§ 33—34. Портрет Симона Петлюри на тлі епохи

Практичне заняття № 5

1. Як у наочній агітації більшовиків відтворено останній етап Української революції

Роздивіться плакати і зробіть висновок, яким напрямам політики більшовиків у 1919-1920 рр. вони присвячені. Які художні засоби використано для втілення пропагандистських ідей?

Чому пильна увага більшовицьких пропагандистів у 1919-1920 рр. була спрямована саме на постать С. Петлюри, зокрема карикатуризацію його образу?

Виконайте завдання 1. На прикладі одного з плакатів поясніть, як пропагандисти маніпулювали історичними фактами. Чому пропаганда не передбачає вільний обмін думками, позиціями, інтерпретаціями? Наведіть 2-3 аргументи, які спростовують позицію пропагандистів.

2. Як сучасники оцінювали риси вдачі та діяльність Симона Петлюри

Прочитавши свідчення учасників подій, підготуйте розповідь про С. Петлюру за планом: » 1. Завдяки яким особистим якостям С. Петлюра став одним з лідерів Української революції? » 2. Яка риса в його світогляді найбільше вражала сучасників? Наскільки ця риса є важливою для політика? » 3. Які риси характеру справляли на сучасників суперечливі враження? » 4. Яке враження справили розповіді сучасників про С. Петлюру на вас?

Симон Петлюра (1879-1926)

Відігравав ключову роль у подіях Української революції. Член Центральної Ради, голова Українського генерального військового комітету (УГВК), входив до першого складу Генерального секретаріату. З листопада 1918 р. - член Директорії та Головний отаман Армії УНР. З лютого 1919 р. до кінця 1920 р. - голова Директорії УНР, фактично одноосібний лідер Української революції.

Після радянсько-польської війни 1920 р., коли можливості подальшої боротьби були вичерпані, Петлюра емігрував до Європи. У 1926 р. підступно вбитий більшовицьким агентом у Парижі.

Документ 1

Сергій Єфремов писав у щоденнику: «Петлюру я знав, либонь, з 1905 р. У Центральній Раді в 1917-1918 рр. він був одним з найбільш вдумливих і розвинених політиків. Після того як уступив він до Директорії, я з ним мало зустрічався, але кожного разу робив він гарне враження. Люди, що з ним працювали за останніх, найважчих для України часів, кажуть, що це був справжній державний муж з умінням поводитися з людьми, обернутись в трудних обставинах, підбадьорити серед бою, виказати особисту кмітливість, що так чарує простих людей. В усякому разі... це була єдина безперечно чесна людина в діях, що їх революція винесла у нас на поверх життя. Грушевський - боже, що з його сталося; Винниченко крутиться, мов тріска в ополонці; решта просто дрібні людці. Один Петлюра стояв на своїй позиції, не похитнувшись, і коли б не переможні сили, то свого був би досяг. Та, мабуть, ще не доросли ми до того, щоб самі собі радити. Як нам колись вибивали очі московські бояри й особисті зусилля не могли загальної нікчемності подолати. Один козак із мільйона свинопасів нічого не вдіє... І, може, трагічна смерть єдиного козака тисячу нових народить».

Документ 2

Ісаак Мазепа у своїй праці «Україна в огні й бурі революції» розповідав про С. Петлюру: «В українській визвольній боротьбі часів революції Петлюра був історичною особою. Він був головним творцем української армії. Це він своїм ентузіазмом, енергією і глибокою вірою в українську справу більше, як хто інший з тодішніх українських провідників, допоміг відродити століттями приспане національне почуття і дух боротьби за власну державність у нашім народі. І в смутній добі найбільшого політичного хаосу на Україні, на початку 1919 р., коли захиталися в своїй вірі в сили українського народу Грушевський, Винниченко й інші, Петлюра зостався на своїм місці, вів дальше непримиренну боротьбу проти московських окупантів. Найбільша заслуга Петлюри в тім, що він тоді врятував український фронт проти більшовизму від остаточного розкладу й розпорошення: дальша боротьба української армії та праця уряду УНР поглибили національну свідомість в українських народних масах і зміцнили в нашім народі волю і стремління до незалежної державності. У другу добу революції українська боротьба, під проводом Петлюри, провадилась виразно й непохитно під прапором незалежної української держави. Під цим прапором тисячі й тисячі найкращих синів України положили тоді свої голови за волю України і майбутнім поколінням залишили заповіт боротися до останньої перемоги за наш національний ідеал».

Документ 3

Осип Назарук у праці «Рік на Великій Україні. Конспект споминів з української революції» розповідав: «Петлюра літ близько 38, сухий, середнього росту, з вигляду симпатичний. Освіта: якийсь російський духовний семінар і короткий час філософічного факультету у Львові як надзвичайний слухач. У правильнім війську, як воєнний старшина, ніколи не служив. Справляв враження чоловіка слабого, але на гріш не ласого. Говорив без запалу і неясно - як дипломат старої школи. Від часу, як я з ним розстався в університеті, аж до часу зустрічі на початку повстання знав я замало його розвиток, щоб судити, чи спосіб його творення був наслідком слабого знання чи обережності.

Аргументація його в різних дискусіях була все слабка, непереконлива. Але в українську справу вірив навіть тоді, коли все валилося й коли всі втратили віру. В кожній його бесіді без винятку приходили слова: "Я певний, я глибоко переконаний в цьому” і т. д. І та віра, якої він зрештою аргументувати не умів, була найкращим у нім».

Прочитайте джерела, пригадайте: а) причини укладення Варшавської угоди; б) основні положення політичної та військової конвенції; в) ставлення до угоди сучасників. Поміркуйте, чому ця угода була таємною. Чи можна договір назвати взаємовигідним та рівноправним?

