Войти
Закрыть

Природні зони. Вертикальна поясність Анд. Зміни природи материка людиною. Сучасні екологічні проблеми

7 Клас

Південна Америка відрізняється тривалим відокремленим розвитком, що вплинуло на формування її своєрідного органічного світу. Материк охоплює багато природних зон (рис. 1). Флора і фауна Південної Америки дуже багаті на ендемічних представників рослин і тварин. Це батьківщина каучуконоса гевеї, шоколадного дерева, хінного и червоного дерев, вікторії-регії (рис. 2), а також багатьох культурних рослин — картоплі, томатів, квасолі. Зона вологих екваторіальних лісів у Південній Америці, як і в Африці, розташована по обидва боки від екватора. Вона охоплює Амазонську низовину, схили Анд, які прилягають до Гвіанського та Бразильського плоскогір’їв, і північно-західну частину тихоокеанського узбережжя. Площа вологих екваторіальних лісів більша, ніж на Африканському континенті, а видовий склад рослинного світу різноманітніший. Екваторіальні ліси в Південній Америці називають сельвас, що в перекладі з португальської означає «ліс». Це найбільші вічнозелені ліси на Землі. Тільки в басейні Амазонки налічується до 4 тис. видів дерев, що становить 1/4 всіх існуючих у світі порід. Крони дерев, трави, чагарники розміщуються у 12 поверхів — ярусів, причому найвищі здіймаються над землею іноді на висоту до 100 м. У сельві на червоно-жовтих фералітних ґрунтах ростуть найцінніші породи дерев. Серед них знаменита гевея, із соку якої виготовляють каучук; червоне дерево з твердою деревиною; дерево бальса, що має найлегшу деревину; бавовникове дерево — сейба, із насіння якої добувають олію, а з плодів — волокно. Велика кількість тепла й вологи створює сприятливі умови для різноманітних рослин, які ростуть на кущах і деревах: лишайників, мохів, ліан, орхідей (рис. 3). Тварини, кожна по-своєму, пристосувалися до існування серед густого лісу. Мавпи — ревун, капуцин, ігрунки, тонкотілі павукоподібні мавпи саймірі — усе життя проводять на деревах, тримаючись за гілки сильним хвостом. Чіпкі хвости є навіть у деревних дикобраза, єнота, мурахоїда та опосума — єдиного представника сумчастих на материку. Упевнено почувають себе в лісових хащах ягуари та оцелоти. Поблизу води живе капібара — найбільший у світі гризун (рис. 4). Чимало черепах, крокодилів і змій, із яких найбільш відомий водяний удав анаконда, що досягає 10-метрової довжини. Дуже багатий світ птахів. Самих тільки крихітних колібрі тут налічують близько 500 видів. Багато видів папуг (рис. 5), туканів та ін. У Південній Америці величезна кількість різноманітних комах —...
0 Переглянути

Води суходолу

7 Клас

Південна Америка — материк багатьох рекордів, пов’язаних із її внутрішніми водами. Саме тут протікає найдовша й найповноводніша річка земної кулі, яка має найбільший у світі річковий басейн та найбільшу кількість приток. У Південній Америці розташований найвищий і найпотужніший водоспад, найбільше високогірне озеро світу. Такі особливості внутрішніх вод материка обумовлені насамперед характерними рисами його клімату та рельєфу. Материк Південна Америка не має собі рівних за забезпеченістю водами. Континент охоплює близько 12 % площі суходолу, але на нього припадає 27 % загального об’єму світового стоку води. Розташування материка в низьких широтах, відкриті вологим вітрам рівнинні простори та винятково вологий клімат — усе разом створює сприятливі умови для утворення найбільших і найбагатоводніших річкових систем. Тут протікають найбільші річки Землі — Амазонка, Парана, Оріноко (рис. 1). Розташування гірської системи Анд у західній прибережній частині материка обумовило нерівномірний розподіл річкової мережі між басейнами Тихого та Атлантичного океанів. Території внутрішнього стоку охоплюють незначні площі — лише 6 % (рис. 2). Живлення більшості річок — дощове, лише деякі річки отримують воду за рахунок танення снігу й льоду в горах. Протікаючи в Андах, перетинаючи плоскогір’я, річки Південної Америки утворюють численні пороги й водоспади. На одній із приток річки Оріноко розташований найвищий і найпотужніший водоспад світу — Анхель (1054 м) (рис. 3), а на притоці Парани — один із найкрасивіших водоспадів — Ігуасу (82 м) (рис. 4)....
0 Переглянути

