Войти
Закрыть

Короткий словник біологічних термінів

8 Клас

Акомодація — здатність ока пристосовуватися до чіткого бачення предметів, що перебувають на різній відстані. Активно набутий імунітет — імунна відповідь організму на введення антигену внаслідок його прямого контакту з організмом. Алергія — надчутливість імунної системи організму, яка виявляється за повторної дії алергену на організм. Анатоксин — медичний препарат, який виготовляють зі знешкодженого бактеріального токсину, що зберігає свої антигенні властивості. Антитіла — особливі білки, які виробляються лімфоцитами крові у відповідь на вторгнення в організм антигенів. Артеріальна гіпертензія, або гіпертонія — стан підвищеного кров’яного тиску Артеріальний пульс — періодичні пульсуючі коливання стінок артерій, зумовлені скороченнями серця. Аутоімунні реакції — втрата імунологічної толерантності до антигенів власних тканин. Безумовні рефлекси — вроджені, відносно постійні реакції організму на дію зовнішнього або внутрішнього середовища. Біологічна система — структурне й функціональне об’єднання всіх компонентів об’єкта живої природи, між якими існують взаємозв’язки та взаємодія. Біологічний вік — стан, який відображає взаємозв’язок усіх вікових особливостей організму і характеризує ступінь його старіння....

Цілісність організму людини. Взаємодія регуляторних систем організму

8 Клас

Функції, що підтримують цілісність організму. Організм людини — це одна з найскладніших біологічних систем, що існує на основі взаємодії із зовнішнім середовищем, обмінюючись із ним речовиною, енергією та інформацією. Ця система складається із систем різних рівнів структурної організації: клітин, тканин, органів, систем органів. Кожен з рівнів має свою структуру і виконує певну функцію. Усі компоненти взаємозв’язані та взаємодіють між собою, утворюючи цілісний організм. Організм людини є відкритою системою. У процесі живлення людина отримує з навколишнього середовища органічні й неорганічні речовини та використовує їх для своєї життєдіяльності. Неперетравлені рештки та кінцеві продукти обміну речовин виділяються в навколишнє середовище. Обмін речовин і енергії з навколишнім середовищем є необхідною умовою існування організму людини. Світ, у якому живе людина, постійно впливає на її організм. Пристосування організму до умов довкілля є можливим завдяки постійному надходженню в мозок людини інформації про зміни зовнішнього та внутрішнього середовищ. Ця інформація сприймається, передається до кори головного мозку, аналізується сенсорними системами. Обмін речовин, енергії та інформації проявляється в процесах живлення, дихання, виділення та реакціях-відповідях на вплив чинників зовнішнього середовища. Схарактеризуйте взаємозв’язок цих процесів. Крім обміну речовин, енергії та інформації, людині притаманні загальні властивості живих систем. Назвіть ці властивості. Чому їх називають загальними?...

Репродуктивне здоров’я. Захворювання, що передаються статевим шляхом

8 Клас

Репродуктивне здоров’я — одна з важливих складових загального здоров’я людини. За означенням ВООЗ, репродуктивне здоров’я — це стан повного фізичного, розумового та соціального добробуту, що означає можливість задовільного та безпечного сексуального життя, здатність до зачаття і народження дітей та право на планування сім’ї. Захворювання, що передаються статевим шляхом. Репродуктивне здоров’я людини значною мірою залежить від стану функціонування статевих органів. Захворювання статевих органів виникають з різних причин. Однією з них є недотримання правил особистої гігієни. У результаті цього мікроорганізми (стафілококи, стрептококи, гонококи тощо) потрапляють до статевих органів і викликають запальні процеси. У жінок можуть виникати запалення яєчників, маткових труб, піхви, ерозії шийки матки, у чоловіків — запалення передміхурової залози (простатит), яєчок. Хронічні запалення можуть призвести до безпліддя, негативно впливати на перебіг вагітності та пологів. Іншою і головною причиною виникнення захворювань статевих органів є випадкові статеві зв’язки, які часто призводять до виникнення хвороб, що передаються статевим шляхом (ХПСШ) і становлять небезпеку для репродуктивного здоров’я. Їх називають ще венеричними* хворобами. Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), — це інфекції (бактеріальні, вірусні, паразитичні), які поширюються від людини до людини, головним чином, у результаті сексуальних контактів. Існує понад 30 різних бактерій, вірусів і паразитів, які передаються статевим шляхом. Поширеними вірусними інфекціями є СНІД, генітальний герпес; бактеріальними інфекціями — сифіліс, гонорея, хламідіоз; інфекціями, спричиненими одноклітинними тваринами — трихомоноз тощо. Деякі інфекції, зокрема ВІЛ і сифіліс, можуть передаватися від матері дитині під час вагітності й пологів, а також через кров й пересаджені тканини....

