Войти
Закрыть

Причини і наслідки виснаження та деградації ґрунтового покриву

10 Клас

• Сучасні тенденції землекористування. Виснаження та деградація ґрунтового покриву розпочалась з появою на Землі землеробства близько 10 тис. років тому. За оцінками спеціалістів, на той час площа придатних для сільськогосподарського використання земель складала близько 4,5 млрд га. В наш час таких земель залишилось близько 2,5 млрд га. В середньому за 10 тис. років історії землеробства щороку втрачалось до 200 тис. га земель. Сучасні втрати продуктивних земель зросли у 30-35 разів порівняно з пересічноісторичними (мал. 38). Виявляється, що значна частина території сучасних пустель є антропогенною за своїм походженням, тобто є результатом нераціональної діяльності людини. На сьогоднішній день у світі розорюється 1,5 млрд га (мал. 39). Незворотні втрати продуктивних ґрунтів нині досягли 6-7 млн га в рік. Щороку населення планети зростає на 90 млн осіб, а для забезпечення життєдіяльності пересічного громадянина потрібно 0,3 га орних земель. Це означає, що в сільське господарство необхідно щороку додатково залучати 21 млн га земель. За нинішніх темпів втрат земель і їхньої компенсації наявного резерву вистачить орієнтовно на 35-40 років....
0 Переглянути

Ресурси сільськогосподарського виробництва й особливості їх використання

10 Клас

• Сутність агроценозу. Основним ресурсом сільськогосподарського виробництва є сільськогосподарські угіддя, до складу яких входять: рілля, перелоги, багаторічні насадження, сіножаті і пасовища. Ці угіддя сформувалися в межах природних ландшафтів, специфічно видозмінених людською діяльністю. В результаті антропогенних змін на місці природних ландшафтів поступово формувалися агроландшафти, основою яких є агроценози. Агроценоз - це створена людиною з метою одержання сільськогосподарської продукції і регулярно підтримувана біологічна спільнота, що має спрощену структуру, низьку екологічну стійкість, проте високу продуктивність одного чи кількох видів рослин або тварин. Агроценози охоплюють близько 10 % поверхні суходолу і дають людству близько 90 % харчової енергії. На відміну від природних ландшафтів, які наділені природним саморозвитком, агроландшафти постійно підтримуються людською діяльністю (мал. 37). На рівні з терміном «агроценоз» у науковому вжитку використовують термін «агроекосистема» - сукупність компонентів живої та неживої природи на ділянці суходолу чи акваторії, яка використовується у сільськогосподарському виробництві. Відомо, що чим екосистема багатша на видове різноманіття, тим вона більш стійка. Стійкість агроценозів забезпечується надходженням ззовні енергії у вигляді мінеральних та органічних добрив, води, отрутохімікатів, пестицидів тощо. З урожаєм з агроценозів виноситься велика кількість поживних речовин і родючого ґрунту. Родючість ґрунту залежить від кількості поживних речовин у гумусі, кількості гумусу в ґрунті й товщини шару ґрунту. Найкращі чорноземи містять близько 9 % гумусу. Сільськогосподарська освоєність території призводить до збіднення генетичного фонду рослин і тварин. У світі відомо десятки тисяч їстівних рослин, однак масово вирощується тільки 90 видів, з яких 14 найпоширеніших належать до злакових і бобових. Тобто величезні площі землі охоплені генетично одноманітними рослинами, так званими монокультурами. Подібна ситуація спостерігається у тваринництві, продуктом добору та генетичного конструювання у якому є свійські тварини....
0 Переглянути

Відходи промислового виробництва та проблема їх утилізації. Міжнародна торгівля відходами

