Розвиток культури України за доби Української Держави П. Скоропадського та Директорії УНР
- 29-06-2022, 23:43
- 470
10 Клас , Історія України 10 клас Сорочинська, Гісем (рівень стандарту, нова програма)
§ 18. Розвиток культури України за доби Української Держави П. Скоропадського та Директорії УНР
За цим параграфом ви зможете:
- розповідати, які перетворення в сфері освіти відбулися за гетьманату П. Скоропадського;
- порівняти розвиток культурних процесів в Українській Державі П. Скоропадського та за Директорії УНР;
- аналізувати стан православної церкви у ці два періоди Української революції 1917-1921 рр.
Пригадайте:
1. У чому полягали досягнення культурного життя першого періоду діяльності Української Центральної Ради?
2. Як, на вашу думку, пов’язані початок Української революції й активізація руху за автокефалію православної церкви в Україні?
1. Розвиток освіти за доби гетьманату П. Скоропадського
Незважаючи на складний час, гетьманський уряд зрозумів, що без сприяння розвитку науки, освіти, мистецтва не можна успішно розв’язувати й інші питання державного будівництва.
За гетьмана продовжився процес українізації освіти. У вересні 1918 р. Міністерство народної освіти видало наказ про утворення національної нижчої початкової школи, яким передбачався перехід на українські підручники та мову викладання. В усіх середніх школах спеціальним законом було запроваджено обов’язкове вивчення української мови й літератури, а також історії та географії України. Станом на кінець 1918 р. з 836 діючих гімназій 150 були українізовані.
Сферою постійної турботи гетьманського уряду стала вища освіта. Так, крім діючих університетів у Києві, Харкові, Одесі, було відкрито ще два нові — Київський та Кам’янець-Подільський державні українські університети.
• Які заходи з розвитку освіти були впроваджені за гетьмана П. Скоропадського?
2. Створення Української академії наук
Гетьманський уряд пішов на заснування Української академії наук (УАН), про що раніше мріяли покоління діячів української культури й науки. Велику підготовчу роботу провів міністр народної освіти М. Василенко, залучивши до справи видатного вченого В. Вернадського.
14 листопада П. Скоропадський затвердив закон про створення Української академії наук як державної установи. Вона складалася з трьох відділів: історико-філологічних, фізико-математичних та соціальних наук. До першого затвердженого гетьманом списку з 12 академіків увійшли Д. Багалій, А. Кримський, М. Петров, С. Смаль-Стоцький, В. Вернадський, С. Тимошенко, М. Кащенко, П. Тутковський, М. Туган-Барановський, Ф. Тарановський, В. Косинський та О. Левицький. Першим президентом УАН став В. Вернадський.
Володимир Вернадський
До складу Української академії наук увійшли не лише науково-дослідницькі установи, а й Національна бібліотека, Ботанічний сад, Астрономічна обсерваторія, музеї, видавництва та ін.
Новостворений заклад розгорнув плідну діяльність і, незважаючи на зміни політичних режимів, протягом десятиліть залишався центром наукових знань і фундаментальних досліджень в Україні.
• Коли засновано Українську академію наук? Хто став її першим президентом?
Документи розповідають
Із доповіді Міністра народної освіти М. Василенка на Раді Міністрів про заснування Української академії наук
Коли в Києві закладається Українська академія наук, то це викликається не самісінькими науковими інтересами. Із цим пов’язуються міркування величезної національної та державно-економічної ваги... Викликають академію до життя, з одного боку, зріст та поглиблення національної свідомості українського громадянства, а з другого — необхідність невидно підняти виробливість та трудову міць українського народу та й використати в якнайвищій мірі виробливі сили.
1. Яку мету визначав М. Василенко, створюючи Українську академію наук?
2. Висловіть свою думку про значення для української державності її заснування.
3. Мистецьке життя
У складі Міністерства народної освіти та мистецтва створили спеціальне Головне управління мистецтва й національної культури, з окремим бюджетом. Уряд виділяв значні кошти на збереження пам’яток старовини, проведення археологічних досліджень, підтримку творчих колективів та окремих майстрів.
