Войти
Закрыть

Електроенергетика України

9 Клас

Перша електростанція загального користування розпочала роботу на території України в 1880 р. в Києві. На початку XX ст. струм виробляли невеликі теплові електростанції. Великі ТЕС і ГЕС почали ставати до ладу в 1920—1930-х рр. У 1990 р. електростанції України виробили 298,5 млрд кВт • год електроенергії, що майже у 25 разів більше, ніж у 1940 р. Після помітного спаду обсягів виробництва електроенергії впродовж 1990—2008 рр. вони знову зросли до 191,8 млрд кВт • год. Однак економічна криза 2008—2009 рр., а пізніше воєнні дії у 2014 р. спричинили перебої з постачанням палива. Тому в 2015 р. виробництво електроенергії знизилося до 163,3 млрд кВттод. Із 1970-х рр. через уведення в експлуатацію п’яти АЕС в Україні почала зменшуватися частка електроенергії, виробленої на інших типах електростанцій. Однак останнім часом на фоні загального падіння обсягів виробництва електроенергії частка АЕС зросла через певну стабільність у роботі впродовж 1990-х рр. За підсумками 2015 р., теплові електростанції виробили 67,3 млрд кВт • год (41,3 %), атомні — 87,6 млрд кВт • год (53,6 %), гідроелектростанції — 6,9 млрд кВт • год (4,2 %), вітрові й сонячні — 1,5 млрд кВт • год (0,9 %). Електроенергія передається на великі відстані лініями електропередач (ЛЕП). 2. Найбільші ТЕС, АЕС, ГЕС Великі ТЕС в Україні розміщувалися переважно в районах видобутку вугілля, а також у місцях концентрації значної частки населення і промислового виробництва. Великі ТЕС свого часу були побудовані на Донбасі — Луганська, Слов’янська, Старобешівська, Вуглегірська (найпотужніша — близько 4 млн кВт); у Придніпров’ї — Придніпровська, Криворізька, Запорізька; у західних областях — Добротвірська, Бурштинська, а також поблизу Харкова (Зміївська), Києва (Трипільська), Вінниці (Ладижинська)....
0 Переглянути

Значення електроенергетики. Типи електростанцій, основні чинники їх розміщення. Паливно-енергетичний баланс

9 Клас

Енергетикою називають сукупність видів економічної діяльності, які використовують енергетичні ресурси з метою вироблення, перетворення, передачі й розподілу теплової та електричної енергії. Вона включає: 1) підприємства, які видобувають первинні енергоресурси (нафту, попутний і природний газ, вугілля, горючі сланці, руди радіоактивних металів, використовують гідроенергію, сонячну та вітрову енергії); 2) підприємства, які здійснюють переробку первинних енергоресурсів на кокс, мазут, бензин, електроенергію та ін.; 3) спеціальні (поряд із загальними) види транспорту — нафто-, газо- і продуктопроводи, лінії електропередач. Електроенергетика — частина енергетики, яка охоплює підприємства, що виробляють електричну енергію та доставляють її лініями електропередач до споживачів. Електроенергія — це універсальний, технічно й економічно найефективніший вид енергії. Її широко використовують у промисловому виробництві, будівництві, де вона забезпечує роботу різних механізмів та агрегатів. Без електроенергії не обійтися в електротранспорті (трамваї, тролейбуси, електропотяги), а також у всіх інших видах господарської діяльності та побуті (освітлення, використання радіо- й телеапаратури, побутових приладів, комп’ютерів)....
0 Переглянути

