Войти
Закрыть

Сприйняття зоровою сенсорною системою світла, кольору, простору

8 Клас

Роль кришталика в сприйнятті предметів довкілля. Проходячи крізь оптичну систему ока, промені від предметів заломлюються. У людей з нормальним зором заломлені промені потрапляють точно на сітківку й утворюють на ній чітке зображення предметів. Воно є зменшеним, дійсним й оберненим (іл. 114). Реальне зображення предметів формується в зорових центрах кори головного мозку на основі комплексу відчуттів, що виникають в інших аналізаторах. АКОМОДАЦІЯ (від лат. accomodatio [акомодаціо] — пристосування) — здатність ока пристосовуватися до чіткого бачення предметів, що перебувають на різній відстані. Точне зображення предметів на сітківці досягається зміною кривини кришталика — акомодацією. Промені від предмета, розташованого далеко від ока, йдуть майже паралельно (іл. 114 а) і потрапляють на сітківку за мінімального заломлення. Промені від близького предмета падають на кришталик розбіжно (іл. 114 б). Для їх збирання на сітківці необхідно заломити їх сильніше, збільшивши кривину кришталика. Коли погляд переводиться з далеко розташованих предметів на близько розташовані, війковий м’яз скорочується і кришталик стає більш опуклим. За віддалення предмета від ока напруження війкового м’яза зменшується, кривина кришталика також зменшуються. Зображення формується на сітківці. Отже, одночасно бачити з однаковою чіткістю близько і далеко розташовані предмети неможливо. У кожний момент часу кришталик ока пристосовується або до ближнього, або до дальнього бачення....
0 Переглянути

Зорова сенсорна система. Око

8 Клас

Значення зорової сенсорної системи та її будова. Зір — це здатність бачити форму, розміри та колір навколишніх предметів, їх взаємне розташування, визначати відстань до них. За допомогою зору людина сприймає й розрізняє букви, цифри, малюнки тощо. У пізнанні зовнішнього світу зір має першочергове значення. Близько 90 % усієї інформації про навколишній світ людина отримує завдяки зору. Зорове сприйняття можливе завдяки функціонуванню зорового аналізатора (зорової сенсорної системи). Він, як і кожний аналізатор, складається з трьох частин: периферичної, провідникової та центральної. Периферичною частиною зорового аналізатора є орган зору — око. Провідникова його частина представлена зоровим нервом. Центральна частина зорового аналізатора — зорова зона — міститься в корі потиличних часток головного мозку. Будова ока. Око — парний орган, який міститься в очній ямці черепа. Воно складається з двох частин: очного яблука та допоміжного апарату. Очне яблуко має кулясту форму (іл. 111). У ньому розрізняють три оболонки: зовнішню білкову — склеру, середню — судинну, внутрішню — сітківку. Склера — міцна сполучнотканинна оболонка, яка вкриває все очне яблуко, надає форми та захищає його від механічних та хімічних впливів. Передню прозору частину склери називають рогівкою. Вона пропускає і заломлює промені світла....
0 Переглянути

Загальна характеристика сенсорних систем. Будова аналізаторів

8 Клас

Роль сенсорних систем у забезпеченні зв’язку організму із зовнішнім середовищем. Як відомо, для будь-якого організму, а отже, й людського, характерна подразливість. Ця властивість забезпечує йому різноманітні чуття (зір, слух, смак, нюх, дотик), завдяки яким людина сприймає явища навколишнього світу. Для того щоб зберегти цілісність структури й хімічну сталість свого внутрішнього середовища, організм людини за допомогою нервової системи отримує інформацію про стан навколишнього середовища та визначає доцільність своїх пристосувальних реакцій до його змін. Ця інформація надходить в організм у вигляді особливих сигналів, що відображають зміни фізико-хімічного стану зовнішнього та внутрішнього середовищ. Таким універсальним сигналом є імпульс. Усі сигнали, як зазначалось у попередній темі, так чи інакше спрямовуються в головний мозок, а чутлива функція мозку полягає у визначенні певної сигнальної значимості всіх стимулів (подразнень) на основі аналізу їх характеристик. Ця інформація сприймається особливими фізіологічними структурами, які отримали назву чутливих, або сенсорних, систем. Ці системи пов’язують периферичні органи, які сприймають подразнення і перетворюють їх на сигнали, з головним мозком. Тут сигнали аналізуються і забезпечують формування образів про навколишній світ і відповідну поведінкову реакцію. Інформаційна функція чутливої системи полягає в аналізі впливів зовнішнього середовища. Тому Іван Павлов назвав нервові утворення, які виконують зазначену функцію, аналізаторами (1909 р.). Він також виявив, що аналіз інформації, отриманої ззовні, здійснюється в корі великих півкуль головного мозку....
0 Переглянути

