Запитання і завдання для самоконтролю навчальних досягнень
- 19-01-2022, 10:59
- 1 008
... |
| Слава Україні | Героям слава | ЗСУ | ДСНС | 103 | 102 | Обленерго | Лікарі | Вчителі | Українці |
... |
РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТВАРИННОГО СВІТУ. Тваринний світ України постійно змінювався впродовж історії розвитку Землі. Під впливом геологічних, кліматичних та інших чинників одні види зникали, інші з’являлися. Значні зміни у фауні України відбулися після льодовикової епохи. На зміну велетенським мамонтам, шерстистим носорогам, печерним ведмедям і левам, північним оленям, плямистим гієнам прийшли більш пристосовані до нових умов бики-тури, зубри, коні-тарпани, осли-кулани, сайгаки, сарни, росомахи, летючі білки та багато видів, які збереглися до наших днів. Подальші зміни природного середовища поступово наближали склад тваринного світу до сучасного. З розвитком людини зростав і її вплив на формування тваринного світу. Полювання, поширення скотарства і землеробства, вирубування лісів, розорювання степів спричинили знищення одних видів тварин, відступ інших на схід - у степи Передкавказзя та Прикаспію. Так, у XVI ст. з наших земель зникли кулани, у XVII ст. - тури і зубри, у XIX ст. - росомахи і летючі білки, що водилися на Поліссі, тарпани й сайгаки, що жили в лісостепу і степу. ПОШИРЕННЯ ТВАРИН. Різні види тварин поширені по території України нерівномірно. Це пояснюється відмінностями умов життя в різних її частинах, такими як особливості клімату, рельєфу, внутрішніх вод, ґрунту, рослинності. Ці чинники взаємодіють між собою, забезпечуючи потреби тварин в їжі, захисті від негоди, хижаків тощо. Певні види поширені переважно там, де їх існування найкраще забезпечене. Такими природними комплексами в Україні є ліси, степи, гірські райони, болота, річки, заплави, дельти, лимани, моря.... |
РІЗНОМАНІТНІСТЬ РОСЛИННОСТІ. Ще 15-12 тис. років тому під час останнього зледеніння в Європі майже вся територія України була вкрита трав’яною рослинністю. На півночі утворилася холодна тундра, а на півдні - не надто тепліший степ. Ліси й теплолюбні рослини зберігалися лише в затишних долинах на півдні і в Кримських горах. Після закінчення льодовикової епохи наприкінці антропогенового періоду сформувалася сучасна рослинність. Її видовий склад і поширення залежали від зміни кліматичних умов. Нині в рослинному покриві нашої країни є види рослин, які залишилися від давніх геологічних епох. Їх називають реліктами. В Україні реліктовими є тис ягідний, рододендрон жовтий, меч-трава болотна, ломикамінь болотний та ін. Розмаїтий рослинний покрив України охоплює понад 30 тис. видів вищих рослин, серед яких переважають трав’яні. Дерев і чагарників лише 280 видів. Більш як 600 видів вищих рослин є ендеміками - такими, що ростуть лише на цій території. Природна рослинність в Україні збереглася тільки в лісах, на луках, болотах, схилах балок і ярів, заповідних територіях. Найбільше ендемічних та рідкісних видів є в Кримських горах і Українських Карпатах. Рекорди України Найвище дерево в Україні - модрина європейська: в Рахові зрубали модрину, що у віці 140 років була висотою 54 м. Найнижче дерево - верба туполиста: в Карпатах росте карликовий вид заввишки до 15 см. Рекорди України Найвищими трав'яними рослинами, що мають прямостояче стебло, в Україні є очерет і борщівник сибірський, висота яких іноді досягає 5 м. Рослини, що ростуть на певній території, пристосувавшись до однакових природних умов (клімату, рельєфу, геологічної будови, ґрунтів тощо), утворюють рослинні угруповання. У них гармонійно співіснують дерева, кущі, трав’яні рослини, мохи, лишайники, гриби. Найпоширенішими в Україні є лісові, степові, лучні та болотні рослинні угруповання (мал. 123). У різних частинах України їх видовий склад неоднаковий, що зумовлено відмінностями у зволоженні, освітленні, тепловому режимі, ґрунтах. На рівнинній частині рослинний покрив поширюється здебільшого зонально - залежно від географічної широти. У горах спостерігається зміна рослинності за висотними поясами.... |
