Тектонічна будова, рельєф і корисні копалини Північної Америки (відповіді)

Виступи кристалічного фундаменту давніх докембрійських платформ на поверхню (щити)

Осадовий чохол лавніх докембрійських платформ (плити)

Області байкальської складчастості (900-525 млн. років тому)

Області каледонської складчастості (525-374 млн. років тому)

Області герцинської складчастості (374-235 млн. років тому)

Герцинські крайові прогини

Осадовий чохол молодих платформ

Області мезозойської складчастості (235-65 млн. років тому)

Мезозойські крайові прогини

Області альпійської складчастості (від 65 млн. років до нашого часу)

Кайнозойський вулканічний

Усю західну частину Північної Америки займає середня за віком область складчастості, яка сформувалася переважно в мезозойську еру внаслідок зустрічного руху Північноамериканської та Тихоокеанської літосферних плит.

На південному сході материка розташована молода платформа. За геологічною будовою це глибокий прогин фундаменту, заповнений десятикілометровим шаром осадових гірських порід.

Рівнини займають 2/3 поверхні материка. Канадському щиту відповідає в рельєфі Лаврентійська височина, яка має пересічні висоти 500-700 м. Вона зазнала впливу давнього зледеніння, яке досягало приблизно 40° пн. ш. Майже 300 тис. років тому льодовик, насуваючись із півночі, згладив виступи твердих скельних порід, розширив річкові долини, а після танення залишив льодовикові відклади — морену, що складається з нагромадження валунів, гальки, піску. Зниження на поверхні, виорані льодовиком, заповнилися водою — так утворилися численні озера.

На всій території відкриті значні родовища корисних копалин. На півночі, у межах Канадського щита, де магматичні породи Північноамериканської платформи виходять на поверхню, багато руд металів — залізних, мідних, нікелевих. Там, де осадовий чохол покриває кристалічні породи, багато родовищ паливних (нафта, природний газ) і нерудних корисних копалин. У Кордильєрах через складність тектонічної будови трапляються різні за походженням корисні копалини: у передгір’ях — осадові (нафта, природний газ, кам’яне вугілля), у межах гірських хребтів — магматичні (руди кольорових металів, золото, уранові руди).

Найбільшими горами материкової частини Північної Америки є Кордильєри та Аппалачі. Кордильєри – одна із наймогутніших гірських систем світу. Їх довжина дорівнює 9000 км, ширина коливається від 800 до 1600 км. Найвищою точкою Кордильєр і материка в цілому є гора Мак-Кінлі з висотою 6193 м. Це молоді гори, які у тектонічному відношенні відповідають складчастому поясу мезозойсько-кайнозойського віку.

Аппалачі розташовані у східній частині материка і значно поступаються за потужністю Кордильєрам. Їх довжина складає 2000 км

Північні Аппалачі, що виникли в епоху каледонської складчастості, складаються із невисоких (1000-1300 м), ізольованих гірських хребтів з куполоподібними вершинами, найбільшими з яких є Грін-Маунтінс і Нотр-Дам. Південні Аппалачі, що виникли в епоху герцинської складчастості. Це середньовисокі відроджені гори і складаються із хребта Блу-Ридж та плато Підмонт.

Кордильєри поділяють на три пояси: західний, центральний і східний. Західний пояс утворюють гірські ланцюги, формування яких почалося в епоху невадійської складчастості і продовжувалося в епоху альпійської складчастості.

Північноамериканської платформи і виникли внаслідок накопичення продуктів руйнування Кордильєр.

Простягаючись більш як на 9 000 км і досягаючи завширшки 800-1 600 км, гірський ланцюг Кордильєр продовжується в Південній Америці. Утворення Кордильєр, як і Анд, безпосередньо пов'язане з формуванням западини Тихого океану. Тут, на заході Америки, Тихоокеанська літосферна плита занурюється під материкову, зминаючи її у величезні складки. Численні розломи на дні Тихого океану продовжуються в хребтах Кордильєр. З ними зв'язані виверження вулканів і руйнівні землетруси, що відбуваються тут і донині.