Войти
Закрыть

Огляд будови скелета. З’єднання кісток

8 Клас

Огляд будови скелета. У скелеті людини виділяють ті самі відділи, що і в інших ссавців: скелети голови, тулуба й кінцівок (мал. 25.3). Скелет голови — це череп. У черепі розрізняють мозковий та лицьовий відділи. До мозкового відділу належать парні тім’яні та скроневі кістки й непарні лобова та потилична кістки (мал. 25.1). Кістки мозкового відділу черепа надійно захищають мозок. У потиличній кістці є великий отвір, крізь який до порожнини черепа проходить спинний мозок, а через безліч дрібних отворів — нерви та кровоносні судини. Найбільшими в лицьовому відділі є кістки щелеп: нерухома верхня й рухома нижня. На них розташовані зуби, корені яких входять до спеціальних кісткових комірок цих кісток. Мозковий відділ черепа людини більший за лицьовий, оскільки мозок людини більш розвинений, ніж в інших ссавців. А от унаслідок зміни типу їжі щелепи в людини розвинені менше. Окрім захисту головного мозку, череп також є вмістилищем органів чуттів. У скелеті тулуба вирізняють хребет і грудну клітку. Хребет є основою скелета тулуба. Він утворений 33-34 хребцями. До хребців (мал. 25.2) прикріплюються м’язи. Дуга й тіло хребця утворюють кільце. Хребці розташовані один над одним так, що їхні тіла утворюють хребетний стовп, а кільця — хребетний канал, який формує кістковий футляр для спинного мозку. У хребті виділяють шийний, грудний, поперековий, крижовий та куприковий відділи. До шийного відділу належать сім хребців. Цікавою є будова перших двох хребців, які мають спеціальні назви — атлант і епістрофей. Тіло першого хребця, атланта, приросло до тіла другого хребця, епістрофея, і сформувало зуб. Зуб є віссю, навколо якої повертається перший хребець разом із головою в горизонтальній площині. Це відбувається, наприклад, коли ми відмовляємося від чогось жестом — рухом голови....

Значення опорно-рухової системи, її будова та функції. Кістки, хрящі

8 Клас

Значення опорно-рухової системи. Опорно-рухова система складається з кісток та м'язів, які функціонують узгоджено. Головними завданнями цієї системи є підтримання форми тіла, забезпечення його опори, захист внутрішніх органів та, найголовніше, рух. Функцію підтримання форми тіла опорно-рухова система здійснює завдяки взаємному розташуванню її складових, що пов'язано з прямоходінням. Опорна функція полягає в тому, що кістки створюють каркас, який зумовлює положення внутрішніх органів і не дає їм зміщуватися. Кістки також виконують захисну функцію. Наприклад, кістки черепа утворюють «коробку» для головного мозку, каркас грудної клітки захищає легені й серце. Рухова функція можлива лише за умови взаємодії кісток та м'язів. Це добре видно на прикладі згинання-розгинання руки. Скелет і м'язи працюють разом, як важіль. Важіль — це стрижень, який обертається навколо точки опори під дією прикладеної до нього сили. Саме з таких елементів складається система, яка згинає й розгинає руку в лікті (мал. 24.1). Кістки передпліччя є стрижнем, у ліктьовому суглобі розміщується точка опори, передпліччя й кисть є об’єктами, які необхідно перемістити. Сили, що діють на стрижень-передпліччя, є наслідком скорочення двох м’язів, прикріплених по різні боки від точки опори — біцепса і трицепса. Таке прикріплення цих м’язів обумовлює відмінність в ефектах, які виникають унаслідок їх скорочення. У згинанні руки бере участь біцепс, а в розгинанні — трицепс. Кістки і хрящі в будові опорно-рухової системи. Аби спільна робота м’язів і кісток стала можливою, м’язи прикріплюються до кісток за допомогою сухожиль, а зв’язки утримують кістки разом у суглобі (мал. 24.2). Щоб унаслідок тертя кістки в суглобі не руйнувалися, їхні поверхні вкриті хрящем....