Документ 4

Ісаак Мазепа в «Україні в огні й бурі революції 1917-1921» писав: «Польсько-український союз 1920 р. був наслідком трагічної ситуації, що створилася на українському фронті восени 1919 р. Під впливом надзвичайно несприятливих умов нашої тодішньої боротьби галицькі провідники вважали, що тільки в союзі з тою чи іншою російською владою можна було знайти вихід для української справи. У можливість порозуміння з поляками галичани не вірили. Наддніпрянські провідники, навпаки, ставилися з недовірою як до "червоної”, так і до "білої” Росії, а тому після листопадової катастрофи 1919 р. стали шукати порозуміння з сусідніми державами на Заході - Польщею та Румунією. Більше того, при переговорах у Варшаві представники Наддніпрянської України пішли на великі поступки полякам, аби тільки не припиняти боротьби. Цю ситуацію поляки використали у своїх інтересах: вони продиктували представникам Наддніпрянської України договір, якого самі хотіли...

Ті відомості, які я одержав у Мотилеві, давали яскраву картину того, чим був польсько-український договір з 22 квітня 1920 р. Не було в мене сумніву, що на Україні цей договір не знайде симпатій і в народних масах викличе лише нове незадоволення українським державним центром... 9 травня я рано приїхав на могилевський вокзал, щоб зустрінути Петлюру. Вулиці в Мотилеві по дорозі з вокзалу були порожні. Тільки невеличка група людей біля самого вокзалу зійшлася для зустрічі свого Головного отамана. Після прийняття в міській Раді Петлюра і я поїхали на відведене для нього приміщення, де відбулася моя перша розмова з ним після його приїзду з Варшави. Поздоровивши мене з успішним закінченням Зимового походу, Петлюра зараз же перейшов до польсько-українського союзу. У довгій розмові він доказував, що за тих умов, які склалися на нашому фронті після листопадової катастрофи, якогось іншого порозуміння з поляками не можна було досягнути.

Я відповів, що після всього того, що сталося, не вірю полякам і думаю, що вони, не вважаючи ні на які умови і договори, робитимуть на Україні, що захотять.

На це Петлюра сказав: "Я не дивлюся на справу так песимістично. Наш договір з поляками підписаний за активною допомогою Франції. Отже, поляки не зможуть нам безконтрольно диктувати свою волю. До того ж Пілсудський є прихильник самостійної України. Я певен, що ви самі переконаєтесь в цьому, коли познайомитесь з ним. Взагалі, - додав Петлюра, - мусимо дивитися на Варшавський договір як на тимчасовий вихід із тяжкої ситуації. Треба нам якось зміцнити свої сили для того, щоб продовжувати боротьбу з нашим головним ворогом - Московщиною”».

» 1. Як, за спостереженням І. Мазепи, сучасники оцінювали політичну ситуацію кінця 1919 - початку 1920 р.? Чому С. Петлюра вважав перспективним союз із Польщею? » 2. Висловіть свою думку щодо перспектив Варшавської угоди і шансів збереження Української держави. Як на місці С. Петлюри вчинили б ви?

Виконайте завдання 2. Дайте стислі відповіді на запитання. » 1. Чому, як на вас, ім’я Петлюри стало одним із символів у боротьбі за українську незалежність? » 2. Висловіть припущення щодо того, як сам С. Петлюра оцінював шанси Української революції. Чому він не зрікся розпочатої справи? » 3. Чому С. Петлюра не зміг утілити в життя задуми з відродження УНР?

3. Якими були причини поразки Директорії УНР

• Несприятлива міжнародна ситуація для українського державотворчого процесу. Директорія опинилася між двох вогнів - російських білогвардійців, яких підтримувала Антанта, і російських більшовиків, які спромоглися за рік побудувати міцну владну вертикаль у центральних регіонах колишньої імперії й створити багатомільйонну Червону армію.

• Ахіллесовою п’ятою Директорії була Армія УНР, яка складалася переважно із селянських партизанських загонів. Вони не бажали віддалятися від району проживання й досить легко піддавалися більшовицькій агітації. Тим більше що Директорія не могла і навіть не бажала суперничати з радянською Росією в популістській політиці.

• Брак твердо усталених поглядів на тактику і стратегію виживання в несприятливій міжнародній ситуації.

• Конфліктні стосунки між членами Директорії паралізували її дієздатність як верховного органу влади, яким вона стала неочікувано для себе самої.

• Обґрунтованість рішення С. Петлюри укласти воєнний союз з відроджуваною (у тому числі на українських землях) Другою Річчю Посполитою й досі ставлять під сумнів вітчизняні історики (хоча воно є одним з наріжних каменів для зміцнення українсько-польських відносин у сучасну епоху).

Виконайте завдання 3. З-поміж наведених тверджень про причини краху Директорії й загибелі УНР як незалежної держави оберіть ті, з якими погоджуєтеся. Які з причин, на вашу думку, є суперечливими або потребують додаткової аргументації? Свої міркування обґрунтуйте.

Враження від уроку

» 1. Хто, на ваш погляд, мав більше шансів на створення й розбудову незалежної української держави: УЦР, гетьман П. Скоропадський чи Директорія С. Петлюри? » 2. Чому, попри поразку визвольних змагань, ця сторінка історії України замовчувалася за часів СРСР? Складіть перелік позитивних результатів Української революції. » 3. Що зрештою, як на вас, зумовило трагічний фінал революції - історичні обставини чи брак відповідальних провідників? Позицію обґрунтуйте.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно