Україна на окремих світових товарних ринках. Сучасний стан енергетики
- 24-12-2021, 02:09
- 923
11 Клас , Географія 11 клас Довгань, Стадник (рівень стандарту)
§ 30. Україна на окремих світових товарних ринках. Сучасний стан енергетики
Пригадайте
• види сільськогосподарської продукції, на яких спеціалізується Україна
• на яку рудну сировину багаті надра України
1. Конкурентні переваги у виробництві.
Найбільш ефективна участь у міжнародному поділі праці можлива за наявності конкурентних переваг у виробництві окремих видів товарів та послуг на світових ринках. Ці переваги обумовлені чинниками, що вигідно відрізняють країну від інших. Серед внутрішніх чинників найбільше значення має ресурсний — природні (мінеральні, водні, лісові, земельні, кліматичні, рекреаційні), трудові, фінансові, виробничі ресурси, а також ефективні способи їх використання (див. таблицю 1). Останнє передбачає наявність таких чинників, як технологічний (використання сучасного обладнання, верстатів, машин), інноваційний (запровадження нових технологій та інших досягнень НТП), управлінський (високий рівень організації виробництва, зростання продуктивності праці, висока кваліфікація трудових ресурсів, стратегічне мислення на різних рівнях управління, ефективність державного регулювання, наприклад підтримка того чи іншого виробництва), ринковий (налагодження каналів збуту продукції, швидке реагування на потреби ринку, позитивна репутація серед споживачів, наявність розвиненої інфраструктури).
Таблиця 1
ВИДИ РЕСУРСІВ, НАЯВНІСТЬ ЯКИХ СПРИЯЄ ІСНУВАННЮ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ У ВИРОБНИЦТВІ ОКРЕМИХ ВИДІВ ТОВАРІВ і ПОСЛУГ КРАЇНИ НА СВІТОВИХ РИНКАХ
Існують і зовнішні чинники, які можуть сприяти існуванню конкурентних переваг країни у виробництві товарів та послуг. У першу чергу вони залежать від попиту на них і наявності країн-конкурентів та їхніх можливостей на цьому ринку.
2. Конкурентні переваги України на світовому ринку сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки.
Головним засобом виробництва в сільському господарстві є земля. Відомо, що понад 40 % площі України займають чорноземи, які найбільш придатні для використання в сільському господарстві. Разом із рівнинним рельєфом це є основою для отримання сільськогосподарської продукції, яка має порівняно невисоку собівартість.
Важливим показником кліматичних ресурсів є тривалість вегетаційного періоду. В Україні цей період достатній для вирощування більшості сільськогосподарських культур помірного поясу, але для масового розведення теплолюбних культур, наприклад винограду, найбільш придатні південна частина країни і Закарпаття.
У розподілі атмосферних опадів, завдяки яким утворюються запаси вологи в ґрунті, на рівнинній частині спостерігається зменшення їх кількості з півночі на південь і з північного заходу на південний схід. Тому для областей півдня та південного сходу країни проблемою є низька забезпеченість вологою (коефіцієнт зволоження нижче 1), а також водними ресурсами. У той самий час у Поліссі багато надмірно зволожених і навіть заболочених територій. Із метою покращення якості земельних і водних ресурсів застосовують меліорацію.
Сучасне сільськогосподарське виробництво тісно пов'язане з обробною промисловістю, зокрема машинобудуванням, хімічною, харчовою і легкою промисловістю.
Прибутковості у виробництві сільськогосподарської продукції сприяє те, що в останні роки врожайність майже всіх основних сільськогосподарських культур в Україні зростає. так, якщо у 2000 р. середня врожайність зернових (разом із зернобобовими) становила 19,4 ц/га, то у 2017 р. вона склала 42,5 ц/га, соняшнику — 12,2 та 20,2 ц/га відповідно.
Зовнішні чинники загалом сприятливі через зростання попиту на сільськогосподарську продукцію. Це пояснюється відкритістю ринку країн ЄС завдяки Угоді про асоціацію (на продаж частини продукції зберігаються обмеження — квоти), збільшенням кількості населення, отже, і попиту на таких важливих для України ринках, як країни Азії та Північної Африки (мал. 1, 2).
Мал. 1. Маркування СЕ. Для виходу на ринок ЄС виробники мають пройти процедуру оцінювання відповідності певним вимогам, які в першу чергу стосуються якості та безпеки продукції.
Мал. 2. Обов'язкове маркування органічної продукції в країнах ЄС — спеціальний знак «Євролисток». Високу прибутковість має виробництво органічної продукції. За останні роки Україна стала важливим її постачальником.
Найбільше значення має продаж на зовнішньому ринку насіння соняшнику, соняшникової олії, зернових (у першу чергу пшениці та кукурудзи). Помітно зростає частка українських виробників на ринку м'яса птиці. Зараз їм належить третє місце серед найбільших експортерів курятини до країн ЄС, а ще 15 років тому Україна була її імпортером. Меншим за обсягами, але важливим є продаж окремих молочних і кондитерських виробів, меду, волоських горіхів.