Видобування мінеральної нерудної сировини в країнах світу

9 Клас

Кам’яна сіль має досить значне поширення. Її видобувають здебільшого в соляних шахтах (мал. 1). У харчовій промисловості використовується кухонна сіль (NaCl). Її отримують також із підземних розсолів або штучних солоних розчинів (виварна сіль), із дна соляних озер (самосадна сіль) і з морської води (осадова сіль). Провідними виробниками кухонної солі у світі є чотири країни — Китай, США, Індія та Німеччина, на які припадає більше половини світового видобутку (див. таблицю 1). Калійні солі та їхні сполуки мають досить широке застосування в різних видах економічної діяльності. Разом із фосфором та азотом калій входить до елементів, найбільш необхідних для життєдіяльності рослин, а тому є основою для виробництва мінеральних добрив. Крім цього, калійні руди використовуються для отримання миючих засобів і різних хімікатів. Серед корисних копалин, які містять сполуки калію, найбільш поширеним є хлорид калію, або хлористий калій (KCl) (мал. 2). Здійснювати видобуток калійної солі найдавніше почали в Західній Європі, потім — у США та Росії, але останнім часом перше місце за обсягами видобутку міцно закріпилося за Канадою, яка володіє найбільшими ресурсами цих солей (див. таблицю 2). Хоч родовища калійної солі розвідані в багатьох країнах світу, але зараз видобуток здійснюється тільки в 14 з них. Видобувають цю копалину з надр Землі шахтним способом, а також розчиненням гарячою водою. Важливим джерелом калійних солей є розсоли з водойм, які не мають виходу до моря, — Мертве море, Салар-де-Атакама, Велике Солоне озеро. Звідти сіль отримують випарюванням....
0 Переглянути

Видобування металічних руд у світі та в Україні

9 Клас

Сьогодні використовують чотири основні способи розробки рудних родовищ — відкритий, підземний, комбінований та спеціальні способи. Найбільш поширеним способом видобутку металічних руд є відкрита розробка родовищ, за допомогою якої з надр вибирається понад 2/3 всіх корисних копалин. Це відносно дешевий спосіб розробки, який дозволяє застосовувати потужне й високопродуктивне обладнання (мал. 1). Однак при проведенні відкритих робіт на багато десятиліть із господарського обігу вилучаються величезні площі сільськогосподарських і лісових угідь. Для доступу до родовища з поверхні доводиться виймати, переміщати та складати у відвали порожні породи, обсяг яких у кілька разів перевищує обсяг видобутої корисної копалини. Розробка масиву гірських порід (розкриву корисних копалин) у межах кар'єру проводиться горизонтальними або слабо похилими пластами. Освоєння верхніх пластів зазвичай дещо випереджає роботу на пластах, що лежать нижче. Таким чином, бічна поверхня кар'єру набуває ступінчастої форми. Тенденція збільшення глибини розробок простежується в усьому світі. У Канаді видобуток руд, що містять золото, мідь, нікель, ведуть на глибинах 1800—2600 м, у США міді та золота — на глибинах 1700—3000 м, в Індії золото дістають із глибини 3500 м. У Південноафриканській Республіці розробляється найглибше у світі родовище, де роботи ведуться на глибині понад 4000 м. Підземна розробка в ряді випадків дозволяє повністю зберегти земну поверхню, що забезпечує значну перевагу перед відкритими гірничими роботами....
0 Переглянути

Видобування паливних мінеральних ресурсів у світі та в Україні

9 Клас

Найменш затратною є розробка родовищ кам’яного й бурого вугілля відкритим способом (кар’єрним). Шахтним способом видобувають приблизно 60 % світового вугілля. У багатих на вугілля країнах поширений відкритий спосіб видобутку: на 80 % в Австралії, 67 % — у США. У Канаді цим способом може видобуватися до 4/5 усіх запасів вугілля, в Індії — 2/3. Такі родовища найбільш інтенсивно використовуються в теперішній час. Для досягнення більшої економічної ефективності при видобуванні вугілля в розвинених державах широко використовують нові досягнення науки та техніки. Постійне оновлення гірничодобувного устаткування дає можливість значно збільшити та здешевити видобуток, якнайповніше використовувати наявні запаси родовищ, завдавати меншої шкоди навколишньому середовищу. У першу чергу новинки науково-технічного прогресу впроваджуються для розробок родовищ відкритим способом. Нафтовидобуток у теперішній час може здійснюватися трьома основними способами. На нових родовищах використовується фонтанний спосіб видобутку. На давніших застосовують насосний спосіб (мал. 1). Однак цими двома способами видобувається лише третина нафти, що є в надрах Землі. В останні десятиліття почали активно використовувати сайклінг-процес, що полягає у виштовхуванні нафти газом, який закачується в нафтоносні горизонти через свердловину під великим тиском. У світі цим способом із родовища добувають понад 80 % нафти, яка перебувала в пластах земної кори. Останніми роками для вилучення нафти почали активно використовувати нафтоносні (бітумінозні) піски, які видобувають екскаваторами в кар’єрах (мал. 2). Природний газ видобувають із надр Землі за допомогою свердловин, які намагаються розмістити рівномірно по всій території родовища. Газ виходить із надр, оскільки перебуває там під дуже високим тиском поверхневих шарів земної кори. Видобутий природний ресурс піддають осушуванню, очищенню від сірководню та сірковмісних сполук....
0 Переглянути

