Просторова структура світового господарства
- 12-01-2022, 21:04
- 609
9 Клас , Географія 9 клас Гільберг, Савчук, Совенко
Зверніть увагу!!!
§ 7. Просторова структура світового господарства
Що таке світове господарство?
БАГАТОРІВНЕВІСТЬ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА. Сучасний світ — складна соціально-економічна система. Національні господарства, які входять до його складу, належать до різних типів економічних систем.
За просторовим охопленням і суб’єктами господарювання розрізняють кілька рівнів організації світового господарства (мал. 19). Відносини між державами — це міжнародний рівень, регульований міжнародними правилами та нормами. Відносини потоків, що виходять за межі національних кордонів, утворюють транснаціональний рівень — сферу діяльності фірм та організацій. Він дедалі більше стає автономним, менше піддається регулюванню.
Мал. 19. Рівні просторової структури світового господарства
Просторова структура господарства — це сукупність елементів національної економіки (підприємств і організацій), які між собою взаємодіють в економічному просторі. До них належать регіони світу, економічні райони, промислові райони, центри, вузли тощо.
Виділяють кілька ієрархічних рівнів і відповідних їм видів просторових утворень. Міжнародний рівень охоплює континенти, їхні окремі частини й країни. Цьому рівню організації господарства відповідають регіон світу та країна.
Регіон світу є найбільшим територіальним утворенням у господарстві світу. У складі світового господарства виділяють такі регіони: Північна Америка, Латинська Америка, Африка, Австралія та Океанія, Співдружність Незалежних Держав (СНД), Західна Європа, Азія.
Другий рівень територіальної структури господарства світу — районний. У межах великих індустріальних країн виділяють економічні райони.
Економічний район — це територія, яка вирізняється спеціалізацією та структурою виробництва й має міцні внутрішні економічні зв’язки. У його складі виділяють як окремі територіальні елементи промислові пункти, центри, вузли (мал. 15 на с. 22).
Утворення районів пов’язано з розвитком територіального поділу праці.
Світові можливості
Наймогутніше ядро світового господарства склалось у Північній Америці. Його основу становить економіка США, з нею тісно пов’язані економіки Канади й Мексики, які разом утворюють НАФТА. На цю трійку припадає 7 % населення, 22 % ВВП, 23 % виробленої промислової та 13 % сільськогосподарської продукції світу.
У сучасному світі великий вплив на цей процес має міжнародний поділ праці.
В економічно розвинених країнах сформувалась просторова структура господарства, яка відрізняється високим рівнем «зрілості». Тут склалась система економічних районів чотирьох типів: високорозвинені райони, старопромислові, аграрні, райони нового освоєння (наприклад, Канада).
Основні ознаки просторової структури господарства країн, що розвиваються, склалися ще в період, коли вони перебували в колоніальній залежності. Роль головного центру всієї території виконує її столиця. Роль допоміжних центрів — райони експортної спеціалізації (гірничодобувна промисловість та плантаційне сільське господарство). Роль периферії виконують великі внутрішні території традиційного нетоварного сільського господарства (наприклад, Бразилія).
ПРОСТОРОВА СТРУКТУРА СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА ЗА КОНЦЕПЦІЄЮ «ЦЕНТР — ПЕРИФЕРІЯ». У світі виділяють центр — розвинені країни світу, які оточені напівпериферією, де одночасно розвинені окремі види послуг і промислового виробництва (наприклад, видобування нафти та послуги авіаперевезень в ОАЕ). У розвинених країнах світу розташовані переважно штаб-квартири міжнародних організацій і транснаціональних корпорацій (ТНК). У цих країнах досягнуто найвищих показників соціально-економічного розвитку. Найчисленнішою є група країн світу периферії. Ці країни переважно мають міжнародну спеціалізацію на одному-двох видах економічної діяльності (наприклад, Еквадор вирощує й постачає банани).
ПРОСТОРОВІ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА. Незважаючи на те, що світове господарство є єдиним організмом, окремі його складові різко відрізняються одна від одної. У географії набула поширення концепція «центр — периферія» — модель взаємодії центральних і периферійних районів у процесі їхнього розвитку (мал. 20).
У світі сформувалась багаторівнева структура світового господарства. Центральну його частину («центр») становлять постіндустріальні країни Північної Америки, Західної Європи та Японія, які контролюють науково-технічний прогрес, рух капіталу й стан світових ринків. Між країнами «центру» досягнуто високого рівня єдності виробничих, торговельних і фінансових відносин.
У ході історичного розвитку центральні економічні райони змінюють свою спеціалізацію й географічне положення. Вони передають інновації іншим регіонам світу. А ті ніби «підтягуються» центром на новий якісний рівень розвитку економіки. У результаті цього центр світового господарства починає поступово розширюватися. Так, наприклад, до центру світу свого часу було включено США.
Дізнайтеся більше
На сучасному етапі розвитку світового господарства глобальна ринкова економіка охоплює лише порівняно невелике коло постіндустріальних і найбільш «просунутих» індустріальних країн (таких, як Канада) та ще нових індустріальних країн з великим експортом (Республіка Корея). Разом вони утворюють «золотий мільярд» людства, який споживає майже 80 % світового ВВП.
