Войти
Закрыть

Хімічна промисловість і машинобудування в Україні: сучасний стан розвитку

11 Клас

• Які особливості розвитку хімічної промисловості? Сучасна хімічна промисловість України - це понад 3,5 тис. суб'єктів господарювання, зокрема: підприємства з виробництва хімічних речовин і хімічної продукції - 38,5 %, фармацевтичні підприємства - 6,4 %, підприємства з виробництва гумових і пластмасових виробів - 55,1 %. На них працює понад 140 тис. осіб. Підприємства хімічної промисловості розміщено в багатьох областях України, проте основними районами розміщення є Придніпровський, Прикарпатський, Донецький, Причорноморський райони і великі міста (мал. 32.1). За даними Державної служби статистики, обсяг реалізованої хімічної продукції зменшується. У кризовому стані перебуває основна хімія - базове багатотоннажне хімічне виробництво в Україні. Зокрема, це виробництво аміаку, аміачної селітри, карбаміду, а також азотних добрив, кислот. Вагомим негативним чинником скорочення виробництва основної хімії є втрата низки підприємств унаслідок анексії Криму та зупинка інших - через військові дії на Сході країни. Водночас виробництва, зорієнтовані на стійкий споживчий попит, демонструють або сталий розвиток (фармацевтичне виробництво), або відносну стабільність (виробництво мила та мийних засобів, засобів для чищення та полірування, парфумних і косметичних засобів), або початок відновлення за підсумками 2016-2017 рр. (виробництво лакофарбової продукції, виробництво гумових і пластмасових виробів). Падіння зазнала і частка експорту продукції хімічної промисловості, а також полімерних матеріалів, пластмас та виробів з них у загальних обсягах експорту товарів: із 9,3 % у 2011 р. до 5,1 % у 2017 р. Стійкість падіння в хімічній промисловості засвідчує, що можливості традиційної моделі конкурентоспроможності вітчизняного хімічного виробництва поступово вичерпуються. Науковці доводять, що довгострокові перспективи розвитку української хімічної індустрії мають бути пов'язані з неоіндустріальною моделлю розвитку. Ця модель передбачає створення наукоємних екологічно безпечних малотоннажних виробництв спеціальної і «тонкої» хімії (завершальні стадії виробничих ланцюгів) на основі інноваційних технологій. Це стосується насамперед розвитку побутової хімії і фармацевтичної промисловості....
0 Переглянути

Сучасні тенденції та регіональні відмінності розвитку енергетики в Україні

11 Клас

• Який стан розвитку енергетики України? Україна володіє потужною енергетичною системою, яку складають теплоелектростанції і теплоелектроцентралі, мережі атомних і гідроелектростанцій, а також електричні та теплові мережі, з'єднані між собою і пов'язані загальним режимом у безперервному процесі виробництва, перетворення та розподілення електроенергії та тепла. Виробництво енергії в Україні значною мірою залежить від імпортних ресурсів, зокрема атомного палива, природного газу, нафтопродуктів. Серед вітчизняних енергоресурсів особливе значення має вугілля, саме тому великі теплові електростанції побудовано неподалік вугільних басейнів. ТЕЦ розташовують поблизу великих міст і промислових підприємств, які вони забезпечують електроенергією і теплом. В Україні нині діє чотири АЕС, за потужністю ядерного потенціалу наша країна входить до першої десятки ядерних держав світу. Гідроенергетичні ресурси країни обмежені, тому їх використовують здебільшого для покриття пікових навантажень чинної енергосистеми. Більшість вітчизняних ГЕС збудовано на Дніпрі. В Україні розпочато реалізацію Національної програми з впровадження відновлювальної енергетики. Нині діє система стимулювання розвитку цього виду енергії, яка включає так звані «зелені» тарифи. Держава зобов'язується купувати енергію у станцій на основі відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) за «зеленим» тарифом до 2030 р. За даними міжнародного агентства IRENA, в України зосереджено найбільший потенціал використання відновлювальних джерел енергії серед держав Південно-Східної Європи - 408,2 ГВт. Це вказує на перспективність використання ВДЕ та здатність створення відносної автономії та незалежності від поставок енергії з інших країн. В Україні найбільш економічно вигідними (рентабельними) є вітрові та сонячні електростанції. Незважаючи на те що частка СЕС і ВЕС у структурі виробництва електроенергії поки що невелика, вони сьогодні функціонують у більшості регіонів країни....
0 Переглянути

Конкурентні переваги України на світових ринках сільськогосподарської продукції, рудної сировини та металів