ҐРУНТОВІ РЕСУРСИ. Із курсу історії України вам уже відомо про одну з найдавніших у Європі культур обробітку землі - землеробську трипільську культуру, відкриту археологами біля с. Трипілля (Київська область). Вже у IV-ІII тис. до н. е. наші далекі предки осіли на землях Правобережної України і вирощували там хліб. Відтоді землеробство, зокрема хліборобство стали суттю способу життя давніх українців. Український селянин завжди шанобливо ставився до землі-годувальниці, любив і плекав її. За це вона століттями віддячувала йому щедрими врожаями. Коли ж на початку XIX ст. під обробіток потрапили неозорі чорноземні простори степової України, вона стала першою житницею Європи. Вирощені врожаї - це результат спільної роботи і людини, і природи. Важливим природним чинником успіху землеробства завжди був ґрунт як основа земельних ресурсів. Земельними ресурсами країни є землі, які використовуються чи можуть використовуватися людиною для її потреб. Весь земельний фонд України, по суті, є такими землями. їх використовують у сільському і лісовому господарстві, на них зводять житлові будівлі й промислові об’єкти, прокладають транспортні шляхи. Частину земель займають природні й штучні водойми, що також використовуються у господарських цілях.... |
УМОВИ ҐРУНТОУТВОРЕННЯ. Ґрунти України сформувалися в результаті взаємодії різних ґрунтотвірних чинників - материнських порід, природних вод, клімату, рельєфу, рослинного покриву, діяльності тварин і мікроорганізмів, господарського впливу людини (мал. 119). Материнські породи (підґрунтя) визначають мінеральний склад, фізичні та хімічні властивості ґрунту. В Україні такими породами є четвертинні відклади - здебільшого лесові та піщані. Від них до ґрунту потрапляють дрібні тверді часточки - глина й пісок, а в гірських районах додаються більші уламки порід - гравій і щебінь. Клімат, зокрема співвідношення тепла і вологи, впливає на формування ґрунтів різних типів. Так, в умовах надмірного зволоження можуть формуватися заболочені ґрунти, в яких утворюються торфовий шар і глей - сизі плями зі сполук Феруму(ІІ). Недостатнє зволоження спричиняє формування солончаків: до поверхні на місце вологи, що швидко випаровується, піднімається з глибин вода разом із розчиненими солями. Вплив клімату на ґрунтоутворення здійснюється також через рослинність. У теплому й достатньо зволоженому кліматі формується пишна трав'яна рослинність, після відмирання якої утворюється багато перегною (гумусу). Тому під багатою трав’яною рослинністю утворюються родючі ґрунти. І навпаки, за надмірної сухості клімату формується розріджений рослинний покрив, перегною утворюється мало, тому й ґрунти будуть менш родючими або бідними.... |
ТИПИ І ПОШИРЕННЯ БОЛІТ. Ділянки земної поверхні з надмірним зволоженням називають болотами. В Україні вони займають близько 2 % території. Поширені здебільшого невеликі болота, що зосереджені на Поліссі та в долинах річок. За характером живлення, формою поверхні й складом рослинності болота поділяють на три основні типи: низинні, перехідні й верхові. В Україні найбільше низинних боліт. Вони розташовані у зниженнях - на місці колишніх озер або в заплавах річок. Поверхня цих боліт увігнута або плоска. Живлення відбувається за рахунок ґрунтових вод, стоку поверхневих вод з довколишнього суходолу, річкових вод під час повеней і паводків, а також атмосферних опадів. З річковими та ґрунтовими водами в низинні болота потрапляє чимало мінеральних речовин, тому там багато вологолюбної рослинності. Це вільха, береза, осока, очерет, хвощ, зелений мох (мал. 114). Торф, що