Войти
Закрыть

Тваринництво та рибне господарство України

9 Клас

Розвиток кормової бази тваринництва. Тваринництво в Україні є другим за вартістю валової продукції сільськогосподарським виробництвом після рослинництва. Розвиток та розміщення тваринництва залежать значною мірою від наявності та складу кормової бази. Через те витрати на корми становлять 40-60 % собівартості тваринницької продукції. Саме рівень та стан розвитку кормової бази дають змогу утримувати свійських тварин на продуктивному рівні, збільшувати їхнє поголів’я, поліпшувати якість продукції та знижувати її собівартість. Витрати кормів показують їх обсяг, що йде на відгодівлю сільськогосподарських тварин за рік. Саме нестача кормів стає на перешкоді розвитку тваринництва й змушує скорочувати поголів’я деяких видів свійських тварин, що відбувається в Україні протягом останніх десятиліть (мал. 44). Важливо враховувати не лише обсяг кормів, а й їх збалансованість за основними поживними речовинами: білками, мікроелементами та мінеральними речовинами. В Україні наявна значна сировинна база для розвитку тваринництва, яка надходить з різних джерел. Рослинництво є основним джерелом, що забезпечує тварин кормами. Зеленими кормами вважають трави луків та пасовищ, одно- й багаторічні трави, що їх заготовляють на сіножатях для годування тварин безпосередньо після заготівлі. Соковиті корми - це силос (подрібнена зелена маса), кормові коренеплоди, гарбузи, картопля. Ними годують тварин у зимовий період. На зелених та соковитих кормах утримують переважно молочну худобу. Грубі корми також використовують переважно холодної пори року. Це сіно, солома, полова. Найбільш поживними є концентровані корми: зерно та висівки. Для тварин також вироблять спеціальні комбікорми - концентровані корми зі збалансованим умістом поживних речовин. Грубі та концентровані корми переважають у раціоні м’ясного поголів’я тварин. Зокрема, у свинарстві вони становлять 87 %, а у птахівництві - понад 97 %. Використовуються також деякі корми тваринного походження. Це молоко та відходи його переробки (сироватка), м’ясо-кісткове та рибне борошно, риб’ячий жир. Ці корми мають високий вміст органічних (зокрема, білка) та мінеральних речовин. Через те на них утримують молодняк тварин. До раціону тварин додають деякі мінеральні речовини (сіль, крейду) як добавку до основних кормів, щоб збагатити їх певними мікроелементами....

Рослинництво України

9 Клас

Структура рослинництва України. Рослинництво є основним виробництвом сільського господарства України. Нині воно займає посівні площі у 281 тис. км2 (або 28,1 млн гектарів), що становить 65,8 % усіх сільгоспугідь. В Україні рослинництво представлене двома виробництвами: рільництвом, а також садівництвом й виноградарством. У рільництві України вирощують усі відомі групи сільгоспкультур: зернові (зернове господарство), технічні, бульбоплідні (картоплярство), овоче-баштанні (овочівництво і баштанництво), кормові. Кожна група рослин займає певні площі. Посівна площа сільськогосподарських культур - частина ріллі, яка фактично зайнята посівами озимих та ярих культур під урожай поточного року. Озимі культури - це однорічні рослини, що їх було посіяно восени минулого року, та збереглися до закінчення весняної сівби. Їх нормальний розвиток та висока урожайність пов’язані з умовами зимівлі та одержання достатньої кількості вологи навесні внаслідок танення снігу. Серед озимих культур в Україні вирощують так звані озимі хліби: озимі пшеницю, жито та ячмінь. Більшість рослин культивують як ярі, тобто ті, що їх сіють навесні під урожай поточного року. Структура посівних площ - відсоткове відношення розмірів посівних площ окремих сільськогосподарських культур до їх груп та цих груп - до загальної посівної площі. З початку 90-х рр. XX ст. структура посівних площ в Україні зазнала суттєвих змін (мал. 36). У ній переважають зернові культури, під якими нині зайнято 55,0 % ріллі. Водночас утричі зросли площі під технічними культурами, які мають експортне значення. Нині під ними зайнято 32,3 % усіх орних земель. Через зменшення поголів’я свійських тварин майже у 5 разів скоротилися площі під кормовими культурами й нині становлять 6,4 % площ ріллі. Картопля та овоче-баштанні культури займають відповідно 4,7 % та 1,6 % посівних площ України....

