Мал. 1. Бурштинська ТЕС є найбільшим забруднювачем атмосферного повітря на території Івано-Франківської області.

Економічно невигідним і таким, що негативно впливає на довкілля, є спалювання мазуту. Тому важливим для ТЕС є їх модернізація, налагодження очистки викидів в атмосферу, а також використання золи й шлаку, які нагромаджуються на ТЕС.

Сьогодні в Україні працюють чотири АЕС — Рівненська (чотири енергоблоки), Південноукраїнська (три енергоблоки), Хмельницька (два енергоблоки) і Запорізька (шість енергоблоків, найпотужніша — 4 млн кВт). Чорнобильська АЕС закрита у грудні 2000 р.

Проблеми атомної електроенергетики в Україні полягають у необхідності переходу на використання ядерних реакторів із високим ступенем надійності, пристосованих до роботи на низькозбагаченому урані. Важливо налагодити роботу підприємств, які перероблятимуть уранові руди в готове паливо для АЕС. Поки що його імпортують із Росії, куди надходить руда з українських родовищ.

Нерозв’язаними залишаються проблеми поховання й утилізації відходів АЕС. Вони зберігають радіоактивність упродовж сотень років, а тому потребують спеціальних сховищ, які поглинають радіацію. В Україні таке сховище працює лише на Запорізькій АЕС.

Більшість великих ГЕС в Україні споруджені на Дніпрі (Київська, Канівська, Кременчуцька, Середньодніпровська, Дніпрогес-1 та 2, Каховська ГЕС) (мал. 2). Із них найбільш вдало розміщена Дніпрогес-2 (поблизу Запоріжжя), яка є найпотужнішою (0,8 млн кВт) з усього каскаду. До великих станцій умовно можна віднести також Дністровські ГЕС-1 та ГЕС-2, Дністровську ГАЕС, Ташлицьку ГЕС на Південному Бузі, Теребле-Ріцьку ГЕС у басейні Тиси (мал. 3). Усі гідроелектростанції в Україні використовують переважно як пікові.

Електростанції України з’єднані між собою в Об’єднану електроенергетичну систему (ОЕС), формування якої завершилося на початку 1990-х рр., коли вона охопила всю територію нашої держави.

Надпотужна ЛЕП Донбас — Вінниця — Бурштин — Альбертіша (Угорщина) проходить через Закарпаття в Угорщину. Друга така ЛЕП з’єднує Хмельницьку АЕС та польське місто Жешув. По цих ЛЕП Україна передає за кордон частину виробленої електроенергії.

Мал. 2. Каскад ГЕС на Дніпрі.

3. Використання відновлюваних джерел енергії

Сонячну, вітрову, геотермальну енергію, енергію хвиль та припливів, енергію біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів відносять до відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). їх ще називають альтернативними, оскільки вони становлять альтернативу вичерпним викопним ресурсам.

Поки що відновлювані джерела енергії відіграють в енергетичній політиці України лише другорядну роль. Частка відновлюваних джерел енергії, яка запланована в Енергетичній стратегії країни, у 2030 р. має досягти тільки 6 %. Якщо Україна докладе максимальних зусиль у питанні використання енергоефективних технологій, то вже у 2030 р. частка енергії з відновлюваних джерел у кінцевому енергоспоживанні може становити щонайменше 21 %. Науковці передбачають, що 72 % енергії з відновлюваних джерел буде використовуватися для вироблення тепла, 20 % — для генерації електроенергії, 8 % — у транспортному секторі, а найбільш перспективним напрямком відновлюваної енергетики стане розвиток біоенергетики.

Мал. 3. Теребле-Ріцька ГЕС.

Мал. 4. Структура виробництва електроенергії з відновлюваних джерел енергії в Україні у 2014 р.

Ефективне використання енергії є пріоритетним напрямком енергетичної політики більшості країн світу. Це зумовлено передусім вичерпанням невідновлюваних паливно-енергетичних ресурсів та відсутністю реальних енергетичних альтернатив. Для України здійснення такої політики є ще більш актуальним з огляду на те, що країна задовольняє свої потреби в паливно-енергетичних ресурсах за рахунок видобутку власних ресурсів менше ніж на 50 %.

В Україні поки що загальна потужність електростанцій, які використовують ВДЕ (без великих ГЕС), станом на 2016 р. залишалася на рівні 1 млн кВт, або 1,8 % від загальної потужності об’єднаної енергосистеми України (мал. 4).

Потенціал вітрової енергетики в Україні становить близько 40% від загальної потужності нині діючих у державі елетростанцій усіх типів. Проте використаний він поки що на 1 %. Основні вітрові зони — Причорномор’я, приазовські степи, Донеччина, високогір’я Криму, Карпати. Найпотужніша ВЕС в Україні на сьогодні — Ботієвська (200 МВт), яка споруджена в Запорізькій області.

Річний технічно досяжний енергетичний потенціал сонячної енергії в Україні еквівалентний (рівнозначний) 6 млн т умовного палива. Його використання дозволило б замінити близько 5 млрд м3 природного газу. Тому в останні роки дуже прискорилося використання сонячної енергії. Якщо у 2010 р. Україна не мала жодної великої сонячної електростанції, то на 2016 р. уже діяло близько 100 СЕС. Найбільше їх функціонує або споруджується у Вінницькій (27), Херсонській (20), Кіровоградській (15) областях. До десятки найпотужніших СЕС світу має шанси увійти Новокаховська СЕС (повна проектна потужність — 120 МВт).

Завдяки значному сільськогосподарському сектору існують передумови для використання біоенергії. Її частка може бути збільшена лише за рахунок підвищення ефективності діючих станцій та спорудження малих ГЕС на гірських річках.

Основними шляхами розв’язання проблеми надмірного й неефективного енергоспоживання в Україні є відмова від використання застарілого та зношеного устаткування, припинення випуску неефективної (із точки зору енерговикористання) продукції. На їхнє місце мають стати енергозберігаючі технології, обладнання та побутові прилади. Оскільки для розв’язання цієї проблеми потрібно багато коштів і часу, першим кроком має стати економія енергоресурсів.

ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО...

За оцінками вчених, біомаса (без частки, яку використовують інші сектори економіки) може забезпечити близько 8—10 % загальної потреби в первинній енергії. Використання такої кількості біомаси рівнозначне збільшенню вітчизняного видобутку палива на 20 %.