утворюється в таких болотах, може слугувати добривом для сільськогосподарських угідь. Найбільші низинні болота утворилися на Поліссі, в долині Дніпра та його приток, плавнях Дунаю. Щороку в повінь їх заливає вода й у місцях, де вона залишається впродовж літа, утворюються грузькі, непрохідні ділянки. Перехідні болота є проміжною стадією між низинними та верховими. Спочатку утворюється низинне болото, багате на мінеральні речовини і відповідно на рослинність. У міру відмирання рослин поверхня болота підвищується, доступ води, збагаченої мінеральними сполуками, обмежується, і рослинність замінюється менш вибагливою до живлення. З’являється сфагновий мох, характерний для верхового болота, для якого достатньо лише атмосферних опадів.... |
ТИПИ ОЗЕР. Озера називають блакитними перлинами, синіми очима Землі. В Україні їх близько 20 тис., однак більшість з них є невеликими озерцями в долинах річок. Тільки 40 водойм мають площу понад 10 км2, та й ті неглибокі. Розташовані озера по території України нерівномірно. Найбільші з них розміщені в пониззі Дунаю, на узбережжях Чорного й Азовського морів, Поліссі та в Карпатах. Вкрай мало їх у лісостеповій і степовій смугах. Здебільшого озера прісні, солоними є лише кілька десятків озер на півдні України. Озера України мають різноманітні за походженням улоговини і різняться водним режимом - зміною рівнів та об’ємів води в них. Карстові озера утворились унаслідок розчинення гірських порід водою. Таке походження мають Шацькі озера, що у Волинській області. Всього до них належать близько тридцяти озер, з яких найбільшим є Світязь (мал. 109). Його називають геологічним дивом: розташовуючись серед крейдових порід, які здатні розчинятися, озеро залишається повноводним. Це відбувається завдяки живленню не тільки атмосферними, а й напірними підземними водами. Вода в озері надзвичайно м’яка і прозора. Світязь сполучений каналом з озерами Пулемецьким та Лукою. Загалом Шацькі озера стічні, розташовані в басейні Західного Бугу. Невеликі карстові озера є на Поліссі й Поділлі, у Карпатах і Кримських горах. Рівень води в карстових озерах коливається за сезонами: найвищий він навесні, найнижчий - наприкінці літа або на початку осені.... |
РІЧКИ БАСЕЙНУ ЧОРНОГО МОРЯ. У всі часи в усьому світі річки відігравали важливу роль у житті й діяльності людини. Подекуди вони так увійшли в побут, господарську діяльність і культуру народів, що стали їхніми національними символами. Так, неможливо уявити Україну без Дніпра - Славутича. Він для нас не лише потужна водна артерія, мальовнича окраса, а й відображення душі нашого народу, його історії. На берегах Дніпра сформувалося ядро Української держави - місто Київ, народилася перша українська демократія - запорозьке козацтво, з його кручі споглядає рідні простори національний геній Тарас Шевченко. Подорож у слово Стародавні греки називали Дніпро Борисфен (широке місце), римляни - Данапріс, а слов'яни - Славута. Назву Дніпро пов'язують з латинською Данапріс, східнослов'янською Данапр, українською Дніпер, російською Днепр, білоруською Дняпр. Щодо її походження є кілька версій: від фракійського Дана - вода та Іпр - той, що розливається, глибока вода. Назви Славута, Славутич, ймовірно, утворилися від праслов'янських слів: слоу - текти, або слава - чиста, прозора, або слуті - славитися. Дніпро пливе серединою України з півночі на південь. Він збирає води майже з половини площі країни, отримуючи їх з північних, західних і східних територій (мал. 106). Дніпро бере початок з невеликого болота на Валдайській височині в Росії на висоті 220 м над рівнем моря. Далі тече територією Білорусі і в Україну входить як велика рівнинна річка з широкою долиною. Він має звивисте русло з обмілинами, рукавами й острівцями. Глибина Дніпра становить 3-12 м, ширина - 700-1500 м. У його заплавах багато