Войти
Закрыть

Керівні системи організму

7 Клас

• 1. Регуляція життєдіяльності організму. Окремі системи органів організму не існують самостійно. Вони поєднуються та злагоджено працюють завдяки наявності регуляторних систем. Є два шляхи здійснення регуляції. Гуморальна регуляція відбувається завдяки передаванні спеціальних речовин. Нервова регуляція є наслідком передавання збудження, що має електричну природу, між клітинами. Найархаїчнішою формою регуляції є передавання речовин між сусідніми клітинами. Першими речовинами-регуляторами були продукти обміну. Накопичення або надлишок певних речовин прискорює чи гальмує обмін речовин, поділ клітин тощо. • 2. Ендокринна регуляція. Унаслідок взаємодії різних тканин і органів у тварин у процесі еволюції виникла складна система гуморальної регуляції. Спочатку вона здійснювалася окремими клітинами (кишковопорожнинні), а пізніше розвивалися спеціальні органи ендокринної системи. Залози внутрішньої секреції (ендокринні) виділяють спеціальні речовини — гормони. Особливістю гормональної регуляції є відтермінованість і тривалість дії. Завдяки їй регулюються процеси обміну речовин, зростання, розвитку, розмноження тощо. У ракоподібних і комах ендокринна система відповідає насамперед за линяння (рис. 10.3, с. 42) і перетворення, регулює обмін речовин. Ендокринні залози в них розташовуються в передній частині тіла й пов’язані з нервовою системою. Так відбувається взаємозв’язок гуморальної та нервової регуляції....

Подразливість і органи чуття

7 Клас

• 1. Подразливість. У § 41 ви розглянули приклади двобоїв між різними тваринами. У них відображається одна з основних особливостей життя. Це подразливість — здатність організму отримувати певну інформацію та відповідно на неї реагувати (рис. 42.1). Що відчуває лисиця (рис. 29.1, с. 115), коли йде засніженим лісом? Завдяки зору вона оцінює предмети на відстані. Інформацію про тварин, що побували тут нещодавно, лисиця отримує за допомогою нюху. Слух не дає застати її зненацька. Шкірні рецептори допомагають оцінити температуру середовища, дотик — навколишніх предмети тощо. Організм лисиці відстежує зміни в зовнішньому середовищі за допомогою органів чуття, або рецепторів. Стан внутрішнього середовища оцінюють ентерорецептори, які можна порівняти з органами чуття, що спрямовані всередину організму. • 2. Зір. Органами зору тварин є очі (рис. 42.2, 42.3). Це можуть бути групи клітин, що містять світлочутливу речовину. У членистоногих з’являються так звані прості вічка. У них світлочутливі клітини розміщуються на стінках випинання покривів (рис. 10.4, с. 43; 12.1. с. 48). Групи таких вічок утворюють складні (фасеткові) очі (рис. 42.2). Найдосконаліше побудовані очі головоногих молюсків і ссавців, що виникли в цих видів незалежно один від одного (рис. 42.3)....