11 Клас

• Які особливості розвитку сільського господарства України за часів незалежності? В Україні, з її великими масивами родючих чорноземів, давніми землеробськими традиціями, сільське господарство відіграє особливу роль. Від його розвитку залежить не лише економічне зростання, а й продовольча безпека країни, добробут людей, збереження сільського населення і загалом самобутність нації. За роки незалежності в сільському господарстві відбулися суттєві зміни: так, на зміну колгоспам і радгоспам, прийшли нові форми господарювання. Це були господарські товариства, кооперативи і фермерські господарства, а також агрохолдинги (мал. 30.1), що поєднують кілька компаній, які не тільки виробляють сільськогосподарську продукцію, але й здійснюють її переробку. У володінні нових підприємств наявна переважна більшість сільськогосподарських угідь, однак значну частку продукції виробляють також й індивідуальні господарства населення: так, розвиток фермерства охопив майже всі регіони України. Основною галуззю сільського господарства є рослинництво, для розвитку якого в Україні існують сприятливі ґрунтово-кліматичні ресурси. За незначної зміни структури посівних площ (збільшення площ зернових, технічних культур, зменшення - кормових, овочевих культур) відбулися трансформації структури зернових на користь пшениці, кукурудзи, а також бобових, сої. Серед технічних культур збільшувалася площа ріпаку і соняшнику, зменшувалася - цукрових буряків, льону, тютюна. Деякі культури, такі як соняшник, кукурудза, вирощують навіть поза межами їхнього традиційного висіву - у Поліссі....
0 Переглянути

Сучасні риси національної економіки України

11 Клас

• Яка структура національної економіки? Національна економіка України - це сукупність підприємств, домогосподарств і установ, які функціонують у межах території нашої держави. Вона має певну структуру, систему управління, для неї характерними є певні соціально-економічні відносини. Серед важливих характеристик національної економіки стрижневим є її економічний потенціал, - це сукупність наявних та придатних до актуалізації основних джерел, засобів конкретної країни, елементів цілісної економічної системи, які використовують і можуть бути використані для економічного зростання та соціально-економічного прогресу. Економічний потенціал залежить від кількості та якості трудових ресурсів, наявності сприятливих природних ресурсів, обсягу виробничих потужностей, рівня розвитку виробничої інфраструктури, ступеня розвитку науки, техніки, інноваційних технологій (мал. 29.1). Основою національної економіки України є її виробнича і невиробнича сфери, які включають промисловість, сільське господарство, будівельний комплекс, транспорт, зв'язок, банківську систему, охорону здоров'я, освіту та ін. Національну економіку України вчені-економісти поділяють на сектори. Сектор економіки - це сукупність кількох елементів національної економіки, які об'єднують спільні технологічні, виробничі та організаційно-правові особливості. Як ви знаєте з географії 9-го класу, у секторальній структурі економіки України переважають первинний і вторинний сектори. До первинного сектору належать сільське й лісове господарство, рибальство, видобувна промисловість. Їх об'єднує виробництво сировини, наприклад вирощування сільськогосподарських культур, заготівля деревини, видобування мінеральної сировини - вугілля, нафти, газу тощо та її переробка в напівфабрикати. Вторинний сектор національної економіки України складають обробна промисловість та будівництво. Діяльність у цьому секторі спрямовано на виробництво електроенергії, чорних і кольорових металів, продукції хімічної, легкої, харчової промисловості та машинобудування. В Україні представлено й інші, так звані сервісні, види економічної діяльності, що входять до третинного сектору економіки. Їхня головна мета - обслуговування населення та підприємств первинного і вторинного секторів. Третинний сектор економіки включає транспорт і торгівлю, освіту, науку, охорону здоров'я, а також банківську, страхову, туристичну та інші види діяльності....
0 Переглянути

Населення України: динаміка чисельності, природний, механічний рух і статево-вікова структура, системи розселення