Клімат

7 Клас

Положення значної частини Південної Америки в екваторіальних і тропічних широтах обумовлює великий приплив сонячного тепла: від 120 до 160 ккал на 1 см2 на рік. Надходження великої кількості сонячної радіації визначає високі показники температур та їхні незначні коливання протягом року на рівнинних просторах материка, за винятком його південної частини, яка розташована в помірних широтах та перебуває у відносній близькості до Антарктиди. Так, аналіз кліматичної карти свідчить, що середньомісячні температури січня та липня на великих рівнинних просторах змінюються в межах від +16 до +24 °С. На півдні материка середні температури липня — найхолоднішого місяця в Південній півкулі — знижуються до +8 °С (рис. 1). Південна Америка є найвологішим материком Землі. Найбільшу кількість опадів отримують навітряні схили Анд (понад 5000 мм), Амазонська низовина та східні схили Гвіанського та Бразильського плоскогір’їв (2000—3000 мм), західне узбережжя помірних широт (понад 3000 мм)....
0 Переглянути

Тектонічні структури, рельєф, корисні копалини

7 Клас

Південна Америка, так само як і Африка, була складовою частиною давнього материка Гондвана. Активізація внутрішніх процесів Землі, що розпочалася близько 180 млн років тому, призвела до відокремлення та подальшого дрейфу Південної Америки на захід і «розкриття» Атлантичного океану. Результатом тривалих рухів літосферної плити в одному напрямку стали деформація земної кори на заході материка й утворення гігантської системи складок із численними розломами. Зіставлення тектонічної та фізичної карт Південної Америки допомагає встановити зв’язок між розміщенням тектонічних структур та основних форм рельєфу. Континент Південна Америка складається з двох основних структурних елементів — Південноамериканської платформи в центрі й на сході та області кайнозойської складчастості на заході (рис. 1). У розміщенні основних форм рельєфу Південної Америки чітко простежуються гірський захід і рівнинний схід. Рельєф рівнинної частини сформувався на давній Південноамериканській платформі. За свою тривалу історію вона зазнала кількаразових піднесень та опускань. Ділянки опускань виражені в рельєфі низовинами — Амазонською (рис. 2), Орінокською, Ла-Платською....
0 Переглянути

Географічне положення. Дослідження й освоєння Південної Америки

7 Клас

Південна Америка разом із Північною Америкою утворюють частину світу під загальною назвою «Америка». В епоху Великих географічних відкриттів ці землі європейці називали Новим Світом. Надзвичайне багатство природи Південної Америки здебільшого пояснюється особливостями її географічного положення. Відкриття Південної Америки можна впевнено зарахувати до визначних світових подій. Після плавання Колумба назавжди змінився світогляд європейців та розпочався період активного освоєння Нового Світу. 1. Географічне положення. Південна Америка — четвертий за розмірами материк земної кулі. За формою він нагадує гроно винограду або трикутник, нахилений гострим кутом на південь. Південна Америка повністю розташована в Західній півкулі та більшою частиною в Південній, екватор перетинає її в північній частині. Материк лежить переважно в екваторіальних, субекваторіальних і тропічних широтах, тобто в межах жаркого теплового поясу. У помірному поясі з більш низькими температурами розташована лише вузька південна окраїна материка. Крайніми точками материка є мис Галлінас на півночі, мис Фроуерд на півдні, мис Паріньяс на заході та мис Кабу-Бранку на сході (рис. 1). Простори Атлантичного й Тихого океанів відокремлюють Південну Америку від Африки та Австралії, широка протока Дрейка (рис. 2) — від Антарктиди, а неширокий і довгий Панамський перешийок з’єднує її з Північною Америкою. У найвужчій і найдовшій частині перешийка на початку XX ст. було прорито Панамський канал (рис. 3). Ним проходить умовна межа між Північною та Південною Америкою. Північні береги континенту омивають води Карибського моря....
0 Переглянути

Країни Африки

7 Клас

Єгипет розташований у північно-східній частині Африки. Понад 90 % території країни займає посушлива пустеля, поділена Нілом на дві частини. Від найдавніших часів Ніл був для єгиптян джерелом води та головною транспортною артерією. І в наші дні майже все населення Єгипту зосереджено в долині й дельті Нілу. На родючих берегах річки єгиптяни вирощують бавовник, кукурудзу, пшеницю, цукрову тростину, овочі й фініки. Із галузей промисловості в Єгипті розвинені добувна (видобуток нафти, залізної руди, фосфоритів, марганцю), машинобудування, харчова, хімічна. Більшість єгиптян працюють на підприємствах текстильної й швейної промисловості. Значні прибутки Єгипту приносить туризм. Щороку країну відвідують близько 4 млн туристів. Головна пам’ятка Єгипту — всесвітньо відомі піраміди (рис. 1). Столиця Єгипту — місто Каїр (населення понад 8 млн осіб) (рис. 2). Це великий промисловий, транспортний і культурний центр країни. У Каїрі багато університетів, музеїв, мечетей, стадіонів, працює метрополітен....
0 Переглянути

