Войти
Закрыть

Населення України

11 Клас

Кількість населення України. Україна посідає 38-ме місце в світі та 6-те в Європі за чисельністю населення. У нашій країні проживає близько 42 млн осіб (2019 р.), що становить 0,56 % від населення планети. Протягом ХХ ст. кількість населення в країні змінювалося нерівномірно (мал. 124). Після Другої світової війни була тенденція щодо її зростання аж до початку 90-х рр. ХХ ст. й досягла максимальної позначки 52,2 млн осіб у 1993 р. Але з того часу почалося неухильне скорочення кількості населення. За останні чверть століття в країні громадян стало менше на 10 млн осіб. У наш час тенденції до скорочення кількості населення зберігаються. Є три групи чинників: економічні, соціальні та екологічні. Економічні негаразди пов'язані з глибинною кризою, що її переживає наша країна на шляху переходу від планової до ринкової економіки. Соціальні причини скорочення населення зумовлені недостатнім фінансуванням системи охорони здоров'я, зростанням кількості розлучень, стрімким збільшенням частки людей літнього віку, виїздом з країни людей працездатного віку за кордон. Екологічна ситуація в багатьох регіонах країни є складною через значне забруднення навколишнього середовища, аварію на Чорнобильській АЕС. Це призводить до зростання рівня захворюваності та смертності. Відтворення населення: показники та чинники народжуваності й смертності. Для України характерні перший (звужений) тип відтворення населення, дуже низькі показники народжуваності (10,5 ‰ у 2016 р.) й високі - смертності (14,4 ‰), тому й низький природний приріст (-3,9 ‰). Отже, для України харакетрна депопуляція, коли рівень смертності перевищує рівень народжуваності. У сільській місцевості темпи депопуляції є ще більшими через переїзд молоді до міст та абсолютне переважання частки людей літнього віку. Це призводить до вимирання сіл. Щотижня в Україні зникає одне село....
0 Переглянути

Українська держава та територія держави Україна

11 Клас

Українська держава. Характерні риси Української держави закріплено в розділі І її Конституції. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава (ст. 1). Поняття «суверенна» полягає в тому, що вона є самостійною у вирішенні своїх внутрішніх справ, у зовнішніх відносинах є рівною серед рівних, не порушуючи при цьому прав і законних інтересів інших держав, а також загальновизнаних норм міжнародного права. Україна є унітарною Державою, територіальні складники якої не мають ознак державності: власного громадянства, відособленої системи законодавства, своїх державних символів тощо. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною (ст. 2). Україна є республікою (ст. 5) парламентсько-президентського типу. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6). Державною мовою в Україні є українська. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України (ст. 10). Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Столицею України є місто Київ (ст. 20). Україна є світською Державою (ст. 35), церква відокремлена від держави, яка однаково ставиться до віруючих різних релігій та конфесій, до невіруючих взагалі. Школа також відокремлена від церкви. Кожен має право на свободу світогляду i віросповідання. Існують й інші, інституційні принципи державного устрою України, що їх закріплено в окремих законах України, зокрема «Про державний кордон України», «Про місцеве самоврядування в Україні». Територія держави Україна. Україна має найбільшу територію серед держав, що повністю розташовані в межах Європи як частини світу, та 44-ту в світі. Її площа становить 603,7 тис. км2, тобто 2,6 % від площі Європейського регіону (за геосхемою ООН) та 0,44 % світової площі заселеного суходолу. Територія обмежена державним кордоном загальною протяжністю 6993 км. На суходільні кордони припадає 5 638 км....
0 Переглянути

Політична географія та геополітика

11 Клас

Географічні складники політичної географії: географічний простір, території, географічні місця. На межі географії та політології сформувалася наука політична географія. Політична географія - суспільно-географічна наука про просторову організацію держав і міждержавних об'єднань, розміщення та стосунки між політичними силами, територіальні форми політичних процесів і явищ. Предметом політичної географії визначають геопросторову (територіальну) організацію політичної сфери суспільства. Політична географія проводить дослідження за такими трьома територіальними рівнями: макрорівень - географічний простір: дослідження світу в цілому та великих регіонів; мезорівень - території: окремих країн; мікрорівень - географічних місць: окремих міст, районів тощо. Географічний простір - одне з фундаментальних понять політичної географії, яким позначають упорядкованість географічних об'єктів відносно земної поверхні та їх просторову організацію. Інтегральний географічний простір складається з економічного, соціального, політичного та фізичного просторів. Територія - частина поверхні суходолу на Землі з природними й створеними внаслідок людської діяльності ресурсами, що має певні просторові межі та географічне положення. Якщо йдеться про морські простори, то вживають термін акваторія. Акваторії Світового океану дедалі активніше долучаються до політичного життя планети, оскільки це стосується свободи судноплавства, використання ресурсів виняткових економічних зон, екологічної безпеки та ін....
0 Переглянути