Захворювання нервової системи та їх профілактика

8 Клас

Чинники, які порушують роботу нервової системи. Причинами порушень нервової системи можуть бути різноманітні зовнішні та внутрішні чинники. Зовнішні чинники — це травми (удари та поранення), ураження електричним струмом, надмірне перегрівання або переохолодження організму, інфекції та отрути, а також перевтома й шкідливі звички. Внутрішні чинники — це розлади кровопостачання ділянки нервової системи та пов’язані з ними кисневе й білкове «голодування», дефіцит вітамінів, запальні процеси тощо. Порушення нервової системи зумовлюють розвиток різних захворювань. Так, причинами недостатнього кровопостачання головного мозку може бути перевтома, різкий біль під час травми, сильні хвилювання. Цей стан може спричинити зомління — короткочасну непритомність. Причинами кисневого й білкового «голодування» є малорухливий спосіб життя, порушення режиму праці й відпочинку, недостатнє перебування на свіжому повітрі, отруєння. Цей стан часто супроводжується головним болем. Негативно впливають на нервову систему куріння, уживання алкоголю, наркозалежність. Нікотин спричиняє кисневе голодування головного мозку, внаслідок чого він надто збуджується і швидко виснажується. Під впливом нікотину звужуються і стають ламкими судини мозку, це спричиняє крововиливи у мозок, паралічі. Алкоголь призводить до виснаження всіх нервових клітин. Він порушує процеси збудження і гальмування в нервовій системі, внаслідок чого знижуються різні види чутливості, уповільнюються рефлекси, порушується координація. Наркотики на фоні наркотичного сп’яніння спочатку зумовлюють розлад психічних функцій (забуття тощо), згодом — до порушення регуляції усіх процесів життєдіяльності й погіршення загального фізичного стану. Шкідливі звички особливо небезпечні в підлітковому віці, коли нервова система й весь організм інтенсивно ростуть і розвиваються, потребуючи багато кисню та поживних речовин....
0 Переглянути

Вегетативна нервова система

8 Клас

Будова та функції вегетативної нервової системи. Вегетативна нервова система — частина нервової системи людини, яка керує роботою внутрішніх органів, впливає на обмін речовин і ріст (іл. 109). Вона регулює функції організму автономно, на які майже не можна довільно впливати (підсилювати або послаблювати), наприклад, процеси травлення, дихання, робота залоз зовнішньої та внутрішньої секреції тощо. Вегетативна нервова система, як і соматична, має центральні та периферичні частини. Центри (ядра) вегетативної нервової системи розміщені в різних відділах центральної нервової системи: середньому і довгастому відділах головного мозку, грудинно-поперековому та крижовому сегментах спинного мозку. Периферична частина включає нерви, вузли та сплетення, що відходять від цих центрів. Вегетативна нервова система сприймає подразнення, які передаються до її центрів по чутливих нервах, які є спільними для вегетативної та соматичної нервової системи. Рухові нервові волокна вегетативної нервової системи тонкі, діаметр їх — 2-7 мкм; збудження до органів-виконавців вони несуть зі швидкістю 10 м/с, що в 10 разів менше за швидкість у соматичних волокнах....
0 Переглянути

