Крім основних великих груп виділяють групу інших виробництв хімічної промисловості, куди відносять виробництво синтетичних барвників, лаків і фарб, фармацевтичне, виробництво побутової хімії та ін. Навіть за оглядом асортименту продукції можна стверджувати, що хімічне виробництво забезпечує ефективне функціонування підприємств багатьох видів економічної діяльності. Без неї важко уявити собі повсякденне життя й побут сучасної людини.

Послідовний опис виробничих процесів і відповідних їм апаратів називають технологічною схемою виробництва. У хімічній промисловості застосовують три основні технологічні схеми. Перша схема з відкритим ланцюгом складається з апаратів, через які реагуючі речовини проходять тільки один раз. Циклічна, або замкнена, схема базується на тому, що сировина, яка не прореагувала, разом із порцією свіжої сировини повертається в зону реакції. Комбінована схема характеризується тим, що одна з реагуючих речовин одноразово проходить апарати, а друга здійснює багаторазову циркуляцію через апарати системи.

Технологічні процеси конкретних хімічних виробництв відзначаються великою різноманітністю. Це пояснюється тим, що хімічні методи виробництва дозволяють отримувати різні продукти з одного вихідного матеріалу, а також використовувати різноманітну сировину для одержання одного й того самого продукту. Так, хімічна індустрія використовує нерудну мінеральну (хімічну) сировину із земних надр (калійна та кам’яна солі, фосфорити, апатити, сірка, озокерит), паливні мінеральні ресурси (нафта, природний газ, вугілля, сланці), відходи чорної та кольорової металургії, лісової, харчової та легкої промисловості.

Використовуючи сировину з інших виробництв, хімічна індустрія комбінується та кооперується з ними. Для неї характерна й концентрація виробництва, що здійснюється шляхом об’єднання підприємств або збільшення потужностей технологічних ліній. Загалом виробництва хімічної промисловості належать до матеріаломістких зі значними витратами сировини на одиницю продукції.

У хімічній індустрії існують широкі можливості для автоматизації багатьох виробничих процесів. Тому вона характеризується малою трудомісткістю, однак, з іншого боку, устаткування для неї потребує значних капіталовкладень.

2. Чинники розміщення основних виробництв хімічних речовин і хімічної продукції, фармацевтичної продукції, гумових і пластмасових виробів

Через високу матеріаломісткість виробництва одним з основних чинників розміщення для більшості підприємств хімічної промисловості є сировинний.

Однак кожна складова хімічного виробництва має свою специфіку в розміщенні підприємств. Наприклад, такі складові основної хімії, як виробництво калійних добрив (мал. 2), соди, тяжіють до джерел сировини. Виробництво сульфатної кислоти також певною мірою орієнтується на сировину, однак через складність транспортування готової продукції підприємства часто розміщують у районах її найбільшого споживання (споживчий чинник). Такими споживачами насамперед є підприємства, які виробляють фосфорні та азотні добрива. Практично в кожному із центрів виробництва цих добрив налагоджено випуск сульфатної кислоти.

Мал. 2. Сучасне підприємство з виробництва калійних добрив.

Мал. 3. Підприємство з виробництва синтетичного каучуку.

Мал. 4. У цеху фармацевтичного підприємства.

Оскількі основною сировиною для хімії органічного синтезу є нафта і природний газ, то ці підприємства розташовують поблизу нафто- і газопроводів. У тих країнах, де їх мережа досить розгалужена, виробництва наближають до споживача.

В окремих виробництвах хімічної індустрії спостерігається висока потреба в паливі та енергії. Наприклад, для виготовлення синтетичного каучуку (мал. 3) на базі ацетилену необхідно 15 тис. кВт • год, а фосфору — до 20 тис. кВт • год на 1 т продукції. При виробництві багатьох видів синтетичної продукції поглинається теплова енергія з розігрітої до високої температури пари. Тому дуже часто при розміщенні хімічних виробництв передусім ураховується паливно-енергетичний чинник.

У хімічній промисловості більше, ніж в інших виробництвах, використовується вода. На виготовлення однієї тонни синтетичного волокна витрачається 5 тис. м3 води. У багатьох країнах чимало видів хімічної сировини зустрічається в маловодних місцевостях. Тому наявність достатньої кількості води великою мірою визначає вибір місця розміщення хімічного виробництва.

Фармацевтична промисловість розробляє та випускає ліки (мал. 4). Сировиною для них є рослинні, тваринні компоненти, різноманітна мінеральна сировина, а також синтетичні матеріали. Це наукоємне виробництво, тому його розміщення тяжіє до великих міст — наукових центрів.

Важливим хімічним виробництвом є виготовлення гуми. Її можна отримати з натурального продукту — латексу, який міститься в деревах-каучуконосах, що ростуть у вологих екваторіальних лісах. Однак більшість гумових виробів зараз отримують із синтетичної гуми, яку виробляють із нафтопродуктів. Для її виготовлення переробляють каучук, додаючи в нього сірку. Цей процес називають вулканізацією. Сучасна гумотехнічна промисловість виготовляє з гуми приблизно 40 тис. найменувань виробів. Понад половина вартості цієї продукції припадає на автомобільні шини.

Синтетичні смоли і пластмаси виробляють переважно на нафтохімічних комбінатах, азотно-тукових і хлорних заводах, тобто їх виробництво поєднують із випуском інших хімічних продуктів. Сировиною для виготовлення пластмас є нафта, газ, вугілля та сланці. На сьогодні існують тисячі найменувань виробів із пластмас (мал. 5). Це корпуси й деталі для виготовлення кінцевої продукції в машинобудуванні, матеріали для будівництва, пакувальні матеріали тощо.

ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО...

Хімічна промисловість України налічує лише близько 200 великих, середніх і малих підприємств та об'єднань, у яких зайнято понад 350 тис. працівників. На цих підприємствах виробляють близько 20 тис. найменувань продукції. Щороку українська хімічна промисловість споживає понад 8,3 млрд м3 природного газу, або близько 11 % усього об'єму, який використовує Україна.