Аргентина, Бангладеш, Болгарія спеціалізуються на виробництві сільськогосподарської продукції. Замбія — відомий експортер мідної руди та рафінованої міді. Україна посідає одне з перших місць у світі за видобуванням марганцевих, залізних, титанових, уранових руд, експортом зернових культур, соняшникової олії та меду (мал. 14). Ці напрямки й окреслюють її міжнародну спеціалізацію.

На ступінь участі країни в міжнародному поділі праці впливає рівень розвитку продуктивних сил. Кожна країна, яка має абсолютні переваги у виробництві будь-яких товарів і послуг, дістає змогу експортувати їх в обмін на товари, що вона не виробляє.

Історичні реалії свідчать, що існує потреба в розвитку міжнародних економічних відносин, в укладанні зовнішньополітичних і зовнішньоторговельних угод як між окремими підприємствами, так і на урядовому рівні між країнами та блоками країн.

ДІЯ ЗАКОНІВ АБСОЛЮТНИХ І ПОРІВНЯЛЬНИХ ПЕРЕВАГ. Закони абсолютних і порівняльних переваг були сформульовані на основі праць учених, котрих вважають класиками економічної науки: відомих британських економістів Адама Сміта (1723—1790) та Давида Рікардо (1772—1823). У 1776 р. А. Сміт у праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» піддав критиці поширене на той час твердження, що багатство країни залежить від володіння дорогоцінними металами та іншими коштовностями. Він уперше обґрунтував тезу, що реальне багатство країни визначається товарами та послугами, якими можуть користуватися її громадяни. Тож була висловлена думка, що можливості виробництва, за сприятливих умов його здійснення, визначаються природними чинниками. Такий підхід до зовнішньоекономічних відносин притаманний і багатьом сучасним економістам.

Принцип свободи торгівлі, або вільної торгівлі, є одним із пріоритетів сучасної економічної діяльності. Зважаючи на це, переваги визначаються різницею в абсолютних витратах на виробництво в кожній із країн. Цілком очевидно, що лимони й апельсини дешевше вирощувати в Іспанії, Італії та Греції, ніж у Бельгії, Нідерландах чи Великій Британії. Було би безглуздо вирощувати в британських оранжереях лимони.

Із цього погляду Іспанія має абсолютні переваги над Великою Британією.

Суть закону абсолютних переваг полягає в тому, що країни експортують товари, які вони виробляють з меншими витратами (у виробництві яких вони мають абсолютну перевагу), та імпортують ті товари, що продукуються іншими країнами з меншими витратами (у виробництві яких абсолютна перевага належить їхнім торговим партнерам).

Абсолютні переваги можуть бути природними та набутими, пов’язаними з певними технологіями, кваліфікацією працівників, культурою виробництва, традиціями тощо. Але чи буде вигідно країні брати участь у міжнародних економічних відносинах, якщо витрати на виробництво всіх видів продукції в неї нижчі від витрат потенційного партнера? На це запитання дав відповідь Д. Рікардо у своїй праці «Принципи політичної економії та оподаткування» в 1817 р. Учений, вважаючи пояснення Сміта переконливими, водночас розвинув його теорію, сформулювавши ідею порівняльних переваг, які визначаються різницею у витратах, проте не в абсолютних, а у відносних або порівняльних розмірах. Д. Рікардо довів, що міжнародний обмін можливий і бажаний в інтересах усіх країн. Він також визначив цінову зону, в якій обмін вигідний для кожної з країн, що бере в ньому участь. Зрозуміло, що виграш усіх сторін можливий лише за вільної торгівлі. Таким чином, вільна торгівля, стимулюючи міжнародну спеціалізацію, дозволяє кожній країні споживати не меншу кількість товарів, порівняно з періодом до спеціалізації, але мінімізуючи реальні витрати робочого часу на виробництво даного обсягу товарів та послуг.

Наведіть приклад країн із сировинною економікою.