Головний мозок. Будова та функції переднього мозку

8 Клас

Будова й функції проміжного мозку. Особлива складова мозку, над якою міститься великий мозок, називають проміжним мозком. Він має складнішу будову, ніж стовбур головного мозку. Головними частинами проміжного мозку є таламус та гіпоталамус (іл. 104 а). Таламус (зорові горби) — це парний орган яйцеподібної форми, який бічною поверхнею зростається з півкулями великого мозку. Він містить численні ядра сірої речовини, які займають основну масу проміжного мозку та мають зв’язки з ядрами інших відділів та корою великого мозку. Основна функція зорових горбів — проведення чутливих імпульсів від рецепторів усіх органів чуття (за винятком нюхових) до кори великого мозку. У цій частині проміжного мозку сигнали аналізуються і сортуються: окремі з них гальмуються, інші — пропускаються, деякі — підсилюються. У таламусі містяться центри больової чутливості. Гіпоталамус (підгорбова ділянка) розташований унизу таламуса. У товщі білої речовини гіпоталамус містить значну кількість ядер сірої речовини, які є вищими центрами регуляції температури тіла, обміну речовин, діяльності серця, судин, травних залоз. Ядра гіпоталамуса, отримуючи інформацію від рецепторів кровоносних і лімфатичних судин, визначають характер та ступінь порушення гомеостазу й за допомогою нервових та гуморальних механізмів впливають на виправлення ситуації. Гіпоталамус бере участь у формуванні таких відчуттів, як голод, спрага, пристрасть і відповідної щодо їх задоволення пристосувальної поведінки. Гіпоталамус ніжкою зв’язаний з гіпофізом — залозою внутрішньої секреції. Гіпоталамус регулює діяльність гіпофіза, а через нього — й інших залоз внутрішньої секреції....
0 Переглянути

Головний мозок. Будова та функції заднього і середнього мозку

8 Клас

Загальна характеристика головного мозку. Головний мозок — вищий відділ центральної нервової системи людини, де відбуваються найскладніші процеси аналізу й синтезу інформації, яка надходить від органів чуття (іл. 104 а). Він міститься в порожнині черепа й займає близько 95 % об’єму. Через великі потиличні отвори головний мозок з’єднується зі спинним мозком. Маса мозку новонародженого 330-400 г, а до 20 років вона сягає максимуму. У дорослих маса головного мозку може значно різнитися (1 100-2 200 г), але рівень розумових здібностей від маси головного мозку не залежить. Поміркуйте чому. Вам уже відомо, що головний мозок укритий такими самими оболонками, що й спинний. Вони утворюють єдиний покрив центральної нервової системи. У центральному каналі головного мозку, який продовжує канал спинного мозку, міститься черепно-мозкова рідина (за складом і функціями така сама, як і спинномозкова). Ця рідина разом із кров’ю забезпечує обмін речовин нейронів. У головному мозку, як і в спинному, є біла й сіра речовини. Пригадайте, з чого вони складаються. Сіра речовина утворює кору великого мозку й мозочка; крім того, у вигляді окремих скупчень нейронів (ядер) вона міститься всередині білої речовини. Біла речовина утворює провідні шляхи, які зв’язують відділи головного мозку між собою та зі спинним мозком (іл. 104 б). Головний мозок прийнято поділяти на три відділи (іл. 104 а): задній мозок (довгастий мозок, міст і мозочок), середній мозок, передній мозок (проміжний мозок і великий, або кінцевий, мозок). Від головного мозку відходять 12 пар черепно-мозкових нервів, що регулюють діяльність м’язів голови та шиї, багатьох внутрішніх органів і сприймають інформацію від органів чуття. Серед них є чутливі, рухові та змішані. Найдовший з нервів — блукаючий, гілки якого є в багатьох ділянках тіла....
0 Переглянути

Спинний мозок

8 Клас

Будова спинного мозку. Спинний мозок людини — це довгий циліндричний дещо сплющений тяж (завдовжки близько 40-45 см, діаметр якого близько 1 см, маса — близько 30 г), що міститься в кістковому хребетному каналі. Спинний мозок укритий трьома оболонками, які захищають і живлять його (іл. 101 а). Він має сегментарну будову, починається біля основи черепа від головного мозку й закінчується в поперековому відділі хребта конічним звуженням. Від звуження донизу відходить кінцева нитка, сформована зі сполучної тканини й оточена довгими волокнами нижніх сегментів мозку, що утворюють «кінський хвіст». Відповідно до кількості хребців у спинному мозку є 31 сегмент (іл. 101 б). Від кожного сегмента відходить пара спинномозкових нервів. Сегменти спинного мозку об’єднані у відділи: шийний, грудний, поперековий, крижовий і куприковий. Верхню частину тіла і верхні кінцівки іннервують 8 пар шийних і 12 пар грудних нервів, а нижню частину тіла і нижні кінцівки — 5 пар поперекових, 5 пар крижових та пара куприкових спинномозкових нервів. Спинний мозок має два потовщення (шийне й поперекове), що відповідають місцям виходу нервів до верхніх і нижніх кінцівок. Глибокі поздовжні борозни ділять його на праву й ліву частини. У центрі міститься канал, заповнений спинномозковою рідиною. Навколо каналу розміщена сіра речовина, утворена тілами вставних (97 %) і рухових (3 %) нейронів та їх дендритами. У поперечному розрізі вона має форму крил метелика, що летить (іл. 102). Навколо сірої речовини розташована біла речовина. Ззаду в спинний мозок входять аксони чутливих нейронів, які передають збудження від рецепторів. Вони утворюють задні корінці спинного мозку. Ці корінці мають потовщення — вузли, у яких містяться тіла чутливих нейронів....
0 Переглянути