Постембріональний розвиток людини

8 Клас

Вікові періоди. Від народження до смерті в організмі людини відбуваються процеси росту, розвитку, оновлення клітин, інтенсивність яких у різні періоди життя людини неоднакова. Кожний період життя характеризується віковими особливостями організму, які є сукупністю анатомічних, фізіологічних, психічних та інших параметрів. Розрізняють календарний і біологічний вік людини. ВІК — часові характеристики розвитку індивіда від народження до смерті, а також в окремі періоди його життя. Тривалість життя індивіда від дня народження до якогось певного моменту, називають календарним (паспортним) віком. Біологічний вік — це стан, який відображає взаємозв’язок усіх вікових особливостей організму і характеризує ступінь його старіння. Різниця між біологічним і календарним віком незначна у молодому віці й може бути досить суттєва на етапі старіння (до 20 років). Однак трапляються випадки, коли навіть серед молодих людей їх біологічний вік значно більший за календарний. Поміркуйте, чим це зумовлено. Відповідно до вікових особливостей, життя людини умовно поділяють на вікові періоди (табл. 10). Чітких меж між періодами немає....

Ембріональний період розвитку людини. Плацента, її функції

8 Клас

Індивідуальний розвиток людини. З розмноженням тісно поєднаний процес індивідуального розвитку людини, який передбачає взаємопов’язані кількісні та якісні перетворення організму. В індивідуальному розвитку (онтогенезі) розрізняють ембріональний і постембріональний періоди. Ембріональний розвиток триває від утворення зиготи до народження дитини, постембріональний розвиток розпочинається після народження людини та завершується її смертю. Для кожного періоду характерна низка послідовних анатомічних, фізіологічних і біохімічних змін. Ембріональний період розвитку людини відбувається в організмі жінки. Вам уже відомо, що стан жінки в цей період називають вагітністю. У нормі ембріональний розвиток людини триває в середньому 280 днів. У перші вісім тижнів ембріонального розвитку ненароджену дитину називають зародком, з 9 тижня — плодом. Розвиток зародка. Запліднена яйцеклітина (зигота), просуваючись по матковій трубі, ділиться, перетворюючись на багатоклітинний зародок. На четверту добу, коли зародок потрапляє в порожнину матки, поділ клітин стає інтенсивнішим. Зародок набуває форми міхурця з порожниною всередині. У міхурці виділяють зовнішній і внутрішній шари (іл. 158)....

Менструальний цикл. Вагітність

8 Клас

Овуляція. Щомісяця у статевозрілої жінки зазвичай дозріває один фолікул. Збільшуючись, він випинається над поверхнею яєчника. Оболонка фолікула стає тонкою, міхурець розривається, і яйцеклітина потрапляє в черевну порожнину. Цей процес руйнування фолікула і виходу з нього яйцеклітини називають овуляцією. У нормі в середньому овуляція відбувається один раз на 28 ± 7 днів. Залишки дозрілого фолікула формують жовте тіло, яке продукує гормон прогестерон. Прогестерон затримує дозрівання наступного фолікула і спричиняє зміни в матці. Її слизова оболонка набухає, наповнюючись кров’ю. Створюються умови для розвитку зародка і виношування плоду. Якщо яйцеклітина не запліднилась, то через кілька днів вона гине, а жовте тіло зникає. Слизова оболонка матки, що набухла й розрослася, починає розшаровуватися і відділяється від її стінок. Матка скорочується. Кровоносні судини тріскають, і кров разом з частинками слизової оболонки виділяється назовні. Цей фізіологічний процес називають менструацією. У дівчаток перші менструації з’являються у віці 12-14 років і свідчать про початок статевого дозрівання. Припинення менструацій відбувається в жінок у віці 47-50 років. Пригадайте, з ним це пов’язано. МЕНСТРУАЦІЯ — щомісячний процес відторгнення внутрішньої слизової оболонки матки, який супроводжується кров’янистими виділеннями протягом 3-5 днів....