Бажаючи, щоб українська театральна й музична культури досягли європейського рівня, гетьман особисто опікувався творчими колективами, які представляли українській публіці зразки світового мистецтва. У серпні було засновано Державний драматичний театр, до якого увійшли найпопулярніші тогочасні українські та російські актори й режисери. У жовтні на базі Національного зразкового театру за рішенням уряду почав діяти Державний народний театр під керівництвом П. Саксаганського.
За підтримки Міністерства народної освіти й мистецтва заснували Перший український національний хор у Києві, Державну капелу бандуристів Г. Хоткевича й Державний симфонічний оркестр ім. М. Лисенка. На добу гетьманату припадає справжній злет творчості українських композиторів М. Вериківського, Г. Верьовки, Б. Лятошинського, Л. Ревуцького, П. Демуцького. Успішно діяла в цей час, заснована у вересні 1917 р., Українська академія мистецтв під керівництвом відомого митця-графіка Г. Нарбута.
• Які українські митці проявили свою творчість за часів гетьманства П. Скоропадського?
4. Церковно-релігійне життя
Прийшовши до влади, П. Скоропадський уже в «Законі про тимчасовий устрій» заявив про чільне місце у житті суспільства православної церкви, але водночас гарантував, що «всі, не належні до православної віри громадяни Української Держави, а також всі мешканці на території України користуються... свобідним відправленням їх віри і богослужіння по обряду оної».
Для підтримання стосунків з усіма церквами, що діяли в цей час на території Української Держави, створено Міністерство віросповідань.
Держава надавала підтримку православній церкві й гарантувала вшанування її головних свят. Духівництво звільнялося від військової служби, церковні організації отримували статус юридичних осіб, їхні посади прирівнювалися до державної служби.
Держава надала православній церкві фінансову підтримку на суму 11 млн карбованців. Сприяючи розвитку православної церкви, гетьманський уряд сподівався на її підтримку державотворчих процесів. Зокрема, очікувалося, що вищі ієрархи Російської православної церкви переймуться ідеєю автокефалії українського православ’я в Україні. Проте коли в ставленні до гетьмана як помазаника Божого і до його держави більшість верховного духівництва продемонстрували лояльність, то спроби українізації церкви та надання їй автокефального статусу вони не сприйняли. Митрополит Володимир взагалі не бажав співпрацювати з Міністерством віросповідань і категорично заперечував можливість автокефалії та автономії української церкви.
Саме в такій ситуації в червні 1918 р. відкрилася друга сесія Всеукраїнського православного собору. Сесія виявила проросійську орієнтацію переважної частини єпископів, які виступили проти українізації церкви. До цього у травні 1918 р. єпархіальний собор висловився проти автокефалії української церкви, але підтримав ідею автономії.
Собор Святої Софії, 1918 р.
У жовтні 1918 р. почала роботу третя сесія Всеукраїнського собору. На ній перед делегатами виступив міністр віросповідань О. Лотоцький, який сформулював бачення уряду щодо статусу Української православної церкви: «Основна засада Української центральної влади полягає в тому, що в самостійній державі має бути й самостійна церква. Ніякий уряд... не може погодитись на те, щоб осередок церковної влади перебував в іншій державі. Українська церква має бути автокефальною під головуванням київського митрополита та в канонічному зв’язку з іншими самостійними церквами. Це конечна потреба нашої Церкви, нашої держави, нашої нації...».
Однак подальший розвиток подій не дозволив реалізувати такі плани.
• Які обставини були на перешкоді реалізації ідеї автокефалії православної церкви в Україні?
5. Культурний процес за доби Директорії УНР
У цій ситуації, в якій опинилася Директорія УНР, здійснювати ефективну культурну політику було надзвичайно важко. За свідченнями сучасників, фактично єдиним заходом, який не просто задекларувала, а здійснила Директорія УНР після приходу до влади, у культурній сфері була заміна усіх вивісок в Києві на україномовні. Впродовж декількох тижнів це було здійснено на всіх громадських установах і приватних закладах коштом їхніх власників під загрозою суворого покарання.
Схильність окремих діячів УНР до примусової українізації, неприхована відраза до культурної спадщини попередніх часів не збільшувала кількість прихильників нової влади. Деякі з діячів цієї доби взагалі пропонували розпустити «буржуазні» гетьманські заклади, зокрема й академію наук. Так, було ліквідовано Державний симфонічний оркестр, а в той самий час створено Українську республіканську капелу. Крім того, уже своїми першими законами Директорія виключала з державотворчого процесу значну частину інтелектуальної еліти як представників нетрудових верств населення.