Населення та політична карта

7 Клас

Численні знахідки археологів свідчать про те, що Африка була заселена дуже давно. На Африканському континенті знайдені найдавніші, виготовлені 2,6 млн років тому кам’яні знаряддя праці. Цей факт дає вченим підстави зробити припущення про те, що Африка є батьківщиною людства. Хвилі переселень, які перемішували племена й народи, своєрідність природних умов материка стали причинами, що визначили етнічне різноманіття Африки. 1. Раси і народи. В Африці проживають народи, що належать до двох основних рас. Представники південної гілки європеоїдної раси — араби та бербери (рис. 1) — живуть переважно на півночі Африки. Для них характерні смаглява шкіра, темні волосся й очі, вузький ніс та овальне обличчя. На південь від Сахари живуть представники негроїдної раси. Населення «чорної» Африки відрізняється надзвичайним різноманіттям. Найбільш високорослі народи Африки — нілоти, тутсі, хіна — живуть у саванах східної частини материка. їхній середній зріст становить 180—200 см. Центральні райони займають народи банту, а в екваторіальних лісах невеликими групами живуть найменші на планеті люди — пігмеї, найвищі з яких ледь сягають 150 см (рис. 2). Деякі вчені припускають, що низькорослі пігмеї є корінним населенням Африки. Усього пігмеїв налічується близько 80 тис. осіб....
0 Переглянути

Стихійні явища природи. Екологічні проблеми

7 Клас

Більша частина Африки має несприятливі для життя та господарської діяльності людей природні умови. Посушливі області, піщані та кам’янисті простори, зони можливих катастрофічних посух, надмірно зволожені території займають майже 2/3 площі материка. Неправильне ведення господарства часто призводить до посилення прояву стихійних явищ і загострення екологічних проблем (рис. 1). Порівняно з іншими континентами Африка має найбільш загрозливі темпи та розміри деградації унікальних природних комплексів. Питання їхньої охорони та збереження є вкрай важливими для багатьох країн Африки. 1. Стихійні явища природи. Одне з найбільш згубних стихійних лих Африканського континенту — посухи. Кілька останніх десятиліть тут спостерігається посилення тривалості посух і зниження стоку річок. Ці процеси пов’язані не лише з кліматичними змінами, але і з постійною господарською діяльністю людини, що впливає на ліси та савану. Особливо страждають жителі саван, прилеглих до Сахари. Так, у 2011 р. тривала посуха в Північно-Східній Африці поставила під загрозу життя понад 12 млн осіб. У 2013 р. в Намібії був оголошений надзвичайний стан: через сильну посуху було втрачено понад 90 % посівів продовольчих культур....
0 Переглянути

Природні зони Африки

7 Клас

Природні зони Африки, так само як і кліматичні пояси, розташовані майже симетрично по обидва боки від екватора. У їхньому розміщенні яскраво виражена широтна зональність. В Африці формуються природні зони екваторіального, субекваторіального, тропічного й субтропічного географічних поясів (рис. 1). На підняттях рельєфу виражена вертикальна поясність. 1. Вологі екваторіальні ліси. Зона вологих екваторіальних лісів займає басейн річки Конго на північ і південь від екватора та узбережжя Гвінейської затоки. Велика кількість тепла та вологи екваторіального клімату створює ідеальні умови для розвитку організмів. Тут панує царство екваторіальних дощових лісів — гілеї. Їх особлива риса — багатоярусність. Наче колони, що підпирають небо, височіють дерева-велетні. Вони сягають 40—50 та навіть 80 м! Серед них «дерева-вискочки» сейби, різні види пальм, фікуси. У нижніх ярусах ростуть банани, деревоподібні папороті, червоне, ебенове, сандалове, хлібне дерева. Уся лісова рослинність переплетена ліанами. Під екваторіальними лісами сформувалися червоно-жовті фералітні ґрунти. Вони дуже бідні на поживні речовини, які швидко засвоюються рослинами, оскільки органічні рештки в умовах тепла й вологи швидко розкладаються мікроорганізмами....
0 Переглянути

Води суходолу

7 Клас

В Африці багато великих річок, озер, значні запаси підземних вод, проте їхній розподіл по території континенту вкрай нерівномірний. Поряд із районами, що мають густу гідрографічну сітку, величезні простори материка майже повністю зневоднені. Це викликає проблеми забезпечення населення водою та ускладнює розвиток землеробства. 1. Загальна характеристика внутрішніх вод Африки. Однією з основних особливостей внутрішніх вод Африки є їхнє нерівномірне розміщення. Тропічні широти — пустелі Сахара, Наміб і Калахарі, де опадів випадає дуже мало, а випаровуваність через високі температури велика, — дуже бідні на запаси води. Близько 1/3 всієї площі материка займають області внутрішнього стоку. Річки впадають в озера, які не мають стоку в океан або губляться в пісках. Поширення областей внутрішнього стоку пов’язане з дефіцитом вологи та улоговинним характером рельєфу. Безстічні озера займають дно улоговин. До них сходяться ваді — сухі русла річок, які заповнюються водою після нечастих дощів....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 192 193 194 195 196 197 198 199 200 ... 452
Назад

Навігація