1. ЗЕМЛЕТРУСИ, ЇХ ВИДИ, ХАРАКТЕРИСТИКИ, НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ. Землетруси — підземні поштовхи й коливання земної поверхні певної сили, що виникають у результаті раптових зміщень і розривів у земній корі та верхній частині мантії. Звичайно, землетруси пов’язані з тектонічними рухами й зумовлені майже миттєвими зміщеннями гірських порід у товщі Землі з утворенням розривів (мал. 1). Поясніть за допомогою мал. 1, як землетруси передаються на значні відстані від їх епіцентру. У Японії в середньому відбувається до 5 тис. землетрусів на рік. В окремі роки їхня кількість перевищує 12 тис. Фактично ця країна постійно потерпає від сейсмічних процесів, і японці навчилися із цим жити. Проте іноді стихія показує людині, що вона не всесильна, і тоді трапляється катастрофа, як, наприклад, на АЕС Фуку- сіма у 2011 р. 2. ВИМІРЮВАННЯ СИЛИ ЗЕМЛЕТРУСІВ. Землетруси вивчають на сейсмічних станціях, оснащених високочутливими приладами — сейсмографами. Оцінка сили землетрусів здійснюється за 12-бальною шкалою. Відповідно до Міжнародної сейсмічної шкали, землетрус в 1 бал люди не відчувають, 2 бали — дуже слабкі, З — слабкі, 4 — помірні, 5 — досить сильні, 6 — сильні, 7 — дуже сильні, 8 — руйнівні, 9 — спустошливі, 10 — нищівні, 11 — катастрофічні, 12 — особливо катастрофічні землетруси. У наш час частіше використовують шкалу, запропоновану американським вченим Чарльзом Ріхтером (1935 р.). Умовна одиниця — магнітуда — є характеристикою енергії, яка поширюється з гіпоцентру землетрусу. За шкалою Ріхтера виділяють: слабкі землетруси (до 4,3 магнітуди); помірні (4,4—4,8); середні (4,9—6,2); сильні (6,3—7,3); катастрофічні (7,4—8,9)....
|