§ 37. Дослідження та освоєння материка

Пригадай або здогадайся

• 1. Що тобі відомо про географічні дослідження Євразії?
• 2. Хто з європейців здійснив подорожі, на основі яких описав природу, народи та їхні звичаї у межах Китаю, Індії?
• 3. Які найдавніші держави існували на території Євразії?

Найдавніші дослідження Євразії

Давні цивілізації і вивчення материка. Природу Євразії почали досліджувати значно раніше від інших материків. Особливо це стосується найзаселеніших регіонів Європи та Азії. Багато природних явищ було відкрито та вивчено вченими на прикладі територій Європи та Азії.

Мал. 2.251. Руїни давнього Вавилона та сучасний палац на місці давньої Вавилонської вежі

У Євразії склалися і розвивалися найдавніші цивілізації Землі. Культура Індії, Китаю, Вавилона (у Месопотамії) (мал. 2.251) налічує тисячоліття. Тут існували такі великі й високорозвинуті в минулому держави, як Вавилон, Стародавня Греція, Римська імперія, Візантія, арабські халіфати та ін. Вчені цих країн здавна почали активно пізнавати Землю, передусім простори свого континенту. Подорожі в Індію і Китай, проникнення в Сибір і Центральну Азію, пошуки шляхів у південні країни вздовж північного і східного узбереж дали перші відомості про розміщення географічних об’єктів, обриси берегової лінії, основні риси природи материка, життя народів, які його населяли. Особливо значний внесок у географічне вивчення Євразії зробили давньогрецькі, а пізніше арабські вчені (мал. 2.252).

Мал. 2.252. Зображення Євразії на карті давньогрецького вченого Птолемея

Наукові експедиції XII—XV ст. розширювали і поглиблювали наявні відомості про материк. Серед них найбільш відомі подорожі Марко Поло, Афанасія Нікітіна, Васко да Гами. Важливою в цей період була також подорож венеційського купця і мандрівника Нікколо де Конті (мал. 2.253). Він мандрував у 1424 р. по землях Індії, відвідав також острови Шрі-Ланка, Суматра, Борнео, Ява. За дорученням Папи Римського на основі розповідей мандрівника було зроблено докладний звіт про ці подорожі.

Дослідження Євразії в XVI-XVII ст.

Вивчення Південної Азії та Японії. У другій половині XVI — на початку XVII ст. в країни Південної Азії плавали голландці, англійці, іспанці. Німецький натураліст і лікар Енгельберт Кемпфер одним з перших європейців у 1690-1692 рр. відвідав Японію, де зібрав великий матеріал про природу, історію і побут її народу. Його книга, опублікована 1728 р. в Лондоні, тривалий час була основним джерелом відомостей про Японію (мал. 2.254).

Російські землепрохідці. У цей історичний період значний внесок у дослідження північних областей Азії, куди не проникали європейці, зробили російські землепрохідці (Семен Дежньов, Василь Поярков, Єрофей Хабаров). Це було пов’язано з тим, що Росія тоді активно завойовувала та освоювала великі простори Східної Азії — Сибір, Далекий Схід, холодні та неприступні північні землі. Семен Дежньов першим у 1648 р. пройшов Берингову протоку по всій її протяжності — з півночі на південь (мал. 2.255). Василь Поярков, а потім Єрофій Хабаров у середині XVII ст. із загонами козаків дослідили долину річки Амур, узбережжя Охотського моря.

Мал. 2.253. Генуезька карта 1457 р., при складанні якої було використано інформацію, зібрану Нікколо де Конті

Мал. 2.254. Книга Енгельберта Кемпфера

Мал. 2.255. Монумент Семену Дежньову на мисі Дежньова

Географи та геологи Великої Британії, Німеччини, Австрії, Росії, інших країн вивчали Альпи і Скандинавію, Піренеї і Карпати, природу Західної і Центральної Європи. Подорожі в Тибет і Гімалаї, на острови Індонезії й у Передньоазійське нагір’я доповнювали і завершували наші уявлення про природу континенту.

Дослідження материка у XVIII-XIX ст.

