Войти
Закрыть

Сучасний адміністративно-територіальний устрій України

8 Клас

Зміни адміністративно-територіальних одиниць. У різні часи на території України виникали різні адміністративно-територіальні одиниці (землі, губернії, повіти, області тощо). Так, за часів Київської Русі існували князівства - Київське, Чернігівське, Галицько-Волинське та ін. А, наприклад, до кінця існування Російської імперії підконтрольна Росії частина України поділялася на 12 губерній, 4 з яких лише частково розташовувалися на території України, 102 повіти та 1989 волостей. За радянської влади губернська територіальна система спочатку була замінена округами та районами, а потім поступово змінилася на області. У 1921 р. була створена Кримська автономія, яка під час Другої світової війни стала областю Росії. У 1954 р. Кримська область була передана Україні, а в 1991 р. була відновлена автономія Криму. У 1932 р. була введена подібна до сучасної триступенева система управління (центр, область, район) й утворено перших п’ять областей: Харківську, Київську, Вінницьку, Дніпропетровську й Одеську. Поступово кількість областей збільшувалася, що пов’язано не тільки з перерозподілом наявних територій, а й із приєднанням нових. Так, у 1954 р. утворено Черкаську область, а Ізмаїльську - об’єднано з Одеською. У 1959 р. Львівську область було об’єднано з Дрогобицькою. Особливості сучасного адміністративно-територіального устрою. Основні засади та система територіального й адміністративно-територіального устрою України визначаються Конституцією України. Територіальний устрій України відповідно до ст. 132 Конституції України ґрунтується на таких засадах: цілісності та єдності державної території; поєднанні централізації та децентралізації в здійсненні державної влади; збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їхніх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій....
0 Переглянути

Територіальні зміни кордонів України в ХХ ст.

8 Клас

Українські історико-географічні землі. Добре нині відомі кожному українцю обриси країни на політичній карті не завжди були такими. Упродовж тривалого періоду конфігурація території, у межах якої жили наші пращури, змінювалась. Так само змінювалися й народи, які населяли сучасну територію України. Назви деяких історико-географічних земель широко вживаються сьогодні як у науковій, так і побутовій мові. Прикладом є назва Волинь - північно-західна частина України, яка охоплює територію сучасних Волинської, Рівненської, частково Житомирської і Тернопільської областей. Поділля - територія сучасних Хмельницької та Вінницької областей. Не менше уживана, особливо на заході України, назва Галичина - територія сучасних Львівської, Івано-Франківської і частини Тернопільської областей. Буковина - частина території в межах сучасної Чернівецької області. Порівняно з іншими дещо рідше нині вживається назва Слобожанщина (Слобідська Україна) - історична назва східної частини України, територія сучасних Харківської і південно-східних районів Сумської областей, північної частини Донецької та Луганської областей. Не популярними є назви Бесарабія і Покуття (частини території Чернівецької і Одеської областей). Маловживанною є й назва Таврія (півострів Крим разом із частиною півдня України)....
0 Переглянути

Географічне положення України. Державна територія та державні кордони України

8 Клас

Географічне положення України. Особливості природи, життя людей, господарства будь-якої країни залежать насамперед від її географічного положення. Зазвичай розрізняють два основних види географічного положення країни - фізико-географічне та економіко-географічне. Проте важливе значення має також і політико-географічне положення країни. Фізико-географічне положення України - розташування країни відносно різних природних об’єктів, що мають вплив на життєдіяльність її населення. Україна розташована в Північній півкулі й майже повністю в межах помірного географічного поясу. Лише вузька смуга південного узбережжя Кримського півострова проникає в субтропічний пояс. А це означає, що для території нашої країни характерна типова для помірного поясу чітка контрастна зміна температури повітря за сезонами року, сезонна періодичність багатьох природних процесів. Берегова лінія країни сильно розчленована великою кількістю гирл річок, лиманів, заток, бухт, придатних для будівництва морських портів. Це дуже важливо, адже через Середземне море та протоки Чорне й Азовське моря сполучаються з Атлантичним океаном. Островів небагато й серед них великих майже немає. Далеко в море видається лише Кримський півострів, видовжений на захід Тарханкутським, а на схід - Керченським півостровом. Економіко-географічне положення України - розташування її відносно різних об’єктів, що мають певне економічне значення. Серед природних об’єктів таке значення мають, наприклад, судноплавні річки, моря, родовища корисних копалин, лісові масиви. До об’єктів штучного походження, які впливають на економіку країни, належать шляхи сполучення, великі міста й культурні центри тощо....
0 Переглянути

