Поширеною вірусною інфекцією, що передається статевим шляхом, є генітальний герпес. Спричиняє це захворювання вірус простого герпесу. На статевих органах з’являються пухирці, які перетворюються на глибокі болючі виразки. Одночасно можуть виникати головні болі, гарячка, біль у паху, сідницях, ногах.

Збудником сифілісу є бактерія — бліда спірохета, яка може потрапити в організм як статевим, так і побутовим шляхом через незначні подряпини шкіри, за спільного використання різних предметів особистої гігієни, одягу тощо, під час поцілунків. Першим симптомом захворювання є щільна виразка із блискучою м’ясисто-червоною поверхнею, яка утворюється на статевих органах, у ротовій порожнині чи анальному отворі. Вона безболісна і згодом (через 3-4 тижні) зникає. На шкірі з’являється висипка, збільшуються лімфатичні вузли, спостерігається частий головний біль і біль у кістках, підвищується температура тіла, знижується працездатність. Усі ці зміни виникають унаслідок розмноження блідої спірохети, поширення її по всьому організму та отруєння його продуктами життєдіяльності цього мікроорганізму. На пізніх стадіях захворювання уражуються головний мозок, серце та кістки, відбувається руйнування всього організму, що призводить до тяжких страждань і смерті.

Бактерія гонокок спричиняє гонорею, або трипер. Проявами цієї хвороби є запалення слизових оболонок статевих органів, гнійні виділення зі статевого члена у чоловіків, з піхви у жінок, біль під час сечовипускання. У чоловіків переважно уражається сечівник, а у жінок — ще й шийка матки, маткові труби, яєчники, що призводить до руйнування статевих залоз та безпліддя.

Хламідіоз — поширена ІПСШ, спричинена хламідіями. Запальний процес розвивається після потрапляння хламідій на чутливий до них циліндричний епітелій, яким вистелена частина статевих органів та органів травлення. У хворих на хламідіоз та їхніх статевих партнерів часто спостерігають супутні запальні процеси іншої локалізації, що виникають за потрапляння збудника зі сечостатевих органів на слизові оболонки інших органів: очей, органів слуху, дихальних шляхів, прямої кишки, суглобів, серця і судин.

Трихомоноз спричиняється одним з видів одноклітинних тваринних джгутикових — трихомонадою, що паразитує в сечостатевих шляхах жінок і чоловіків. Симптомами цієї хвороби є запалення слизових оболонок статевих органів, гнійні виділення та біль. Під час статевих стосунків партнери можуть передати трихомонади одне одному. Зараження може відбуватися також через предмети особистої гігієни тощо. Наслідками захворювання є зміни у статевих залозах, які спричиняють безпліддя.

Деякі інфекції, передані статевим шляхом, часто протікають без симптомів. Так, наприклад, близько 70 % жінок і значна частина чоловіків з гонококовою та (або) хламідійною інфекцією можуть взагалі не відчувати жодних симптомів. Людина може бути носієм захворювання, навіть не підозрюючи про це та інфікуючи інших. Особливо цьому сприяють нерозбірливість та легковажність у статевих стосунках. Інфекції статевих органів можуть призводити до розвитку серйозних ускладнень. Тому важливим засобом профілактики ІПСШ є рання діагностика та своєчасне лікування захворювання.

Венеричні хвороби особливо поширені серед молоді й зумовлені як соціальними (безробіття, алкоголізм, наркоманія, гомосексуалізм, проституція тощо), так і біологічними (зниження опірності організму в несприятливих екологічних умовах) чинниками.

Профілактика ІПСШ. Найефективнішим засобом профілактики інфікування або передачі інфекцій статевим шляхом є утримання від випадкових статевих стосунків або ведення статевого життя лише з одним неінфікованим партнером у рамках тривалих взаємин. Високоефективними щодо зниження передачі ВІЛ та інших ІПСШ, включно з гонореєю, хламідіозом і трихомонозом, є презервативи за їх постійного й правильного використання

Боротьба з ІПСШ залишається пріоритетом ВООЗ з 2006 р. Всесвітньою організацією охорони здоров’я схвалено глобальну стратегію профілактики ІПСШ і боротьби з ними, яка передбачає здійснення усіма країнами світу таких заходів:

• пропаганда безпечної сексуальної поведінки;
• забезпечення загального доступу до якісних презервативів за доступними цінами;
• сприяння зверненню людей, які страждають на ІПСШ на ранніх стадіях захворювання, та їхніх партнерів до служб охорони здоров’я;
• включення лікування ІПСШ до основних медико-санітарних послуг;
• використання правильно обраних та ефективних лікарських засобів;
• профілактика та лікування вроджених ІПСШ (сифіліс, СНІД);
• забезпечення консультування і добровільного тестування на ВІЛ-інфекцію;
• залучення всіх відповідних сторін, включаючи окремих фізичних осіб і громади, до профілактики й лікування ІПСШ.

