Народні промисли
- 12-01-2022, 14:17
- 708
9 Клас , Географія 9 клас Кобернік, Коваленко
§ 35. НАРОДНІ ПРОМИСЛИ
Пригадайте! 1. Які вам доводилося бачити у музеях або на виставках вироби народних майстрів? 2. Які існують історико-етнічні області України? Як вони склалися?
Що таке народні промисли? Задовольняють потреби людей у побутових товарах і народні промисли. їх продукція є водночас як витвором мистецтва, так і має пряме ужиткове призначення. Вони відбивають традиції народів, що зародилися багато століть тому та передаються від покоління до покоління. Вони є своєрідною візитівкою народу в сучасному глобалізованому світі.
Народні промисли - одна з форм народної творчості, виробництво товарів декоративно-ужиткового мистецтва, що мають художню та побутову цінність.
Вироби народних майстрів покликані перш за все вносити у повсякденне життя людини красу і радість. У кожного народу є свої традиції щодо створення неповторних побутових виробів та основі місцевих матеріалів та усталених традицій. Але практично усі народні промисли мають подібні напрями розвитку. По-перше, вони проявляються у характері національного одягу та його художньому оздобленні. По-друге, у всіх народів є художня обробка металів, дерева, каменю, кераміки, кісток тварин. По-третє, існує художнє мистецтво, яке проявляється у декоративному розписі різних предметів: стін помешкань, шкатулок, великодніх яєць, гребінців тощо. За характером організації роботи народні промисли є ремеслами.
Ремесло - дрібне виробництво готових товарів, основою якого є ручна праця.
Заняття певним ремеслом з метою добування засобів існування і є промислом. Предмети народних промислів виробляють в одиничному примірнику або невеликими партіями. Народні майстри часто створюють вироби на особисте замовлення споживача. З розвитком масового промислового виробництва деякі давні народні промисли та ремесла занепали. Але останнім часом інтерес до них зростає.
Народні промисли в Україні. Невід’ємною частиною культури народів України є народні художні промисли, які увібрали в себе риси, притаманні окремим етнографічним регіонам країни. В окремих населених пунктах існували школи традиційного народного мистецтва, що уможливило його збереження для наступних поколінь. Завданням держави є усебічна підтримка народних майстрів, підготовка молодого покоління умільців для продовження ремісничої справи. З народних промислів в Україні всесвітньо відомі ті, що пов’язані з оздобленням тканин (зокрема художня вишивка), з оздобленням приміщень (килимарство, декоративний розпис), з обробкою різних матеріалів (гончарство, ковальство, різьблення по дереву, художнє плетіння), духовні ремесла (виготовлення іграшок, зокрема ляльок-мотанок, писанкарство, народний іконопис).
Художня вишивка. Серед народних промислів українського народу найбільш давня й популярна - художня вишивка. Археологічні знахідки палеоліту свідчать про те, що вишивка вже тоді існувала на нашій землі. Вона своєрідна для кожного регіону: Полісся, Поділля, Придніпров’я, Півдня, Карпат і Прикарпаття, Буковини. Вишивка різних частин України вирізняється своїм колоритом, орнаментикою, складною технікою виконання: хрестиком, гладдю, стебнівкою, соснівкою, зубчиками, прутиком, вирізуванням. В орнаментах є червоний, чорний кольори із вкрапленням синього, жовтого та зеленого. На Полтавщині відома вишивка білим по білому. З XIX ст. вишивка стала ремеслом, а на початку XX ст. виникли художньо-промислові артілі.
Нині більше вишиваних робіт виготовляють в домашніх умовах. Матеріалом-основою для них є лляна, конопляна або домоткана вовняна тканини. Художня вишивка застосовується зазвичай для оздоблення сорочок, скатертин, культових атрибутів, рушників. На українських вишивках, особливо рушниках, набули поширення орнаменти з гілками дерев та букетами квітів.