Політична карта світу, її елементи

8 Клас

Політична карта світу. Політична карта світу - це тематична географічна карта, на якій показано розташування держав, залежних країн і територій, їхні кордони, столиці й найбільші міста. Історичні та географічні зміни є основними ознаками політичної карти світу та окремих регіонів. Утворення нових держав унаслідок об’єднання чи розпаду раніше існуючих, зміна суспільно-політичних кордонів країн, виникнення нових столиць чи зміна їхніх назв - усі ці події обов’язково знаходять відображення на політичній карті. Основними елементами змісту політичної карти світу є країни (держави) і території. Чи тотожні поняття «країна» та «держава»? З географічного погляду, країна - це територія з визначеними кордонами й населенням, що являє собою єдине ціле щодо історії, культури, нації та в політико-географічному відношенні може бути незалежною або залежною. Держава - це країна, яка сама здійснює суверенітет (або верховну владу) на всій своїй території. Отже, держава - це незалежна суверенна країна. На політичній карті існують і залежні країни й території - ті, на яких суверенітет здійснює інша держава. Наприклад, Гібралтар - залежний від Великої Британії, Французька Гвіана - залежна від Франції. На політичній карті є і так звані невизнані держави. Це такі суспільно-географічні утворення, які не мають загального міжнародного визнання, але фактично є суверенними країнами. Більшість невизнаних держав являють собою регіони, що через певні обставини (військові, економічні чи політичні конфлікти) відокремилися від своїх держав. Деякі з невизнаних держав мають підтримку інших країн, зацікавлених у їхньому існуванні. Прикладом такої невизнаної держави є Абхазія. На політичній карті існують і так звані спірні території. Їхній статус є дійсно спірним між державами, які з різних причин претендують та дану територію, наприклад, Західна Сахара....
0 Переглянути

Плани міст, схеми руху транспорту

8 Клас

Плани міст. «Де розташований той чи інший об’єкт у населеному пункті? Що знаходиться поблизу? Як до нього дістатися?» - ось тільки частина тих «географічних» питань, які цікавлять багатьох сучасних жителів, особливо туристів або користувачів інтернету. Швидко й ефективно, у лаконічній і наочній формі відповісти на них допомагають спеціальні карти - плани міст. Для багатьох людей такі карти давно стали незамінним путівником, що дає змогу впевненіше орієнтуватися в реальному просторі нашого повсякденного життя, а також у тому інформаційному середовищі, яке нас оточує. Плани населених пунктів - це джерело різноманітних і корисних відомостей про рідне місто, про місця, які людина збирається відвідати, про події, які відбуваються навколо нас. Отже, плани міст - це великомасштабні картографічні зображення міських поселень, які створюють, щоб було легше орієнтуватися в населених пунктах. Перші малюнки, що нагадували плани міста, з’явилися ще в стародавньому Вавилоні. В епоху середньовіччя плани міст існували у вигляді схем, міських видів, перспективних планів або умовних видів з висоти пташиного польоту. В Україні термін «план міста» з’явився лише у XVIII ст. До того існували тільки креслення міст. У цей час створюються й перші плани населених пунктів (мал. 20). Рукописні плани міст XVIII ст. були чорно-білі або в кольорі, орієнтувалися довільно, напрямок на північ вказувався стрілкою. Різні види будов виділялися різним забарвленням, лініями або позначалися цифрами та літерами, які розшифровували в описі знаків. Часто на планах поміщався опис міста або намісництва....
0 Переглянути