Протизаплідні засоби. Статевий акт — єдиний фізіологічний процес, у якому беруть участь два організми. Це злиття воєдино чоловічого й жіночого організму. На відміну від тварин, статевий акт людини передбачає не лише фізичну, а й духовну близькість.

Зачаття дитини не є метою більшості статевих актів людини. Питання планування сім’ї, народження дітей часто залежать від різних чинників (побутові й матеріальні умови, прагнення зробити кар’єру, стан здоров’я тощо). Щоб не завагітніти, використовують різноманітні засоби контрацепції. Найпоширеніші серед них — механічні та хімічні.

КОНТРАЦЕПЦІЯ (від лат. contraceptio [контрацептіо] — протизапліднення) — методи й засоби запобігання вагітності.

Механічні протизаплідні засоби, зокрема презервативи, перешкоджають проникненню сперматозоїдів у порожнину матки. Вони є найпростішими, найдоступнішими і найефективнішими в запобіганні небажаній вагітності й передачі ІПСШ. До внутрішньоматкових протизаплідних засобів належать спіралі, які вставляють у порожнину матки. Вони не впливають на гормональні процеси і не перешкоджають заплідненню, але заважають проникненню зиготи в слизову оболонку матки.

Хімічні протизаплідні засоби можуть бути місцевої та загальної дії. Засоби місцевої дії — це таблетки, сперміцидні свічки, пасти, які вводять у піхву. Створюючи в статевих шляхах жінки слабкокисле середовище, вони спричиняють знерухомлення або загибель сперматозоїдів. Засоби загальної дії — гормональні препарати. Вони є синтетичними гормонами, які аналогічні тим, що беруть участь у регулюванні менструального циклу. Гормональні препарати у вигляді таблеток, ін’єкцій, пластирів, гормональних кілець пригнічують овуляцію, без якої не настає вагітність, викликають внутрішньоматкові зміни, які не дозволяють заплідненій яйцеклітині прикріпитись до стінки матки.

Проте слід мати на увазі, що жодний із протизаплідних засобів нездатний забезпечити повну гарантію запобігання вагітності, а тривале застосування гормональних контрацептивних препаратів може спричинити незворотні шкідливі зміни репродуктивної та інших функцій жіночого організму.

Хто піклується про своє репродуктивне здоров’я, репродуктивне здоров’я партнера, народження здорових дітей, хоче, щоб інтимним статевим стосункам нічого не заважало, неодмінно звернеться за консультацією до лікарів.

Аборти. Фактором ризику для репродуктивного здоров’я жінки є аборт — штучне переривання вагітності. Унаслідок аборту можуть відбуватись механічні пошкодження цілісності матки, її слизової оболонки, порушення менструального циклу, безпліддя. Аборт збільшує ризик розвитку раку молочних залоз та матки, має психоемоційні наслідки для жінки.

Репродуктивне здоров’я. Хвороби, що передаються статевим шляхом та їх профілактика. Протизаплідні засоби. Аборт

Кожна п’ята-шоста сім’я (за статистичними даними) не може мати дітей. Це пов’язано з безпліддям — нездатністю статево зрілого організму відтворити нащадків. Безпліддя спричиняється порушеннями в статевій системі жінки або чоловіка (непрохідністю маткових труб, змінами в матці, нездатністю яєчників продукувати яйцеклітини, зменшенням кількості сперматозоїдів, їхньої рухливості, непрохідністю сім’явиносних шляхів, порушенням сім’явиверження). Причинами безпліддя можуть бути ІПСШ, запальні процеси в статевих органах, аборти, уживання алкоголю, наркотиків та інших хімічних речовин, радіоактивне випромінювання.