Войти
Закрыть

Клімат і кліматотвірні чинники

7 Клас

Кліматотвірні чинники. Клімат — багаторічний режим погоди, що характерний для певної місцевості. Клімат нашої планети дуже різноманітний. Його формування залежить від багатьох чинників, що визначають характер клімату. Основними географічними кліматотвірними чинниками є: географічна широта місцевості (кут падіння сонячних променів), циркуляція атмосфери, висота над рівнем моря, розподіл суходолу (континентальність) і водних просторів, орографія поверхні суходолу та характер підстильної поверхні: льодовий, сніговий і рослинний покриви; океанічні течії (теплі чи холодні), діяльність людини (мал. 13). Кліматотвірні процеси проходять у конкретних географічних умовах земної кулі по-різному, мають свою специфіку. Розподіл сонячної енергії й температура повітря. Першим і дуже важливим чинником клімату є географічна широта. Від неї залежить кут падіння сонячного проміння. Він визначає кількість сонячного тепла (енергії), що надходить на земну поверхню. Від кількості тепла залежить температура повітря. Сонячна енергія — джерело тепла для земної поверхні й атмосфери. Сонячна енергія визначає температурний режим біля земної поверхні. Від енергії Сонця залежать усі природні процеси та явища на Землі, насамперед наявність життя. Кількість сонячної енергії, яку отримує земна поверхня, зменшується від екватора до полюсів. Унаслідок орбітального руху Землі навколо Сонця, кута нахилу земної осі, його величини здійснюється своєрідний розподіл тепла на планеті, що спричиняє почергову зміну пір року. Це обумовлює великі відмінності температури повітря в різних куточках Землі. Наприклад, якщо середня температура січня на арктичних островах становить —30 °С, то на Аравійському півострові вона дорівнює +25 °С. Найнижча температура повітря —71 °С була зареєстрована в населеному пункті Оймяконі, що знаходиться на північному сході Євразії. Його називають Полюсом холоду Північної півкулі. В Антарктиді, де знаходиться Полюс холоду Південної півкулі, у 1983 р. була зареєстрована найнижча температура повітря - —89,2 °С. А в грудні 2013 р., за даними супутника, там само зафіксували температуру —93 °С....
0 Переглянути

Тектонічні структури

7 Клас

Платформи та пояси складчастості. Учені вважають, що спочатку на Землі утворилася давня кора океанічного типу. Вона складалася з двох шарів — осадового й базальтового. Пізніше стала формуватися материкова (континентальна) кора. У процесі розвитку планети відбувалося поступове збільшення площі континентальної кори. Під час руху давніх літосферних плит сталися зіткнення, виникали складчасті гори на суходолі, океанічна кора при цьому перетворювалася на континентальну з гранітним шаром. Земна кора материків складається з трьох шарів — осадового, гранітного й базальтового (мал. 11). Отже, можна сказати, що материки — це велетенські масиви, які складаються з міцних шарів гірських порід, що покриті шаром пухких осадових порід. Під океанами земна кора значно тонша, вона складається лише з двох шарів — базальтового й осадового. Тут вона часто розривається й рухається в різні боки. Складчасті гори формувалися в усі геологічні ери. Вони приєднувалися до давніх частин материків. Увесь цей час формування континентальної земної кори поділяють на цикли, які називаються епохами складчастості. Під дією зовнішніх сил гори різної висоти руйнувались і зрівнювалися. На їх місці виникали платформи з рівнинним рельєфом. Платформа — це ділянка земної кори з відносно малою інтенсивністю тектонічних рухів і магматичних проявів. Її основою (фундаментом) були зруйновані гори. Повільні опускання окремих ділянок фундаменту платформи затоплювалися водою (морями). На її дні горизонтальними шарами накопичувалися нові гірські породи — осадовий шар. Частини платформи з осадовим шаром називають плитами, а без осадового шару — щитами. У районах давнього складчастого поясу сформувалися давні платформи, а в інших — молоді. Нині на Землі існує чимало великих давніх платформ. Серед них можна виокремити давню Східноєвропейську платформу, яка займає велику частину території Східної Європи. На азійській частині материка Євразія знаходяться Сибірська й Індійська платформи. Значну частину Африки займає Африкано-Аравійська платформа. У західній частині Австралії знаходиться Австралійська платформа. На території Америки знаходяться Північноамериканська та Південноамериканська платформи. Центральну частину Антарктиди займає Антарктична платформа. Про їх географічне положення можна довідатися, проаналізувавши тектонічну карту світу. Виступи кристалічного фундаменту давніх докембрійських платформ на поверхню у вигляді щитів спостерігаються на всіх...
0 Переглянути