Протистояння хижаків і жертв

7 Клас

• 1. «Гонка озброєнь» між хижаками й жертвами. Чому в еволюції тварин крок за кроком відбувається вдосконалення їхніх способів руху? Між хижаками та їхніми жертвами відбувається безперервне змагання за виживання «хто — кого». Хижаки вдосконалюють засоби нападу й полювання, жертви — способи захисту від хижаків. Найчастіше перемогу отримує більш швидкий організм. Наприклад, і гепард, і газель належать до найшвидших тварин (рис. 41.1). Це є наслідком постійних змагань представників цих двох видів. Проте успіх пов’язаний не лише зі швидкістю. Велике значення має маневреність, швидкість реакції, якість керування рухами. У змаганні морського лева з білою акулою перевага у швидкості й силі — на боці акули (рис. 41.2). Але завдяки швидкості реакції представник ссавців має шанси вижити навіть під час нападу найжахливішої сучасної риби. • 2. Видозміни зовнішнього вигляду. Ще однією можливою запорукою успіху й хижака, і жертви є непомітність (рис. 41.3). Якщо жертва не помітить хижака, він наблизиться до неї настільки, що швидко її схопить. Якщо жертва буде непомітною для хижака, вона не зазнає нападу. Те, що і гепард, і газель забарвлені в кольори савани, де вони живуть (рис. 41.1), — не випадковість. Іноді маскування вражає уяву, наприклад, захисне забарвлення поєднується з видозмінами форми тіла (рис. 41.3). Але не завжди забарвлення робить тварин непомітними. Застережливе забарвлення є характерним для тварин, що можуть виділяти отруту чи мають неприємні запах і смак (рис. 14.2, с. 56; 37.6, с. 150). Досить часто кілька видів мають характерні ознаки, що попереджують про їхні засоби захисту. Бджоли, оси й джмелі мають характерне забарвлення з чорних і жовтих смуг, яке попереджає про їхнє отруйне жало. Утім, нічим не озброєні мухи дзюрчалки мають подібне забарвлення, яке надає їм певного захисту (рис. 40.3, с. 159)....

Рух

7 Клас

• 1. Рухи м’якотілих безхребетних. Ви пам’ятаєте (рис. 1.1, с. 5), що рухливість є характерною ознакою тварин. Щоб здобути їжу, треба рухатися. Щоб не стати чиєюсь їжею, також треба рухатися. Те, як тварина рухається, насамперед залежить від того, як побудована опора її тіла. Не випадково й опору, і рух забезпечує одна система — опорно-рухова. Еволюцію тварин можна розглядати як удосконалення їхніх засобів руху. Який спосіб руху є найбільш архаїчним? Вірогідно, переміщення завдяки руху війок, розташованих на поверхні тіла. Такий спосіб є характерним і для плаваючих личинок безхребетних, і для добре відомої вам планарії. Рух війок — це наслідок роботи окремих клітин, що розташовані на поверхні тіла. Але вже в планарії можна спостерігати й інший спосіб руху — завдяки вигинанням тіла, яке забезпечує шкірно-м’язовий мішок. Морські родичі планарії здатні до плавання в товщі води завдяки енергійним рухам усього тіла (рис. 39.2, с. 155). Подібним чином відбувалася й еволюція руху кишковопорожнинних. Опорою їхнього тіла також є гідроскелет, і рухи всього тіла дають їм змогу триматися у воді. Медузи освоїли реактивний рух, викидаючи воду з-під свого купола (рис. 40.1). Круглі черви, кільчасті черви й молюски виникли внаслідок пристосування до різних способів руху з опорою на гідроскелст. Молюски, що ковзали твердою поверхнею, у ході еволюції вкрилися черепашкою. Утримання під черепашкою бульбашки газу стало пристосуванням, яке дало змогу їм піднятися в товщу води (рис. 16.4, с. 65). Наступним еволюційним кроком стало опанування головоногими молюсками реактивного рушія (рис. 40.1)....

Опора

7 Клас

• 1. М’яка опора. Ви вже знаєте про кілька систем органів. Усі вони розміщуються в тілі, яке не може існувати без певної опори. Завдяки опорі тіло може зберігати якусь форму й має можливість рухатися. Різні групи організмів вирішують цю проблему по-різному. Основних способів чотири: гідроскелет, черепашка, зовнішній і внутрішній скелети. Розглянемо їх. Чому так важко втримати в руках пожежний шланг (рис. 39.1)? Поки в ньому немає води — він м’який. Але коли в нього подадуть воду під тиском — він твердіє й розпрямляється. Це загальна особливість будь-якого тіла, оболонка якого заповнена водою або газом, що перебувають під тиском. Це дає змогу тваринам, які не мають твердих частин, підтримувати певну форму тіла. У плоских червів — це пухка тканина всередині шкірно-м’язового мішка (рис. 39.2), у круглих — рідина, що заповнює під тиском порожнину тіла. Досконалості набув гідроскелет кільчастих червів (рис. 39.3). Перекачуючи рідину з одних сегментів у інші, дощовий черв’як розширює та звужує певні ділянки тіла. Завдяки цьому він робить ходи під землею....