На жаль, згадана політика Директорії і часта зміна влади призвели у майбутньому до масової еміграції української інтелігенції за кордон, а та, що лишилася, намагалася не висловлювати своїх політичних поглядів уголос.
Документи розповідають
Уривок зі спогадів В. Винниченка про часи Української революції 1917-1921 рр.
Не знаючи інших способів боротьби з небажаними явищами, отаманщина у всіх сферах своєї «політичної» діяльності дбала тільки про те, щоб було змінено вивіски... Не розуміла отаманщина й того, що таким примітивізмом політики й методів вона давала в руки ворогам українства право нищити потім не тільки вивіску, а саму думку нації... Вона не бачила навіть того, що самі обивателі-українці, з усім їхнім найщирішим бажанням мати українську владу, стогнали і корчились від цього безглуздого режиму.
1. Яку оцінку дав В. Винниченко розпорядженню Директорії про зміну вивісок?
2. На яких негативних наслідках цього акту він наголошував?
6. Становище православної церкви за часів Директорії УНР
Визнання Російською православною церквою автономного статусу українського православ’я мало що змінило. Проросійськи налаштоване духівництво протидіяло будь-яким спробам відокремлення української церкви. До того ж серед керівників Директорії УНР не було єдності в поглядах на роль релігії і церкви в суспільстві та на політику стосовно них.
Уже в перші дні приходу до влади Директорія продемонструвала свою принциповість щодо противників української державності. Переслідувань зазнали всі, хто так чи інакше виявив свої антиукраїнські настрої, зокрема й представники духівництва. Ще до прибуття Директорії в Київ вояки під головуванням Є. Коновальця заарештували митрополита Київського й Галицького Антонія та архієпископа Євлогія, котрі під час антигетьманського повстання закликали віруючих і духівництво стояти за гетьмана.
У січні 1919 р. Міністерство віросповідань перейменували в Міністерство культів. Міністр культів І. Липа став послідовно впроваджувати українізацію свого відомства та вимагав цього від духівництва, зобов’язуючи його вести усі записи й видавати свої друковані органи державною мовою.
Те, чого не вдалося досягти священикам — прихильникам автокефалії, своїм рішенням зробив уряд Директорії. 1 січня 1919 р. Рада народних міністрів УНР ухвалила Закон «Про Верховну Владу в Українській автокефальній православній миротворчій церкві». Ним проголошувалася автокефалія УПЦ, її незалежність від Московської патріархії і зазначалося, що верховна церковна влада в Україні належить Всеукраїнському церковному собору.
Таким чином, закон від 1 січня 1919 р. не відокремлював церкву від держави, а, навпаки, робив її залежною від неї.
Незважаючи на невідповідність церковній традиції набуття УПЦ автокефалії, Директорія намагалась її втілити. Однак у зв’язку з наступом більшовиків та евакуацією з Києва вона не змогла здійснити плани щодо організації церковного управління на місцях і визначення українських єпископів.
• Які фактори впливали на розвиток культурних процесів у роки Директорії?
Висновки
• Для доби Української Держави П. Скоропадського характерним був успішний культурний розвиток, якому сприяла державна підтримка.
• У державно-релігійному житті доби гетьманату на чільному місці перебувало питання статусу православної церкви в Україні.
• За доби Директорії ситуація в Україні була вкрай мінливою. Це не сприяло розвитку культури повною мірою.
• У церковно-релігійному житті Директорія продовжила боротьбу за автокефалію Української православної церкви.
Запитання і завдання
1. Як відбувався розвиток освіти в період Української Держави П. Скоропадського? Які нові університети створили в Україні за доби гетьманату? 2. Яку роль для культури України відіграло створення Академії наук? 3. Порівняйте розвиток церковно-релігійного життя за доби Центральної Ради та гетьманату. Який орган створили для керівництва усіма церквами на території Української Держави? 4. Якими були особливості становища православної церкви за часів Директорії УНР? 5. Що було характерним для культурного процесу за доби Директорії УНР? 6. Проведіть дискусію за проблемою: «Який період Української революції був найбільш плідним у розвитку української культури і що цьому сприяло?».
Коментарі (0)