За напрямом міграційні потоки поділяються на внутрішні (міжрайонні та внутрішньорайонні) й зовнішні (міждержавні та міжконтинентальні). Щодо певної країни зовнішні міграції діляться на еміграцію (виїзд за межі держави), імміграцію (в’їзд у державу) і рееміграцію (повернення на батьківщину). За термінами міграції бувають постійні й тимчасові (зокрема, сезонні), за формою - добровільні (стихійні чи організовані) й примусові, за причинами (рушійними мотивами) - економічні, політичні, етнонаціональні, сімейно-побутові та ін.

Останніми десятиліттями у структурі й характері міжнародних міграцій відбулися такі зміни:

• 1) поряд із традиційними економічними міграціями (тобто в пошуках ліпших умов життя) поширилися трудові, що розпочалися в 1960-х рр. Сформувалися великі міжнародні ринки робочої сили в Західній Європі (у Німеччині, Франції, Великій Британії, Бельгії, Нідерландах, Швейцарії та інших країнах працюють 12-13 млн іноземних робітників - із сусідніх держав, країн Південної та Східної Європи, Західної Азії, Північної Африки); у нафтодобувних країнах Перської затоки (іммігранти - мусульмани з країн Північно-Східної Африки, Південної та Південно-Східної Азії); у Північній Америці (дешева робоча сила з Мексики). Формуються такі ринки в Південній Африці (ПАР, Зімбабве), Південній Америці (на стику кордонів Аргентини, Бразилії, Уругваю). Нині у світі нараховується понад 30-40 млн робітників-іммігрантів, разом з якими в інших країнах мешкало не менше ніж 90 млн членів їхніх сімей;
• 2) різко зріс «відтік мізків» - міжнародна міграція висококваліфікованих спеціалістів у розвинені країни (спершу в США й Канаду, потім - до країн Західної Європи) з країн, що розвиваються (Латинської Америки, Індії та ін.). Загалом така міграція охопила понад 5 млн осіб;
• 3) надзвичайно великих розмірів досягли міграції як наслідок етнічних і релігійних конфліктів, громадянських війн, інших збройних зіткнень, репресій тоталітарних режимів тощо. Вони охопили багато країн Середнього й Близького Сходу, Південно-Східної Азії, Індію, Пакистан, Афганістан, деякі країни Африки (ЦАР, Сомалі, Судан), країни колишнього СРСР (Україну, Закавказзя, Таджикистан, Молдову). Якщо в 1975 р. у світі налічувалося майже 2,4 млн біженців, то наприкінці 2017 р. - уже 71,4 млн біженців і внутрішніх переселенців. Лідерами щодо переселенців стали ЦАР (Центральноафриканська Республіка), ДРК (Демократична Республіка Конго), Ірак, М’янма, Південний Судан і Сирія. До списку країн з найбільшою кількістю внутрішніх переселенців потрапила й Україна. Згідно з офіційними даними, станом на травень 2018 р. кількість внутрішньо переміщених осіб в Україні становить 1,502 млн осіб.

Мал. 1. Динаміка кількості міжнародних мігрантів

Мал. 2. Динаміка кількості міжнародних мігрантів за основними регіонами

За оцінками ООН, кількість міжнародних мігрантів швидко зростає. У 2017 р. вона досягла майже 258 млн осіб проти 153 млн - у 1990 р. (мал. 1). Шість із кожних десяти міжнародних мігрантів мешкають в Азії (30,9 % від загальної кількості міжнародних мігрантів у 2017 р.) та Європі (30,2 %), дещо менше в Північній Америці (мал. 2). Велику кількість мігрантів прийняли США (46 млн), Росія (11 млн), Німеччина (9,8 млн), Саудівська Аравія (9,1 млн), ОАЕ (7,8 млн), Велика Британія (7,8 млн), Франція (7,4 млн), Канада (7,3 млн), Австралія (6,5 млн). Головними постачальниками мігрантів є країни Південної Азії (Індія, Пакистан, Іран), Південно-Східної Азії (Індонезія, Філіппіни, Таїланд, В’єтнам), Західної Азії (Сирія, Туреччина, Ірак, Йорданія, Палестина), Африки (ДРК, Судан, Камерун, Ефіопія тощо), Латинської Америки (Мексика, Перу, Колумбія), а також країни Південної Європи (Греція, Португалія, Іспанія, Сербія) та Східної Європи (Україна, Молдова).