Походження материків і океанів

7 Клас

Походження материків і океанічних западин. Увижається, що майже 200 млн років тому на Землі існував єдиний суперматерик — Пангея. Він уключав усі сучасні материки, однак поступово почав розколюватися. Спочатку — на два материки: Лавразію (у її складі була сучасна Північна Америка та Євразія) і Гондвану (вона включала Африку, Південну Америку, Індостан, Австралію та Антарктиду). За наступні мільйони років материки поступово набули сучасних обрисів і розташування, однак вони не припинили свого руху. Літосфера за своєю будовою неоднорідна й складається із земної кори та верхньої частини мантії Землі. Земну кору поділяють на океанічну й материкову. Земна кора складається з величезних цілісних блоків — літосферних плит, які розбиті велетенськими тріщинами (рифтами). Літосферні плити знаходяться в постійному русі, наче пливуть по м’якому шару мантії. Ця гіпотеза була підтверджена А. Вегенером. Вони можуть розходитися, сходитися чи рухатися одна вздовж іншої. Швидкість їх руху становить 1-6 см за рік, помітити це можна лише за допомогою спеціальних приладів. Нині вчені визначають вісім великих літосферних плит: Північноамериканську, Південноамериканську, Євразійську, Африканську, Індо-Австралійську, Аравійську, Антарктичну й Тихоокеанську (мал. 10). Очевидно, рух літосферних плит відбувається через циркуляцію розпеченої мантії нашої планети й триватиме до повного її охолодження....
0 Переглянути

Рухи Землі. Добове обертання Землі та його наслідки

7 Клас

Рухи Землі. Земля, як і всі планети Сонячної системи, бере участь одночасно в кількох видах руху. Головними рухами Землі є добове обертання навколо своєї уявної осі (добовий рух) і річний рух орбітою навколо Сонця (орбітальний рух). Земля обертається навколо своєї осі із заходу на схід (проти годинникової стрілки) (мал. 6, с.14). Географічне значення осьового обертання полягає насамперед у тому, що воно впливає на форму Землі. Сплюснутість Землі біля полюсів є результатом її обертання навколо своєї осі. Важливим наслідком добового обертання Землі є відхилення тіл, що рухаються горизонтально (вітрів, морських течій тощо), від їх первісного напрямку: у Північній півкулі — управо, у Південній — уліво. Відхилення тіл зумовлене дією сили інерції — сили відхилення (мал. 7). Результатом обертання Землі є зміна дня й ночі, а отже, існує й добова ритмічність явищ і процесів у географічній оболонці, добовий хід температури, денний і нічний бризи тощо. Дуже яскраво виражений добовий ритм живої природи. Унаслідок досить швидкої зміни дня та ночі Земля не може ні перегрітися, ні охолодитися. Тому живі організми почувають себе досить комфортно. Повне обертання навколо своєї осі (на 360°) Земля робить за 23 год 56 хв 4 с, для зручності вважають — за 24 год. За 1 год Земля переміщується на 15° (360°: 24 = 15°) — це кутова швидкість обертання Землі. Шлях навколо Сонця Земля здійснює за 365 діб 5 год 48 хв 48 с. Це її річна ритміка, земний рік, орбітальний рух. Мінімальна відстань від Землі до Сонця — 147 млн км (наприкінці грудня), максимальна — 152 млн км (наприкінці червня), середня — 150 млн км. Для вимірів відстаней у Сонячній системі використовують астрономічну одиницю. У межах Галактики відстань визначають у світлових роках — відстань, яку промінь світла проходить за 1 земний рік. Річна ритміка — результат руху Землі навколо Сонця. Це зумовлює своєрідний розподіл тепла на планеті, викликає почергову зміну пір року, ритм і спосіб життя людей, зміни в інтенсивності ґрунтоутворення й руйнування гірських порід, сезонні особливості розвитку рослинності та господарської діяльності людини....
0 Переглянути