Класифікація мінеральних ресурсів за використанням. Забезпеченість країн мінеральними ресурсами

9 Клас

Людина з давніх часів широко використовувала різноманітні мінеральні ресурси. У наш час споживається понад 200 різних видів корисних копалин у формі сировини або джерела енергії. Попит на мінеральну сировину у світі залишається доволі значним, хоча багато країн ведуть політику ресурсозбереження. Щорічно з надр Землі на поверхню переміщується майже 300 млрд т гірських порід. Серед них більшу частку становлять руди різних металів, вугілля, нафта, газ, будівельна та гірничохімічна сировина. Залежно від призначення мінеральні ресурси поділяють на три групи: паливно-енергетичні — використовуються для отримання енергії, рудні — із них отримують метали, нерудні — використовуються як сировина для хімічної промисловості (калійна сіль, фосфорити) або як будівельні матеріали чи сировина для їх виготовлення (глина, пісок, вапняк, базальт тощо). Паливно-енергетичні ресурси умовно можна поділити на паливні (виділяють енергію в процесі спалювання) та енергетичні (енергія виділяється в результаті ядерної реакції). Усі паливні корисні копалини мають осадове походження (мал. 1). Рудні корисні копалини поділяють на руди чорних металів (залізні, марганцеві) та руди кольорових металів. Кольоровими металами в промисловому виробництві називають усі метали, крім заліза та елементів його групи. Зазвичай ознакою кольорового металу є його специфічний колір, відмінний від темно-сірого, наприклад білий (алюміній, срібло), жовтий (золото), червоний (мідь) тощо....
0 Переглянути

Лісове господарство. Основні лісові пояси світу. Лісозабезпеченість. Лісове господарство в Україні

9 Клас

Лісове господарство — суспільне виробництво, яке займається вивченням, обліком, відтворенням і вирощуванням лісів (мал. 1), охороною їх від пожеж, шкідників і хвороб, регулюванням лісокористування, здійснює заходи, спрямовані на підвищення продуктивності лісів. Лісове господарство має на меті отримувати від лісу, який росте на певній площі, продукти прямого користування та деякі побічні. Продуктами прямого користування є передусім деревина і в деяких випадках кора дерев. Побічними продуктами лісу вважають траву, гриби, ягоди тощо. Лісозаготівельне виробництво належить до провідних видів економічної діяльності в лісовому господарстві. Його основними виробничими процесами є рубання лісу, обрубування сучків, трелювання, первинна обробка круглого лісу, сортування, маркування й штабелювання сортиментів (лісоматеріалів). Також воно включає вантажно-розвантажувальні роботи, вивезення деревини до нижніх складів, залізниць або місць споживання, переробку лісосічних відходів та низькоякісної деревини. Щодо прямого лісокористування правильним вважається таке ведення лісового господарства, коли щорічне використання деревини не перевищує її річного природного приросту. Тому важливим є облік запасу й приросту окремих дерев, великих лісових насаджень....
0 Переглянути

