Природні зони Африки
- 21-01-2022, 08:13
- 1 913
7 Клас , Географія 7 клас Довгань, Стадник
Зверніть увагу!!!
§ 16. Природні зони Африки
Ви дізнаєтесь:
• про особливості ґрунтово-рослинного покриву материка
• про закономірності розміщення природних зон
Пригадайте:
• що таке широтна зональність і вертикальна поясність
Природні зони Африки, так само як і кліматичні пояси, розташовані майже симетрично по обидва боки від екватора. У їхньому розміщенні яскраво виражена широтна зональність. В Африці формуються природні зони екваторіального, субекваторіального, тропічного й субтропічного географічних поясів (рис. 1). На підняттях рельєфу виражена вертикальна поясність.
1. Вологі екваторіальні ліси.
Зона вологих екваторіальних лісів займає басейн річки Конго на північ і південь від екватора та узбережжя Гвінейської затоки. Велика кількість тепла та вологи екваторіального клімату створює ідеальні умови для розвитку організмів.
Тут панує царство екваторіальних дощових лісів — гілеї. Їх особлива риса — багатоярусність. Наче колони, що підпирають небо, височіють дерева-велетні. Вони сягають 40—50 та навіть 80 м! Серед них «дерева-вискочки» сейби, різні види пальм, фікуси. У нижніх ярусах ростуть банани, деревоподібні папороті, червоне, ебенове, сандалове, хлібне дерева. Уся лісова рослинність переплетена ліанами.
Під екваторіальними лісами сформувалися червоно-жовті фералітні ґрунти. Вони дуже бідні на поживні речовини, які швидко засвоюються рослинами, оскільки органічні рештки в умовах тепла й вологи швидко розкладаються мікроорганізмами.
Африканська гілея — батьківщина цінних господарських порід дерев: какао, ебенового дерева з високоякісною деревиною, олійної пальми. Олійна пальма — дерево заввишки до 20—30 м. Із плодів пальми отримують знамениту пальмову олію. Жителі вживають її насіння, а із суцвіть збирають сік, із якого виготовляють пальмове вино, що добре втамовує спрагу.
Рис. 1. Природні зони Африки.
Рис. 2. Леопард.
Тваринний світ вологих екваторіальних лісів багатий та різноманітний. У наземному ярусі живуть дрібні копитні, лісові свині, лісові слони, горили; біля водойм — карликові бегемоти, окапі (родичі жирафів). Найбільшим хижаком екваторіальних лісів є леопард (рис. 2). У кронах дерев багато мавп: мартишки, колобуси, шимпанзе. Велика кількість птахів, комах, гризунів. Повсюдно селяться земноводні (жаби). На всіх ярусах поширені терміти.
На півдні, півночі й сході зона вологих екваторіальних лісів змінюється зоною перемінно-вологих листопадних лісів, а потім рідколісся і саван. Така зміна пояснюється зменшенням річної кількості опадів і появою сухого періоду року.
2. Савани та рідколісся.
Савани й рідколісся в Африці досягають 16—18° пн. ш., а на півдні переходять за Південний тропік, займаючи майже 40 % площі материка. Савани — це субекваторіальний лісостеп. Для більшості дерев характерна зонтична форма крони. Із деревних порід у савані переважають баобаби, зонтичні акації, мімози, пальми. У міру просування в напрямку пустель тривалість посушливого періоду збільшується; трав’янистий покрив стає низькорослим, розрідженим, з’являються деревоподібні молочаї, алое з м’ясистим колючим листям. У саванах формуються червоні й червоно-бурі ґрунти.
Достатня кількість трав’янистого покриву в савані створює сприятливі умови для життя великих травоїдних тварин: слонів, носорогів, жирафів, антилоп тощо. їхні великі стада привертають увагу численних хижаків: левів, гепардів, леопардів, шакалів, гієн. У водоймах живуть бегемоти, крокодили, фламінго. Дуже багато термітів. Савани та рідколісся, як у Північній, так і в Південній півкулі, поступово переходять у тропічні пустелі та напівпустелі.
3. Пустелі та напівпустелі.