У XX ст. давньоукраїнське самобутнє мистецтво гаптування у зв’язку з наступом на релігію занепадає. І лише у час державного відродження України повертається й минула слава гаптування.
Килимарство. Хоча батьківщиною килимарства є Персія, воно також є давнім українським промислом. Килими ручної роботи існують з часів, коли люди почали виробляти нитки та тканини з волокнистих матеріалів. В Україні килимарство було поширене в усіх місцевостях. Сировиною для них були льон, вовна та коноплі. Фарбували нитки відварами трав та кори, мінеральними барвниками, а закріплювали їх сироваткою, огірковим або капустяним розсолом. Килимами утеплювали приміщення, прикрашали скрині, ліжка, сани, використовували для весільних та святкових обрядів. Килимами сплачували данину. Значного піднесення зазнало килимарство у XVIII ст. Тоді ткали килими як удома, так і у спеціальних майстернях, у монастирях, на фабриках. Й донині значними осередками килимарства є Решетилівка, Дігтярі та Нові Санжари на Полтавщині, Кролевець на Чернігівщині, Косів, Коломия, Глиняни у Прикарпатті, Богуслав на Київщині, Тячів на Закарпатті, Хотин та Атаки на Буковині.
1. З'ясуйте, які вироби народної творчості є у вас удома. Як вони потрапили до вас? 2. Чи є у вашій місцевості гуртки народних ремесел?
Підготуйте інформацію про особливості художньої вишивки різних історико-етнічних областей України.
Підготуйте інформацію про особливості килимарства у різних історико-етнічних областях України та інших країнах.
Виготовляють килими плетені чи вишиті, ворсові та безворсі. Намагання механізувати процес призводить до спрощення композиції, збіднення колориту.
Декоративний розпис. Яскравою сторінкою в історію світової культури увійшов український декоративний розпис - мистецтво прикрашати за допомогою фарб та пензля будь-яку поверхню.
Початок йому поклав поширений з давніх часів сільський настінний розпис, коли наносили орнамент на вікна, печі, комин, а з часом - меблі, кераміку, скло, посуд. Найвідомішим центром декоративного розпису є село Петриківка на Дніпропетровщині. Тому й розпис називають «петриківкою» (мал. 148).
Тут у XVIII ст. виник на основі самобутнього запорізького декоративного мистецтва петриківський орнамент з використанням рослинно-квіткових мотивів: айстри, жоржини, троянди, волошки, ягоди полуниці, кетяги калини, грона винограду. У XIX ст. петриківський розпис перетворився на промисел, майстри якого почали створювати художні товари для ринку. Нині народні майстри вручну виготовляють сотні виробів, які є справжніми витворами мистецтва. Вони наносять малюнок без попередньої розмітки та застосування жодних вимірювальних приладів. Для малювання окрім пензликів петриківські майстри використовують стебла трави, скіпочки, ягоди, деякі квіти.
Мал. 148. Петриківський розпис
1. Підготуйте інформацію про історію розвитку петриківського розпису. 2. Складіть повідомлення про найвідоміших сучасних майстрів пертиківки. 3. Знайдіть інформацію про декоративний розпис у інших народів.
Елементи «петриківки» сучасні художники широко використовують у книжковій графіці та оформленні інтер’єрів.
Гончарство. Широко в Україні представлене гончарство - виготовлення з обпаленої глини різноманітних виробів: посуду, кухлів, іграшок, хрестів. Це ремесло виникло в епоху неоліту, а згодом стало різновидом народного мистецтва. Гончарна глина пластична під час формування, а при обпалюванні стає твердою. Має широкий спектр барв: від білої до коричневої та темно-сірої. Зовні вироби покривають керамічними фарбами, емаллю або поливою. Малюнок наносять фарбою або продряпують дерев’яною паличкою. Винахід гончарного кола став переворотом у розвитку ремесла. Посуд робили тонкостінним, легким, гармонійно симетричним. Найвідомішими осередками гончарства є містечка Полтавщини: Опішня, Миргород, Зіньків, Ромни. Там відомий декоративний посуд скульптурного характеру: баранці, леви, коники, півники, казкові звірі, барильця (мал. 149). На Поділлі відомим центром гончарних промислів є містечко Бар, де роблять ліплені фігурки пташок, якими прикрашають горнятка. У Західній Україні гончарні вироби у формі свічників та кухлів традиційно виробляють у Коломиї та Яворові.