11 Клас

• Яка кількість населення України та його динаміка? За даними Державної служби статистики, на 1 жовтня 2018 р. кількість постійного населення України становить 42 млн 220 тис. 824 особи, а кількість наявного населення - 42 млн 51 тис. 187 осіб (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та непідконтрольних територій Донецької і Луганської областей (мал. 28.1)). Протягом останніх десятиліть спостерігається постійне зменшення чисельності населення України як внаслідок природного скорочення, так і в результаті механічного руху населення. Основні демографічні проблеми України, крім низької народжуваності, пов'язані також з високою передчасною смертністю і негативним сальдо міграції. Так, наразі народжуваність в Україні знаходиться на рівні європейських країн і складає 1,4 дитини на жінку. У той же час із тих чоловіків, які доживають до 16 років, третина не доживає до 60. Така висока смертність є основною причиною зниження кількості населення. Отже, основна причина скорочення населення - це від'ємний природний приріст. Як наслідок, населення України значно постарішало, але тривалість життя не збільшилася. Несприятлива демографічна ситуація в Україні, і насамперед зменшення народжуваності, пов'язана також із загостренням проблем функціонування сім'ї як осередку відтворення населення. Поширилися такі явища, як відкладання шлюбів і народження дітей, безшлюбне материнство, соціальне сирітство, збільшення кількості розлучень. Рівень природного скорочення населення в сільській місцевості (7,4 %) удвічі перевищує рівень природного скорочення населення в міських поселеннях (3,8 %). • Як і чому відбувається в Україні механічний рух населення? За даними Держстату, в Україні посилилися процеси еміграції населення (табл. 28.1). Як наслідок, від'ємне міграційне сальдо і скорочення населення в багатьох областях країни....
0 Переглянути

Українська держава і територія держави України

11 Клас

• Що вкладають в поняття «українська держава»? Кожна людина вкладає в поняття «держава» своє розуміння, пов'язане з тим місцем, де вона народилася, живе, працює. Наукове тлумачення окресленого поняття знаходимо у працях науковців різних сфер: історичній, політичній, правознавчій, географічній та інших. Однак спільним для всіх визначень є розуміння держави як утворення, що має такі ознаки, як незалежність і суверенітет, певну правову систему і політичну владу. Згідно з Конституцією Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Демократичну суть держави конкретизує ст. 5 Конституції, проголошуючи Україну республікою за формою правління, а також закріплюючи в українській державі принцип народовладдя. Народ визнається носієм суверенітету і єдиним джерелом влади. Демократизм форм правління в Україні визначається і тим, що державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Відповідні органи здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. • Що включає державна територія України? З поняттям «державна територія» ви вже ознайомилися в курсі географії 8-го класу. Отже, державна територія України - суходіл, води, надра і повітряний простір, на які поширився державний суверенітет України. Статус державної території визначає Конституція України. Сучасні межі державної території України окреслено її кордонами із сусідніми державами. Їх було визначено в результаті правонаступництва і підтверджено після проголошення незалежності України в 1991 р. двосторонніми угодами про державний кордон з усіма державами-сусідами....
0 Переглянути

Політична географія

11 Клас

• Що вивчає політична географія? Географічні та політичні складники цієї науки. Одним з найважливіших атрибутів сучасної держави є її територія, яка може мати різні розміри, різне географічне положення, просторову конфігурацію, різний ступінь освоєння. Саме на території держави відбуваються всі суспільні процеси, що формують особливості географічного устрою політичної сфери держави. Вони є об'єктом дослідження окремої дисципліни, що сформувалася в межах суспільної географії, - політичної географії. Політична географія - це складова суспільної географії, що вивчає просторову (територіальну) організацію політичного життя суспільства. Зокрема, тип політичної системи держави, її кордони, адміністративно-територіальний устрій та політичний лад, структуру влади та її органів, територіальне розміщення політичних сил суспільства. Також це наука про просторову впорядкованість держав і міждержавних об'єднань, розміщення та взаємовідносини політичних сил, територіальні особливості політичних процесів і явищ (мал. 26.1). Політична географія поєднує знання географічної, економічної та політичної наук, саме тому міжпредметна та інтегрована складова яскраво виражені в її структурі: у системі географічних наук вона є складовою частиною суспільно-економічної географії; серед політичних наук вона має тісні зв'язки з політологією, міжнародним правом, дипломатією, адміністративним правом; серед інших наук вона пов'язана з історією, економікою, етнографією, соціологією, релігієзнавством тощо. Ця наука дозволяє краще зрозуміти чинники, механізми та тенденції устрою політичного простору: вивчати сучасні політичні процеси на різних рівнях (глобальному (світовому), державному (країнознавчому) та місцевому (регіональному))....
0 Переглянути