10 Клас

Відходи поділяють на побутові, промислові (мал. 36), виробничого споживання, а також небезпечні (токсичні) і радіоактивні. Всі промислові відходи поділяють на тверді, рідкі, газоподібні, каналізаційні. До твердих відносять відходи металу, дерева, пластмас, пилу мінерального й органічного походження, промислового сміття тощо. До рідких відходів належать осади стічних вод після їх обробки, шлами пилу мінерального й органічного походження в системах мокрої очистки газів тощо. Газоподібні відходи - це викиди підприємств, які поступають через димові труби в атмосферу. Основними забруднювачами повітря є оксиди нітрогену, сульфуру, карбону, вуглеводні, озон. Каналізаційні відходи - це шлам, який утворюється в процесі очистки стічних вод на станціях водоочищення. Він збагачений органічними речовинами та біогенними елементами. Джерелами радіоактивних відходів є підприємства та лабораторії ядерного циклу. • Проблема утилізації відходів. Проблема відходів має характер екологічної загрози, яка є актуальною для кожної країни світу. Відходи відносять до матеріальних об’єктів, які наділені високою потенційною небезпекою для навколишнього середовища. Оскільки в багатьох країнах невідпрацьований порядок регламентації діяльності в галузі відходів, то у 1989 році була прийнята Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням шкідливих відходів та їх утилізацією. Значна кількість радіоактивних відходів захоронюється у шахтних виробках, на дні морів і океанів, у спеціальних сховищах. Перші захоронения радіоактивних відходів були здійснені у 1946 році у США в північно-східній частині Тихого океану на відстані 80 км від узбережжя Каліфорнії. Тривалий час захоронения радіоактивних відходів в СРСР здійснювалось у Карському морі на схід від островів Нової Землі....
0 Переглянути

Видобувна і обробна промисловість: вплив на довкілля. Підприємства, що найбільше забруднюють довкілля

10 Клас

• Видобувна і обробна промисловість: вплив на довкілля. За характером виробництва галузі промисловості поділяють на добувні та переробні. Добувні галузі - це ті, які видобувають сировину та паливо. До них належить паливна (нафтова, газова, вугільна) та гірничо-хімічна промисловість. Переробні галузі переробляють видобуту сировину і матеріали. До них належать чорна і кольорова металургія, хімічна та нафтохімічна промисловість, харчова промисловість, машинобудування тощо. Частка видобувної промисловості у загальному обсязі виробництва України становить 8,5 %. Серед переробних галузей найбільша частка належить металургійній промисловості та обробці металів (24,7 %), машинобудуванню (14,4 %), харчовій промисловості (14,3 %). У 2007 році в Україні працювало понад 2000 гірничовидобувних підприємств, а загальна кількість родовищ, що розроблялись, становила близько 3000. В обсягах видобутку різко домінує залізорудна сировина, флюсові вапняки, а також кам’яне вугілля. Співвідношення видобутку за основними видами корисних копалин ілюструє малюнок 32. Динаміка видобутку корисних копалин за період 1991-2007 рр. (мал.33) свідчить, що майже за всіма їх групами до 2001 року спостерігалось різке падіння. Лише у 2006 році було досягнуто рівня 1991 року з видобутку нерудних корисних копалин для металургії. Всі інші видобувні галузі мали тенденцію до зростання відносно 2001 року, однак за абсолютними показниками істотно поступались обсягам 1991 року....
0 Переглянути

Зміни структури промислового виробництва України та їх прояв на стані довкілля

10 Клас

• Структура промислового виробництва. Вона поділяється на галузеву та територіальну. Галузева структура відображає процеси суспільного поділу праці, що вказують на функціональні відмінності між окремими галузями або групами галузей. Водночас територіальна структура відображає просторові особливості організації промислового виробництва. Основними показниками розвитку галузі промисловості є її частка в загальному обсязі промислового виробництва, темпи розвитку, валовий прибуток, вартість виробничого потенціалу, виробництво продукції на особу тощо. Галузі промисловості традиційно поділяють на дві групи: А і Б. До групи А віднесені галузі, що виготовляють засоби виробництва (чорна і кольорова металургії, хімічна, лісова промисловість, машинобудування тощо). До групи Б належать галузі, що виробляють предмети споживання (легка і харчова промисловість тощо). З усіх промислових підприємств України 64 % належать базовим галузям промисловості, 36 % - тим, що виробляють предмети споживання. Така галузева структура промисловості України є неефективною, оскільки не задовольняє повного мірою ні потреб економіки, ні потреб населення. Галузева структура промисловості України в загальному обсязі промислової продукції відображена на малюнку 29....
0 Переглянути

