмів і сполук (мал. 204). Її складові впізнають і знищують не тільки антигени, а й пухлинні клітини, змінені молекули, створені самим організмом. Виділяють центральну та периферичну частини імунної системи (мал. 205). До центральних частин імунної системи належать червоний кістковий мозок і тимус (вилочкова залоза). Як ви пригадуєте, червоний кістковий мозок є найважливішим кровотворним органом, а в тимусі дозрівають певні типи лейкоцитів....

Ендокринні залози організму людини. Профілактика захворювань ендокринної системи

8 Клас

Що таке епіфіз? У головному мозку розташована ще одна крихітна ендокринна залоза - епіфіз (шишкоподібне тіло) (мал. 198). Вона синтезує гормон мелатонін. Цей гормон регулює кров’яний тиск, періодичність стану сну і неспання, посилює ефективність імунної системи. Учені припускають, що епіфіз виконує роль внутрішнього годинника, що узгоджує зміни стану організму із циклічними змінами світлої і темної частини доби. Які функції щитоподібної та прищитоподібних залоз? Щитоподібна залоза - найбільша ендокринна залоза нашого організму (мал. 199). Вона складається з лівої та правої потовщених часток, які сполучаються вузьким перешийком. Своєю увігнутою частиною вона прилягає до трахеї і гортані (до її щитоподібного хряща, звідки й походить її назва). Гормони, які секретує щитоподібна залоза - трийодтиронін, тироксин, тиреокальцитонін, прискорюють обмін речовин, поглинання кисню в тканинах, обмін Кальцію і Фосфору, регулюють розвиток тканин (насамперед кісткової) і функціонування нервової системи. Так, тиреокальцитонін регулює вміст Кальцію в крові і сприяє його збереженню в кістках. Недостатнє вироблення гормонів щитоподібної залози у дорослих зумовлює мікседему, а вроджене недорозвинення цієї залози в дітей — кретинізм. Мікседема супроводжується набряком шкіри і підшкірної клітковини, випаданням волосся, кволістю, сонливістю, а кретинізм - значним відставанням у фізичному та розумовому розвитку....

Навігація