Мал. 20. Модель світового господарства «центр — периферія»
Центр і периферія на будь-якому просторовому рівні пов’язані між собою потоками інформації, капіталу, товарів, робочої сили. Поширення інформації відбувається на трьох рівнях: від провідних економічних районів і центрів до регіональних центрів і периферійних територій; від центрів вищого ієрархічного рівня до центрів нижчого порядку; з великих і середніх міст — у прилеглі райони (наприклад, сільську місцевість). Інноваційна діяльність центру, де найбільш інтенсивні ділові та наукові контакти й кращий доступ до інформації, забезпечує його перевагу над периферією.
Таким чином, залежно від перерозподілу профільних функцій центру та периферії змінюється й економічна ефективність розміщення й розвитку різних підприємств, фірм та організацій.
Невеликий за територією центр, який об’єднує найбільш передові технічні, технологічні та соціальні інновації, оточено великою периферією — сукупністю територій з уповільненою модернізацією, що є джерелом ресурсів і споживачем інновацій.
Периферійна частина світу («периферія») — країни, розташовані здебільшого у тропіках. Периферія живе переважно за рахунок використання власних природних ресурсів, деякі її регіони перенаселені, у багатьох місцях зберігаються зони політичної нестабільності та конфліктів.
Виділяють різні види периферії світу (мал. 20). Інтегрована тісно пов’язана із центром, який має безпосередній вплив на її розвиток (наприклад, Республіка Корея). У віддаленій і покинутій — навпаки вплив центру майже відсутній. У таких країнах спостерігається нестабільна політична обстановка, міжнаціональні та релігійні конфлікти (наприклад, Південний Судан). Окреме місце займають країни частково автономної периферії, які є регіональними лідерами (наприклад, Індія).
Виокремлюють також залучену у світові процеси периферію. Це переважно постсоціалістичні країни Євразії, серед них й Україна (мал. 20). За умови проведення економічних реформ наша країна має всі передумови надолужити своїх західних сусідів та стати інтегрованою у світові економічні процеси.
Отже, у цьому разі просторову структуру господарства розглядають як двоярусну за концепцією «центр — периферія». Інші вчені виділяють трьохярусну — «центр — напівпериферія — периферія». Напівпериферія перебуває між центром і периферією, вона дуже неоднорідна. Це достатньо розвинені країни, які продають на світовому ринку багато промислових і непромислових товарів, адже їхні економіки є індустріальними і працюють переважно з використанням іноземних технологій. Однак ці країни мало впливають на світові економічні й політичні процеси. До напівпериферії належать індустріально розвинені країни Євразії та Латинської Америки, нові індустріальні країни, країни-експортери нафти та окремі країни з перехідною економікою.
Слід зазначити, що в центрі та напівпериферії світового господарства сконцентрована величезна частка світового виробництва. 2/3 населення земної кулі, 90 % ВВП світу та 80 % світової торгівлі припадає на так звану «Велику двадцятку» (G-20), з якою ви ознайомилися під час виконання попередньої практичної роботи.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: СТИСЛО ПРО ГОЛОВНЕ
- Сучасне світове господарство — сукупність національних економік, що взаємодіють між собою задопомогою зовнішньої торгівлі та потоків капіталу й фінансів.
- Під просторовою структурою господарства розуміють її поділ за просторовими формами розвитку, а саме: на регіони, економічні райони, центри, вузли тощо.
- У географії набула поширення концепція «центр — периферія» — модель взаємодії центральних і периферійних районів різного просторового рівня у процесі їхнього розвитку.
- За концепцією «центр — периферія» нерівномірність економічного зростання регіону і процес просторової поляризації неминуче породжують диспропорції між центром і периферією. Виникають ці контрасти завдяки природно-ресурсному, економічному та соціальному чинникам.
- Центр і периферія пов’язані між собою потоками інформації, капіталу, товарів, робочої сили.
- Значна частка світового виробництва сконцентрована у центрі та напівпериферії.
Знаю і вмію обгрунтувати
- 1. Поясніть значення поняття «просторова структура економіки».
- 2. Назвіть три найважливіші складові сучасної світової економіки.
- 3. За якою ознакою країни відносять до центру?
- 4. Скільки країн належать до периферії?
- 5. Якій стадії розвитку економіки відповідає господарство країн периферії?
- 6. Яка найхарактерніша ознака сучасної просторової структури світового господарства?
- 7. Сформулюйте найважливіші й найгостріші суперечності сучасного світового господарства та запропонуйте можливі шляхи їх розв’язання.
Працюю з картою
Знайдіть на карті шкільного атласу та позначте на контурній карті основні регіони світового господарства.
Шукаю в Інтернеті
Користуючись інтернет-джерелами інформації, опрацюйте матеріал про:
- США як головний центр економічної активності світової економічної системи;
- країни віддаленої периферії на прикладі Французької Полінезії;
- країни інтегрованої периферії на прикладі України.
Генерую ідеї
Поясніть, спираючись на модель «центр — периферія», відмінності в освітленні різних частин Європи (мал. 21). Як, на вашу думку, яскраве нічне освітлення впливає на біоту відповідних районів Європи?
Мал. 21. Нічний космічний знімок Європи
скачать dle 11.0фильмы бесплатноДаний матеріал відноситься до підручника "Географія 9 клас Гільберг, Савчук, Совенко", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)
Зверніть увагу!!!
Коментарі (0)