Отже, низка внутрішніх та зовнішніх чинників обумовлюють конкурентні переваги України у виробництві сільськогосподарської продукції. Здебільшого це стосується природних ресурсів (передусім земельних, меншою мірою — кліматичних і водних).
3. Конкурентні переваги України на світових ринках рудної сировини та металів.
Ви вже знаєте, що в нашій державі склалися дуже сприятливі умови розвитку чорної металургії. Географію цього виробництва насамперед визначає розташування родовищ залізної та марганцевої руд, а також коксівного вугілля, вогнетривких глин, високоякісних флюсових вапняків. Головною залізорудною базою є Криворізький басейн. На його території розташовані найбільші гірничозбагачувальні комбінати: Інгулецький, Південний, Північний, «Криворіжсталь». Полтавський гірничозбагачувальний комбінат використовує руди Кременчуцького басейну. На цих підприємствах не тільки видобувають залізну руду, а й шляхом збагачення отримують залізорудний концентрат із вмістом заліза до 65% та (або) окатки (мал. 3).
Мал. 3. Окатки — напівфабрикат для чорної металургії, який отримують шляхом спікання пилуватих дрібних руд, концентратів та металовмісних відходів.
На території України зосереджені великі поклади марганцевої руди. Один із найбільших басейнів у світі — Нікопольський (Нікопольське та Інгулецьке родовища в Дніпропетровській області та Великотокмацьке — у Запорізькій). Так, загальні запаси марганцевої руди в Нікопольському басейні становлять понад 2 млрд т. Разом із залізною рудою та іншими компонентами (хром, кремній, молібден, титан, лантан) марганець використовують для отримання феросплавів, що необхідні для виробництва сталі. Забезпечена Україна й іншими необхідними мінеральними ресурсами.
Наявність у надрах держави покладів залізорудної сировини світового значення сприяло розвитку виробництва чорних металів.
Найбільша частка виробництва сталі в Україні припадає на киснево-конверторний спосіб (понад 65%).
Найбільшими світовими виробниками сталі є гірничо-металургійний комбінат «Арселор Міттал Кривий Ріг» (Дніпропетровська обл.), Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча (Донецька обл.), Металургійний комбінат «Азовсталь» (Маріуполь, Донецька обл.), Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь». Новий сучасний завод із застосуванням італійських електроплавильних технологій побудовано в Дніпрі. Він розрахований на виготовлення 1,32 млн т круглої сталевої заготовки на рік. Серед найбільших виробників труб — Нікопольський, Новомосковський, Нижньодніпровський заводи. Так, Новомосковський завод є найбільшим постачальником сталевих електрозварювальних труб різного призначення.
Продукція української металургії має порівняно низьку собівартість та експортується в різні країни (20 млн т на рік, шосте місце у світі).
Таким чином, конкурентні переваги України на світових ринках рудної сировини і металів здебільшого забезпечує ресурсний чинник. У виробництві сталі зростає значення технологічного, інноваційного та ринкового. Зовнішні чинники сприяють експорту залізорудної сировини.
Із кольорових металів Україна має великі запаси титанових руд. Основну титанову сировину (мінерали ільменіт і рутил) видобувають на Іршанському гірничозбагачувальному комбінаті (Житомирська обл.). Запорізький титано-магнієвий комбінат є єдиним виробником титанової губки в Європі. Завдяки модернізації на заводі було налагоджене виробництво продукції з більш високою доданою вартістю — титанових сплавів, слябів (металеві заготовки) і легованих сплавів. Це не тільки дало змогу розширити асортимент продукції, а й подовжило ланцюг доданої вартості.
4. Сучасні тенденції та регіональні відмінності розвитку енергетики в Україні.
Для України є актуальною проблема забезпечення паливно-енергетичною сировиною. Зараз значна частина Донбасу залишається непідконтрольною територією (основна частка загальних запасів вугілля припадає на Донецький вугільний басейн). Це призвело до зменшення обсягів видобутку кам'яного вугілля та його закупівлі на світовому ринку (зокрема в ПАР та США).
Останніми роками дещо зменшився видобуток нафти, а видобуток природного газу залишається на рівні 20—21 млрд м3 на рік (див. таблицю 2). Незважаючи на те що споживання природного газу зменшилося, Україна залежить від його імпорту (мал. 4).
Мал. 4. Використання природного газу в Україні у 2016—2017 рр. (Джерело: Нафтогаз, Міненерговугілля, Держстат).
1) Укажіть найбільших споживачів природного газу в Україні.
2) Які з них найбільше скоротили його споживання? Як ви вважаєте, завдяки чому відбувається заощадження?
3) Обчисліть, на скільки Україна була забезпечена власним природним газом на 2017 р.