Кровоносні системи хребетних тварин

7 Клас

• 1. Кровоносна система хребетних. У § 37 ви вже дізналися, що транспортна система хребетних тварин називається кровоносною, бо по ній транспортується кров. Вона містить дихальний пігмент гемоглобін, який міститься в спеціальних клітинах — еритроцитах (червоні дископодібні формені елементи, див. рис. 37.1, с. 147). Саме вони надають крові червоного забарвлення. У чому полягає відмінність між артеріальною та венозною кров’ю? Типу судин, якими рухається кров, це аж ніяк не стосується. Артеріальна кров збагачена киснем, а венозна — вуглекислотою (рис. 35.1, с. 139). Венозна кров також може рухатися й артеріями. Зокрема, легеневими артеріями, що несуть кров від серця до легень, тече венозна кров. Кровоносна система хребетних замкнена. Кров по судинах рухає серце. Воно, на відміну від серця у безхребетних, розташоване ближче до черевного боку. Серця хребетних складаються з передсердь (одного або двох) і шлуночків (одного або двох). У передсердях збирається кров, у них впадають вени. Шлуночки надають основного прискорення крові. Саме тому м’язовий шар у них розвинений краще....

Транспортна система

7 Клас

• 1. Чому система називається транспортною? Якщо тварина є досить великою, обмін речовин між її частинами не може відбуватися без транспортної системи. Транспортна система — це сукупність порожнин, якими переміщується рідина, що розносить речовини по тілу. Транспортна система може переносити поживні речовини від травної системи, кисень — від органів газообміну, вуглекислий газ та інші продукти обміну від тканин, де відбувається клітинне дихання. Транспортні рідини (кров тощо) — це тканини внутрішнього середовища (рис. 37.1). Вони мають багато рідкої міжклітинної речовини, яка називається плазмою, і формені елементи (клітини з певними функціями). Тим тваринам, які мають прискорений обмін речовин, а також тим, котрі мешкають в умовах нестачі кисню, може бути замало кількості газів, що розчиняються в їх транспортній рідині. У таких тварин з’являються дихальні пігменти (гемоглобін тощо). Це речовини, які зв’язуються з киснем і вуглекислим газом. Дихальні пігменти можуть міститися в певних клітинах (як гемоглобін міститься в еритроцитах хребетних) або просто бути розчиненими в плазмі. • 2. Колообіг у транспортній системі. Транспортні рідини тварин перебувають у безперервному русі, здійснюючи свій колообіг. Рушієм цієї рідини, як правило, є спеціальний орган — серце. В одних тварин цей колообіг відбувається лише по судинах. Така транспортна система називається замкненою. В інших тварин транспортна рідина в певних місцях виливається із судин у порожнини. Така система називається незамкненою....

Виділення, його значення для організму тварин

7 Клас

• 1. Які речовини необхідно виділяти з організму? Під час метаболізму (обміну речовин) утворюються речовини, накопичення яких може зашкодити організму. Вони виділяються назовні завдяки видільній системі. Ця система є настільки важливою, що з’являється в організмів раніше за транспортну, а в більш складних тварин (хребетні) є тісно з нею пов’язаною. У процесі розпаду складних молекул утворюються дуже токсичні сполуки, що містять Нітроген. Тварини, для яких не дуже важливо економити воду, виділяють їх у розчиненому вигляді (аміак, сечовина). Ті ж, які живуть у посушливих умовах, виділяють їх у вигляді кристалів (сечова кислота). У дрібних водних тварин виділення токсичних речовин може здійснюватися безпосередньо через покриви. У великих тварин — мешканців водойм — цей процес частково відбувається через органи газообміну — зябра (рис. 35.2, с. 140). • 2. Спеціалізовані органи виділення безхребетних. Порівнюючи різних представників сучасних груп, можна виокремити етапи вдосконалення видільної системи, які певною мірою відповідають етапам їх еволюції. Різні групи тварин незалежно одна від одної проходили через однакові етапи будови їх видільної системи. У плоских червів і деяких інших груп безхребетних видільна система представлена протонефридіями (рис. 36.1). Це система розгалужених канальців, на кінцях яких містяться особливі мерехтливі клітини. Саме вони відфільтровують продукти обміну. У кожної мерехтливої клітини в порожнину канальця спрямована одна або декілька війок. Завдяки руху цих війок рідина, яку відфільтрували мерехтливі клітини, рухається до видільного отвору. Ця речовина містить багато потрібних організму сполук. Тому, коли вона проходить канальцями, крізь їх стінки поглинаються назад потрібні сполуки. Не потрібні організмові речовини, а також надлишки води виводяться через видільні отвори в зовнішнє середовище....