Ресурси промислового виробництва й особливості їх використання

10 Клас

Під природними ресурсами розуміють елементи природи, які залучені до матеріального виробництва і формують його сировинну та енергетичну бази. Тому основними ресурсами промислового виробництва є сировина, паливо, енергія. • Сировина як промисловий ресурс. Сировиною називають природні та штучні матеріали, котрі використовують для виробництва продукції. Це один із найважливіших елементів виробництва, від якості та ефективності використання якого залежить як економічна, так і екологічна ефективність роботи підприємств. Сировину можна класифікувати за такими ознаками: • агрегатним станом - тверду (руда, вугілля, деревина тощо), рідку (нафта, кислоти, вода, розчини тощо), газоподібну (повітря, природний газ, коксівний газ тощо); • походженням - природну (вугілля, нафта, руда, льон, вовна), штучну (чавун, пластмаси, хімічні волокна тощо), вторинну (відходи і побічна продукція певних виробництв); • за цінністю - основну (текстиль для тканин, метали і сплави для машин, деревина для меблів) і допоміжну (барвники для тканин, вода для охолодження, спеції до продукції тощо); Серед основних характеристик сировини виділяють її якість, яка істотно впливає на параметри готової продукції. Важливе значення має комплексна переробка сировини, яка впливає на ефективність використання ресурсу і відходність виробництва. Особливе місце серед промислових ресурсів займає мінеральна сировина. В Україні видобувають понад 40 основних видів корисних копалин, річний видобуток яких перевищує 1 млрд т, що становить 5 % світового обсягу. До основних видів мінеральної сировини України належать: графіт, сірка, залізна і марганцева руди, кам’яна і калійна сіль, буре і кам’яне вугілля, гіпси, торф, облицювальний і будівельний камінь тощо (мал. 26)....
0 Переглянути

Економіка природокористування як одна із складових частин екології

10 Клас

• Економіка природокористування як наука. Економіка природокористування - це міждисциплінарна наука, один з основних узагальнювальних розділів екології. Економіка природокористування має безпосередні зв’язки з основними структурними одиницями сучасної екології - біоекологією, геоекологією, техноекологією, соціоекологією, а також з національною та глобальною екополітикою. Мета і завдання цієї науки - створення активних економічних механізмів регулювання процесів використання природи. Критеріями ефективності такого природокористування є комплексне і раціональне використання природних ресурсів з отриманням не лише економічної, а й соціальної та екологічної вигод. • Предмет економіки природокористування. За підходами до досліджуваного об’єкта економіка природокористування розглядає декілька блоків питань: • оцінку природних ресурсів і економічні важелі регулювання ефективного ресурсокористування; • оцінку втрат, зумовлених негативними наслідками господарської діяльності на навколишнє природне середовище, створення економічних механізмів регулювання природокористування; • управління природокористуванням і визначення раціональних пропорцій у співвідношенні економічних, правових, управлінських та інших методів природокористування. Предметом економіки природокористування є дослідження механізму відносин суспільства і природи щодо використання природних ресурсів у виробничо-господарській діяльності та охорони навколишнього середовища. • Основні завдання економіки природокористування. До основних завдань економіки природокористування необхідно віднести такі:...
0 Переглянути

Підтримання і відтворення, раціональні зміни екологічної рівноваги природних систем

10 Клас

• Сутність категорії «рівновага». Категорія «рівновага» є однією з найважливіших у науці. Можна говорити про рівновагу в живій і неживій природі. Природні системи, що належать до відкритих систем, обмінюються енергією, речовиною, інформацією з навколишнім середовищем. Природна рівновага існує між організмами і середовищем їх існування. Велика сума рівноваг підтримує загальну рівновагу в природі. Рівновага в живій природі завжди є динамічною і являє собою рух навколо точки стійкості. • Принцип рівноваги. Згідно з принципом рівноваги, будь-яка природна система схильна розвиватися в напрямку стійкого стану. Нові системи зазвичай піддані різким коливанням і менш здатні протистояти зовнішнім впливам порівняно із зрілими системами, компоненти яких мали можливість пристосуватися один до одного. Природна рівновага означає, що екосистема зберігає свій стабільний стан і деякі параметри незмінними, незважаючи на наявні впливи. Регулювання системи може бути фізичним і біологічним. Коливання чисельності відбувається під впливом зовнішніх (кліматичних) і внутрішніх чинників. Чинники, вплив яких безпосередньо залежить від щільності популяції, запобігають перенаселенню і сприяють встановленню стійкої рівноваги. Змінюючи екосистеми, людина порушує регіональну рівновагу в природі, екосистеми стають нестійкими, нездатними до саморегуляції та самопідтримання і перестають забезпечувати людям нормальний газообмін, очистку води, колообіги поживних речовин. Під впливом зовнішніх змін система переходить від одного стану стійкої рівноваги до іншого. Таке явище називають стійким розвитком. Розвиток суспільства шляхом досягнення поставленої перед ним мети можливий лише за тих умов, коли глобальна система «людина - природне середовище» буде існувати, а це передбачає підтримання динамічної рівноваги між суспільством і природою. Екологічна рівновага - рівновага життя, яке підтримує стан низької ентропії (ступінь відхилення від стану рівноваги), а нерівновага - смерті при максимумі ентропії. Рівновага - невід’ємний елемент функціонування природи, який людина має враховувати як об’єктивний закон і значення якого людина має усвідомлювати. Принцип рівноваги діє в природі, йому підпорядковується функціонування людського організму, система «людина - природне середовище». Однак рівновага - це тільки необхідний момент розвитку....
0 Переглянути

