§ 33. Лісостепова зона

Ви дізнаєтесь:

• про географічне положення, природні умови лісостепу

• про природоохоронні території зони лісостепу

Пригадайте:

• особливості клімату зон мішаних і широколистяних лісів

• характерні риси річок Дністер, Південний Буг, Дніпро, Сіверський Донець

• особливості типових чорноземів

Існують різні погляди на те, чому ліси й степи опинилися поряд. За однією з гіпотез, у минулому одні кліматичні процеси сприяли наступу лісу на степ, а інші — степів на ліс. Так, в умовах потепління та зменшення кількості атмосферних опадів великі площі займала степова рослинність, а ліси зберігалися тільки в балках і річкових долинах, де мікроклімат більш м’який і вологий. І навпаки, коли температури знижувалися, а кількість опадів зростала, наступав ліс. Іноді ці процеси проявлялися одночасно в різних частинах зони.

1. Географічне положення. Особливості рельєфу, тектонічної та геологічної будови.

Лісостеп займає 27 % території нашої країни. Він простягається широкою смугою із заходу на схід від зони широколистяних лісів до кордону з Росією. На півдні межа природної зони проходить поблизу міст Котовськ — Кіровоград — Кременчук — Вовчанськ.

Порівняно із зонами мішаних і широколистяних лісів тектонічна будова та рельєф лісостепу більш різноманітні. У межах зони розташовані Український кристалічний щит, Дніпровсько-Донецька западина й невелика частина Воронезького кристалічного масиву. Цим тектонічним структурам відповідають частина Подільської височини, Придніпровська височина, Придніпровська низовина та відроги Середньоруської височини.

Крім чергування височин і низовин, рельєф лісостепу ускладнюють долини річок, яри та балки. Розчленованість рельєфу пояснюється значними (для рівнинної території) перепадами висот і наявністю пухких лесових порід. У центральній частині (Придніпровська височина) відслонюються граніти та гнейси Українського кристалічного щита.

Особливості рельєфу обумовили поділ зони на три провінції: Дністровсько-Дніпровську, Лівобережно-Дніпровську, Східноукраїнську (Середньоруську).

2. Клімат і внутрішні води.

Як і зони мішаних і широколистяних лісів, лісостеп розташований в атлантико-континентальній кліматичній області, проте кліматичні умови тут дещо інші. У першу чергу це стосується більш високої середньої температури липня та дещо меншої кількості опадів. Також для лісостепу характерний більш високий рівень випаровуваності (500—600 мм). Закономірності зміни температури в цілому зберігаються. Середня температура січня зменшується від -4 °С на південному заході до -7 °С на сході (з урахуванням підвищення цього показника за останні десятиліття). Середня температура липня збільшується з +18 °С на заході до +21 °С на півдні та сході. Річна кількість опадів зменшується з північного заходу на південь і схід від 600—690 мм до 450—500 мм. Відповідно зменшується і коефіцієнт зволоження, досягаючи мінімуму (менше 1) на межі зі степом. Як майже на всій території України, більшість опадів тут припадає на літо. У цю пору року дощі часто мають характер зливи, що спричиняє утворення ярів.

У межах лісостепу розташовані річкові системи Дністра, Південного Бугу, Дніпра, Сіверського Дінця. Боліт і озер небагато, серед останніх поширені заплавні. Лісостепова зона добре забезпечена підземними водами. На її території розташовані Волино-Подільський і частково Дніпровсько-Донецький артезіанські басейни.

3. Ґрунти. Рослинний і тваринний світ.

Понад третину ґрунтового покриву лісостепу займають чорноземи типові, які сформувалися під трав’яною рослинністю на лесах і лесоподібних суглинках. Під лісовою рослинністю утворилися сірі лісові ґрунти. Досить поширені чорноземи опідзолені. Вони мають вторинне походження та сформувалися в умовах, коли відбувалася зміна лучно-степової рослинності на лісову чи навпаки. Потужність їх гумусового горизонту — 60—80 см, вміст гумусу — 3,5—5,5 %. До підтипу чорноземів опідзолених відносять чорноземи деградовані. Вважається, що вони формувалися внаслідок знищення лісу та розвитку лучно-степової рослинності. Серед азональних ґрунтів є лучні та болотні, які зустрічаються в річкових долинах. У цілому більшість ґрунтів зони мають високу родючість.

На відміну від зон мішаних і широколистяних лісів, лісостеп більш змінений людиною. Дерева тут вирубувалися, а потім відновлювалися, тому праліси майже не збереглися. На сьогодні лісові масиви займають незначну частину українського лісостепу. Більшість із них складаються з дубів і грабів із домішками клена, липи, берези, бука, вільхи, осики, в’яза, лісової яблуні, дикої груші (мал. 1). Клен представлений трьома видами: гостролистий, польовий і татарський. Із чагарників поширені ліщина, калина, бруслина, глід. Ліщина і клен татарський можуть утворювати густі хащі на узліссях дубових лісів. Площа лісів із переважанням хвойних порід невелика, більшість складають соснові, що поширені на пісках. Порівняно із зонами мішаних і широколистяних лісів тут значно менше північних, відносно вологолюбних видів, деякі з них у лісостепу зникають. Натомість з’являються більш південні рослини.