Мал. 149. Продукція гончарства
Підготуйте інформацію про найвідоміші осередки сучасного гончарства в Україні. Якою гончарною продукцією вони відомі?
Ковальство. Давні традиції має в нашій державі ковальство - обробка металу способом гарячого кування (мал. 150). Ковалі здавна виготовляли зброю, сокири, ножі, леміші, лопати, цвяхи, огорожі і ворота, замки, підковували коней. У XVIII-XIX ст. коваль працював ледь не у кожному українському селі. Українські ковалі вміли плавити мідь та благородні метали, а у Карпатах навіть виготовляти металеві прикраси. До ковалів селяни ставилися з великою повагою, вважали чарівниками, які володіли мистецтвом перетворення металу на різні речі. Кузня була місцем зібрань чоловіків. Ковальський промисел існував в Україні до середини XX ст., а нині перетворився на екзотичне ремесло, яке передбачає художню обробку металу. Час від часу відбуваються на міждержавному рівні фестивалі та конкурси ковалів, де люди цієї тепер рідкісної професії збираються, щоб показати свої вміння в обробці металу. Нині ковальство - це галузь мистецтва, що слугує для художнього оформлення середовища, створеного людиною.
Різьблення по дереву. У регіонах України, що багаті на деревину, розвивається різьблення по дереву. Це один з методів художньої обробки деревини з липи, клена, горіха, вільхи, бука, груші, берези, дуба. Давні слов’яни були відомі цим ремеслом ще з XI ст. А з появою українського бароко обробка дерева стала невід’ємною частиною архітектури. Різьблення прикрашали позолотою або розписом, а зверху покривали лаком. Багато робили й побутових товарів: ложки, черпаки, скрині, стовпці воріт, меблі. їх прикрашали фігурками тварин або рослинним орнаментом. Особливе місце посідало скульптурне різьблення, яким оздоблювали інтер’єри церков. У XIX ст. різьблення по дереву досягло в Україні своєї вершини. Тоді оздоблювали дерев’яними фігурами одвірки, сволоки, балки, лутки, горішні вікна, вулики. Ці традиції збереглися й донині.
Мал. 150. На фестивалі ковальства
Підготуйте інформацію про використання предметів ковальства у сучасному світі.
Підготуйте інформацію про унікальну дерев’яну архітектуру України. Де її зразки можна побачити нині?
1. Підготуйте інформацію про найвідоміші українські дерев’яні музичні інструменти. 2. З'ясуйте, які подібні музичні інструменти су інших народів?
Здавна із дерева в Україні виготовляли музичні інструменти: ударні, духові, струнні. Деякі з них є суто українськими: бандура, трембіта, цимбали.
Нині особливо відомі різьбярі Львівщини, які працюють у техніці рельєфного, портретного та сюжетного різьблення, яким прикрашають декоративні тарелі та обкладинки альбомів.
У першій половині XIX ст. склоробні художні промисли в Україні поступово занепали. Великі гути змушено переходили на виробництво звичайного одноманітного посуду. У другій половині XIX ст. скляна промисловість остаточно витіснила ручне склоробство. Відродження національних традицій гутництва з використанням фольклорної тематики почалося у другій половині XX ст. Нині у техніці гутництва працюють народні майстри у Києві та Львові.