Виробництво транспортних засобів та електроніки, фармацевтичної продукції, текстилю, одягу, взуття. Надання послуг

11 Клас

Сучасна географія виробництва транспортних засобів, електроніки. У наш час швидкими темпами розвивається виробництво транспортних засобів. Автомобілебудування стало одним з найбільших за обсягами виробництв. Якщо в середині XX ст. у світі складали майже 4 млн автомобілів щорічно, наприкінці ХХ ст. - близько 50 млн, то у 2017 р. - понад 97,3 млн. Із цієї кількості 70 % припадають на легкові автомобілі, решта — на вантажні, автобуси, тролейбуси, мотоцикли тощо. Гостра конкуренція на світовому ринку зумовлює високий рівень монополізації автомобілебудування. Найбільшими ТНК з виробництва та продажу автомобілів є Toyota Motor (Японія), Volkswagen (Німеччина), Daimler (Німеччина), General Motors (США), Ford Motor (США), Honda Motor (Японія), SAIC Motor (Китай), NissanMotor (Японія), BMW Group (Німеччина). Найбільше автомобілів виробляють Китай (29,8 % світового виробництва), США (11,5 %) та Японія (10,0 %). З країн Європи найбільш відоме автомобілебудування Німеччини (6,2 %), Франції, Великої Британії, Чехії, Італії. В останні десятиліття розвивається великовузлове складання автомобілів з імпортних деталей у країнах, що розвиваються, з дешевою робочою силою: Індії, Мексиці, Бразилії, Таїланді, Індонезії, Малайзії, Аргентині, Туреччині, Тунісі, на Філіппінах, а також в інших розвинутих країнах, але з дешевшою робочою силою. Так, нині найстрімкіших темпів набуло автомобілебудування в Іспанії. Виникли автоскладальні заводи у Португалії, Греції. Деякі з них, наприклад Республіка Корея, вже налагодили виробництво власних марок автомобілів і створюють філії своїх автопідприємств за кордоном....
0 Переглянути

Виробництво сільськогосподарської продукції, паливних мінеральних ресурсів, чорних та кольорових металів

11 Клас

Виробництво сільськогосподарської продукції: чинники розвитку. Сільське господарство належить до первинного сектору економіки. Сільське господарство забезпечує харчову та легку промисловість сировиною для переробки в кінцеву продукцію, готову для споживання. На спеціалізацію сільського господарства впливають природні, соціальні та економічні чинники. Сільське господарство тісно пов'язане з природними чинниками. Передусім воно пристосовується до кліматичних умов, використовує агрокліматичні та різні за якістю ґрунтові ресурси. • Схарактеризуйте ознаки клімату та особливості ґрунтів природних зон світу. Поясніть, які існують природні переваги та недоліки для розвитку в їхніх межах сільського господарства. Характер аграрних відносин визначають соціальні та економічні чинники. За формою власності та використання земель розрізняють дрібно- та високотоварний сектори. Дрібнотоварний сектор передбачає виробництво сільськогосподарської продукції для власного споживання селянами-виробниками. Рівень агротехніки низький: переважає малопродуктивна фізична праця. Форми власності у дрібнотоварному секторі бувають різними: наприклад, дрібні селянські господарства (де панує родинна власність на землю); латифундії (великі ділянки землі, що перебувають у власності поміщика, який здає їх в оренду селянам). Високотоварний сектор - це великі, добре організовані господарства, які використовують зрошення земель, мінеральні добрива, сучасну техніку, найману робочу силу. Їхнє виробництво зорієнтоване на продаж одержаної продукції. У високотоварному секторі переважають державна та приватна форми власності на землю. Основними типами господарства є плантації та фермерство....
0 Переглянути