Терморегуляція

8 Клас

Особливості теплообміну організму людини. Перебіг реакцій метаболізму в організмі людини відповідає нормі при температурі його тіла в межах 36-37 °С. Саме її наш організм підтримує без будь-яких додаткових зусиль, якщо повітря, яке нас оточує, нагріте до +20 °С. Невипадково таку температуру повітря називають комфортною — ми навіть не відчуваємо її. Проте температура середовища змінюється в широких межах. У спеку ми мали б «зваритися у власному соку», а зниження температури на 10-15 °С мало б призвести до переохолодження організму й уповільнення в ньому реакцій метаболізму. Але навіть під час значних коливань температури середовища наш організм протягом певного часу підтримує власну температуру сталою. Як це йому вдається? Організм людини, як і всі фізичні тіла, обмінюється із середовищем тепловою енергією. Якщо температура середовища нижча за температуру фізичного тіла, тіло віддає тепло, тобто охолоджується. Якщо температура середовища вища, будь-яке тіло отримує тепло й має нагріватися. Так, камінь буде охолоджуватися або нагріватися, поки його температура не зрівняється з температурою повітря навколо нього. Інша річ — організм людини: щойно він оцінить зміни температури середовища як загрозливі для себе, його теплообмін змінюється. Так, щоб запобігти перегріванню, організм збільшує тепловіддачу, а зі зниженням температури середовища — зменшує. Для підтримання сталості власної температури організм регулює й продукцію тепла. Він зменшує її, щоб марно не підігрівати себе при високій температурі повітря, а під час її зниження збільшує теплопродукцію. У які способи організм зберігає оптимальне співвідношення між тепловіддачею і продукуванням тепла? Теплообмін і теплопродукція. Теплообмін між організмом і середовищем здійснюється в кілька способів. Організм втрачає тепло, випромінюючи інфрачервоні електромагнітні хвилі (мал. 23.1), а під їхнім впливом нагрівається. Теплова енергія втрачається організмом і надходить до нього й унаслідок теплопровідності. Такий теплообмін відбувається за умов контакту з менш або більш нагрітими тілами, зокрема повітрям. Збільшує тепловіддачу рух повітря, що оточує організм, а також утрата тепла внаслідок випаровування води з поверхні шкіри....

Значення і будова шкіри

8 Клас

Функції шкіри. Шкіра є одним з найбільших органів в організмі людини, її маса в дорослої людини сягає 5 кг, а площа — 1,5-2 м2. І це не дивує, адже вона є оболонкою, що відмежовує майже весь організм людини від зовнішнього середовища. Шкіра захищає внутрішні органи від механічних ушкоджень, від проникнення різних речовин і мікроорганізмів, від шкідливої дії ультрафіолетового випромінювання. Із секретом потових залоз шкіри виділяється вода й певні продукти метаболізму. Працює шкіра і як орган чуттів. Відчуття дотику, тиску, вібрації, болю виникають у вас унаслідок подразнення відповідних нейронів, нервові закінчення яких містяться в шкірі. Завдяки терморецепторним нейронам шкіри ви сприймаєте зміни температури навколишнього середовища. Шкіра відіграє важливу роль у терморегуляції: через неї відбувається майже 82 % всієї тепловіддачі організму. Шкіра — депо крові й сховище запасних речовин. Розгалужена мережа її судин може вмістити до 1 л крові, а в підшкірній жировій тканині накопичується жир. Роль шкіри в обміні речовин є унікальною: лише в її клітинах під дією ультрафіолетового випромінювання синтезується вітамін D. Які особливості будови дають шкірі змогу виконувати всі ці функції? Будова шкіри (мал. 22.1). Шкіра утворена трьома шарами тканин: зовнішній шар — це епідерміс, під ним розташована дерма, найглибший шар — підшкірна клітковина. Епідерміс є різновидом епітеліальної тканини. Зовнішній шар епідермісу — це мертві зроговілі клітини. Вони безперервно злущуються: щохвилини ви втрачаєте близько 50 тис. «лусочок». Проте товщина епідермісу не зменшується. Чому?...