Форма Землі

7 Клас

Куляста форма Землі та її географічні наслідки. Форма Землі цікавила людство ще з давніх-давен. Це питання досліджували не одне століття. До істини прийшли поступово, у важкому протистоянні з різними, у тому числі й релігійними забобонами. Нині вже ніхто не має сумніву, що Земля за своєю формою подібна до кулі та інших планет Сонячної системи. Чи можете ви довести кулястість Землі? Проте цей шлях пізнання вимагав тривалого часу й розвитку науково-технічного прогресу. Лише в XVII—XVIII ст., коли для вивчення розмірів Землі почали застосовувати точні методи вимірювання, було встановлено, що наша планета не є ідеальною кулею. Виявилося, що її екваторіальний радіус на 21,4 км довший за полярний. Наступні, більш детальні вимірювання дали змогу з’ясувати, що Земля — тіло геометрично неправильне. Відомий німецький фізик і математик Й. Листинг у 1873 р. назвав таку форму геоїдом («землеподібний») (мал. 4). Геоїд (грецьк. γη — земля та είδος — вигляд) — форма Землі як планети та фігура, поверхня якої всюди перпендикулярна до напрямку сили тяжіння. Поверхня геоїда збігається з рівнем поверхні Світового океану....
0 Переглянути

Джерела географічної інформації про материки й океани

7 Клас

Джерела вивчення й дослідження материків і океанів. Знання про Землю, її природу, населення та його господарську діяльність накопичувалися протягом тисячоліть. Завдяки дослідженням багатьох сміливих мандрівників і вчених-географів поступово виникла загальна картина сучасного світу. Учені створювали енциклопедії, довідники, підручники, складали карти, відкривали нові землі, розповідали про життя народів світу. Первинну географічну інформацію збирали за допомогою основних методів дослідження — спостереження та вимірювання. Цими методами користуються під час експедицій і безпосереднього перебування біля об’єкта дослідження. Часто їх застосовують на науково-дослідних кораблях і експедиційних маршрутах. На основі отриманої первинної географічної інформації створюють моделі, макети форм рельєфу, циклонів і антициклонів, природних комплексів тощо. Описи — це вторинна інформація. Нині функцію опису виконують різноманітні відеозасоби (кіно, радіо, телебачення тощо). Новим джерелом вторинної географічної інформації є географічна інформаційна система (ПС). Через комп’ютерні програми відбувається зчитування інформації, її аналіз і випуск зібраної географічної інформації....
0 Переглянути

Що вивчає географія материків і океанів

7 Клас

Материки й океани як об’єкти вивчення регіональної географії. На фізичній карті світу ми бачимо різної форми, різних розмірів і конфігурацій великі площі суходолу. Це — материки, що омиваються водами Світового океану. Назвіть і покажіть на фізичній карті світу материки й океани. У курсі «Материки та океани» ви будете вивчати природу нашої планети в цілому, її материки й океани, країни та народи, їхні звичаї, традиції, господарство, побут і дозвілля. Вам стане зрозумілим, коли і як заселялися материки й острови, які народи й етноси там мешкають. На сторінках підручника ви знайдете відповіді на багато запитань. Ви дізнаєтеся, як відкривали й освоювали різні куточки планети, який рельєф материків і дна океану, де й чому клімат вологий чи сухий, чому утворилися пустелі та великі масиви лісів, що таке природні комплекси, які закономірності їх розміщення, як використовуються природні ресурси, якими видами господарської діяльності займаються люди. Інформація про Світовий океан дасть змогу краще зрозуміти його роль у формуванні особливостей природи материків і в розвитку господарства населення Землі. Одночасно ви будете вчитися працювати з різними географічними картами, таблицями, схемами, діаграмами й іншими джерелами знань....
0 Переглянути