Будова та функції репродуктивної системи. Статеві клітини. Запліднення

8 Клас

Значення розмноження. Самовідтворення — універсальна властивість живого, яка забезпечує здатність організму людини до розмноження. Воно є необхідною умовою існування будь-якого виду. Саме завдяки цій властивості людина з покоління в покоління відтворює потомство, тому життя виду Homo sapiens не припиняється. Людина забезпечує продовження роду, взаємне піклування між предками й нащадками. Статеве розмноження людини, яке характерне і для інших організмів, відбувається за допомогою жіночих і чоловічих статевих клітин (гамет). Статеві клітини (гамети). Яйцеклітина — жіноча гамета, а сперматозоїд — чоловіча (іл. 150 а). Вони відрізняються за формою та розміром. Яйцеклітина куляста, велика за розміром (120-150 мкм), а сперматозоїд — дуже дрібна, з довгим хвостом (до 70 мкм) клітина. На відміну від яйцеклітини, сперматозоїд рухливий. Зовні яйцеклітина вкрита трьома оболонками: зовнішньою, прозорою і внутрішньою жовтковою, які виконують захисну функцію та забезпечують необхідний тип обміну речовин. Усередині клітини є ядро і цитоплазма, а також усі типові клітинні органели (іл. 150 б). Однак за будовою яйцеклітини відрізняються від інших клітин, оскільки пристосовані для реалізації розвитку цілого організму. Яйцеклітини значно більші, ніж інші клітини тіла; вони містять великий запас поживних речовин у вигляді жовткових включень, рівномірно розподілених по клітині. Цей запас поживних речовин є основою для розвитку зародка, що формується із заплідненої яйцеклітини....

Порушення роботи імунної системи: СНІД, алергія

8 Клас

Види порушень роботи імунної системи. Будь-який вплив на організм не минає безслідно: він відображається на нашому імунному статусі й, відповідно, на функціях організму загалом. Є кілька видів порушення роботи імунної системи. Імунодефіцит — це знижена активність імунної системи. Гіперреактивність імунної системи проявляється в її надмірній активності. Аутоімунні реакції проявляються в утраті імунологічної толерантності до антигенів власних тканин. У разі імунодефіциту або, як кажуть, «зниження імунітету», підвищується чутливість організму до різних інфекцій (бактеріальних, вірусних, грибкових) чи впливу різноманітних чинників (стреси, опромінення, антибіотики, кортикостероїди, травми тощо). Наслідком є виникнення гострих і хронічних захворювань, часто важких, іноді смертельних (онкологічні захворювання та СНІД). СНІД (синдром набутого імунодефіциту) — захворювання, пов’язане з розладами імунної системи людини загалом. Збудник СНІДу — вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) — уражає імунну систему людини, унаслідок чого різко знижується опірність організму проти будь-якого захворювання....

Імунна система. Неспецифічний і специфічний імунітет. Імунізація

8 Клас

Значення імунної системи. Саморегуляція організму забезпечується ще й імунною системою, що здійснює захист організму від усього чужорідного. Так, під час поділу клітин, який постійно відбувається в організмі, під дією різноманітних чинників одна з мільйона новоутворених клітин зазнає змін і стає чужорідною («ворожою») для організму. Оскільки таких клітин утворюється значна кількість, це мало б призвести до порушення нормальної життєдіяльності організму та навіть його загибелі (наприклад, коли утворюються ракові пухлини). Але це зазвичай не відбувається. Чому ж? Відповідь на це запитання дали лауреати Нобелівської премії (1960 р.) австралійський учений Френк Бернет та англійський учений Пітер Медавар. Вони довели, що саме імунна система відрізняє чужорідну клітину від клітин власного організму (навіть за мінімальною ознакою — лише одним геном) і знищує її. Тіла та речовини, які для організму є чужорідними, називають антигенами (від грец. anti- [анті] — префікс, що означає протилежність; genos [генос] — рід, походження). Антигенами можуть бути мікроорганізми (бактерії, віруси), одноклітинні (амеба дизентерійна, лямблії), гельмінти (паразитичні черви). Речовинами-антигенами є продукти життєдіяльності паразитів, власних клітин людини (наприклад, білки пухлинних та вірусоінфікованих клітин). Антигени бувають зовнішніми (ті, що потрапляють в організм зовні) і внутрішніми (продукти життєдіяльності власних клітин людини)....

Навігація