Будова нефрону й утворення сечі

8 Клас

Для звільнення крові від кінцевих продуктів метаболізму, що порушують сталість внутрішнього середовища, необхідна взаємодія кровоносної системи з видільною. А саме з пристосуванням, що призначене для «збору відходів»,— нефроном. Щоб з’ясувати, як така взаємодія відбувається, насамперед потрібно знайти відповідь на запитання, що подане нижче. Як улаштований нефрон (мал. 21.1)? Нефрон — це довгий замкнений з одного боку канал, сформований одношаровим епітелієм. Цей канал починається нирковою капсулою. За формою вона нагадує келих із подвійною стінкою. Ниркова капсула продовжується звивистим канальцем, який переходить у довгу петлю нефрону. Низхідна й висхідна частини петлі розміщені на незначній відстані паралельно одна одній. Повертаючись до кіркового шару, висхідна частина петлі переходить у другий звивистий канадець, який впадає в збірну трубочку. Цією трубочкою сеча, що утворилася в нефроні, доправляється до ниркової чашечки. Капсула і звивисті канальці розташовані в кірковому шарі нирки, а петля нефрону глибоко занурена в її мозковий шар. До капсули кожного нефрону підходить відгалуження ниркової артерії — привідна артеріола. Вона розгалужується на 20-25 капілярів, які утворюють у нирковій капсулі клубочок, а потім збираються у відвідну артеріолу. Відвідна артеріола розгалужується, формуючи навколо звивистих канальців і петлі нефрону капілярну мережу. Ці капіляри зливаються у венулу. Венули, по яких кров рухається від нефронів, збираються в ниркову вену, що виносить кров з нирки. Утворення сечі. Сеча в нирках продукується безперервно. Цей процес відбувається у два етапи: спочатку утворюється первинна сеча, а потім — вторинна, або концентрована, сеча....

Виділення й обмін речовин в організмі людини. Будова сечовидільної системи. Сечовиділення і його регуляція

8 Клас

Функція виділення в обміні речовин. Склад внутрішнього середовища організму перебуває в стані постійних коливань. Проте ці коливання не є довільними, вони обмежені певними кількісними значеннями вмісту будь-якої речовини. Так, вміст білків коливається в межах 75-85 г/л. Чому організму вдається утримувати білки в цих межах, адже вони утворюються у клітинах безперервно? Річ у тому, що ці речовини витрачаються у подальших хімічних перетвореннях у клітинах, вони є проміжними продуктами метаболізму. Проте серед його продуктів є й такі, що в наступних реакціях у клітинах участі не беруть. Їх називають кінцевими. До кінцевих продуктів метаболізму належить, наприклад, вуглекислий газ, який утворюється під час розщеплення вуглеводів і жирів, продукти розщеплення білків, що містять Нітроген,— сечовина, амоніак тощо. Їхнє понаднормове накопичення у внутрішньому середовищі може призвести до критичних для організму наслідків. Щоб запобігти цьому й утримати їхній вміст у межах норми, такі речовини з організму час від часу видаляються. Виводяться з організму й надлишки спожитих солей Натрію, Калію тощо. Процес видалення з організму речовин, що не беруть участі в процесах обміну речовин у клітинах і порушують відносну сталість внутрішнього середовища, називають виділенням. Органами виділення в людини є нирки, легені, шлунково-кишковий тракт і деякі травні залози та шкіра....