Особливості розвитку виробництв третинного сектору світової економіки

11 Клас

• Яку роль відіграють сучасні транспортно-логістичні системи та інформаційно-комунікаційні мережі в глобальній економіці? Важливими складовими сучасної світової економіки є транспортно-логістичні системи. Вони є сукупністю об'єктів, що виконують функції транспортування, зберігання, розподілу товарів, а також супроводу товарних потоків. Ці системи також швидко змінюються під дією глобалізаційних процесів. Так, тенденцією сучасної глобалізованої економіки є наближення виробництва до споживача. Сьогодні дедалі частіше спостерігаємо перенесення виробництва європейських компаній з країн Азії у країни Східної Європи, що пов'язано із здешевленням робочої сили в цих європейських країнах та зниженням витрат на транспортування продукції кінцевим споживачам. На транспортування товарів дедалі більше впливає зростання електронної комерції. Так, покупці здійснюють покупки за допомогою мережі Інтернет, не користуючись послугами роздрібних торговельних мереж. Тому росте роль служб доставки вантажів кінцевому споживачеві. Це доволі новий тип логістичної мережі, і транспортні компанії змінюють свою логістику відповідно до потреб сучасного ринку. З розвитком світових економічних процесів стають складнішими і транспортні перевезення. Власне, сам транспортний комплекс стає динамічнішим. Усі процеси у глобальних виробничих і транспортних ланцюгах відбуваються досить швидко, що спонукає транспортні компанії впроваджувати інструменти ІТ, які можуть забезпечити надійність, прозорість та швидкість виконання перевезень. Також у сучасному суспільстві спостерігається тенденція щодо врахування питань розвитку транспорту та його впливу на навколишнє середовище. Значна увага приділяється дотриманню екологічних норм на транспорті в цілому і під час транспортування товарів зокрема....
0 Переглянути

Глобальні ланцюги доданої вартості

11 Клас

Розвиток технології прямого відновлення заліза призвів до розміщення металургії у районах видобутку природного газу (Близький Схід, Південно-Східна Азія, Карибський басейн) та антрацитового вугілля (Індія, ПАР). Таким чином, у наш час розміщення підприємств галузі визначають змінами просторової організації ТНК. Головним чинником розміщення нових підприємств є комбінування вартості залізовмісної сировини та ціни на сталь у країнах і регіонах світу та собівартість виробництва (табл. 24.1). Ключовим чинником, що визначатиме спорудження нових виробничих підприємств стане прибутковість виробництва сталі. Кольорова металургія на сьогодні забезпечує інші виробництва унікальними матеріалами, від побутових приладів і посуду до космічної техніки та найсучасніших комп'ютерів. Важливим чинником, що вплинув на ринок кольорової металургії, є Китай, який став важливим виробником кольорових металів, вийшовши на перші місця з виробництва. На ринок також впливають країни, що розвиваються. Виробництво алюмінію охоплює підвиробництва: виробництво бокситів, глинозему та виплавка алюмінію. Глобальна тенденція у кольоровій металургії - її переорієнтування на країни з дешевою електроенергією. Це Мозамбік, Китай, Індія, ОАЕ, Ісландія, Бахрейн. А в розвинутих країнах (США, Німеччина, Франція, Італія, Іспанія) спостерігаємо зниження кількості виплавленого металу....
0 Переглянути

Міжнародний ринок товарів

11 Клас

• Як формуються глобальні ланцюги доданої вартості? Додана вартість - це вартість, створена в процесі виробництва конкретного продукту на певному підприємстві. Вона включає у себе реальний внесок у створення вартості продукції: прибуток, заробітну плату та амортизацію. Усі інші ресурси, що використовуються в процесі виробництва і у створенні яких підприємство не брало участі (сировина, додаткові матеріали), у додану вартість виробленого продукту не входять. Сучасне виробництво концентрується навколо глобальних ланцюгів доданої вартості. На сьогодні вони стали важливим елементом світової економіки і є яскравим виявом глобалізації. Це пов'язано з тим, що в контексті показників зайнятості населення та економічного розвитку країн важливу роль відіграє навіть не створення кінцевого продукту, а результати діяльності компаній, що беруть участь у його створенні. Теорія ланцюгів доданої вартості була запропонована ще в 1960-1970-х рр. ХХ століття. Вона намагалася відповісти на питання: чому одним країнам вдалося забезпечити високі темпи зростання і розвитку за рахунок інновацій і участі у глобальному поділі праці, а іншим - ні. Для цього були проаналізовані ступінь і характер залучення країн і регіонів у процес створення вартості на всьому технологічному ланцюжку: від моменту виникнення ідеї створення продукту до його реалізації кінцевому споживачеві на ринку. Власне, теорія ланцюгів доданої вартості дозволяє пояснити сучасні механізми вибору країною або регіоном спеціалізації. Ланцюги доданої вартості мають визначену послідовність стадій: від проектування до продажу готової продукції (мал. 23.1). Елементи виробництва «розпорошуються» серед дедалі більшого числа країн, а самі ланцюги пов'язують географічно відокремлені стадії в єдині галузі. Тому окремі країни спеціалізовані на цілях і функціях бізнесу більшою мірою, ніж на виробництві готових товарів. Вони також конкурують між собою за вигідніше місце і більш значиму роль у цих ланцюгах....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 428 429 430 431 432 433 434 435 436 ... 452
Назад

Навігація