Виробничі зв'язки та проблеми сільського господарства. Сільське господарство України

9 Клас

Виробничі зв’язки сільського господарства з промисловістю та сферою послуг. Сільське господарство є важливою частиною матеріального виробництва. Проте його продукція, як правило, не є готовою для споживання. Вона потребує подальшого зберігання, переробки у деяких промислових виробництвах та реалізації населенню. Водночас сучасне сільське господарство не може існувати без спеціальних машин, хімікатів, кормових добавок, палива та електроенергії. Нині жодне виробництво на селі не обходиться без втручання науки, яка пропонує прогресивні методи господарювання. Через те сільське господарство пов’язане тісними виробничими зв’язками з іншими виробництвами, формуючи навколо себе цілу агровиробничу сферу, яка складається з трьох взаємопов’язаних ланок. Перша ланка виробляє засоби виробництва для усієї агровиробничої сфери та обслуговує її; друга - сільське господарство; третя ланка займається транспортуванням, зберіганням, переробкою та збутом кінцевої продукції, яка є результатом переробки сільськогосподарської сировини. Лише якщо усі три ланки злагоджено спрацювали, то досягнуто мету агровиробничої сфери - задоволення потреб населення у продовольстві та побутових товарах, а виробників - у прибутку. Якщо ж на будь-якому етапі виробничі взаємозв’язки порушуються, то зусилля попередніх виробництв стають марними....

Сільське господарство, його значення в сучасному світі

9 Клас

Сучасні тенденції розвитку сільського господарства. Сільське господарство - один з найдавніших видів діяльності людини. Навіть нині у ньому працює близько половини населення світу (мал. 29). Але є значні відмінності у кількості працюючих в аграрному (від лат. agrarius - земельний) секторі різних країн. У високорозвинутих країнах цей показник становить лише 2-9 % населення, тоді як у країнах, що розвиваються, - 60-75 %, а в деяких африканських країнах - близько 90 %. У сільському господарстві України нині працює 15,4 % економічно активного населення. Проте повсюдно спостерігається тенденція до скорочення зайнятих у сільському господарстві. Це пов’язано з рядом причин. По-перше, внаслідок науково-технологічного прогресу відбулася механізація сільського господарства, яка зумовила зростання продуктивності праці. Насамперед це торкнулося високорозвинутих країн. Так, одне фермерське господарство Данії може забезпечити харчовими продуктами 75-80 осіб, тоді як середні селянські господарства країн, що розвиваються, ледь спроможні себе прогодувати. По-друге, від сільського господарства відокремилися галузі харчової та легкої промисловості. Якщо раніше обробляли шкури, очищували вовну, мололи борошно, давили олію, то нині це стало частиною промислового виробництва міста....

Сучасні тенденції розвитку світового господарства

9 Клас

Найважливіші тенденції розвитку світового господарства. У кінці XX - на початку XXI ст. світ вступив у нову епоху глобальної соціальної трансформації, яка вимагає формування єдиних цілей для усіх країн у планетарному масштабі. На це, зокрема, орієнтує прийнята на конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку у Ріо-де-Жанейро програма дій «Порядок денний на XXI століття» (дата прийняття - 1992 р.). У наш час все більшого значення набувають тенденції зближення національних економік, які полягають у інтернаціоналізації, інтеграції, інформатизації та глобалізації світу. Інтернаціоналізація виробництва та транснаціональні корпорації. На основі міжнародного поділу праці, виробничої та науково-технічної спеціалізації та кооперування відбувається проникнення виробництва з однієї країни на територію інших. Інтернаціоналізація виробництва - розвиток економічних зв'язків між національними господарствами, коли економіка однієї країни стає частиною світового виробничого процесу. Наслідком інтернаціоналізації стало створення транснаціональних корпорацій, (ТНК), які володіють виробництвами у кількох країнах одночасно (мал. 26). Такі компанії переросли державні кордони й працюють на світовому ринку через численні закордонні філії та дочірні підприємства, які створюються за рахунок експорту капіталу до інших країн. За контролем та капіталом - це національні компанії, але за сферою діяльності - міжнародні. Нині у світі діє понад 70 тис. ТНК, які виробляють понад 20 % світової продукції. Найвідоміші з них: «Дженерал Моторз», «Форд», «Хонда», «Тойота», BMW, «Аеробус», «Еппл», «Інтел», «Байєр», «Фольксваген», «Тесла», «Івеко», IBM, «Бош», «Монсанто», «Нестле», «Кока-Кола», «Данон», «Філіпс», «Самсунг», «Соні», «Тошіба», «Хюндай», «LG», «КІА» та інші....

Типізація країн світу за рівнем економічного розвитку

9 Клас

Що таке типізація країн? Кожна країна є своєрідною та неповторною за історією, культурою, традиціями, господарською діяльністю. Проте держави можна об’єднувати в групи за кількісними та якісними ознаками: площею, кількістю населення, особливостями географічного положення, державним устроєм. Але найважливішою ознакою країни є рівень її економічного розвитку. Він визначається перш за все за показником валового внутрішнього продукту (ВВП) на душу населення, а також індексом людського розвитку (ІЛР). Соціально-економічна типізація - це поділ країн на групи залежно від рівня їх економічного розвитку та значення у світовій економіці й політиці. При цьому також враховується роль країн у світовій економіці та міжнародному політичному житті. За класифікацією ООН, країни поділяють на чотири типи: високорозвинуті країни (31), країни, що розвиваються (129), країни з перехідною економікою (28) та країни з плановою економікою (4) (мал. 22)....