Загальні принципи використання і відновлення природних ресурсів, природних умов середовища життєдіяльності

10 Клас

Природокористування базується на загальнонаукових, кібернетичних, біологічних, географічних, фізико-хімічних та інших законах і закономірностях. Основні закони та закономірності природокористування необхідно розглядати у поєднанні з численними екологічними концепціями, принципами, підходами. Всі закони та закономірності, на думку деяких учених, необхідно класифікувати за функціональними ознаками, а саме: виділити серед них системні, біогеохімічні, геофізичні, соціально-економічні, енергетичні та ін. • Характеристика деяких законів, закономірностей, принципів і правил. 1. Закон внутрішньої динамічної рівноваги є вузловим для практики природокористування. Його сутність зводиться до трактування динамічної рівноваги як взаємопов’язаної єдності системотворчих процесів і системи в цілому, коли незначні коливання одного із параметрів її функціонування спричинюють функціонально-структурні кількісні і якісні зміни. Цей закон є одним із базових в управлінні природокористуванням. Його дія доводиться практикою нераціонального природокористування. 2. Закон обмеженості природних ресурсів базується на розумінні того, що ресурси нашої планети мають певний кількісний вираз. Їх необхідно вважати обмеженими через високі темпи ресурсоспоживання людства. їх обмеженість виникає внаслідок безпосередньої вичерпності або внаслідок значного погіршення їхньої якості через забруднення. 3. Закон відповідності між розвитком продуктивних сил і природно-ресурсним потенціалом певного регіону. Сутність його полягає в тому, що кожний регіон наділений певною структурою і масштабами природно-ресурсного потенціалу, використання якого необхідно вести з урахуванням запасів і темпів їх споживання. В результаті недотримання положень цього закону виникають часті екологічні кризи і формується невідповідність природогосподарського комплексу природоресурсному потенціалу території, що призводить до неефективного використання природних ресурсів....
0 Переглянути

Природокористування: об'єкт, предмет, завдання

10 Клас

• Сутність категорії «природокористування». Термін «природокористування» запропонував і ввів у науку Ю.М. Куражсковський у 1969 році. Завдання природокористування як науки полягає у розробці загальних принципів здійснення діяльності, пов’язаної з безпосереднім користуванням природою і її ресурсами. Деякі вчені проблеми раціонального природокористування розглядають у контексті охорони природного середовища через призму раціональної організації господарства (П.Г. Олдак, І.Я. Блехцин, В.А. Мінєєв). Водночас природокористування трактують і в більш вузькому аспекті як особливу сферу господарства, як експлуатацію і використання природного середовища і природних ресурсів. Ю.Ю. Туниця визначає природокористування як безпосереднє використання природних ресурсів певної території. М.П. Федоренко трактує природокористування як цілеспрямоване втручання людини в природні процеси біосфери. О.М. Маринич розглядає природокористування як найважливішу складову проблеми взаємодії природи і суспільства, яка включає особливості вивчення, освоєння, використання, перетворення й охорони природного середовища і його ресурсів. В.С. Преображенський, Г.А. Приваловська, Т.Г. Рунова під природокористуванням розуміють сферу діяльності, спрямовану на забезпечення зростаючих потреб суспільства у природних ресурсах і формування здорового середовища життя людей, яка об’єднує галузі ресурсокористування, вивчення, відтворення і збагачення природних ресурсів, поліпшення стану природного середовища, охорону природних багатств і різноманіття їх розвитку. • Характеристики природокористування. Відомий російський науковець, природодослідник М.Ф. Реймерс характеризує природокористування таким переліком визначень: • сукупність усіх форм використання природно-ресурсного потенціалу і заходів його збереження;...
0 Переглянути
Вперед
1 ... 245 246 247 248 249 250 251 252 253 ... 343
Назад

Навігація