Національні та інтернаціональні форми виробництва в глобальній економіці

11 Клас

Географічність міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва. Між країнами та регіонами світу існує міжнародний поділ праці. Однією з його форм є міжнародна спеціалізація виробництва, за якої на території окремих країн (або підприємствах) зосереджують певні виробництва, що переважно зорієнтовані на експорт продукції й передусім визначають «обличчя» країни в світовій економіці. Історично склалися дві форми міжнародної спеціалізації: міжвиробнича та внутрішньовиробнича. У минулому міжнародна спеціалізація розвивалася виключно як міжвиробнича. Вона передбачає наявність у країнах певних виробництв. Так, спеціалізацією багатьох країн, що розвиваються, Африки, Азії та Америки, а також низки високорозвинутих країн (Австралії, Нової Зеландії, Канади, Південної Африки) є виробництво мінеральної, сільськогосподарської, лісової сировини. Провідними в економіці невеликих країн Європи є виробництва високого технологічного рівня, що працюють на зовнішній ринок. Наприклад, Швейцарія експортує понад 90 % вироблених годинників, вивозить на світовий ринок медикаменти, ювелірні вироби, предмети мистецтва, антикваріат, шоколад. Швеція є постачальником залізних руд, високоякісної сталі та підшипників, Фінляндія - лісоматеріалів та продукції деревообробки, Ісландія - рибопродуктів. Внутрішньовиробнича спеціалізація найчастіше пов'язана з виробництвами, що засновані на результатах науково-технічної діяльності й охоплюють переважно нові індустріальні або високорозвинуті країни. Одним з напрямів внутрішньовиробничої є попредметна спеціалізація, яка полягає в зосередженні країни на випуску різновидів готової продукції одного й того самого типу. Так, у суднобудуванні Норвегія відома своїми криголамами, США - військовими кораблями, Польща - траулерами для вилову риби. У деяких виробництвах формується спеціалізація на певних типорозмірах продукції. Так, Білорусь спеціалізується на виробництві потужних колісних і гусеничних тракторів, а Німеччина і Франція - тракторів малої потужності. Спеціалізація може мати подетальний характер, якщо відбувається на основі виробництва комплектуючих, вузлів або деталей, що не мають самостійного споживання. Подібна спеціалізація пов'язана з виробництвом автомобілів й поширюється на випуск двигунів, електрообладнання, підшипників, коробок передач, приладів і т. п. Існує також технологічна (стадійна) спеціалізація....
0 Переглянути

Міжнародна науково-технологічна сфера та система виробництва в глобальній економіці

11 Клас

Поняття «глобальна економіка». Глобальна економіка існує як цілісний глобальний організм, наддержавна, позадержавна економіка. У ній національні економіки залежать від діяльності глобалізованого ядра, яким стають транснаціональні корпорації (ТНК). Суттєва особливість глобальної економіки - утворення поряд із реальною економікою, яка виробляє товари та надає послуги, сильно розвинутої фінансової сфери, що називають віртуальною економікою. Світова економіка перетворилася на транснаціональну глобальну систему завдяки трьом особливостям. По-перше, полегшилося переміщення капіталу через кордони. Цьому також сприяла поява у 70-х рр. ХХ ст. ринку євровалюти та введення змінного курсу долара. Нині глобальна економіка проявляється переважно через потоки грошей, а не торгівлю товарами та послугами. По-друге, завдяки технологічним винаходам у світі створено глобальну мережу комунікацій. Через це відбулася децентралізація прийняття рішень, а виробництво наблизилося до ринків збуту кінцевої продукції. Завдяки комп'ютерним мережам люди можуть працювати дистанційно - у себе вдома. Великі міські агломерації стали центрами послуг і ділової інформації. По-третє, унікальна характеристика глобальної економіки - зростаючий міжнародний поділ праці. Спеціалізація кожної групи країн визначається зайнятою нішею на глобальному ринку. Так, у високорозвинутих країнах сировинна економіка стала маргінальною (перехідною). Вони спеціалізуються переважно на сфері послуг і деяких високотехнологічних виробництвах переробної промисловості. Успішний розвиток нових індустріальних країн визначається їхньою промисловою спеціалізацією на працемістких виробництвах. Більшість країн, що розвиваються, в міжнародному поділі праці вирізняються сільськогосподарською та мінеральною сировиною....
0 Переглянути