Орієнтування на місцевості. Застосування топографічних карт

8 Клас

Побудова профілю за топографічною картою. Профіль місцевості - це зменшене зображення вертикального розрізу земної поверхні за даним напрямом. Для того щоб побудувати профіль, потрібно врахувати два масштаби: горизонтальний і вертикальний. Для зручності горизонтальний масштаб краще взяти таким, що є на карті чи плані, а вертикальний збільшити в 10 разів. Щоб побудувати профіль, на топографічній карті спочатку визначається певний напрямок відрізку, наприклад ОО1 (мал. 17). Далі потрібно пронумерувати точки перетину цього відрізка з горизонталями та іншими точками (вершинами пагорбів, найнижчими точками западин). На окремому аркуші (для зручності краще взяти міліметровий папір) складають таблицю (графи) висот, віддалей і номери точок. Потім заповнюють її, перенісши відповідні цифрові дані віддалей та висот у метрах, визначені на плані. Далі в масштабі будуються перпендикуляри з позначенням висот. З’єднавши точки перпендикулярів, отримуємо профіль місцевості в заданому масштабі. Орієнтування за картою на місцевості. Сучасні способи орієнтування. Орієнтування на місцевості - це визначення свого місцеположення відносно сторін горизонту та потрібного напрямку руху. Також це вміння дотримуватися заданого напрямку руху за допомогою різноманітних приладів та природних орієнтирів і предметів. Розрізняють загальне й детальне орієнтування на місцевості. Загальним називають таке орієнтування, при якому відомі напрямок руху, район перебування, відстань до найближчих значних об’єктів. При детальному орієнтуванні точно визначається точка перебування спостерігача, сторони горизонту й азимут руху, вивчаються навколишні географічні об’єкти, установлюються орієнтири для подальшого руху....
0 Переглянути

Читання та практичне використання топографічних карт

8 Клас

Як читати топографічну карту. Читати карту - означає вміти орієнтуватися в умовних знаках, розглядати їх у взаємозв’язку один з одним і сформувати правильне уявлення про характер місцевості, що на ній зображено. Окрім цього, за допомогою топографічних карт можна визначати напрямки, відстані, площі, географічні та прямокутні координати й абсолютні та відносні висоти точок. Читати карту, щоб вивчити місцевість, бажано в певній послідовності. Спочатку потрібно знайти інформацію про масштаб і висоту перерізу рельєфу. Масштаб потрібний для окомірного (приблизного) і точного визначення відстаней і площ географічних об’єктів. Так, на карті масштабом 1:50 000 (1 см на карті відповідає 500 м на місцевості) можна визначити приблизну протяжність населеного пункту або ширину річки, площу лісового масиву тощо. Висота перерізу рельєфу вказує, через скільки метрів проведено горизонталі, що важливо для розуміння характеру рельєфу. Також буде цікавою й інформація про рік проведення знімання і створення карти. Після цього за допомогою умовних знаків визначають загальний характер місцевості, зображеної на карті. Далі розпочинається детальне вивчення карти залежно від завдання, яке стоїть перед дослідником....
0 Переглянути