Будова та функції кровоносних судин. Рух крові. Лімфообіг

8 Клас

Будова кровоносних судин. Кровоносні судини — порожнисті трубки різного діаметра, які пронизують усе наше тіло. За функціями їх поділяють на артерії, вени й капіляри (мал. 19.1). Діаметр найбільшої артерії (аорти) — близько 1,5 см. Вона розгалужується на артерії меншого діаметра, що розташовані в тілі симетрично. У кожній половині тіла є сонна, підключична, клубова артерії тощо. Від них гілки судин відходять до кісток, м’язів, суглобів, внутрішніх органів. Найдрібніші артерії називають артеріолами, з них кров надходить до мережі капілярів. Діаметр капілярів — 5-20 ммк, їх видно лише в мікроскоп. Капіляри зливаються у найдрібніші вени — венули. Вони об’єднуються й утворюють вени, які також розташовані двобічно-симетрично. Як пов’язана будова судин з їхніми функціями? Стінки артерій і вен тришарові (мал. 19.2 а, б). Зовнішній шар — пухка сполучна тканина. Середній шар — це гладенька м’язова тканина. У ній розміщуються нервові закінчення нейронів, що беруть участь у регуляції роботи м’язових клітин. їх скорочення звужує просвіт судин. Гладка внутрішня поверхня судин утворена одним шаром клітин епітелію. М’язовий шар в артеріях добре розвинений. Завдяки еластичності й пружності вони витримують високий тиск крові, що виштовхується серцем, і сприяють її просуванню по судинах. У венах м’язовий шар тонший, їхні стінки менш пружні. На внутрішній поверхні вен є клапани, що перешкоджають зворотному руху крові. Стінки капілярів складаються з одного шару епітеліальних клітин. Через нього відбувається обмін речовинами між кров’ю і тканинами (мал. 19.2 в). Що інтенсивнішим є метаболізм у клітинах органа, то густіша капілярна мережа в ньому. У стінках артеріол у місцях їх розгалуження на капіляри розташовані скупчення м’язових клітин. Скорочуючись, вони звужують просвіт судин і регулюють просування крові до капілярів....

Робота серця

8 Клас

Серцевий цикл. Кров рухається судинами завдяки скороченням серця, які чергуються з його розслабленнями. Скорочення серцевого м’яза називають систолою, а розслаблення — діастолою. Систола й діастола разом складають серцевий цикл. У серцевому циклі три фази: систола передсердя (0,1 с), систола шлуночків (0,3 с) і спільна пауза — діастола (0,4 с). Один цикл триває 0,8 с (за частоти серцевих скорочень 75 уд./хв). Серцевий цикл (мал. 18.1) починається систолою передсердь. Скорочення обох передсердь відбуваються одночасно: стулкові клапани відкриваються, і кров перетікає до шлуночків. Слідом іде систола обох шлуночків. Тиск крові в шлуночках збільшується, стулкові клапани закриваються. Кров відкриває півмісяцеві клапани і прямує в артерії. Тиск у шлуночках знижується, а в артеріях підвищується. Півмісяцеві клапани закриваються, перешкоджаючи зворотному руху крові. Після систоли настає діастола. Розслаблюючись, серцевий м’яз відновлює працездатність. Під час діастоли двостулковий і тристулковий клапани відкриті, і кров вільно тече з вен у передсердя й частково в шлуночки. За діастолою знову йде систола передсердя, і серцевий цикл повторюється. Основні показники роботи серця. Частота серцевих скорочень (ЧСС) у дорослої людини в стані спокою становить близько 70 уд./хв. Об’єм крові, який викидається з кожного шлуночка під час систоли, називають ударним, або систолічним, об’ємом крові (СОК). У дорослих він зазвичай дорівнює 60-80 мл. За ЧСС і СОК можна визначити хвилинний об’єм крові (ХОК). У дорослої людини в стані спокою ХОК коливається в межах 4,9-5,6 л. Легко підрахувати, що за добу серце перекачує близько 10 тис. л крові. Під час фізичних навантажень унаслідок збільшення частоти серцевих скорочень ХОК збільшується в 4-5 разів. У людей, що займаються спортом, він досягає 30-40 л/хв. ХОК є одним із найважливіших показників стану серця. Систематичні тренування підвищують працездатність серця. Це відбувається завдяки розвитку серцевого м’яза....