Таблиця 2
ВИДОБУТОК ОСНОВНИХ ВИДІВ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОЇ СИРОВИНИ
Родовища нафти й природного газу зосереджені у трьох нафтогазоносних регіонах: Східному (Дніпровсько-Донецькому), Західному (Карпатському), Південному (Причорноморсько-Кримському). Східний нафтогазоносний регіон є найбільшим за запасами та сучасним видобутком. Тут зосереджено майже 61% запасів нафти та 85% запасів природного газу України.
Ви вже знаєте, що в Україні діють теплові (працюють на твердому, рідкому й газоподібному паливі), атомні (використовують збагачений уран або інші радіоактивні елементи), гідравлічні (використовують енергію водяного потоку), сонячні та вітрові електростанції. Основні потужності становлять атомні та теплові електростанції (див. таблицю 3).
Таблиця 3
ВИРОБНИЦТВО ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ В УКРАЇНІ
* Без урахування тимчасово окупованої території АР Крим і міста Севастополя та непідконтрольної території Донецької та Луганської областей.
1) Як змінився внесок окремих видів електростанцій в загальне виробництво електроенергії в період із 1980 до 2017 р.? Чому?
2) Чим можна пояснити значення АЕС у загальному виробництві електроенергії в Україні?
В Україні працюють чотири АЕС — Запорізька, Хмельницька, Південноукраїнська та Рівненська. Упродовж останніх років вони виробляють 50—55 % електроенергії країни. Зростання питомої ваги АЕС пояснюється стабільністю їх роботи та зменшенням виробництва електроенергії на ТЕС. АЕС використовують незначну кількість палива, тому орієнтовані на споживачів. Цим пояснюється їх розташування здебільшого в районах, де відсутні або віддалені інші джерела енергії (у першу чергу вугілля).
Основою сучасної теплоенергетики країни є електростанції потужністю понад 1 млн кВт. Найбільші ТЕС розміщені на Донбасі та в Придніпров'ї (тут є паливо й споживачі): Запорізька (3,6 млн кВт), Криворізька (3 млн кВт), Луганська, Слов'янська, Придніпровська. У Харківській та Київській областях працюють Зміївська (2,2 млн кВт) і Трипільська (1,8 млн кВт), на заході країни розташовані Бурштинська (2,4 млн кВт), Ладижинська та Добротвірська ТЕС. У минулому ТЕС виробляли основну частину електроенергії, зараз — менше ніж половину. Це пояснюється тим, що частина потужних ТЕС опинилася на непідконтрольній території Донецької та Луганської областей, а також скороченням видобутку вугілля антрацитових марок.
Гідроенергетика забезпечує 6,7 % виробництва електроенергії. Її основу складає каскад ГЕС на Дніпрі: Київська, Канівська, Середньодніпровська, Дніпровська (ДніпроГЕС) та Каховська. У Закарпатській області споруджена Теребле-Ріцька ГЕС, на річці Дністрі — Дністровська-1 та Дністровська-2.
Місцеве значення мають вітрові та сонячні електростанції. Найбільш перспективні райони ВЕС — узбережжя морів і Карпати. Перші з них були побудовані в Україні на початку 1990-х рр. Сьогодні працюють Ботієвська, Очаківська, Східницька (Трускавецька) ВЕС тощо (мал. 5).
Мал. 5. Ботієвська ВЕС — найбільша вітрова електростанція України. Розташована поблизу села Приморський Посад (Запорізька обл.).
Найбільша кількість СЕС розташована на півдні й заході країни. Лідером є Одеська область, на другому місці — Вінницька.
Головне
Наявність конкурентних переваг у виробництві окремих видів товарів та послуг на світових ринках обумовлена чинниками, що вигідно відрізняють певну країну від інших.
• Україна характеризується низкою внутрішніх та зовнішніх чинників, які сприяють наявності конкурентних переваг країни у виробництві сільськогосподарської продукції.
• Конкурентні переваги України на світових ринках рудної сировини і металів здебільшого забезпечує ресурсний чинник.
• У виробництві сталі зростає значення технологічного, інноваційного та ринкового чинників. Зовнішні чинники сприяють експорту залізорудної сировини.
• Для держави є актуальною проблема забезпечення паливно-енергетичною сировиною.
• У виробництві електроенергії зростає частка АЕС, знижується частка ТЕС.
Запитання та завдання для самоперевірки
1. Які чинники обумовлюють наявність конкурентних переваг на світових товарних ринках? 2. Завдяки чому Україна має конкурентні переваги на світовому ринку сільськогосподарської продукції? 3. Чи є перспективним експорт рудної сировини? Чому? 4. Завдяки чому Україна має конкурентні переваги на світовому ринку чорних металів? 5. Охарактеризуйте сучасні тенденції та регіональні відмінності розвитку енергетики в Україні.
Поміркуйте
Які перспективи має подальша експлуатація в Україні АЕС? ВЕС?
Практичне завдання
Складіть схему «Чинники, що зумовлюють наявність у країни конкурентних переваг на світовому ринку».
Працюємо самостійно
З'ясуйте, як можна використовувати сонячну енергію (сонячні батареї) у приватному будинку.
Коментарі (0)