Сільське господарство світу та його просторова організація

9 Клас

У світовому сільському господарстві зайнято близько 1,1 млрд осіб (приблизно 33 % економічно активного населення світу). Загальною особливістю сучасного сільськогосподарського виробництва багатьох країн світу є його інтеграція з промисловим виробництвом та обслуговуючими видами діяльності. Основною формою такої інтеграції є агропромисловий комплекс (АПК), що являє собою єдину систему сільськогосподарських і промислових підприємств, об’єднаних тісними й стійкими виробничими та комерційними зв’язками, які ґрунтуються на відносинах власності або угодах (мал. 1). У високорозвинених країнах на сучасному етапі зростає частка переробної сфери АПК (у США в ній формується близько 75 % усієї вартості продовольчої продукції) і знижується питома вага власне сільського господарства (рослинництва й тваринництва). Так, сільське господарство США дає близько 2 % ВВП, і в ньому зайнято 2,5 % працюючих, тоді як весь АПК постачає 18 % ВВП і в ньому зайнято близько 20 % робочої сили країни. У країнах із середнім рівнем економічного розвитку частка сільського господарства у структурі АПК значно вища, ніж у високорозвинених країнах, що відображає слабкий розвиток переробної сфери АПК, зокрема харчової промисловості. Деякі країни, що розвиваються, змогли суттєво підвищити загальні обсяги виробництва сільськогосподарської продукції за рахунок «зеленої революції». Вона передбачала запровадження найновіших високоврожайних сортів культурних рослин, розширення площ та вдосконалення систем зрошення, активне використання хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, а також сучасної сільськогосподарської техніки. Ці перетворення були започатковані в 1940-х рр. у країнах Латинської Америки, які ставили за мету виробляти достатньо сільськогосподарської продукції для задоволення потреб свого населення, кількість якого зростала. У 1950—1970-ті рр. ці заходи справді дозволили суттєво наростити обсяги виробництва сільськогосподарської продукції не тільки в ряді країн Латинської Америки (Мексика, Перу, Бразилія, Аргентина), а й в Азії (Індія, Пакистан, Таїланд, Індонезія, Китай)....
0 Переглянути

Тваринництво. Зональна спеціалізація сільського господарства України

9 Клас

Розвиток тваринництва залежить від рослинництва, яке є важливою складовою його кормової бази. Сучасне кормовиробництво складається з польового, лучно-пасовищного та промислового виробництва кормів (мал. 1). До польового кормовиробництва належить вирощування кормових і зернофуражних культур, а також використання відходів і побічної продукції зернових, технічних та інших культур (солома, бадилля тощо). Лучно-пасовищне виробництво кормів пов’язане з використанням природних кормових угідь — сіножатей та пасовищ. Промисловим виробництвом комбінованих кормів зайнята комбікормова промисловість. Комбіновані корми — це суміш збалансованих за вмістом поживних і мінеральних речовин (вітамінів). На комбікормових заводах як сировину використовують зерно та продукти його переробки, а також відходи олійної, цукрової, м’ясної, рибної промисловості. Відходи підприємств харчової промисловості (жом, мелясу, сироватку), громадського харчування, а також харчові відходи населення використовують як корм для тварин без додаткової переробки. У кожній області ресурси кормів мають свої особливості. 2. Структура та розміщення тваринництва У структурі валової продукції сільського господарства України тваринництво становить на сьогодні менше ніж 30 %. Основні його види — скотарство (розведення великої рогатої худоби), свинарство, вівчарство, птахівництво. Серед інших складових тваринництва в Україні розвиваються рибництво, бджільництво, шовківництво....
0 Переглянути

Сільське господарство України. Структура сільськогосподарських угідь та географія вирощування основних культур

9 Клас

Частка сільського та лісового господарства у ВВП України, за підсумками 2015 р., склала 10,4 %. Через тривалу економічну кризу, яка спричинила особливо велике падіння обсягів промислового виробництва, питома вага сільського господарства порівняно з 2008 р. (7,4 %) помітно зросла. Проте це не відповідає загальним тенденціям розвитку світового господарства. Адже для високорозвинених країн характерне закономірне поступове зниження частки сільського господарства в загальному обсязі ВВП національної економіки. Не відповідає ознакам розвинених країн і співвідношення між двома основними складовими сільського господарства. Якщо в європейських країнах помірного поясу більшу частку сільськогосподарської продукції дає тваринництво (60 % і більше), то в Україні, за даними на 2015 р., частка тваринництва становила 29,7 %, а рослинництва, відповідно, — 70,3 %. 2. Структура сільськогосподарських угідь в Україні З усієї земельної площі (60,37 млн га) на землі сільськогосподарського призначення на початок 2016 р. припадало 42,7 млн га (68,8 %). У тому числі рілля займала 53,9 %, сіножаті — 4,0 %, пасовища — 9,0 %, багаторічні насадження (передусім сади і виноградники) — близько 1,5 %, перелоги (орні землі, які не були в обробітку впродовж кількох років) — 0,4 % від усієї площі держави (мал. 1). Частка земель в Україні, яка не використовується в сільському господарстві, становить 31,2 % (лісовкриті площі, заболочені території, водна поверхня річок та озер, забудовані ділянки та ін.)....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 36 37 38 39 40 41 42 43 44 ... 70
Назад

Навігація