Найхарактернішими внутрішніми міграціями є: а) переселення із сільської місцевості в міста (найбільш поширене у країнах, що розвиваються, які переживають урбанізаційний вибух, і в низці постсоціалістичних країн); б) переселення між містами різної величини її типу, а також з великих міст у приміську зону її навіть у сільську місцевість (у розвинених країнах Заходу, де склалися дуже високі рівні урбанізації та підвищені вимоги населення до якості умов проживання); в) переїзд на освоювані землі (у країнах з великими територіями й цілеспрямованою урядовою політикою щодо господарського залучення нових районів - Канаді, Бразилії, Аргентині, Австралії, Китаї, Росії, Казахстані та ін.).

Як відомо, природний і механічний рухи населення є індикатором соціально-економічних процесів у регіонах і країнах. Відтік населення і загострення проблем демографічного розвитку аж до депопуляції відбивають загальне неблагополучия їхнього соціально-економічного розвитку і, як наслідок, низький рівень і якість життя населення. І навпаки, що вищою є якість життя в певній країні, то більшим є міграційний рух до неї та вищими показники природного руху.

• Демографічні прогнози. Демографічний прогноз - це науково обґрунтоване передбачення основних параметрів руху населення та майбутньої демографічної ситуації: чисельності, статево-вікової та сімейної структури, народжуваності, смертності, міграції, що становить базу для подальших прогнозів і планів соціально-економічних процесів загалом. Тому прогнозування динаміки чисельності та структури населення, чисельності та структури сімей, інших демографічних процесів становить дуже важливу частину діяльності міжнародних, державних і неурядових організацій, закладів і наукових інститутів.

У звіті департаменту з економічних і соціальних питань секретаріату ООН (DESA) «Перспективи світового народонаселення» (2017 р.) надано традиційний демографічний прогноз, за яким кількість населення світу до 2050 р. зросте до 9,8 млрд осіб, а у 2100 р. перевищить 11,2 млрд. До 2024 р. найчисельнішою країною світу може стати Індія, яка обійде сучасного лідера - Китай, а третю позицію в рейтингу найзаселеніших країн може посісти Нігерія (нині вона сьома). Щодо кількості літніх людей віком від 60 років, то до 2050 р. їх чисельність зросте вдвічі, а до 2100 р. - утричі.

Підсумуйте свої знання:

• 1. Поясніть значення понять: демографічна політика, міграція населення, «відтік мізків», якість життя, демографічний прогноз.
• 2. На основі конкретних прикладів оцініть значення трудової міграції для країн - постачальників мігрантів і країн, що їх приймають.
• 3. Підготуйте повідомлення «Сучасні види демографічних прогнозів народонаселення світу та регіонів», «Досвід розробки прогнозів населення ООН (17 оцінок і прогнозів 1951-2017 рр.), Світового банку (6 довгострокових прогнозів з 1978 р.), Бюро перепису населення США (USCB) (глобальний демографічний прогноз до 2100 р.), Міжнародного інституту прикладного системного аналізу (IIASA) (для 13 регіонів світу до 2100 р. за трьома сценаріями народжуваності, смертності та міграцій)» (на власний вибір).

Перевірте, чого навчилися:

Користуючися картографічною та статистичною інформацією, визначте взаємозв’язок міграційних потоків і рівня соціально-економічного розвитку країн:

• База даних глобальної міграції ООН

• Список країн за рівнем безробіття (станом на 2016 р. за даними Книги фактів ЦРУ)

• Список країн за сальдо міграції (станом на 2017 р. за даними Книги фактів ЦРУ)

• Список країн за ВВП (ПКС) на душу населення (станом на 2016 р. за даними Книги фактів ЦРУ)

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 7

Тема. Обчислення показників народжуваності, смертності, природного та механічного приросту населення країни за статистичними даними.

Мета. Закріпити знання про природний і механічний рух населення та показники, за якими вони обчислюються; формувати вміння визначати показники народжуваності, смертності, природного та механічного приросту населення країн і регіонів за статистичними даними, аналізувати результати обчислення.

Алгоритм обчислення демографічних показників:

Статистичні дані для обчислення показників народжуваності, смертності, природного та механічного приросту населення країни:

Завдання 1. Обчислити показники народжуваності, смертності, природного та механічного приросту населення країн за статистичними даними, наведеними в таблиці.

Завдання 2. Виявити відмінності отриманих результатів демографічних обчислень і обґрунтувати особливості перебігу демографічних процесів у країнах, наведених у таблиці, відповідно до різних рівнів економічного розвитку.

ОРІЄНТОВНІ ТЕМИ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕНЬ УЧНІВ (на вибір)

1. Вплив старіння населення на місце країни в міжнародному поділі праці.

2. Працемісткі виробництва густозаселених регіонів світу.

3. Екологічні та соціальні проблеми густозаселених регіонів світу.