Мал. 1. Напровесні в діброві світло й сонячно, завдяки чому тут багато проліски дволистої. Це дуже гарна рослина з волошково-синіми квітками. Проліска належить до рослин-ефемероїдів. Уже на початку літа, коли ліс вбирається в листя, уся надземна частина засихає. Живою залишається тільки невелика цибулина, прихована в ґрунті. Вона чекає наступної весни.

Степові ділянки лісостепу характеризуються поєднанням злакових рослин із різнотрав’ям і переважно складаються з ковили, тонконога, конюшини, горицвіту, молочаю степового, стоколосу, шавлії (мал. 2), астрагалу. Різнотрав’я вирізняється настільки густим травостоєм, що в повсякденному житті його часто називають луками. Для річкових долин також характерні лучні ландшафти, подекуди зустрічаються болотні.

Мал. 2. Шавлія — лікарська рослина лісостепу. Про її лікувальні якості було відомо ще в давнину. Сучасні дослідження довели, що завдяки великій кількості корисних речовин ця рослина має протизапальну, дезінфікуючу, тонізуючу та інші лікувальні властивості. Тому шавлія входить до складу багатьох медичних препаратів.

Для тваринного світу лісостепу характерне поєднання лісових і степових видів. Це білка, лисиця, борсук, кабан, їжак, козуля, а на відкритих просторах — хом’як (мал. 3), кріт, полівка, польова миша (житник), ласка, заєць-русак, крапчастий і європейський ховрахи. Серед птахів поширені сова, дрізд, дятел, польовий і степовий жайворонки, лучна трав’янка, вівсянка, дрохва.

Мал. 3. Хом'як живе на полях, степових ділянках, узліссях. Він риє нори до 2,5 м завглибшки із численними віднорками, у яких запасає до 20 кг їжі (зерно, картопля, морква тощо).

4. Сучасний стан природи. Природоохоронні території.

Ви вже знаєте, що значні масиви первинних лісів у лісостепу не збереглися. Вирубування, нерегульоване випасання худоби, а також пожежі знизили лісистість зони, змінили видовий склад лісів, знизили їхню продуктивність. Тільки за останні три століття площа лісів лісостепу зменшилася майже в чотири рази.

Сьогодні лісостеп — це поєднання скоріше не лісу зі степом, а залишків лісу із сільськогосподарськими угіддями, а також штучно насадженими лісосмугами. Степова рослинність збереглася переважно на схилах балок.

Для збереження осередків природи в зоні лісостепу створюються природоохоронні території. У 1923 р. в Черкаській області засновано Канівський природний заповідник — один із найдавніших і найвідоміших в Україні (мал. 4). Він розташований на мальовничих, вкритих лісами ярах і пагорбах правобережжя Дніпра та островах. Типовими мешканцями заповідника є чаплі, сарни, дикі свині, лисиці, зайці, борсуки, зустрічаються орлани-білохвости, лосі.

Мал. 4. Канівський природний заповідник межує із Чернечою (Тарасовою) горою, що здіймається над Дніпром.

У Харківській області в долині річок Сіверський Донець і Гомільша у 2004 р. було створено національний природний парк «Гомільшанські ліси». Він відомий корінними дібровами, у яких зустрічаються 200—300-річні дуби та росте один із найстаріших дубів України, якому майже 600 років. У парку гніздяться великі хижі птахи, занесені до Червоної книги України: орел-могильник, орлан-білохвіст, скопа, яструб, підорлик великий, змієїд, орел-карлик. Зустрічаються європейська норка, видра річкова, борсук, горностай, кілька видів кажанів.

Головне

• Лісостеп розташований в атлантико-континентальній кліматичній області.

• Лісостеп займає менше третини території країни. Більшість лісових масивів складається з дубів і грабів. Степові ділянки характеризуються поєднанням злакових культур із різнотрав’ям.

• Для ґрунтового покриву лісостепу здебільшого характерні типові та опідзолені чорноземи, сірі лісові ґрунти.

• Серед природоохоронних територій зони лісостепу представлені Канівський природний заповідник, національний природний парк «Гомільшанські ліси».

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Назвіть особливості географічного положення зони лісостепу. 2. Чим відрізняється рельєф лісостепу від рельєфу зон мішаних і широколистяних лісів? 3. Охарактеризуйте клімат лісостепу. 4. За допомогою карт атласу охарактеризуйте внутрішні води зони лісостепу. 5. У чому полягає особливість рослинного і тваринного світу лісостепу? 6. Наведіть приклади тварин лісостепу, занесених до Червоної книги України. Що ви знаєте про них? 7. Назвіть особливості ґрунтів зони лісостепу. 8. Розкажіть про національний природний парк «Гомільшанські ліси».

Поміркуйте

1. Як би ви оцінили рівень забезпечення зони лісостепу водними ресурсами? 2. Які сільськогосподарські культури вирощуються на території зони лісостепу? 3. Визначте основні відмінні риси природи лісостепу порівняно із зонами мішаних і широколистяних лісів.

Практичне завдання

Складіть у зошиті порівняльну таблицю «Рослинний і тваринний світ зон мішаних і широколистяних лісів та зони лісостепу».

скачать dle 11.0фильмы бесплатно