Художнє плетіння. Ще з кам’яного віку на наших землях відоме художнє плетіння, коли була потреба зберігати зерно у спеціальних місткостях. Ажурно плетені господарські вироби відомі з часів Київської Русі. Плетеними візерунками тоді прикрашали книжки та ювелірні вироби. У XV ст. основним матеріалом для плетіння стала житня солома. З неї плели літні капелюхи для чоловіків - брилі. У XVIII-XIX ст. у прилеглих до річок та озер районах з’явилося лозо- та рогозоплетіння. У Карпатах і на Поліссі сировиною для плетіння стало коріння сосни, гілки ліщини тощо. Так почали плести кошики різної форми та призначення. Наприкінці XIX ст. з’явилися десяток майстерень та шкіл з художнього плетіння. А у XX ст. почали виготовляти плетені меблі, дитячі іграшки, дорожні речі, знаряддя праці (мал. 151).
Нині в Україні працює понад 30 підприємств художнього плетіння та багато осередків домашнього промислу. Найвідоміші з них у селі Іза на Закарпатті та селищі Боромля на Сумщині.
Народна іграшка. Особливим видом українського народного ремесла є виробництво іграшок з різних природних матеріалів: кераміки, дерева, лози, соломи, паперу тощо. До нашого часу дійшли керамічні та дерев’яні іграшки середини XIX ст. - часу, на який припадає розквіт цього народного мистецтва. Відтоді виникли три осередки виготовлення іграшок, які мають свої стильові особливості: Придніпров’я, Поділля та Прикарпаття. Виникли іграшки з рухомими елементами, що з’єднані попарно: ведмедики, ковалі, теслярі. Популярності набули глиняні свищики у вигляді коників, кіз, оленів, пташок. Плели й ляльок з лози та соломи. Неповторною українською технологією є лялька-мотанка. Її роблять без застосування голки. У шматок білої тканини накладають ганчірок, сухої трави або хліба й перев’язують ниткою, імітуючи фігуру людини. Обличчя не малюють, а позначають хрестом - символом сонця, що свідчить про магічну функцію ляльки.
Мал. 151. Художнє плетіння
Підготуйте інформацію про сфери застосування художнього плетіння нашими предками. Як ці традиції відбиваються у сучасному виробництві?
Знайдіть у різних джерелах інформацію про технологію створення ляльки-мотанки. Зробіть одну з них. Проведіть майстер-клас зі своїми однокласниками з виробництва ляльки-мотанки.
Мал. 152. Музей «Писанка» у Коломиї
Підготуйте інформацію про історію великодніх яєць в Україні. Чим різняться між собою крашанки, дряпанки, писанки? Підготуйте розповідь про традиції створення української писанки.
Писанкарство. В Україні писанка існує у християнсько-обрядовому дійстві й стала справжнім витвором народного мистецтва. У різних регіонах до Великодня писанки оздоблюють по-різному. Але на всіх з них є найбільше знаків сонця - символа світла і тепла. Хрест - символ Всесвіту, чотирьох сторін горизонту, чотирьох пір року. Візерунки на писанці є мальованою охоронною молитвою за того, кому призначений оберіг. За традицією, писанки пишуть дівчата та жінки. Проте за бажанням це можуть робити хлопці та чоловіки. Писанки, на відміну від крашанок (яєць, пофарбованих одним кольором), у їжу не вживають. Подаровані писанки зберігають на почесному місці як обереги. Найбільше зібрання великодніх яєць представлено у музеї у Коломиї (мал. 152). У ньому експонується понад 6000 писанок з різних регіонів України та ряду країн світу, зокрема Канади, США, Франції, Польщі, Білорусі, Індії.
Єдиний у світі пам’ятник українській писанці споруджено у Канаді у м. Вегревіль.
ПЕРЕВІР СЕБЕ
1. Яку роль відіграють народні промисли в Україні та світі? 2. Чим відрізняються народні промисли від промислового виробництва? 3. Назвіть найвідоміші українські народні промисли. Поясніть чинники їх поширення у різних регіонах країни. 4*. Підготуйте віртуальну екскурсію музеєм народних промислів своєї місцевості. 5*. Підготуйте інформацію про народні промисли різних народів світу.
Коментарі (0)