Пустелі та напівпустелі — результат спекотного й сухого клімату. Висока сухість повітря, виснажлива денна спека та порівняно низькі нічні температури характерні майже для 30 % площі Африки. На півночі Африки тропічні пустелі займають величезну територію — близько 7 млн км2, їх поєднують під загальною географічною назвою — Сахара. Повітря в Сахарі завжді сухе й насичене пилом, відносна вологість дуже мала, іноді нижче 25 %. У літній день повітря прогрівається до +40 °С, іноді до +50 °С, а пісок розжарюється до +80 °С.
Рослинність досить бідна та має специфічні пристосування: листки замінені колючками, корені поширюються далеко вшир і вглиб. Подекуди зустрічаються багаторічні чагарники з верблюжої колючки та молочаїв, на засолених ділянках є полин, солянка. У напівпустелях ростуть алое, дикий червоний огірок, акації, тверді злаки. У пустелі Наміб можна побачити унікальну рослину — вельвічію (рис. 3).
Рис. 3. Вельвічія дивовижна — вона не схожа на жодну з усіх відомих рослин у світі. Знайшов її в пустелі Наміб у 1860 р. австрійський професор ботаніки Фрідріх Вельвіч. Вельвічію не назвеш ні травою, ні кущем, ні деревом, хоча в ботанічній класифікації ця рослина позначена як реліктове дерево. Вона має широкий (до 1,2 м) стовбур, якого майже не видно над землею, та лише два листа, які ростуть протягом усього її життя, додаючи по 8—15 см на рік. А життя її довге — аж 1200—1300 років!
Лише в оазисах розвивається багата рослинність. Основна рослина оазисів — фінікова пальма. Більша частина пустель позбавлена ґрунтового покриву, лише подекуди формуються сірі пустельні малородючі ґрунти. У пустелях і напівпустелях водяться тварини, які вживають мало води або здатні долати великі відстані в її пошуках. Це антилопи, верблюди, плямисті гієни, шакали, лисиці, страуси. Характерна велика кількість ящірок, змій, скорпіонів, тарантулів. У спекотний час багато мешканців пустелі зариваються глибоко в пісок, ховаються в нори, а активне життя ведуть уночі.
4. Твердолисті вічнозелені ліси та чагарники.
На північному заході та південному заході материка в областях із субтропічним середземноморським кліматом на коричневих ґрунтах сформувалася зона твердолистих вічнозелених лісів та чагарників. Вона являє собою світлий ліс із вічнозеленими сосною, кедром, кипарисом, корковим дубом, маслиною. На схилах ростуть густі зарості мирта, лавра, олеандра, карликових пальм. У лісах живуть дикі кози, гадюки, черепахи, орли, скорпіони тощо.
Головне
• Широтна зональність у розміщенні природних зон на території Африки зумовлена переважанням рівнинного рельєфу й нерівномірним розподілом опадів.
• Найбільші площі на материку займають савани й рідколісся, пустелі та напівпустелі.
Запитання та завдання для самоперевірки
1. Які природні зони сформувалися на Африканському континенті? 2. Чому в Африці переважають зональні природні комплекси? 3. Назвіть основні особливості вологих екваторіальних лісів. 4. Чому савани й рідколісся займають значні площі в Африці? 5. Яким чином представники органічного світу пристосувалися до природних умов пустель?
Практична робота 3 (продовження)
Позначення на контурній карті назв основних географічних об'єктів Африки. Позначте на контурній карті географічні об'єкти: пустелі: Сахара, Наміб.
Практичне завдання
Використовуючи текст параграфа та карти атласу, складіть коротку характеристику природних зон Африки. Відповідь подайте у вигляді таблиці (у зошиті).
Географічні дослідження
1. Уявіть себе членом експедиції, яка вивчає особливості африканських пустель. Про які спільні та відмінні риси пустель Південної та Північної півкуль ви зробите записи у своєму подорожньому щоденнику?
2. Використовуючи знання про природні зони Африки, здійсніть уявну подорож річкою Конго від верхів'я до гирла. Складіть перелік необхідного спорядження, назвіть особливості навколишньої природи, можливі труднощі й небезпеки.
скачать dle 11.0фильмы бесплатноДаний матеріал відноситься до підручника "Географія 7 клас Довгань, Стадник", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)
Зверніть увагу!!!
Коментарі (0)