озер-стариць, заболочених ділянок. Правий берег річки високий і гористий, а лівий - низький і рівнинний. Там, де Дніпро перетинає Український щит (між містами Дніпро і Запоріжжя), колись були пороги, що повністю перегороджували річку. Тепер їх усі затоплено водами Дніпровського водосховища. Низка водосховищ, споруджених на Дніпрі, не тільки затопила пороги, а й дуже змінила його береги, спрямила річище. На Дніпрі багато островів (Друханів у межах м. Києва (мал. 107), Хортиця у межах м. Запоріжжя). Кількома гирлами Дніпро впадає у Дніпровський лиман, а з нього одним широким - у Чорне море.... |
ГУСТОТА РІЧКОВОЇ МЕРЕЖІ. Наче густе блакитне мереживо обплітають річки й струмки нашу землю, збираючи воду з усіх куточків і несучи її до морів. В Україні загалом понад 63 тис. природних водотоків. Серед них найбільше струмків (довжиною менш ніж 10 км) і малих річок (завдовжки до 100 км). Середніх річок (від 100 до 500 км) - трохи більше ста, а великих (довжиною понад 500 км) - лише 14. Рекорди України Найдовшою річкою України і третьою за довжиною в Європі (після Волги і Дунаю) є Дніпро. Його загальна довжина - 2 201 км (у межах України - 981 км). Розподіл річок по території країни залежить насамперед від рельєфу та клімату. Найбільша густота річкової мережі в Українських Карпатах і Кримських горах, найменша - на Причорноморській низовині. У найбільш посушливій її частині - між Дніпром і затокою Сиваш - постійних водотоків взагалі немає, а тимчасові утворюються лише під час танення снігу або зливових дощів. ХАРАКТЕР ТЕЧІЇ. Напрямок і швидкість течії річок визначає рельєф. За цими ознаками розрізняють річки рівнинні та гірські. Більшість річок України є рівнинними, у тому числі й найдовші - Дніпро (мал. 99) і Південний Буг із притоками, що входять до їх річкових систем. Гірськими є деякі річки Українських Карпат (мал. 100) і Південного берега Криму. Більшість річок, що беруть початок у Карпатах та на північних схилах Головного пасма Кримських гір, є гірсько-рівнинними (Дністер, Тиса, Прут, Салгир та ін.).... |
КЛІМАТИЧНІ РЕСУРСИ. Сонячна енергія, волога, що надходить з опадами, вітер є кліматичними ресурсами. Вони належать до невичерпних природних ресурсів багатоцільового призначення. Серед них розрізняють енергетичні, агрокліматичні та рекреаційні. Енергетичні кліматичні ресурси (енергія Сонця і вітру) в Україні досить значні й поширені на всій її території. Однак для промислового виробництва електроенергії сонячну енергію найдоцільніше використовувати у Криму та степовій частині України, а вітрову - в гірських районах, на узбережжях морів і водосховищ та відкритих степових ділянках. Останніми роками в Україні ці ресурси освоюють доволі швидкими темпами: будують сонячні та вітрові електростанції різної потужності. Поширюється практика оснащення будівель сонячними батареями, міні-електростанціями, геліоколекторами, що забезпечують електрикою, теплом та гарячою водою. Їх встановлюють у приватних будинках, теплицях, дитсадках та інших установах. У такий спосіб можна було б частково розв’язати енергетичні проблеми України, особливо щодо енергопостачання віддалених осель у гірських районах Карпат та Криму, на польових станах, пасовищах, тобто в умовах, коли створювати мережу центрального енергопостачання неможливо. Агрокліматичні ресурси охоплюють тепло повітря і ґрунту та запаси вологи, необхідні для вирощування сільськогосподарських культур. Важливим є період із стійкими середньодобовими температурами повітря, вищими від + 10 °С, тобто період інтенсивної вегетації культур. На всій території України тривалість цього періоду достатня для вирощування культурних рослин помірного поясу. Значно довшим він є на Закарпатті і найдовшим - на Південному березі Криму, де агрокліматичні ресурси дають змогу вирощувати субтропічні культури.... |