Газообмін

7 Клас

• 1. Навіщо потрібен газообмін? Ви вже знаєте, що більшість тварин належить до аеробів (рис. 31.2, с. 124). Для їхньої життєдіяльності потрібен кисень. Він використовується при вивільненні енергії органічних речовин, які розкладаються до неорганічних, зокрема до вуглекислого газу. Отже, більшості тварин треба транспортувати кисень із середовища до клітин тіла, а вуглекислий газ — від клітин тіла назовні. • 2. Чим газообмін відрізняється від дихання? На перший погляд, ці два поняття є подібними, однак потрібно навчитися їх розрізняти. Газообмін — це обмін тіла тварини киснем і вуглекислим газом із навколишнім середовищем. Дихання — це біохімічний процес, що відбувається в клітинах, точніше, у мітохондріях (органелах клітин; рис. 3.3, с.14). Дихання — це перетворення складних органічних молекул під дією кисню на воду й вуглекислий газ із виділенням значної кількості енергії. Ця енергія накопичується в спеціальних молекулах. На жаль, уявлення про газообмін і дихання значною мірою переплутані. Наприклад, систему, функцією якої є газообмін, називають дихальною. У побуті диханням називають і газообмін, і переміщення повітря повітроносними шляхами дихальної системи, і навіть рухи тварин, що забезпечують газообмін. Але ми вживатимемо ці слова саме у вказаних вище значеннях. • 3. Газообмін водних тварин. У невеликих за розміром тварин, як-от планарія чи гідра з уявного ставка, газообмін здійснюється через покриви. Якщо тварина дрібна, то таке переміщення газів може повністю забезпечити всі її потреби: кисень надходитиме до тіла, а вуглекислий газ — виходитиме назовні....

Системи травлення

7 Клас

Основою травлення є розщеплення складних речовин до більш простих. Вирізняють дві форми травлення. Перша, коли тварина виділяє в кишківник травні соки, які розкладають їжу. Це — порожнинне травлення. Друга, коли клітини епітелію травної системи можуть поглинати часточки їжі. У такому разі перероблення поживних речовин відбувається всередині клітин. Це — внутрішньоклітинне травлення. • 2. Замкнена травна система. Сама назва «кишковопорожнинні» вказує на те, що травна система займає основне місце в їхньому тілі (рис. 34.1). Згадайте гідру з уявного ставка (див. форзац 1). Харчові часточки, що захоплюються щупальцями, поміщаються через ротовий отвір (рот) у кишкову порожнину. Внутрішній шар тіла є вистилкою травної порожнини. Залозисті клітини виділяють травні соки, під дією яких відбувається порожнинне травлення (рис. 6.5, с. 26). Внутрішньоклітинне травлення проходить у травно-мускульних клітинах. Неперетравлені частки викидаються через ротовий отвір. Плоскі черви також мають травну систему замкненого типу. І поглинання їжі, і викидання неперетравлених решток відбувається через ротовий отвір. Планарія з уявного ставка поглинає здобич, вивертаючи глотку. Її кишечник має кишенеподібні вирости, завдяки яким поживні речовини можуть надходити до всіх органів і тканин навіть за відсутності транспортної системи. У ціп’яків травна система зникає (рис. 9.4, с. 38). Вони поглинають поживні речовини поверхнею тіла, оскільки мешкають у напівперетравленій їжі хазяїна....

Навігація

 

Template not found: /templates/Red/reklamaundersite.tpl