Топографічні карти

8 Клас

Топографічна карта: її ознаки та номенклатура. Топографічні карти за змістом належать до загальногеографічних і відрізняються від інших карт насамперед масштабом і системою умовних знаків (мал. 13). Це детальні, однакові за змістом, оформленням і математичною основою географічні карти. Вони відображають головні природні й соціально-економічні об’єкти: рельєф, водні об’єкти, споруди, рослинний світ, адміністративні кордони, населені пункти, промислові підприємства й сільськогосподарські угіддя, транспортні шляхи, різноманітну географічну інформацію. За допомогою цих карт можна прокласти оптимальний маршрут подорожі певною місцевістю, а також зорієнтуватися на ній. Топографічні карти поділяють на дві групи: топографічні великомасштабні з масштабом 1:100 000 і більше (1:50 000, 1:25 000, 1:10 000, 1:5000) та оглядово-топографічні з масштабом від 1:200 000 до 1:1 000 000. Карти з масштабом 1:25 000, 1:10 000 та 1:5000 називають топографічними планами. Топографічні карти, як й інші типи карт, можуть утворювати серію карт одного призначення (багатоаркушеві карти). Такі серії карт складаються з окремих аркушів, на яких відображено порівняно невелику територію. Кожен аркуш має вигляд трапеції та обмежений з півночі на південь частинами паралелей, а із заходу на схід - меридіанів. Усі аркуші топографічних карт мають визначену систему позначень - номенклатуру. В основі поділу вітчизняних топографічних карт лежить міжнародна карта масштабу 1:1 000 000. Межами будь-якого аркуша є меридіани на відстані 6° один від одного та паралелі на відстані 4°. Шестиградусні смуги, утворені меридіанами, називають колонами й позначають цифрами від 1 до 60 (усього 60 колон), рахують їх із заходу на схід, починаючи від 180° довготи. Чотириградусні смуги, утворені паралелями, називають рядами й позначають великими літерами латинського алфавіту, починаючи від екватора (23 ряди). Позначення (номенклатура) кожного аркуша складається з букви ряду та цифри колони, наприклад М-36....
0 Переглянути

Способи зображення географічних об’єктів та явищ на картах. Класифікація карт

8 Клас

Способи картографічного зображення. Для зображення різних географічних об’єктів і явищ на картах використовують умовні знаки. За допомогою них карта розповідає про розміщення об’єктів і явищ, дає їхні кількісні та якісні характеристики. Усі умовні знаки бувають лінійні, площинні (масштабні) і точкові (позамасштабні). Масштабні умовні знаки передають справжні розміри об’єктів і виражаються в масштабі карти, наприклад: озеро, фруктовий сад, ліс. Лінійні умовні знаки позначають об’єкти лінійного характеру: кордони, дороги, ріки, розломи. Кольором і товщиною ліній передають кількісні та якісні характеристики, наприклад теплі й холодні атмосферні фронти, типи автомобільних шляхів, тип берегової лінії. Площинні умовні знаки застосовують для зображення морів, озер, лісових масивів. За ними завжди можна визначити точну площу об’єкта. Позамасштабні (точкові) умовні знаки застосовують тоді, коли не беруть до уваги площу й обриси об’єктів. Це можуть бути окремі промислові або сільськогосподарські підприємства, окремі дерева, колодязі, пам’ятники, джерела тощо. Зображувальними засобами для таких умовних позначень найчастіше є значкові графічні або буквені символи. Невеликими кружками позначають міста, а прямокутниками - підприємства. Деколи ці знаки можуть нагадувати обриси самого об’єкта, наприклад спрощений малюнок дерева, літака, млина, намету тощо....
0 Переглянути

Елементи карти. Картографічні проекції

8 Клас

Елементи географічної карти. На уроках географії ви вже користувалися різними географічними картами. Проте незважаючи на велику кількість і різноманітність цих карт, усі вони побудовані за певними чіткими правилами: під час їхнього створення використовують систему умовних знаків і застосовують картографічну генералізацію. Усі географічні карти мають однакові складові частини, або елементи карти. До них належать картографічне зображення, легенда й додаткові зображення. Картографічне зображення є головним елементом карти та відображає її зміст: інформацію про об’єкти та явища, їхнє поширення, властивості, взаємозв’язки. Наприклад, на загальногеографічних картах це може бути рельєф, гідрографічна сітка, населені пункти тощо. Важливим елементом географічної карти є легенда - система умовних позначень і текстового супроводу до них. Вона дає нам змогу легко читати й розуміти карту. Додатковими зображеннями на карті можуть бути різноманітні графіки, карти-вставки, фотографії, діаграми, текстова та цифрова інформація. На картах неможливо зобразити земну поверхню повністю, враховуючи всі об’єкти на ній. Тому вчені-картографи застосовують особливий прийом - картографічну генералізацію. Він передбачає відбір та узагальнення об’єктів, що відображаються на карті, зважаючи на призначення та тип карти....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 77 78 79 80 81 82 83 84 85 ... 120
Назад

Навігація