Система кровообігу. Серце: будова та функції

8 Клас

Ця артерія багаторазово розгалужується, і густа мережа капілярів обплітає альвеоли. Рухаючись ними, кров звільнюється від вуглекислого газу й насичується киснем. Збагачену киснем кров називають артеріальною. Капіляри легенів, по яких далі рухається артеріальна кров, збираються в більші судини, які зливаються у вени. По чотирьох легеневих венах артеріальна кров надходить до серця — до лівого передсердя. Систему судин, по яких кров рухається від правого шлуночка серця до його лівого передсердя, проходячи легеневими артеріями, капілярами й венами, називають малим колом кровообігу. У серці артеріальна кров з лівого передсердя надходить до лівого шлуночка, а з нього — до великої артерії, яку називають аорта. Аорта розгалужується, й артеріальна кров по менших артеріях прямує до всіх частин тіла: голови, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок. Рухаючись по капілярах, розташованих у тканинах усіх органів, артеріальна кров віддає кисень тканинам і збагачується вуглекислим газом, тобто стає венозною. З капілярів венозна кров надходить до вен. По венах, що містяться в тулубі, нижніх кінцівках, органах черевної порожнини, вона рухається до нижньої порожнистої вени. Венозна кров з вен голови, шиї, верхніх кінцівок потрапляє до верхньої порожнистої вени. Ці дві вени впадають у праве передсердя, з нього кров потрапляє у правий шлуночок. Так завершується рух крові по великому колу кровообігу. Циркулюючи організмом, кров по черзі переходить із великого до малого кола кровообігу. У великому колі по артеріях тече артеріальна кров, збагачена киснем, а по венах — венозна, насичена вуглекислим газом. До артерій малого кола надходить венозна кров, а по його венах рухається артеріальна. На відміну від яскраво-червоної артеріальної крові, венозна кров темно-червона. Час, за який кров проходить малим колом кровообігу, становить 4-4,5 с, а великим колом — 20-23 с....

Зсідання крові. Групи крові та переливання крові

8 Клас

Ви помічали: якщо поріжеш палець, зазвичай кров перестає текти через 3-5 хв, а на місці ранки утворюється кров’яний згусток. Він запобігає втраті крові й перешкоджає проникненню в організм шкідливих мікроорганізмів. Яким є механізм припинення кровотечі? Система зсідання крові (гемостазу). Причиною зупинки кровотечі під час ушкодження кровоносної судини є зсідання крові (коагуляція). Це комплекс реакцій, у яких беруть участь тромбоцити, стінки судин і фактори зсідання — певні білки, що містяться в плазмі крові. У відповідь на біль, який виникає через поріз пальця, у кров надходять речовини, що спричиняють різке звуження пошкодженої судини. Крововтрата швидко зменшується. Тромбоцити прилипають до країв рани і «склеюються», утворюючи згусток — тромбоцитарний тромб (мал. 16.1). Він закупорює капіляр, і кровотеча припиняється. Проте під час травми артерії або вени такий тромб не зупинить кровотечу: він вимивається сильним потоком крові. На допомогу тромбоцитам приходять фактори зсідання крові. Ці білки синтезуються в печінці й завжди наявні в крові, перебуваючи в неактивному стані. Що відбувається під час ушкодження великих судин? Клітини травмованих тканин викидають у кров білок тромбопластин, який впливає на тромбоцити й фактори зсідання. Тромбоцити руйнуються й виділяють речовини, що сигналізують: слід негайно розпочинати процес зсідання крові (мал. 16.2). У плазмі запускається ланцюг хімічних реакцій, у які включаються фактори зсідання. На останньому етапі білок фібриноген, розчинений у плазмі, перетворюється на нерозчинний білок фібрин. Нитки фібрину склеюються, утворюючи сітку: у ній застрягають формені елементи крові (мал. 16.3). Так формується фібриновий тромб, який щільно закупорює рану і стінку пошкодженої судини. На поверхні рани утворюється кірка з крові, що зсілася. Підсихаючи, вона перетворюється на струп....

Навігація