Механічний рух населення. Демографічні чинники розвитку економіки

11 Клас

Міграції, їхні показники. Міграції, або механічний рух населення, відіграють усе більшу роль у соціально-економічному розвитку країн. Міграції (від лат. migratio - переселення) - переміщення людей на інші території зі зміною місця проживання назавжди або на певний час. Людей, які здійснюють переміщення, називають мігрантами. Виїзд за межі країни на постійне місце проживання називають еміграцією. В'їзд громадян на постійне місце проживання до країни називають імміграцією. Повернення колишніх або дійсних громадян держави на батьківщину називають рееміграцією, повернення насильно вивезених людей на батьківщину - репатріацією. Для характеристики механічного руху населення використовують кілька показників. Передусім це дані про прибуття та вибуття населення регіону або країни за певний проміжок часу (зазвичай за рік). Різницю між кількістю емігрантів та іммігрантів називають сальдо міграцій (або чистою міграцією). Воно може бути додатним, якщо переважають прибулі люди, та від'ємним, якщо тих, хто залишив країну, більше, ніж прибулих. Сума кількості іммігрантів та емігрантів дає обсяг валової міграції (або міграційний обмін). Він постійно зростає: за останні 100 років - майже в 6 разів. Інтенсивність механічного руху визначається як відношення кількості мігрантів до загальної чисельності населення або кількість мігрантів на 1000 осіб населення. Міграції розрізняють за багатьма ознаками: тривалістю, напрямком переїзду, керованістю, правовою ознакою (мал. 100)....
0 Переглянути

Природний рух населення

11 Клас

Динаміка чисельності населення світу. Населення Землі спершу зростало дуже повільними темпами (мал. 96). Так, ще 15 тис. років тому на всій планеті було 3 млн осіб. На початку нашої ери, за різними оцінками, в світі налічувалося 200-250 млн осіб. Лише в 1820 р. населення Землі досягло 1 млрд осіб. Це було початком «демографічного вибуху» - стрімкого зростання кількості населення. В історії людства умовно виокремлюють три «демографічні вибухи». Перший з них відбувся у XVIII—ХІХ ст. у розвинутих країнах Європи після т. зв. промислових переворотів. Тоді чисельність населення світу зросла передусім завдяки Європі в 2 рази. У першій половині XX ст. стався другий «демографічний вибух», а після Другої світової війни - найбільш відчутний третій, коли населення світу зросло в 2,4 раза через найбідніші країни, що розвиваються, Азії, Африки та Америки. У цих країнах після розпаду колоніальних імперій смертність різко знизилася внаслідок економічних реформ і підняття рівня медичного обслуговування. Проте з початку 70-х рр. ХХ ст. спостерігається тенденція поступового уповільнення темпів природного приросту населення практично в усіх країнах світу. Отже, можна говорити, що ми живемо в епоху закінчення «демографічного вибуху». Разом з тим, швидкість демографічного росту залишається ще високою в деяких країнах Тропічної Африки. В Європі поширюється зворотний процес - демографічна криза, тобто значне уповільнення темпів приросту населення....
0 Переглянути

Роль географічного простору в світосистемі

11 Клас

Світосистема як результат і процес формування глобальної єдності в системі «суспільство - природа». Тривалий час людина впливала на довкілля, як будь-який інший біологічний вид, задовольняючи свої первинні потреби. Коли біологічні механізми пристосування до природних умов виявлялись недостатніми, набули дії соціальні механізми: людина почала змінювати природу відповідно до своїх потреб. Адже природа залишається єдиним джерелом існування суспільства: задоволення потреб у харчових продуктах, одязі, житлі, фізичному та духовному розвитку людина забезпечує завдяки різноманітним природним багатствам. Так виникла стала система «суспільство - природа». Ту частину природи, з якою взаємодіє суспільство, називають географічним середовищем. Людина сама є його компонентом й посідає в ньому провідне місце. У наш час географічне середовище охоплює понад 60 % площі суходолу, з яких 1/3 зазнали докорінної зміни. Сучасний світ - це не лише поєднання людини та природи, а й функціональні системи, в яких вони співіснують. Світосистема - це результат глобальної геопросторової єдності різних за походженням та функціями взаємодій у системі «людина - природа». Світосистема має складну структуру, що містить низку генетичних (тобто різних за походженням) і функціональних (за напрямом впливу) компонентів (мал. 92). Природну основу для життя та діяльності людини, її «життєвий простір» становить натуросфера. Вона включає в себе всі зовнішні оболонки Землі: літосферу, атмосферу, гідросферу, біосферу....
0 Переглянути
Вперед
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 28
Назад

Навігація