Центральна та периферична нервова система людини

8 Клас

Нервова система людини, як і усіх хребетних тварин, — трубчастого типу. У зародка вона має вигляд трубки, з якої потім розвивається спинний і головний мозок, від яких відходять нерви. Нервову систему за будовою умовно поділяють на центральну — головний і спинний мозок — та периферичну — нерви, нервові вузли та сплетення, нервові закінчення (іл. 99). За функціональними особливостями нервову систему поділяють на дві частини: соматичну й вегетативну. Соматична нервова система — частина центральної та периферичної нервових систем, яка регулює діяльність скелетних м’язів та органів чуття, забезпечуючи рухи та відчуття. Вегетативна нервова система регулює діяльність внутрішніх органів. Центральна нервова система. Спинний мозок — відділ центральної нервової системи, який забезпечує просту рефлекторну діяльність (рух), регуляцію діяльності внутрішніх органів, виконання команд головного мозку й передачу до нього інформації від органів чуття. Головний мозок — вищий відділ центральної нервової системи, який впливає на діяльність спинного мозку, регулює фізіологічні процеси й координує діяльність систем організму, а також формує поведінку людини. У спинному й головному мозку розрізняють сіру та білу речовини. Тіла нейронів утворюють сіру речовину спинного та головного мозку. Відростки нейронів, у свою чергу, утворюють білу речовину. Мозок оточений трьома захисними сполучнотканинними оболонками (іл. 101 а). Тверда (зовнішня) оболонка мозку покриває внутрішні поверхні хребтового каналу й черепа та виконує захисну функцію. М’яка (внутрішня) оболонка мозку щільно покриває поверхню мозку, проникає в усі щілини й містить кровоносні судини. Павутинна оболонка — тонка, прозора, розміщена між твердою і м’якою, але не заходить у щілини й борозни. Внаслідок цього утворюються підпавутинні простори, заповнені мозковою рідиною (близько 200 мл), що забезпечує живлення мозку....
0 Переглянути

Значення і будова нервової системи. Нейрон. Рефлекс. Рефлекторна дуга

8 Клас

Значення нервової системи. Як вам відомо, нервова система відіграє вагому роль у життєдіяльності організму, забезпечуючи взаємозв’язок усіх його складових та зв’язок з довкіллям. Вона здійснює регуляцію всіх функцій організму, забезпечуючи взаємодію різних клітин через нервові структури. У нервовій системі під впливом подразнень легко виникають та поширюються нервові імпульси — хвилі збудження. Нервові імпульси передають збудження на інші клітини, зумовлюючи їхню реакцію-відповідь на подразнення і пристосування до мінливих умов середовища. Нейрон. Відомо, що основний компонент нервової системи — нервова тканина, а її структурною і функціональною одиницею є спеціалізована нервова клітина — нейрон (іл. 96). Його головні функції — сприймання інформації з організму та довкілля, її аналіз, зберігання та передавання у вигляді нервових імпульсів до робочих органів. Тіло нейрона може бути різної форми (овальної, зірчастої, багатокутної) і різних розмірів (5-150 мкм). У ньому, крім основних органел (іл. 96), містяться нейрофібрили — особливі нитки й канальці, які дають можливість клітині набувати відповідної форми та передавати збудження. У центрі тіла нервової клітини є ядро, однак вона не здатна до поділу й розмноження. Дендрити (іл. 96) сприймають подразнення і проводять імпульси до тіла нейрона, їх довжина сягає 0,01-0,50 мм. Дендрити сильно розгалужені поблизу тіла нейрона, мають бокові вирости (шипики), які збільшують їх поверхню та є місцями контактів з іншими нейронами....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 71 72 73 74 75 76 77 78 79 ... 107
Назад

Навігація