Географія 7 клас Гільберг, Паламарчук

7 Клас

Перед вами підручник з географії. У 7 класі ви поглиблюватимете свої знання з цього предмета. У підручнику вміщено пізнавальну й цікаву інформацію про природу материків і океанів, про різні народи й країни планети, про закономірності розвитку географічної оболонки, у середовищі якої ми живемо та яку маємо оберігати. Земля — це спільний дім для всіх людей планети, місце їхнього проживання й діяльності. На нашій планеті мешкають мільярди живих організмів, є гори, рівнини, океани, моря, річки, озера, болота, багато корисних копалин і різноманітних мінералів. Щоб оволодіти необхідними для кожної людини знаннями, дуже важливо навчитися працювати з підручником: уміти аналізувати зміст, визначати головне в тексті, виконувати завдання, користуватися картами, схемами та малюнками. Деякі методи й прийоми роботи з підручником вам відомі з попередніх класів. Використовуйте ці вміння й удосконалюйте їх. Нові терміни, поняття, географічна номенклатура, подані в підручнику, мають вас зацікавити. Рубрики допомагатимуть вам зосередитися на потрібному. Запитання та завдання, висновки й поради сприятимуть кращому засвоєнню навчального матеріалу....
0 Переглянути

Практичні роботи

7 Клас

Практична робота 1. Аналіз тектонічної, геологічної та фізичної карт світу: виявлення зв’язків між геологічною будовою, тектонічними структурами і формами рельєфу. Практична робота 2. Визначення географічних координат крайніх точок та протяжності материка з півночі на південь та із заходу на схід Африки. Позначення на контурній карті назв основних географічних об’єктів материка. Позначити і показати на карті: миси (Рас-Енгела, Агульяс, Альмаді, Рас-Гафун), моря (Середземне, Червоне), затоки (Гвінейську, Аденську), протоки (Мозамбіцьку, Гібралтарську, Баб-ель-Мандебську), острови (Мадагаскар), півострови (Сомалі), гори (Атлас, Драконові, Капські), вулкани (Кіліманджаро), нагір’я (Ефіопське), плоскогір’я (Східноафриканське), річки (Ніл, Конго, Нігер, Замбезі, Оранжеву), озера (Вікторія, Танганьїка, Ньяса, Чад), водоспади (Вікторія), пустелі (Сахара, Наміб), напівпустелі (Калахарі); держави та їх столиці (Алжир, Демократична Республіка Конго, Ефіопія, Єгипет, Лівія, Нігерія, Південна Африка, Судан). Практична робота 3. Нанесення об’єктів географічної номенклатури Австралії на контурну карту. Позначити і показати на карті: миси (Йорк, Південно-Східний, Стіп-Пойнт, Байрон), моря (Коралове, Тасманове), затоки (Карпентарія, Велика Австралійська), острови (Тасманія, Великий Бар’єрний риф, Нова Зеландія, Нова Гвінея), півострови (Кейп-Йорк), плоскогір’я (Західно-Австралійське), низовини (Центральна низовина), гори (Великий Вододільний хребет — г. Косцюшко), річки (Муррей, Дарлінг), озера (Ейр), пустелі (Велика Піщана пустеля, Велика пустеля Вікторія), держави та їх столиці (Австралія та Нова Зеландія)....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 177 178 179 180 181 182 183 184 185 ... 452
Назад

Навігація