Вперше навколо Євразії. У XVIII — XIX ст. продовжуються дослідження півночі та північного сходу Азійського континенту, Центральної Азії. Сергій Крашенинников ще в XVIII ст. описав природу далекої Камчатки. У 1872-1873 рр. експедиція під керівництвом шведського мандрівника Нільса Норденшельда виконала зйомку берегів Шпіцбергена, вперше перетнула Східне крижане поле (мал. 2.256). У 1878-1879 рр. експедиція Норденшельда на пароплаві «Вега» вперше здійснила наскрізне (із зимівлею в дорозі) плавання Північно-Східним проходом з Атлантичного океану в Тихий і через Суецький канал повернулася до Швеції (1880 р.), першою у світі обійшла навколо всю Євразію.

Дослідження районів Центральної Азії. Важкодоступні гори Азії (Памір, Тянь-Шань), пустелі Центральної Азії і найбільше нагір’я Тибет було обстежено у XIX ст. численними експедиціями Петра Семенова-Тян-Шанського, Миколи Пржевальського, Петра Козлова та ін. (мал. 2.257, 2.258). Петро Семенов-Тян-Шанський у 1856-1857 рр. здійснив подорож на Тянь-Шань, зробивши важливі відкриття про походження гір. Пізніше був організатором ще багатьох експедицій до Середньої і Центральної Азії. Микола Пржевальський досліджував природу Східного Сибіру та Усурійського краю. 1870 р. здійснив експедицію в Центральну Азію. Дослідник першим з європейців проник до Тибету, побував у верхів’ях річок Хуанхе та Янцзи. Вчений зробив докладні описи пустелі Гобі, високогірних районів Північного Тибету. Книжка Миколи Пржевальського «Монголія і країна тангутів» (1875-1876) принесла автору світову славу, перекладена багатьма мовами.

У кінці XIX ст. український ботанік Володимир Липський одним з перших зробив науковий опис флори Індонезії, Середньої Азії.

Мал. 2.256. Нільс Норденшельд

Мал. 2.257. Петро Семенов-Тян-Шанський

Мал. 2.258. Пам’ятник Миколі Пржевальському в Санкт-Петербурзі

Дослідження материка у XX ст.

За одну навігацію Північним морським шляхом. Досить значний внесок у дослідження Євразії зробив Отто Шмідт (мал. 2.259), який народився у Білорусі, навчався в Київській гімназії та Київському університеті. У 1928 році Отто Шмідт брав участь у першій радянсько-німецькій памірській експедиції, яка вивчала гірські пасма, льодовики, перевали і найвищі вершини Західного Паміру. У 1929 та 1930 роках він очолював арктичні експедиції на криголамному пароплаві «Седов». Перша експедиція досягла Землі Франца-Йосифа, під час другої було відкрито ряд малих островів, західні береги Північної Землі. У 1932 році експедиція під керівництвом Отто Шмідта на криголамному пароплаві «Сибіряков» за одну навігацію пройшла увесь Північний морський шлях, поклала початок регулярним плаванням уздовж берегів Сибіру. У 1937 році він організував експедицію на першу в світі дрейфуючу наукову станцію «Північний полюс-1» у самому центрі Північного Льодовитого океану (мал. 2.259).

Отто Шмідт зробив значний внесок у розвиток різних наук. Зокрема, він запропонував теорію утворення планет Сонячної системи.

Однак і до сьогодні територію Євразії вивчено нерівномірно. Є райони материка, про які ще відносно небагато відомо науковій громадськості (гори Гіндукуш, Каракорум).

Мал. 2.259. Корабель, названий іменем Отто Шмідта

Опрацювавши параграф, спробуй відповісти

• 1. З якими подіями пов’язані найдавніші дослідження Євразії?
• 2. Які внески в дослідження Азії зробили науковці та землепрохідці?
• 3. Хто і коли вперше здійснив подорож навколо всієї Євразії?
• 4. Хто у XIX столітті здійснював дослідження центральних районів Євразії?
• 5. Який внесок у вивчення Євразії зробив Отто Шмідт?

Застосуй знання, дізнайся більше

• 1. Дізнайся з різних джерел більше про дослідників Євразії, про яких ішлося в тексті параграфа.
• 2. На основі опрацювання атласу та інших джерел склади опис Північного морського шляху.

Назви зображені об’єкти чи явища

скачать dle 11.0фильмы бесплатно