Типи економічних систем

9 Клас

Що таке економічна система та її головні ознаки? В основі розвитку людського суспільства лежить виробництво матеріальних і духовних благ, що забезпечує умови нормальної життєдіяльності людини. Будь-яке суспільство являє собою складну систему, основою якого є економічна система. Економічна система - це сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, яка спрямована на виробництво, розподіл, обмін, споживання товарів і послуг, а також на регулювання економічної діяльності. Учасники діяльності економічної системи виконують свої ролі: є виробник товару (продавець), посередник (реалізатор) та споживач (покупець). Ними можуть бути фізичні та юридичні особи (виробничі підприємства, банки, біржі), як вітчизняні, так й іноземні. У ході виробництва, розподілу, обміну та споживання благ між учасниками економічних процесів складаються різноманітні економічні відносини, які визначають сутність економічної системи суспільства (мал. 15). Економічна система має кілька основних ознак. По-перше й найголовніше, це переважаюча форма власності на засоби виробництва: державна, приватна чи суспільна. По-друге, від форми власності залежать методи керування економікою: або державне планування на певний проміжок часу, або ж існує вільна конкуренція між виробниками. По-третє, методи ціноутворення на товари....

Міжнародний географічний поділ праці і світове господарство

9 Клас

Що таке світове господарство? Важко уявити сучасну країну, яка існувала б у цілковитій ізоляції від інших. Господарство навіть великої за площею країни не в змозі забезпечити себе всіма необхідними засобами виробництва, а населення - всім комплексом товарів і послуг народного вжитку. Через те національні господарства сучасних держав тісно пов’язані між собою й утворюють єдине світове господарство. Світове господарство (світова економіка) - історично сформована сукупність національних господарств усіх країн світу, пов'язаних між собою економічними та політичними відносинами. Спеціалізація країн та міжнародний географічний поділ праці. Країни мають різні природні умови й неоднакову забезпеченість природними ресурсами, а населення - різну кваліфікацію. Тому країни спеціалізуються на виробництві лише певних видів продукції та наданні певних послуг. Вам уже відомо, що спеціалізація будь-якої території (міста, району, регіону, країни) проявляється у переважному розвитку тих виробництв, для яких на даній території є найкращі умови, а більша частина продукції яких призначена для обміну. Спеціалізація території виникає залежно від її географічного положення, природних умов та ресурсів, соціально-економічних умов (економічного розвитку та виробничої структури господарства, кваліфікованості трудових ресурсів, історичних традицій). Внаслідок спеціалізації різних територій у межах країни між ними виникає територіальний поділ праці (ТПП)....

Чинники розміщення виробництва

9 Клас

Що таке чинники розміщення виробництва? Розміщення різних підприємств по території залежить від певних умов, які називають чинниками розміщення виробництва. Вони показують, до чого найбільше тяжіють ті чи інші підприємства. Найбільш суттєві з-поміж цих чинників: сировинний, паливно-енергетичний, водний, транспортний, науково-технологічного прогресу, трудових ресурсів, екологічний, чинник споживача, військово-стратегічний. Дія цих чинників є наслідком їхнього взаємовпливу. Часто дія одного з них підсилюється впливом іншого. Так, транспортні витрати істотно впливають на розміщення матеріаломісткого виробництва, «прив’язуючи» підприємства до джерел сировини. Розглянемо вплив окремих чинників на розміщення виробництва (мал. 13). Сировинний чинник. Історично першим впливав на розміщення підприємств сировинний чинник, або чинник матеріаломісткості. Нині ступінь матеріаломісткості визначається відношенням витрат на сировину до обсягу виробленої продукції. Тому матеріаломісткими вважаються виробництва, що потребують значної кількості сировини на виробництво одиниці кінцевої продукції. Такими, зокрема, є цукрова, цементна, металургійна промисловість тощо. Наприклад, для виробництва 1 т цукру потрібно 7,3 т цукрових буряків, а на 1 т чавуну - 2 т залізної руди, 1,3 т коксівного вугілля, а також інша сировина. Тому ці підприємства наближені до місць видобутку ресурсів, щоб не робити завеликих відрахувань на транспортування сировини до місця її переробки. Деякі види виробництва через специфіку технології можуть розташовуватися лише там, де видобувається сировина, наприклад, гірничодобувна, лісопильна, рибна промисловість....

Форми суспільної та просторової організації виробництва

9 Клас

Що сприяє зростанню ефективності виробництва? Вам уже відомо, що до важливих показників ефективності розвитку виробництва належать продуктивність праці та собівартість продукції. За умов ефективного господарювання продуктивність праці має тенденцію до зростання, а собівартість продукції - до зменшення. Цьому сприяє багато чинників. Передусім, це форми просторової організації виробництва та врахування чинників його розміщення. Оптимальний їх добір залежить від характеру продукції, що виробляє підприємство, та технології її виробництва. Форми суспільної організації виробництва. Зростанню ефективності виробництва сприяють форми його суспільної організації (мал. 11). Форма суспільної організації виробництва - це певний спосіб проектування роботи підприємства, який дає змогу підвищити ефективність його роботи....

Навігація